Повна реконструкція Львівського вернісажу

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Інститут Архітектури

Кафедра ДЗ

                                                

 

ПОЯСНЮВАЛЬНЯ  ЗАПИСКА

ДО ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ  НА ЗДОБУТТЯ

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ БАКАЛАВР

НА ТЕМУ:

«Повна реконструкція Львівського вернісажу»

 

 

 

 

 

  Виконала:

ст.гр. ДЗ-43

Брух Христина                                        

  Керівник:

 доц. Юрченко І. А.

                                                       

 

Львів 2013

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………1

 

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДПРОЕКТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………...…2

1. Ретроспективний аналіз……………………………………………………...……..2

1.1 Походження ярмарок  , виставок, торгових відносин………………....……..….5

1.2 Блошиний ринок як історичний прототип «Львівського вернісажу….…….....6

1.3 Історія створення та розвитку «Львівського вернісажу»………..……………..7

1.4 Археологічні розкопки під територією вернісажу як джерело культурної спадщини………………………………………………..…………………….……... 9

1.2.1 Конструктивний аналіз ………………………………………………………..9

1.2.2 Функціональний та ергономічни   аналіз………………………...........……9

1.2.3Анкетування………………………………….………………….…..……...…12

1.2.4 Дизайн прогнозування……………………………………………..………...15

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ АНАЛОГІВ ПО ТЕМІ ПРОЕКТУ……………….…...…….16

2.1 Скляне перекриття – триплекс…………………………………………..……16

2.2 Вишивка притаманна  кожній області………………………………..………17

2.3 Українська витинанка……………………………….………………..….……21

2.4 Археологічні розкопки………………………………….……...………….….22

2.5 Схожі ринки Європи…………………………………….……………………23

РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА……………………….…………………….24 
3.1 Пошук ідеї………………………………………………………………….…24 
3.2 Опис проекту……………………………………………………………....…24 
РОЗДІЛ 4 ЕКОНОМІКА ДИЗАЙНУ……………………………..……….……25

РОЗДІЛ 5 ОХОРОНА ПРАЦІ…………………………………………….…......28 
ВИСНОВОК………………………………………………………………….…..34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….36

ДОДАТКИ……………………………..

                  

 

ВСТУП

   Вернісаж (від фр. vernissage, буквально — лакування) — урочисте відкриття художньої виставки для запрошених гостей, також для фахівців і критиків; часто поєднаний з прес-конференцією. У минулому вернісаж був день напередодні відкриття художньої виставки, коли робилися останні приготування й проводилося лакування картин.

  В наш час «Вернісажем» називають виставку-ярмарок предметів образотворчого декоративно-прикладного мистецтва, народних промислів і ремесел, сувенірів та антикваріату.

  Для багатьох міст світу вернісаж являється одною з найцікавіших пам’яток та місць обов’язкових для відвідин. Туристи та жителі міст часто черпають художній дух в атмосфері мистецького ярмарку. Закупляючи предмети які виконані своїми руками та несуть в собі культурну спадщину міста або країни яку відвідують чи в якій проживають.

  Та, нажаль, в сучасному  світі люди втратили відчуття  ведення ярмарку та позиціонування  вернісажу не як базару, на  якому можна купити продукти, а як галереї-виставки на якій можна придбати витвори мистецтва. І до списку вернісажів які втратили свій первинний дух , нажаль, мусимо віднести «Львівський вернісаж» , який був заснований в переломний час формування нашої держави і не зазнав ніяких змін після свого заснування.

  Беручи до уваги  всі недоліки львівського вернісажу  ( постійне сміття, брудна церата яку використовують в якості павільйонів в яких зберігають витвори мистецтва , прищепки які стирчать із усіх сторін, брудні шнурки які, наче, змії огорнули всю площу на якій розташований вернісаж і т.д ) та аналізуючи стан аналогічних ярмарків в цілому світі, варта зазначити , що львівський вернісаж потребує явних змін.

