Демографічна криза в Україні

Статус українців як вимираючої нації зі зниженням якості життя є неприйнятним для розвитку економіки України. Частка працездатного населення є найменшою.

Одна з основних причин зменшення кількості населення  це скорочення народжуваності і перевищення  смертності над народжуваністю. Сучасний рівень народжуваності найнижчий за весь період післявоєнної історії України. До другої світової війни тривалість життя в Україні була значно нижчою, чим у розвинених країнах, але завдяки успіхам медицини вдалося ліквідувати це відставання до середини 60-х років. Позитивні зрушення в динаміці смертності і тривалості життя протягом 50-х першої половини 60-х років пов'язані з докорінними змінами в структурі патології причин смерті, ролі старих і нових патогенних факторів. Це означало, що Україна успішно долає перший етап епідеміологічного переходу, на якому прогрес у боротьбі за людське здоров'я і життя став можливим завдяки стратегії дій, орієнтованій на масові, не дуже дорогі профілактичні заходи, що не потребують значної активності з боку самого населення, на широке використання антибіотиків. Однак з середини 60-х років (в розвинених країнах з середини 50-х років) можливості цієї стратегії вичерпалися, а її зростання в розвинених країнах уповільнилося.

В Україні саме в період кризи і повільних перетворень  найбільш зменшилась народжуваність. Це, насамперед, пов'язано з тим, що дедалі більше долучається жінка  до економічної діяльності, прагне зробити кар'єру, і як наслідок, все  менше часу залишається на материнство. Але слід зазначити, що соціально-економічний  розвиток держави неможливий без  демографічного розвитку. Ці два процеси  між собою тісно пов'язані. Як тільки погіршується демографічна ситуація, країна практично немає перспективи  для соціально-економічного розвитку.

Невтішною є ситуація і  щодо кількості зареєстрованих шлюбів серед молоді. Якщо у 1991 р. одружилося 493,1 тис. пар, то у 2005 р. лише 332,1 тисячі, що істотно зменшило кількість новонароджених дітей. Головними причинами цього сама молодь вважає відсутність житла, соціального захисту з боку держави, невелика заробітна плата, небажання приватних структур утримувати у себе на роботі вагітних та жінок з маленькими дітьми, хоча це й заборонено законом.

Таким чином, у сучасних умовах, коли суспільне життя продовжує  знаходитись у стані кризи  і невизначеності, коли не вироблена  обґрунтована економічна стратегія  на державному рівні, демографічна ситуація перетворилася на суцільну проблему. З метою поліпшення демографічної  ситуації необхідно спрямувати соціально-економічну політику на розв'язання найгостріших проблем сім'ї: стимулювання народжуваності, підвищення медичного обслуговування, посилення охорони та оплати праці, поліпшення побутових умов і впровадження здорового способу життя, створення  широкої мережі державних та недержавних  служб соціальної допомоги.

3. Шляхи подолання демографічної кризи.

Соціально-економічна перебудова суспільства в Україні спричинила гострі проблеми. Їхнє вирішення передбачає розробку науково обґрунтованої комплексної програми подолання демографічної кризи, яка б охоплювала не тільки питання простого відтворення населення, але й його розвитку у широкому соціальному контексті.

У першочерговому порядку необхідно розробити сучасну ідеологію демографічного розвитку України, що поєднувала б об'єктивний аналіз реалій з науково обґрунтованими цілями та завданнями. У зв’язку з цим слід посилити наукові розробки в галузі демографічних та гендерних досліджень, їх фінансову підтримку, а також пропаганду відповідних наукових знань.

В умовах значного зниження народжуваності, зростання смертності та погіршення здоров'я необхідно докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.

При обмежених фінансових можливостях, а також занепаді системи соціального захисту основна увага і підтримка повинні бути спрямовані на вирішення проблем, що безпосередньо впливають на рівень захворюваності і смертності населення і, зокрема, дітей та жінок.

У зв'язку з цим необхідно реформувати систему охорони здоров'я, на якій негативно позначилися зміни соціально-економічних умов, а також збільшити асигнування на розвиток цієї сфери. Тим більше, що в умовах стрімкого старіння населення потреба в коштах на охорону здоров'я та соціальне забезпечення осіб похилого віку постійно зростає.

Питання пропаганди засобами масової інформації здорового способу життя повинно розглядатися як одна з головних цілей стратегії зміцнення здоров'я та продовження повноцінного життя.

