Співвідношення держави і права

 

 

ПЛАН

ВСТУП           3

1. Поняття,основної форми  державного правління та їх  особливості 5

2. Співвідношення держави і права       7

3. Романо-германська правова сім'я       11

ВИСНОВОК          16

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ     17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність обраної теми до розгляду у тому, що сьогодні, мабуть, немає більше спірного питання на політичної науці, ніж інше запитання держави, його природі й роль життя. Держава – це передусім історично сформовані, свідомо організована соціальна сила, управляюча суспільством. Це, фактично перша свідомо створена суспільством, і планомірно функціонуюча організація, що надає дуже впливає життя індивідуумів, соціальних груп, і всього суспільства. А з цього вихідної функції – управляти суспільством – ідуть інші риси держави.

Управління суспільством – управління певної масою людей, де й може бути поширені державні управлінські функції. Мета цього дослідження у тому, щоб у найзагальніших рисах розглянути категорію «форма держави» у межах науки юриспруденції. Досягнення поставленої мети автором поставлені такі:

1) сформулювати поняття  «форми» державного правління;

2) виділити основні види  форм державного правління і  практику їх застосування.

Поняття форм державного правління Форма державного правління характеризує організацію Державної влади, систему вищих державні органи. Рассматриваемую юридичну категорію годі було плутати з Формою державного будівництва і Політичним режимом держави. Разом, ці три характеристики доповнюють одне одного й описують форму держави. У різних періодах історії форма правління мала різний зміст. Так було в Аграрному суспільстві значення форми управління зводилося тільки в визначенню того, як заміщується посаду Глави держави – гаразд наслідування чи шляхом Выборов. Принаймні розкладання Феодализма і початку Індустріальному суспільству, який супроводжувався ослабленням влади монархів, появою і зміцненням народного представництва, форми управління стали збагачуватися. Найбільшу значимість набуло чи, спадковий чи виборний Глава держави країни, бо, як організуються відносини між глава держави, Парламентом, Урядом, як взаємно врівноважуються їх повноваження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття,основної форми державного правління та їх особливості

Державний лад являє собою організацію (будівництво) і діяльність держави. Оскільки держава сама є організацією, зокрема політичною організацією суспільства, то державний лад іноді визначається й може визначатись як будівництво держави (державне будівництво) або її устрій та діяльність.

Державний лад України, як і будь-якої іншої держави, являє собою передбачену й гарантовану Конституцією організацію (будівництво) держави і її діяльність. За своїм змістом та формами він є багатогранним явищем, яке охоплює структурні (організаційні) й функціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, соціальну, культурну та інші основи.

Нинішній державний лад України має чимало особливостей.

По-перше, Українська держава і державний лад України мають у багатьох відношеннях перехідний і змішаний характер, перебувають у стадії становлення.

По-друге, державний лад України утверджує в Україні національну державу.

По-третє, як свідчить процес державотворення в Україні в останні роки, Українська держава утверджується як європейська держава, якій притаманні істотні риси більшості європейських держав та держав світу. Підтвердженням тому є Конституція України 1996 р.

По-четверте, Україна з моменту проголошення своєї незалежності виступає як важливий міжнародний фактор, який впливає на інші держави і міжнародні організації й зазнає відповідно значного впливу з їх боку.

Державний устрій — складне системне державно-правове утворення, що має соціально-економічні, політичні, національно-етнічні, культурологічні та екологічні засади. Територія, як правильно відзначається в літературі, «є не лише просторовою межею держави, але й складає матеріальну основу її діяльності», форму прояву державного суверенітету, а територіальний устрій — одна з генезисних, структурних та функціональних ознак держави.

Таким чином, виходячи з державно-правових критеріїв, державний устрій України має два змістовних значення і полягає в територіальному устрої держави, тобто сукупності складових територій України, і територіальній організації державної влади. В першому із значень державного устрою розглядаються частини території держави, в другому - органи державного механізму, які наділені функціями здійснення державної влади.

Підсумки вищевикладеного дають підстави стверджувати, що конституційно-теоретичне визначення терміна "державний устрій" зумовлене багатьма чинниками теоретико-правового і політичного характеру. Відправною точкою для визначення поняття державного устрою виступає юридична сутність держави, три компоненти якої - територія, населення і влада є визначеними при характеристиці явища державного устрою.

Проте проблемним залишається співвідношення понять адміністративно-територіального, територіального, національно-територіального устроїв з поняттям державного устрою.

У зв'язку з фактором проблемності автор розмежовує поняття територіального устрою, як його складової - адміністративно-територіального устрою, і державного устрою, як більш широкого поняття, що включає в себе також інші сторони державного будівництва, зокрема організацію вертикальної системи влади і місцевого самоврядування.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що основною метою поділу території будь-якої держави, зокрема України, на складові частини є організація оптимального управління державою.