  Тому , запропонований  новий проект «Львівського вернісажу» , який буде нести в собі  як і сучасні тенденції так  і автентичність свого походження. І без сумніву , буде важливим та унікальним атрибутом відвідин та гордістю нашого міста. Адже, запропонована новизна буде візитною карткою Львова.

  Мета яка поставлена перед мною є дизайн концепція теперішнього вернісажу та технічно-функціональне оснащення наданої площі. Ярмарок не розрахований на зберігання продукції та й немає спеціального місця для цього , тому, що територія не є достатньо великою, на кількість павільйонів які на ній розміщені. Тому був винайдений новий сучасний підхід з врахуванням підземельної площі , в якій і будуть розміщені торгові павільйони.

Новизною  даного проекту є:

• Розробка підземно-торгівельного приміщення;
• Розробка конструктивних елементів;
• Використання нових матеріалів;
• Скляний дах , який буде підсвічуватись при натиску певної ваги із зображенням карти України, області якої наповнені елементами стилізованої вишивки .

  Технічне завдання:

• Розробити та виконати проект « Львівського вернісажу»;
• Нестандартне поєднання матеріалів скла, металу та цегли;
• Розробка функціональних торгових павільйонів в інтер’єрі;
• Стилізація орнаменту української вишивки , яка буде застосовуватися на даху та елементи якої будуть використовуватися в деяких частинах інтер’єру;
• Створення перегородок з орнаментами української витинанки;
• Розробка прозорої підлоги та даху (виконана з спеціального скло-пластика);
• Створення спеціального перекриття над археологічними розкопками

 

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДПРОЕКТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Ретроспективний  аналіз

1.1 Більш влучне визначення слова «Вернісаж» буде художній ярмарок, ринок, блошиний ринок і т.д. (так, як «Львівський вернісаж» включає в себе всі види даних торгових варіантів) Тому, в ретроспективному аналізі я буду більше схилятися до таких визначень.

Кинувши навіть короткий погляд на історію виставкової справи, можна тільки здивуватися розмаху торгових операцій, глибині й мистецтва людського спілкування, які вони передали сучасному світу.

Виставка має глибоке коріння, які можна простежити від ярмарків які були створені з самого початку формування людської культури. Біблійний пророк Єзекіїля свідчить про ярмарки-ринки Тіра, фінікійського міста на Середземному морі . У часи пророка Тир був уже містом з двохтисячолітньою історією. Стародавні греки говорять про ярмарки, які проводилися у зв'язку з їх знаменитими Іграми. «У Дельфах, Немее, Делосе Корінфському ярмарки проводилися майже щороку. Амфіктіонійскі ярмарки проводилися двічі на рік». Ярмарки стали результатом поділу праці, необхідності продавати, обмінювати надлишки виробництва, а також людській потребі в взаємодії. Римляни покладалися на них як на засіб комерції і вели цим способом торгові операції по всій Європі, по мірі розширення їх імперії. Пізніше керівники зростаючих європейських держав оцінили об'єднуючу функцію ярмарків. «Карл Великий ... бачив у ярмарках кращий засіб комерційного зв'язку між людьми в малонаселеній країні». Велика хартія вольностей містила гарантію торговцям на вільний вхід і вихід з англійської території, коли вони подорожували з міста в місто і від ярмарку до ярмарку. Поступово ярмарки з'являлися уздовж основних торгових «коридорів» та на перехрестях торгових шляхів, що призводило до зростання міст і торгових імперій. Місця проведення ярмарків з'являлися і там, де люди збиралися на релігійні свята. Методи комерції, використовувані на тих ранніх ярмарках, приймалися так широко, що їх правила торгівлі поступово формували європейське торговельне законодавство.   По мірі встановлення міст із стандартизованими правилами торгівлі, централізованими транспортними системами і підвищенням потреби в регулярному постачанні товарів, ярмарки поміняли свою функцію та почали працювати щодня. З приходом «промислової революції» характер тих небагатьох ярмарок , що залишилися змінився рішуче і безповоротно.В епоху індустріалізації міжнародна торгівля стала основою нового індустріального світу. Ярмарка стала головним засобом, за допомогою якого країна демонструвала свої товари та послуги розмножуючи в той час ринків збуту - і регіональним, і національним, і міжнародним. Організатори цих тимчасових ринків, відомих як ярмарки, запозичили з історії принцип певного місця в певний час року, щоб показати певну галузь промисловості.

