Правова і правомірна поведінка

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Кафедра правознавства

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Теорія держави і  права»

на  тему:

«Правова  і правомірна поведінка»

 

 

 

 

Студент-виконавець:	Керівник курсової роботи:
Прокопенко Аліна Володимирівна, Групи КЮР-01 ____________________(особистий підпис)	Задояний Михайло Трохимович к.ю.н. доцент _____________________(особистий підпис)

 

 

Курсова робота захищена з оцінкою _____________________________

Протокол  захисту курсових робіт № ___ від __________ 20____ р.

 

 

Черкаси

2012

 

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

EAST EUROPEAN UNIVERSITY OF ECONOMICS AND MANAGEMENT

 

Спеціальність  „Правознавство”

Кафедра         Правознавство

Навчальна дисципліна Теорія держави і права

 

 

З А В Д А Н Н Я

на курсову роботу

 

студентки     Прокопенко А. В.

Тема  роботи  Правова і правомірна поведінка.

Вихідні дані до роботи  Курсова робота є логічним завершення дослідження актуальних робіт з питань нормативно правових актів.

Перелік питань, що підлягають розробці:

- правова поведінка: поняття, ознаки і види;

- правомірна поведінка: види та її склад;

- правопорушення: поняття та класифікація.

Перелік графічного (ілюстративного) матеріалу:  Відсутній.

Дата видачі завдання      “10” вересня  2012 р.

Термін здачі  студентом закінченої роботи    15  листопада 2012р.

Керівник                                         ________________________

(підпис) 

Завдання  прийняв до виконання  ______________________________

(підпис)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..…4

РОЗДІЛ 1  ПРАВОВА ПОВЕДІНКА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ І ВИДИ…..6

1.1 Поняття  правової поведінки…………………………………………...6

1.2 Ознаки і види правової поведінки……………………………………...9

РОЗДІЛ 2 ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ І ВИДИ..............................................................................................................11

2.1 Поняття правомірної поведінки……………………...………………..11

2.2 Ознаки  і види правомірної поведінки……………………………..…13

РОЗДІЛ 3 ПРАВОПОРУШЕННЯ: ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ….18

3.1 Поняття правопорушень……………………………………………….18

3.2 Склад правопорушення його елементи та характеристика………….21

ВИСНОВОК…………………………………………………..…………….24

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………...………..28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Серед найважливіших проблем, що постали перед юридичною наукою і практикою в процесі побудови в Україні громадянського суспільства і правової держави, є проблема правової поведінки особи.

В юридичній науці не приділялося  належної уваги формам правової поведінки, зокрема, особливостям правомірної  бездіяльності. Протягом багатьох років  розвивалася теорія соціально-правової активності особи, що спрямована на побудову ідеальних моделей поведінки, без урахування особливостей української соціально-правової дійсності.

Пасивна правова поведінка у  вітчизняній правовій науці переважно  досліджувалася у формі протиправної бездіяльності. Правомірна бездіяльність як правовий феномен не виступала предметом спеціальних досліджень в межах загальної теорії права, і лише деякі її аспекти вивчалися на рівні галузевих юридичних наук. Це призвело до того, що бездіяльність за своїми ознаками й функціональними можливостями зазвичай прирівнюється до дії. Складається враження про відсутність відмінності між ними у сфері правового регулювання суспільних відносин.

Оскільки суспільні відносини  постійно ускладнюються, спостерігається  зростання пасивних правомірних  форм поведінки. Чередування дій  та бездіяльності пояснюється різноманітністю соціальних цілей, шляхів і засобів їх досягнення, зміною методів правового регулювання і наданням суб’єктам різних правових можливостей. Соціальна значимість правомірної бездіяльності безсумнівна, вона виходить за рамки особистих інтересів людини, яка бездіє, через те, що час від часу зачіпає права й законні інтереси інших осіб, суспільства й держави в цілому.