Населення має бути соціально захищеним, а специфічна демографічна політика повинна підсилюватися заходами держави щодо виходу з економічної кризи. Проте суверенність особи несумісна з соціальним, а тим більше державним патерналізмом, котрим була пройнята демографічна політика в колишньому СРСР. Держава повинна забезпечувати соціальний захист своїх громадян, але не перетворювати їх на утриманців. Найвища мета такої політики - домогтися, щоб якомога менша частина населення залежала від суспільної благодійності.

Необхідно також проводити демографічні та гендерні експертизи всіх законопроектів Верховної Ради, проектів указів Президента України, які заторкують права та інтереси населення.

У сфері сімейної політики та народжуваності основною метою є формування системи особистих і суспільних цінностей, орієнтованих на створення сім’ї з двома дітьми, зміцнення та підвищення її виховного потенціалу як основного осередку відтворення населення. Об’єктами безпосередньої уваги держави повинні бути молоді сім’ї та сім’ї з дітьми.

Пріоритетними напрямами  державної підтримки сім’ї є створення умов для поліпшення матеріального становища сімей, поліпшення житлових умов, забезпечення виховання дітей у сім’ї, утвердження високого соціального статусу сім’ї.

З огляду на обмеження фінансових ресурсів та наявність багатьох проблем  у сфері демографічного розвитку необхідно визначити пріоритети в розрізі кожного з регіонів, обов’язково передбачивши джерела  та обсяги бюджетного фінансування.

ВИСНОВОК

Погіршення матеріального  становища сімей, різке розшарування суспільства, зростання безробіття та злиденності змусили багатьох потенційних батьків відкласти  або навіть відмовитись від народження дітей. Проте не стільки матеріальні  нестатки, скільки психологічні настанови, гіпертрофоване перебільшення економічних  негараздів, напруження та страх перед  майбутнім, що охопило більшу частину  населення, є дійсними причинами  відмови від народжень. Крім цього, поява нових форм економічних  і трудових відносин, розвиток підприємництва, реформування у сфері власності  та інші ринкові перетворення провокують появу і розвиток, особливо у молоді, нової системи цінностей і  життєвих орієнтацій. Молоді люди все  частіше віддають перевагу кар'єрному просуванню, самореалізації у суспільному  житті і не пов'язують життєвий успіх  з наявністю сім'ї та дітей. Безперечно, що процеси, які відбуваються сьогодні, матимуть досить тяжкі демографічні наслідки як у короткостроковому, так  і у довгостроковому періоді.

За останні 10 років кількість  самогубств зросла на 74%, абортів —на 82%.

Різке зменшення населення  спричиняє зростання відношення непрацюючих осіб до працюючих, що може підірвати можливість фінансування різноманітних соціальних програм.

Перспективи демографічних  процесів в Україні безпосередньо  залежать від майбутніх тенденцій  економічного розвитку, успіху проведення соціально-економічних реформ, ефективності заходів для подолання інфляції, протидії масовому безробіттю, можливостей  забезпечення соціального захисту  населення тощо. Крім цього, демографічній  системі притаманні деяка самостійність  та підпорядкування внутрішнім законам  саморозвитку, що виражається, зокрема, у наявності певних граничних  рамок демографічної поведінки.

Список використаної літератури

1. Богданович В. Шляхи подолання демографічної кризи в умовах соціально-економічних трансформацій //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2006. - № 4.
2. Курило І. Про базисні принципи соціально-демографічної політики в Україні //Україна: аспекти праці. - 2006. - № 4.
3. Крючков Г. Демографічна криза в Україні: причини і наслідки //Персонал. - 2003. - № 4-5.
4. Україна у дзеркалі демографії //Урядовий кур'єр. - 2005. - 21 жовтня.
5. Сергієнко О. Людські ресурси України. Демографічна криза та демографічна політика //Україна: аспекти праці. - 2002. - № 5.
6. Галалалюк Н. Демографічні проблеми в Україні // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2002. - № 33.
7. Крючков Г. Демографічна криза в Україні: причини і наслідки // Персонал. - 2003. - № 4-5.
8. Населення України тане на очах // За українську України. - 2007. - 25 липня; Нас дедалі менше //Урядовий кур'єр. - 2007. - 10 липня; В Україні збільшується народжуваність // Урядовий кур'єр. - 2007. - 20 липня.
9. Народові України загрожує вмирання // День. - 2006. - 5 жовтня.
10. Демографічні виклики і загрози для України // Шлях перемоги. - 2006. - 8 листопада.