Промислова революція змінила  Західну Європу. Трансформація була особливо помітна у Великобританії середини ХIХ століття. Британія стала «колискою світової майстерні», і потреба доступу до широких світових ринків стала вирішальною для виживання країни як індустріальної нації. Запозичивши ідею у сусідній Франції, яка проводила торгові виставки з 1798 р., британці під керівництвом принца-консорта Альберта в 1849 р. вирішили, що торговельна виставка є найважливішим інструментом взаємодії зі світовими ринками. Так народилася «Велика виставка продукції промисловості всіх націй», інакше відома як Виставка Кришталевого Палацу 1851 r. «Громадські виставки ... були не нові ... але три риси відрізняють Велику виставку 1851 від всіх інших. Вона була першою досить великий, щоб відповідати визначенню «велика»; вона була першою дійсно інтернаціональною, і вона була першою фінансово прибутковою. Виставка займала 1 мільйон кв. футів виставкової площі, у ній взяли участь 13 937 експонентів (з них 6556 іноземних), представивши більше 100 000 товарів та / або послуг. Виставку відвідали 6039205 чоловік. Велика Виставка була першою всесвітньої виставкою ».

 

   1.1.2 Блошиний ринок як історичний прототип «Львівського вернісажу»

    Одним з перших блошиних ринків був, швидше за все, Марке AUX Puces в Сент-Уан (район Сена - Сен-Дені в північних передмістях Парижа). Це великий базар на величезній території, один з чотирьох подібних в Парижі.

Ринки отримали свою назву від старого одягу, який весь був роз'їджений міллю і кишів блохами. З кінця XVII століття подібні примітні ринки під відкритим повітрям в місті Сент-Уан стали організовуватися зі столами і лавками на площах і різних «ринкових скверах», де лахміття, ганчірки, картини продавали або обмінювали свій товар за невеликі гроші.Культура «блошиних ринків» набула широкого поширення в Німеччині (там вони називаються Flohmarkt)

Велика кількість блошиних ринків в сільській місцевості пропонують покупцям вживані товари з других рук. Широкий вибір більш нових  і, як правило, недорогих речей пропонують в основному міські ринки. Кілька десятиліть тому вони використовувалися  для продажу картин, фільмів або музики; і навіть контрафактної продукції: одягу, черевиків, сумок, парфумерії та іншої. Їх природа розташування спостерігається найчастіше в центрі міста під відкритим небом і орієнтується на простих людей та туристів. На деяких блошиних ринках проходять концерти живої музики і навіть міні-карнавали для того, щоб залучити покупців.

Деякі телепередачі часто звертають  увагу на вживані речі, які купують  на подібних ринках і, дуже рідко - правда, буває - таке, що річ коштує набагато більше, ніж за неї заплатив покупець. З популярних варто відзначити Британську програму «Антикваріат Roadshow», у якої вже з'явилися аналоги в США, Канаді, Швеції і Нідерландах.

    1.1.3 Історія створення та розвитку «Львівського вернісажу»

«Львівський вернісаж» — стихійний ринок картин, художніх виробів, сувенірів, антикваріату у Львові, розташований на площі Вічевій.

«Вернісаж» розпочинався в роки «Перебудови» на колишньому дитячому майданчику на перетині вулиць Краківської та Вірменської, і завдячує своїй появі художникам. Вони першими почали виставляти тут свої роботи на продаж. А вже потім, до них долучилися майстри інших творчих ремесел.