Мета і завдання. Метою даної роботи є розробка теоретичних основ правомірної бездіяльності як форми правової поведінки та розкриття її практичної значимості. Реалізація поставленої мети зумовила постановку та розв’язання таких завдань:

• проаналізувати й узагальнити існуючі в науковій літературі підходи та запропонувати власний погляд на проблему правомірної поведінки;
• сформулювати узагальнене авторське визначення правомірної бездіяльності;
• визначити і класифікувати види правомірної бездіяльності;
• проаналізувати правові підстави правомірної бездіяльності;
• визначити місце й роль правомірної бездіяльності в механізмі реалізації права та в забезпеченні законності й правопорядку;
• виявити ступінь і шляхи впливу громадської думки на вибір суб’єктом права пасивного варіанта правомірної поведінки.

Об’єктом дослідження є  відносини у сфері правовой та правомірної поведінки.

Предметом дослідження є правомірна та правова поведінка.

 Методи дослідження. Методологічну основу курсової роботи становить система роботи, що забезпечить об’єктивний аналіз досліджуваного предмета.

Структура та зміст роботи. обумовлена метою та предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять шість підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової ____29______ сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ПРАВОВА ПОВЕДІНКА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ І ВИДИ

 

                     1.1 Поняття правової поведінки

Поведінка людини є одним із видів  людської діяльності, вона не тільки спрямована на безпосереднє задоволення різних потреб, а й зорієнтована на досягнення певних інтересів (суспільних, державних, особистих, національних тощо), відповідної  позиції у сфері суспільних відносин, вона є зовнішньою системою дій, в  основі якої покладені внутрішні  прагнення людини. [1,c.15]

Поведінка має соціальний характер і визначається як сукупність певних дій, що викликають зміни у оточуючому світі чи у самому суб'єкті. У даному визначенні на першому місці перебуває саме суспільна цінність дій суб'єкта.[2,c.14]

Енциклопедична література під поведінкою людини розуміє систему взаємопов'язаних дій, здійснюваних суб'єктами, що вимагають його взаємодії із середовищем з метою реалізації певної функції. [3,c16]

Поведінка — це багатоаспектна категорія, яка включає в себе наступні ознаки: це аспект діяльності чи спілкування, які відображають внутрішній стан людини; це поведінка, що фіксується органами відчуття інших суб'єктів; вона є  соціально значущою; вона контролюється волею людини.[4,c.17]

Поведінка людини може регулюватись нормами права або бути поза сферою цього регулювання (відносини дружби, заняття музикою тощо).

Ряд авторів виділяють так звану  девіантну поведінку — поведінка, яка не відповідає прийнятим у  суспільстві стандартам на даному етапі  розвитку, але у майбутньому може їм відповідати.[5,c.23]

Заслуговує на увагу позиція  науковців, які виділяють нормативну поведінку, під якою розуміють таку поведінку, яка врегульована будь-яким видом соціальних норм — звичаями, релігійними або корпоративними нормами, нормами права та ін.[6,c.32]

Нас цікавить поведінка, яка регулюється  нормами права та отримала назву  «правова поведінка».

У юридичній літературі під правовою поведінкою розуміють соціально значиму, усвідомлену поведінку індивідуальних чи колективних суб'єктів, врегульовану нормами права, що тягне за собою юридичні наслідки.[7,c.33]

Скакун зазначає, що правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія чи бездіяльність) свідомо-вольового характеру, врегульована нормами права, що тягне за собою юридичні наслідки.[8,c.37]

Слід погодитись з даною позицією автора, оскільки правова поведінка — це соціально значимі, свідомі вчинки суб'єктів права, що передбачені нормами права та контрольовані їх волею, які тягнуть за собою юридичні наслідки. 