Таким чином, при аналізі співвідношення поняття державного устрою з поняттям; «територіальний устрій», «адміністративно-територіальний устрій», «національно-державний устрій» та іншими, а також при аналізі співвідношення понять «нація» і «держава» і аналіз поняття «національна меншина», при узагальненні наведених вище визначень державного устрою можна дійти висновку:

— За своєю суттю державний устрій — це поняття, що охоплює все коло питань щодо державного ладу в організаційному відношенні, являє собою певний тип держави, які, виявляється в політичних, економічних, соціальних основах і принципах організації держави правового статусу громадян цієї держави, територіального устрою держави і системи державних органів.

— За своїм змістом державний устрій — це певний механізм держави, тобто має організаційні основи української держави.

— За своєю формою державний устрій — це територіальна або національно-територіальні організація державної влади, що поділена на окремі складові частини, які перебувають в тісному взаємному зв'язку між собою і вищими органами держави, тобто це поняття щодо всього кола питань про внутрішній поділ території держави на складові частини, їх правове становищ; взаємовідносини між державою в цілому та її складовими частинами.

2. Співвідношення держави і права

У літературі визначилися три точки зору щодо співвідношення права та держави. Одна з них – державницька ставить державу вище права, розглядає право, як елемент політики держави.

Така позиція, як правило, притаманна тоталірним державам і позитивістському (а також його різновиду -марксистсько-ленінському) мисленню.

Інша точка зору – ліберальна – віддає пріорітет праву перед державою, ґрунтується на прогресивних елементах природно-правової теорії, сприймає світові стандарти прав людини.

Третя точка зору – інтегральна (прагматична).

Вона полягає в тому ,що , з одного боку, держава відіграє важливу рольу формулюванні права і забезпеченні правопорядку в суспільстві, а, з іншого, право пов’язує державну владу, зобов’язує її дотримуватися правових приписів у всіх сферах діяльності, тобто вона орієнтує на формування правової держави.

Право і держава кожного народу мають єдину соціально-економічну основу, у них однаково відбивається менталітет народу, його культура, свідомість. Держава впливає на право, а право впливає на державу.

У нормах права держава одержує своє юридичне оформлення:

1. Внутрішнє. Вся побудова  держави, порядок формування органів  держави, їх компетенція, відносини  один з одним і з органами  місцевого самоврядування, діяльність  по вирішенню державних завдань  і виконанню фундаментальних  функцій регламентуються правовими  нормами. У цьому відношенні велику  роль відіграють конституції, що  закріплюють структуру держави, систему її органів,їх завдання, компетенцію, форми діяльності. Правовим  нормам визначаються межі втручання  держави в «життя» громадянського  суспільства та особи, вноситься  міра у здійснення державної  влади і управління.

2. Зовнішнє. Право допомагає  державі в її спілкуванні з  іншими країнами, зі світовим  співтовариством вцілому. Міжнародні  договори,що укладаються державами  одна з одною, сприяють мирному  життю на планеті.

Завдяки державі норми права одержують юридичне закріплення і забезпечення (реалізацію, охорону, захист):

1. Держава в особі правотворчих  органів обробляє (деталізує) норми  права,що сформувалися в суспільстві, формулює в нормативно-правових  актах, систематизує, надає їм потрібної  форми (закон, указ, постанова), визначає  їх юридичну чинність.

2. Державні органи ( судові, правоохоронні та інші) залучені  до право реалізаційної діяльності: правозастосовними органами норми  права виконуються, а правоохоронними  органами охороняються від порушень. Лише держава може застосовувати  примус при відхиленні від  норми права.

3. Держава не лише юридично  оформляє потреби й інтереси  людини, але безпосередньо «творить»  право.

Її закони і підзаконні акти служать джерелом (формою) права.

Тісний взаємозв’язок держави і права не виключає їх розходжень за структурою, способами функціонування:

1. Держава-Право
2. Держава – політико-територіальна організація - Право – нормативна система
3. Держава – основа політичної системи суспільства - Право – основа правової системи суспільства
4. Держава – сфера сущого - Право – сфера належного

Держава в особі правотворчих органів надає праву формальної визначеності і загальнообов’язковості  Право формується в суспільстві: природне право,ідеї свободи і справедливості зумовлюються не державою і не нею даруються

Здатність творити юридичне право не розподілена рівномірно по всьому державному апарату: одні органи приймають лише закони, інші – підзаконні нормативні акти Право впливає на державний організм у цілому, «укладає» діяльність держави в правові межі на випадок можливої сваволі з її боку.

Держава реалізує та охороняє вимоги права різними методами Право визначає компетенцію державних органів, установлює нормативи їх діяльності.

При необхідності держава охороняє право своєю примусовою силою. При цьому сама держава,її органи і посадові особи повинні суворо дотримувати і виконувати норми права. За допомогою права встановлюється вид і примусовий захід у випадках порушення права. При цьому правом стимулюється соціально-активна поведінка державних службовців.