Класифікація юридичної відповідальності

Найважливішим принципом юридичної відповідальності, спрямованим на захист прав осіб, що скоїли протиправне діяння, є принцип, відповідно до якого ніхто не може бути повторно притягнутий до відповідальності за те саме правопорушення. Принцип відомий з часів Древнього Рима у формі вираження - «не двічі за одне». Суть принципу виражається в тому, що справа не може бути заведена (порушена) по факту правопорушення, у відношенні якого вступило в силу рішення компетентного правоохоронного органу чи посадової особи.

Цей принцип не застосовується у випадках, коли те саме протиправне діяння виступає підставою для залучення до різних видів відповідальності. Наприклад, особа, засуджена до позбавлення волі за крадіжку, одночасно зобов'язується відшкодувати матеріальний збиток потерпілому. У даному випадку застосовуються два види санкцій: штрафна – у виді позбавлення волі і право-відновлювальна – у вигляді обов'язку відшкодувати матеріальний збиток. Прикладом протиправного діяння, за скоєння якого можуть застосовуватися два види штрафних санкцій, служить дрібна крадіжка, вчинена особою за місцем роботи. Застосування до особи мір адміністративного стягнення дає підставу роботодавцю звільнити працівника з роботи.

1.3.Функції юридичної  відповідальності.

Аналіз наукової літератури показує, що порівняно з іншими питаннями юридичної відповідальності функції юридичної відповідальності досліджені недостатньо. Фахівцями як у галузі загальної теорії права, так і галузевих юридичних наук активно досліджувалися функції права, функції галузей права, функції покарання (санкцій), функції різних норм права, але функції юридичної відповідальності вивчалися побіжно при дослідженні інших питань юридичної відповідальності. Щоправда, окремі проблеми функцій юридичної відповідальності знайшли своє відображення у працях С.С. Алексєєва, Б.Т. Базильова, А.І. Петеліна, Н.С. Малеіна, А.С. Мордовеца, В.В. Похмєлкіна, О.Є. Лейста, І.С. Самощенко, М.Х. Фарукшина, Є.В. Черних, І.А. Галагана, В.А. Тархова, Н.А. Тарбагаєва та інших.

Слово "функція" походить від латинського functio — здійснення, і є багатозначним, але не суто юридичним поняттям. Функція випливає із внутрішньої якості явища, яка обов’язково має зовнішню форму. Функція в теорії держави та права означає напрям, предмет та зміст діяльності державно-правового інституту. Крім того, вона застосовується як термін для характеристики соціальної ролі держави та права.

Щодо функцій юридичної відповідальності, то тут можна підкреслити суттєві їх особливості, а саме:

• функції юридичної відповідальності  як  конкретний вияв функцій права, присутні  в реалізації всіх функцій права;
• якщо функції права визначаються сутністю, соціальним призначенням права, то функції юридичної відповідальності визначаються її змістом, сутністю, соціальним призначенням;
• поняття "функція юридичної відповідальності" повинно одночасно охоплювати як призначення юридичної відповідальності, так і напрями правового впливу на суспільні відносини.

Функції юридичної відповідальності мають складну структуру. До елементів складу функцій юридичної відповідальності, вважаємо, можна віднести:

• її суб’єктів.

Вплив правових норм розрахований, насамперед, на деліктоздатну особу. Слід розрізняти суб’єкти, на які безпосередньо "спрямована" функція юридичної відповідальності, і суб’єкти, які беруть участь в реалізації функцій (посадові особи, компетентні органи). Таке розмежування має здебільшого умовний характер, тому що невиконання суб’єктами обов’язків щодо здійснення покладених на них функцій тягне за собою юридичну відповідальність. У зв’язку з цим постає ще одна актуальна проблема співвідношення функцій юридичної відповідальності та функцій правоохоронних органів, — яка потребує вирішення в окремих дослідженнях;

• об’єкти впливу.

Об’єктом впливу функцій юридичної відповідальності є суспільні відносини, які складаються в процесі життєдіяльності та поведінки суб’єктів;

• способи та засоби здійснення функцій юридичної відповідальності;
• фактичні та формальні підстави, які приводять в дію функціонування відповідальності;
• загальносоціальні та юридичні наслідки (результати).

