Основи інтелектуальної власності

Однак словник термінів з авторського права і суміжних прав Всесвітньої організації інтелектуальної власності до терміна піратства включає також недозволену «ретрансляцію чужих радіопередач». Природа такого порушення схожа - несанкціоноване використання чужої власності. Разом з тим у даному випадку немає необхідності робити примірники творів чи фонограм. Більше того, у цифрову епоху, в якій ми живемо, стало поширеним копіювати твори і їх записи, не виготовляючи їх примірники, через Інтернет. Чи є це порушення авторського права і суміжних прав піратством відповідно до визначення цього поняття в зазначеному Законі? Питання на сьогодні залишається відкритим.

Разом з тим, Інтернет-піратство пов'язане з використанням глобальної мережі не тільки для незаконні копіювання, а і для незаконні розповсюдження комп'ютерних програм. Відповідно до положень Закону під піратство підпадає розповсюдження саме контрафактних примірників творів, фонограм, комп'ютерних програм, баз даних тощо, зокрема, скопійованих через мережу «всесвітньої павутини».

За визначенням Міжнародної федерації фонографічної промисловості (IFPI), до фонографічної піратству належить «неавторизоване виробництво і розповсюдження звукозапису». Відповідно до положень Закону звукозапис на матеріальному носії виконання або будь-яких звуків є фонограмою. Тому визначення поняття піратства в Законі взагалі збігається з визначенням, запропонованим IFPI.

Важливо, що при спробі визначення поняття «піратство» часто береться до уваги саме комерційна сторона і протиправний аспект діяльності. Наприклад, «піратство - у сфері авторського права і суміжних прав розуміється як будь-які дії, спрямовані на відтворення, розповсюдження чи будь-яке інше використання творів або об'єктів суміжних прав без дозволу правовласника, як правило, з метою отримання прибутку і в комерційному масштабі». У даному визначенні піратство охоплює не тільки примірники творів, фонограм тощо, а включає в себе використання творів або об'єктів суміжних прав, яке є більш широким визначенням поняття піратства. Одним з основних ознак піратства є незаконне використання авторського права і суміжних прав без дозволу суб'єктів цих прав і як наслідок - без виплати їм винагороди. Потрібно зазначити, що метою незаконної діяльності є отримання прибутку від використання авторського права і суміжних прав (прямої чи опосередкованої).

Отримання прибутку передбачає також надання в прокат примірників, наприклад, відеокасет, дисків. Прокат примірників без дотримання прав авторів, суб'єктів суміжних прав до певної міри може впливати на зменшення продажу, і як наслідок невиплати авторської винагороди. Також один-єдиний прокатний примірник може бути безконтрольного відтворений багато разів. Останнє міркування є особливо важливим щодо цифрових технологій, які забезпечують прості та недорогі способи відтворення і розповсюдження необмеженої кількості примірників твору без втрати якості.

Законодавством передбачено, що прокат примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних на рівні з розповсюдженням, виробництвом має здійснюватися з дотриманням прав авторів, виконавців, виробників фонограм тощо. Однак на сьогодні положення стосовно прокату не відображено у визначенні поняття піратства.

Взагалі піратство у сфері авторського права і суміжних прав можна розглядати у вузькому і широкому розумінні. У вузькому - ці законодавчі визначення піратства: незаконне виробництво та введення в обіг саме контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм, програм передач. Статті Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, насправді передбачають відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав - це незаконне розповсюдження творів, виконань, фонограм, відеограм і програм передач, привласнення авторства на об'єкт права інтелектуальної власності, а також незаконне відтворення , тиражування та розповсюдження на аудіо-та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації. При цьому лише останнє з перелічених порушень відповідно до Закону є піратством. Піратство у сфері авторського права і суміжних прав у широкому розумінні - це порушення прав шляхом використання творів або об'єктів суміжних прав без дозволу суб'єктів цих прав, при цьому основна мета такого використання - отримання прибутку.

Таким чином, в України піратство визначається в законодавстві у вузькому значенні. А тому залишається питання віднесення до поняття піратства використання творів, фонограм, комп'ютерних програм, розповсюджених без виробництва їх копій, а також надання в прокат їх примірників з порушенням прав авторів, виконавців інших суб'єктів суміжних прав.