Багатозначність поняття "поведінка" в суспільних науках значною мірою  позначилася на його тлумаченні у  правознавстві. Між іншим, правова  наука і практика правового регулювання  відносять до поведінки тільки ту людську активність, яка характеризується певними соціальними і юридичними ознаками. Основними рисами правової поведінки є:

а), соціальна значущість;

б) вираженість зовні у формі  діяння (дії чи бездіяльності);

в) свідомо-вольовий характер; г)регламентованість правовими нормами;

д) властивість зумовлювати юридичні наслідки.[9,c.35]

Властивість правової поведінки впливати на стан суспільних відносин пов'язана  не тільки з соціальною значущістю, але й особовим сенсом — реалізацією суб'єктами своїх інтересів. Тому правова поведінка тягне за собою для них певні юридичні наслідки. Однією з найважливіших форм правових наслідків є реакція держави на результати правової поведінки у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціальне корисних вчинків чи застосування заходів юридичної відповідальності за шкідливі дії.[12,c.170]

Правова поведінка є одним із видів юридичних фактів, тих конкретних життєвих обставин,з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правових відносин. У цьому випадку правова поведінка розглядається як підвалини зміни стану правовідносин, як конкретні життєві обставини, виникнення яких залежить від волі людей і які описані в гіпотезах правових норм. Правова поведінка за своєю внутрішньою структурою складається з певних дій, в яких зовні виявляється ставлення суб'єкта до інших суб'єктів права. Правовий вчинок є елементом правової поведінки.[13,c.102]

Слід зазначити, що в нормах права, як правило, моделюється не правова  поведінка в цілому, а її елементи — правові вчинки. Правовий вчинок — це діяння, що складається з  певних елементів, сукупність яких утворює  його склад. Складовими елементами правового  вчинку є: суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона.[14,c.63]

Суб’єктом правового вчинку може бути фізична чи юридична особа, орган  держави, громадське об'єднання тощо, котрі визнані дієздатними та деліктоздатними, тобто здатними здійснювати  свої права і обов'язки, нести  юридичну відповідальність. Суб'єкти правового  вчинку — це ті суб'єкти, за якими  визнається здатність усвідомлювати  і скеровувати свої діяння. Цю категорію суб'єктів складають тільки правоздатні особи.[15,c.150]

Суб’єктивна сторона правового  вчинку відображує внутрішнє ставлення  суб'єкта до свого діяння та його наслідків. Інакше кажучи, суб'єктивна сторона  є тією частиною правосвідомості  суб'єкта, що безпосередньо пов'язана з фізичною формою діяння і складається з цілей, мотивів, правових установок і т. ін.[16,c.301]

Об’єкт правового вчинку — це явища навколишнього середовища, на які спрямовані діяння.Об'єктом правового вчинку виступають суспільні відносини, соціальні цінності.

Об’єктивну сторону правового вчинку утворюють ті складові, що характеризують форму його зовнішнього виразу: діяння (дія чи бездіяльність, засоби і т. ін.), суспільне значущі наслідки (корисні чи шкідливі), причинний зв'язок між діянням і його наслідком.[17,c.300]

                            

 

                               1.2 Ознаки і види правової поведінки

В даній юридичній літератури є  деклька ознак ,які притамані правовій поведінці.

Ознаки правової поведінки:

— соціальна значущість — це оцінка поведінки суб'єктів з точки  зору сукупності її соціальної характеристики. Вчинки людей перебувають у сфері  суспільних відносин. Вони певним чином  впливають на них та одночасно  породжують відповідну реакцію оточуючого середовища залежно від того, чи є вони соціально корисними, чи суспільно  шкідливими, або, навіть, небезпечними;[34, c.45]

— суб'єктивізм — тобто ставлення  особи до своїх дій та наслідків, які вони породжують. Суб'єкти мають  певний рівень свідомості та волі, вони здатні управляти своїми вчинками відповідно до тих цінностей, які склалися у  даному суспільстві та норм, що в  ньому існують;[20,c.201]

— регламентованість поведінки  нормами права — тобто за допомогою  норм права впроваджується у життя  суспільно корисна поведінка  та витісняється небажана. Регулятивна функція права передбачає вплив на поведінку суб'єктів права у процесі регулювання суспільних відносин. Правомірна поведінка повинна відповідати тим вимогам, які містяться у нормі права. Остання містить основні цілі, умови, форми поведінки суб'єктів, які є найбільш важливими для суспільства чи соціальної групи;[9,c.90]