Результати впливу можуть мати найрізноманітніший характер: правомірна поведінка, обмеження прав та свобод, поновлення суспільних відносин, нормалізація морально-психологічного клімату в суспільстві, правовідносини;

• норми юридичної відповідальності, які виступають певними "носіями" функцій права, а в правовідносинах юридична відповідальність втілюється.

Слід зазначити, що окремі вчені заперечують існування функцій у юридичній відповідальності. Так, на думку В.М. Горшенєва, відповідальність є якістю індивіда, а тому не можна визнавати правомірною постановку питання про так звані "функції відповідальності". Функції належать лише заходам державного примусу. Така позиція зумовлена тим, що під відповідальністю автор розуміє визнану державою здатність суб’єкта права звітувати про свою протиправну поведінку та сприймати заходи державно-примусового впливу у формі позбавлення благ, що знаходяться в його розпорядженні.

Проте теоретично обґрунтований зміст функції юридичної відповідальності можна виявити із сутності юридичної відповідальності, складових елементів юридичної відповідальності, функцій цих елементів, цілей юридичної відповідальності. Так, А.І. Петелін підкреслює, що функції правової відповідальності випливають із її особливого призначення у системі попередження та боротьби з правопорушеннями. Причому функцією слід вважати не будь-яку поведінку правової відповідальності як системи, а нею є лише  така, яка випливає з інтересів безпосередньо переважаючої системи і така, що відповідає її сутності.

В юридичній літературі існує кілька визначень функцій юридичної відповідальності. На думку І.А. Галагана, під функціями юридичної відповідальності слід розуміти головні вияви її призначення.  Проте аналіз функцій дає підстави вважати, що це визначення звужене тим, що автор не вказує на напрями правового впливу юридичної відповідальності.

П.М. Курис вважає, що під функцією юридичної відповідальності слід розуміти головні напрями, якими досягаються цілі відповідальності, і в яких виявляється призначення відповідальності. Визначення П.М. Куриса є, на нашу думку, чіткішим, але з нього незрозуміло, із чого випливає напрям впливу і який характер має цей напрям — правовий чи будь-який інший.

Слід погодитися з М.А. Бестугіною, яка під функціями юридичної відповідальності розуміє специфічні напрями правового впливу на суспільні відносини, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання. Незважаючи на відносну лаконічність, це визначення є досить об’ємним, тому що автор веде мову про "правовий вплив", а не "про вплив норм юридичної відповідальності". Із цього визначення можуть випливати функції, якими не володіє юридична відповідальність.

Отже, можна визначити для всіх функцій юридичної відповідальності такі характерні риси: соціальна зумовленість; цільова спрямованість; самостійність кожної функції та їх взаємодія; наявність взаємозв’язку з функціями права, які задають функціям юридичної відповідальності визначений напрям впливу; взаємозв’язок функцій юридичної відповідальності з функціями її складових елементів; вияв через функції юридичної відповідальності її призначення.

Відмінною рисою функцій юридичної відповідальності є їх цільовий характер. Кожній функції або кільком функціям останньої відповідає визначена суспільно корисна  мета, яку висуває суспільство, використовуючи юридичну відповідальність як один із засобів її досягнення.

Функції юридичної відповідальності тісно пов’язані з функціями права. Одна функція права може задавати напрям правового впливу кільком функціям юридичної відповідальності. Так, каральна, превентивна, поновлююча функції юридичної відповідальності задаються охоронною функцією права, а регулятивна, превентивна функції юридичної відповідальності — регулятивною функцією права.

Слід акцентувати увагу на функції складових частин (елементів) відповідальності, особливо тоді, коли вони можуть виступати проявом функцій юридичної відповідальності. Функції юридичної відповідальності взаємопов’язані не лише з висхідною системою (функціями права), а й зі спадною системою (функціями її складових елементів). А.Ф. Сизий зауважує, що заохочувальні норми в кримінально-виконавчому праві виконують такі функції: виховну; забезпечувальну; управляючу; оцінки ступеня виправлення; зміни умов режиму відбування покарання; профілактичну.