4. Порядок захисту особистих та майнових прав власників авторського права і суміжних прав

Автор - головний суб'єкт авторського права. Це фізична особа, творчою працею якої створено твір, що є об'єктом авторського права. Не має значення його дієздатність. Моментом виникнення авторського права являетс я завершення створення твору, без офіційного оформлення авторства, незалежно від опублікування. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрації твору, або іншого спеціального оформлення, чи дотримання будь-яких формальностей.

Суб'єктами авторського права можуть бути як громадяни України, так і іноземці. Іноземні громадяни - автори користуються захистом авторського законодавства в Україні якщо створені ними твори знаходяться в будь-якій об'єктивній формі на території Україні, а якщо ні - то відповідно до міжнародних договорів України та спільними конвенціями з авторського права (Женевської, Бернської).

Суб'єктами авторського права можуть бути співавтори, якщо твір створений спільною творчою працею двох або більше осіб. Розрізняються два види співавторства:

1) твір утворює одне нерозривне ціле (наприклад, «Золоте теля», «Дванадцять стільців» Ільфа і Петрова);

2) твір складається з 16 частин, кожна з яких виконана певним співавтором і може мати самостійне значення (наприклад, підручник, написаний колективом автора, кожен з яких написав окремі глави).

Суб'єктами авторського права є правонаступники автора - спадкоємці, контрагенти по авторських договорах, до них переходять деякі авторські права.

Авторські права поділяються на:

1) особисті 

2) майнові 

Особисті немайнові права - це право авторства, право на авторське ім'я, право на захист твору від усяких перекручувань і зазіхань, право опублікування твору (обнародування).

Особисті немайнові права - Право авторства, право на ім'я і право на захист твору і репутації автора безстрокові. Ці права не переходять у спадок. Але спадкоємці можуть здійснювати захист цих прав, і ці правомочності спадкоємців строками не обмежуються.

Особисті (немайнові) права автора закріплені в ст. 13 Закону «Про авторське право та суміжні права» і полягають у наступному:

1) вимагати  визнання свого авторства, згадування  його імені у зв'язку з використанням  твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти  згадування свого імені, якщо  він як автор твору бажає залишитися анонімним;

3) вибирати  псевдонім (вигадане ім'я) у зв'язку з використанням твору;

4) протидіяти  будь-якому перекрученню, спотворенню  чи іншій зміні твору або  будь-якому іншому посяганню на  твір, що може зашкодити честі і репутації автора;

5) право  на обнародування твору.

Майнові права - це виключні права на використання твору, тобто право відтворювати його, поширювати, привселюдно показувати, привселюдно виконувати, повідомляти для загального відома в ефір мул і по кабелю, перекладати і т.д., а також одержувати авторську винагороду. Розмір винагороди встановлюється договорами, а в законі визначаються лише мінімальні ставки.

Майнові права автора перераховані в ст. 14 зазначеного Закону, де передбачається, що автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом, зокрема йому належить виключне право дозволяти або забороняти:

1) відтворення  творів;

2) публічне  виконання і публічне сповіщення  творів;

3) публічний  показ;

4) будь-яке  повторне публічне сповіщення  в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

5) переклади  творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші  подібні зміни творів;

7) розповсюдження  творів шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі в найм чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору;

8) здача  в найом після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів, у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина;

9. імпорт примірників творів.

5. Процедури захисту авторського права і суміжних прав

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України будь-яка особа (як приватна, так і юридична) має право звернутися до суду за захистом своїх немайнових або майнових прав. Автор або інша особа, яка є власником авторських прав, має право звернутися до суду за захистом авторських прав незалежно від того, чи пов'язано порушення з невиконанням зобов'язань за авторським договором або є незаконним використанням авторських прав. Правом на звернення до суду у зв'язку з порушенням авторських прав мають громадяни, які досягли віку 18 років, і юридичні особи, яким авторські права належать на передбаченому законом підставі.

Громадянин має право представляти свої інтереси в суді як особисто, так і через представника. Наявність спеціальної освіти у представника не потрібно. Однак для кваліфікованого забезпечення захисту інтересів громадянина дуже бажана наявність у представника професійної освіти.

Вкрай важливе значення для правильного вирішення спору має чітку вказівку обставин, на яких позивач засновує свою позовну вимогу до відповідача. Мова йде про обставини, що послужили приводом звернення до суду.