Згодом імпровізований мистецький ринок перемістився на площу Театральну (в подальшому — Вічеву). Великий вплив на таке переміщення мав другий фестиваль Вивих, який проходив у Львові в 1992 році.

З 2008 року тривають спроби знести «Вернісаж» під різними приводами — від «впорядкування стихійної торгівлі» до побудови готелю. Такі плани місцевої влади викликали протести громадськості, внаслідок яких знесення «Вернісажу» вдалось уникнути. Львівською міською радою 7 лютого 2013 року було прийнято рішення про облаштування стихійного ринку.

     1.1.4 Археологічні розкопки під територією вернісажу, як джерело культурної спадщини.

Територія Вернісажу, яку  у міськраді вже готують для  нової «місії», належить до тих незабудованих  ділянок, яких у Львові залишилось дуже мало. Її дослідження може аргументовано  «ідентифікувати» Львів як давньоєвропейське, а не тільки як давньоруське місто. 
«Низький замок, як об’єкт, цікавий за всіма параметрами. Його історія за архівнимим джерелами дуже суперечлива – або це територія руських князів, або ж це територія, яку розбудував польський король Казимир після приєднання Львова до Польського королівства. Встановити істину можна тільки провівши повномасштабні археологічні дослідження на цій території» – розповів у коментарі «Погляду» Олег Осаульчук, директор НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України.  
Дослідження на ділянці Вернісажу, на переконання археолога, прояснить, як розвивалося місто на цій ділянці у 13-15-му століттях, дозволить зафіксувати план споруд Низького замку і простежити хронологію його розбудови - від початку забудови до руйнування в кінці 18 – на початку 19 століть.  
Під час досліджень вдалося би отримати також безліч цікавих артефактів, інформації про просторовий розвиток міста у різні періоди. Вдалося би дати відповідь на питання, чи був Казимир розбудовником нового міста чи упорядником спадщини королів Данила і Лева, та підвести риску в тривалій дискусії між польськими і українськіми істориками.  
«Під поверхнею землі нас чекають відповіді на багато історичних загадок. На місці Низького замку була розташована резиденція королів, їхніх намісників. Можливі й інші відкриття, адже під час досліджень на площі Підкови, біля Римо-католицької катедри були виявлені матеріали 1-го тис. до н.е, на території «Добробуту» знайдено матеріали, починаючи від 5-го століття нашої ери. Тому дозволю собі припустити, що на Вернісажі будуть виявлені матеріали глибокої давнини», - зазначив директор «Рятівної археологічної служби». 
Втім бажання археологів відкрити скриню з історичними загадками не поділяє влада. «Для розкопок на території Низького замку бракує банального хотіння міських урядників прийняти таке рішення. Маючи всю нормативну базу, маючи безліч протестів інтелегенції, шанувальників Львова, ми не знаємо, що робити, як достукатися до наших чиновників. Підземна частина чиновників не цікавить.  
Думаю, по одній простій причині – розкопки потребують довгого і ретельного дослідження, а дослідження дуже дорогі. Гроші легше заробити на помальованих будинках, навіщо проводити розкопки? Нас можуть зі списку ЮНЕСКО викреслити, а їм байдуже. Ніхто у світі ще не придумав легального способу як боротись з байдужістю чиновників».  
Також Олег Осаульчук зазначає, що розкопки повинні бути повномасштабними – тільки тоді вони дадуть достовірну і цікаву інформацію, якщо ж міська рада буде схилятися до проведення точкових досліджень, то вони не внесуть жодної ясності у історичне тло розвитку Низького замку. Такі точкові дослідження поставлять лише більше запитань, ніж дадуть відповідей.  
 
«Остання наша надія – це співпраця з конкретним інвестором чи організацією, яка буде займатись будівництвом і проектуванням на ділянці Вернісажу. Адже будь-яким роботам мають передувати археологічні розкопки. Якщо ж ні – будемо “воювати”, - підкреслив археолог.