Деякі вчені виокремлюють каральну (штрафну) та правопоновлюючу функції юридичної відповідальності (С.С. Алексєєв, А.І. Петелін, П. Варул). На думку Б.Т. Базильова, інститут юридичної відповідальності виконує каральну функцію, загального попередження злочинів, виправлення та перевиховання. М.Д. Шиндяпіна виокремлює дві функцій юридичної відповідальності — каральну та превентивну (виховну). Н.С. Малеін зазначає, що відповідальності притаманні превентивна (попереджувально-виховна), репресивна (каральна), компенсаційна (відновлююча) та сигналізаційна функції. І.Н. Сенякін вважає, що головними функціями юридичної відповідальності є охорона правопорядку та виховання людей, але водночас підкреслює, що поряд з покаранням юридична відповідальність виконує правовідновлюючу роль.

І.А.Галаган усі функції юридичної відповідальності поділяє на дві групи: організаційні та спеціальні. Критерієм класифікації є цілі юридичної відповідальності. До організаційних вчений відносить такі функції: захист суспільства, держави та особистості від правопорушень; правовідновлюючу; ідеологічну; педагогічну; психологічну. Як спеціальні І.А. Галаган називає: штрафну, каральну, виправлення, перевиховання винного у правопорушенні.

Зауважимо, що юристи-міжнародники розглядають функції міжнародно-правової відповідальності держави за тією самою структурою, що й внутрішньодержавної юридичної відповідальності. У випадку відповідальності за міжнародні злочини головною є каральна, штрафна функція. За звичайних правопорушень, вважає М.П. Курис, на перший план виступає правопоновлююча функція.

Зважаючи на те, що в основі класифікації присутні внутрішні якості юридичної відповідальності, ці функції випливають із соціального призначення встановлення та реалізації юридичної відповідальності, її сутності та розмаїття думок з приводу класифікації функцій юридичної відповідальності, пропонуємо виокремити такі функції юридичної відповідальності: каральну, регулятивну, превентивну, поновлюючу, виховну.

При цьому, превентивна функція — це напрям правового впливу норм юридичної відповідальності на поведінку суб’єктів суспільних відносин, який полягає у викоріненні їхньої антисоціальної поведінки (реальної або припустимої).

Каральна функція має відповідати принципам юридичної відповідальності і напрямам правового впливу норм юридичної відповідальності на суб’єктів правопорушення, який полягає в осуді, обмеженнях особистого та майнового характеру.

Регулятивна функція — це напрям правового впливу норм юридичної відповідальності, який полягає у спонуканні індивіда дотримуватися правових приписів і має знаходити своє вираження у правомірній поведінці індивіда (суб’єкта).

Поновлююча функція — це напрям впливу норм юридичної відповідальності на свідомість та поведінку людей, спрямований на приведення до попереднього нормального стану суспільних відносин, правового статусу суб’єктів.

Стосовно виховної функції, то вона може бути визначена, на наш погляд, як напрям правового впливу норм юридичної відповідальності на індивідуальну та суспільну свідомість, який полягає у формуванні правосвідомості, правової культури та викоріненні зі свідомості правового нігілізму.

З огляду на викладене, на нашу думку, є підстави вважати, що функції юридичної відповідальності — це головні напрями впливу норм юридичної відповідальності на суспільні відносини, через які досягаються цілі та проявляється призначення останньої. 

Розділ 2. Класифікація юридичної відповідальності

       В залежності  від галузевою приналежності  поділяють на такі види : конституційна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна, матеріальна та кримінальна.

Конституційна юридична відповідальність наступає за порушення конституційно-правових норм( скоєння конституційного делікта) державними органами і посадовими особами – це перш за все, відповідальність влади, як колективного суб’єкта. Направлена на подолання зловживання владою, проведення  профілактики її діяльності. Цей вид відповідальності важких політико-правовових  і морально-правових властивостей, які наступають не тільки за конституційно-правове порушення, та обумовлено боротьбою політичних сил в парламенті та державі.

Адміністративна відповідальність застосовується за правопорушення, передбачені законодавством про адміністративні правопорушення. На відміну від КК України Кодекс України про адміністративні правопорушення не охоплює всіх складів адміністративних правопорушень, що можуть встановлюватися й іншими актами.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність2. 

За здійснення адміністративних правопорушень установлюється 7 видів адміністративних стягнень:

1. попередження - як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом;
2. штраф - є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених Кодексом про адміністративні правопорушення та іншими законами України;
3. вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
4. конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України;
5. позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання), застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом;
6. виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею);
7. адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним (міським) судом (суддею).