Судовий захист прав інтелектуальної власності (згідно свідоцтва, патенти, ліцензійним договором, договором передачі прав і т.д.) здійснюється:

- У місцевому суді загальної юрисдикції;

- У місцевому господарському суді;

- У третейському  суді.

Згідно з Законодавством України право інтелектуальної власності включає немайнові та майнові права. Обсяг прав на об'єкт інтелектуальної власності визначено в Цивільному кодексі і соотверствующіх законах. Перш ніж говорити про захист права інтелектуальної власності, таке право треба отримати. І мати документальне підтвердження своїх прав (Свідоцтво, Патент, ліцензійний договір, договір передачі прав і т.д.).

Форми захисту права інтелектуальної власності:

• Юрисдикційна, тобто та, що забезпечується з використанням держапарату (кримінальне та цивільне судочинство та провадження у справах про адміністративні порушення). Ця форма захисту права інтелектуальної власності, особливо захист захисту права інтелектуальної власності в суді, - найбільш гостре і ефективну зброю захисту.
• Неюрисдикційна, тобто та, що охоплює собою дії громадян та організацій (у т.ч. через їх представників - патентних повірених), здійснювану ними самостійно, без звернення до держорганів.

Способи захисту права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України (п.2 ст.16):

1) визнання  права (тобто якогось конкретного  права інтелектуальної власності; особливо актуально - щодо авторських  і суміжних прав);

2) визнання  договору недійсним (наприклад, ліцензійного  договору);

3) припинення  дії, яка порушує право (тобто  право інтелектуальної власності);

4) відновлення  становища, яке існувало до порушення  права (інтелектуальної власності);

5) примусове  виконання зобов'язань в натурі (наприклад, виплата неперерахованої  ліцензійного платежу за використання  об'єкта інтелектуальної власності);

6) зміна  правовідносин (наприклад, зміна умов ліцензійного договору на використання об'єкта інтелектуальної власності);

7) припинення  правовідносин (наприклад, припинення  дії ліцензійного договору на використання об'єкта інтелектуальної власності);

8) відшкодування  збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (наприклад, відшкодування збитків, завданих порушенням права інтелектуальної власності);

9) відшкодування  моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання  незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади (наприклад, припинення дії патенту, виданого Держдепартаментом інтелектуальної власності).

Захист майнових прав - найбільш поширена мета захисту права на об'єкт інтелектуальної власності.

Майнові права на об'єкт інтелектуальної власності:

• право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
• виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
• виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені Законом;

Документи - основа будь-якого судочинства. Починаючи від точності вказівки назви юридичної особи та її адреси в правовстановлюючих документах та закінчуючи правильним оформленням кожного документа, що направляється до суду, - все може справити вкрай важливий вплив на результати розгляду справи судом. Основну складність у суперечці, що виникає у зв'язку із захистом авторських прав, складає необхідність підтвердити приналежність прав авторства на твір, використання якого є предметом спору. Наприклад, молодий автор приніс у видавництво розповідь для публікації, але йому було відмовлено у зв'язку з малохудожній його твори. Через деякий час він дізнається, що його розповідь був опублікований у збірнику, виданому цим видавництвом під іншим ім'ям. Ніхто, крім самого автора і видавця, не був знайомий з цією розповіддю. Відповідно до чинного законодавства встановлена ​​презумпція авторства, заснована на тому, що автором вважається особа, яка вказана в якості такого на оригіналі або примірнику твору. Ступінь труднощі доведення авторства цього парубка буде визначатися наявністю додаткових обставин: наявності у нього інших творів, які або опубліковані, або приналежність їх авторства не заперечується, наявністю інших творів у тієї особи, під ім'ям якого було опубліковано спірне твір, та іншими. Тим не менш, доведення авторства спірного твору буде ускладнено необхідністю призначення експертизи, запрошенням свідків, що значно збільшить тривалість судового процесу. Кілька простіша ситуація з доведенням авторства в інших сферах мистецтва. Наприклад, у художній фотографії та живопису, де оригінал твору невід'ємно пов'язана з самим твором. У цих випадках достатнім підтвердженням авторства твору буде служити наявність на ньому імені або псевдоніма автора, зроблених його рукою. Однак найбільш надійним доказом авторства твору є попередня реєстрація примірника твору.