Графічний дизайн

1. Зробити письмовий порівняльний аналіз тлумачення одного з базових понять теми дослідження.

Графічний дизайн – це вид сучасного мистецтва, яке полягає в створенні графічних об'єктів (веб-сайтів, листівок, візиток). Комерційна складова графічного дизайну полягає в тому, що з його допомогою можна не тільки заробляти гроші (перетворивши свою діяльність у бізнес), але й досягати маркетингових цілей – привертати увагу цільової аудиторії, стимулювати продажі і т. д.

Графічний дизайн — це створення візуально-інформативної комунікації між графічним об'єктом і аудиторією. Основним завданням графічного дизайну є залучення уваги, візуальне виокремлення інформації або товару із загального потоку. Більше 80% інформації людина сприймає очима, при цьому ніколи не відчуває її недостачі й не має гострого бажання одержувати ваші рекламні повідомлення. Вихід один — класний, яскравий, неординарний дизайн, що змусить зупинитися, сказати «вау!», прочитати від палітурки до палітурки, запам'ятати ваш логотип, компанію або купити ваш продукт.

 

Кожен з визначень відповідає на питання, що таке Графічний дизайн. Але кожне з визначень відповідає на це питання з різних боків. У  першому випадку автор вирішив  коротко описати,чим займається графічний дизайн, навів декілька прикладів, що ми можемо робити за допомогою  графічного дизайну. Також свою увагу  він наголосив на тому, що за допомогою  дизайну мі можемо заробляти не тільки грошу, а можемо проводить великі компанії та досягати маркетингових  цілей, для того что б привернути увагу та продати більше товару.

У другому випадку автор  вирішив наголосити на тому, що графічний  дизайн залучає увагу покупців. Автор  наголошує на тому, що за допомогою  графічного дизайну ми можемо виокремити свій товар, зробити його більш привабливим  для покупців та збільшити кількість  продажу.  У терміні зазначається, що за допомогою дизайну ми маємо  зробити в пізнаваним логотип  кампанію та купити ваш продукт.

 

 

 

 

2. Характеристика методу моделювання

Моделювання здійснюється різними  соціальними науками: політологією, соціологією, філософією, економікою, культурологією, психологією й т.д. Науково-філософське моделювання  й прогнозування суспільства  відрізняється від релігійних, есхатологічних, футурологічних й ідеологічних форм і концепцій передбачень, насамперед, тим, що воно може бути проведено, по-перше, лише на базі реальних актуальних тенденцій  суспільного розвитку, по-друге, тільки з опорою на раціональний системний  методологічний апарат.

Моделювання в широкому смислі – це особливий пізнавальний процес, метод теоретичного та практичного  опосередкованого пізнання, коли суб'єкт  замість безпосереднього об'єкта пізнання вибирає чи створює схожий із ним допоміжний об'єкт-замісник (модель), досліджує його, а здобуту інформацію переносить на реальний предмет вивчення.

Моделювання – це процес створення та дослідження моделі, а модель – засіб, форма наукового  пізнання.

Під моделлю розуміється  об'єкт будь-якої природи (мис-лено уявлена або матеріально реалізована система), котрий, відображаючи чи відтворюючи в певному смислі об'єкт дослідження, здатний заміщати його так, що вивчення моделі дає нову інформацію про об'єкт.

Моделювання широко використовується в дослідженні систем різної природи, але особливого значення воно набуває  в соціальному управлінні, в рамках методології системного підходу.

Характерною' рисою розглядуваного методу є можливість відтворення моделлю відповідно до завдань дослідження тих чи інших істотних властивостей, структур досліджуваного об'єкта, взаємозв'язків і відносин між його елементами. В процесі пізнання модель іде слідом за об'єктом, будучи певною його копією, а у відтворенні, конструюванні, навпаки, об'єкт іде слідом за моделлю, копіюючи її.

Ступінь розробленості  проблеми

Моделювання суспільства й прогнозування  його потенційного розвитку на найближчу  перспективу є досить новою, свіжою й актуальною проблематикою для  сучасної соціальної філософії.

Що стосується науки в цілому, то метод моделювання вже давно  й активно використається в її сфері для прогнозування характеру  розвитку й поводження технічних, фізичних і біологічних об'єктів, і в  цьому плані він досить добре  розроблений.

У науковій літературі був початий  ретельний эпістемілогічний аналіз терміна «моделювання» і проведене його категоріальне розведення з іншими поняттями й категоріями.

Важливий внесок у загальну гносеологічну  характеристику моделювання внесли відомі вітчизняні й закордонні дослідники, серед яких слід особливо зазначити  таких учених, як: В. Абишов, Б.В. Бірюков, У.М. Глушков, А.А. Ляпунов та багатьох інших.

Учені аналізують метод моделювання  в різних аспектах, планах і на різних рівнях. Тим не менш, якщо спробувати синтезувати гносеологічні концепції  й отримані висновки, то можна зробити  висновок про те, що в науковій літературі моделювання розглядається, насамперед, як спосіб створення моделей-аналогів, що існують тільки на дійсний момент феноменів і процесів навколишньої дійсності. Метою моделювання як наукового методу є одержання  нової інформації про існуючий об'єкт  через модель, в умовах труднощів  або принципової неможливості безпосереднього  вивчення існуючого об'єкта.

Моделювання як метод дослідження  значною мірою корелюється з  експериментом, абстрагуванням й ідеалізацією, які відіграють важливу роль при  побудові аналогів складних багаторівневих системних об'єктів, чиє функціонування залежить від великої кількості  показників. Подібні системні об'єкти відбиваються, реконструюються й  рефлексуються в різних, неминуче іноді взаємодоповнюючих, а іноді суперечних один одному моделях.

Моделювання, як метод науки, завжди, так чи інакше, працює в тісному  зв'язуванні з науковою теорією. При  цьому, важливо розуміти, що Генезис  наукової теорії й побудова адекватної моделі в її границях неможливо без  обліку специфіки дії законів  у тій або іншій області  дослідження.

Методологія моделювання усе ще має потребу в подальшій науковій розробці. Тому що дотепер не існує  єдиних конвенціональних підходів до створення моделей. Це можливо пов'язане  з тим, що модель завжди будується  для досягнення конкретних завдань  теоретичного або практичного дослідження, що звичайно проводиться в різні  й слабо сполучних сферах науки  в цілому.

Якщо зробити загальний висновок про специфіку соціального моделювання, то можна сказати, що соціальні моделі є досить корисною підмогою для соціальних досліджень. Соціальне моделювання - це побудова моделей, які розглядаються  в якості аналогів реальних соціальних процесів і феноменів для подальшого аналізу, що може вилитися в соціальне  проектування й прогнозування. Об'єктом  соціального моделювання, крім суспільства  в цілому, можуть виступати й соціальний індивід, і соціальна група, і  соціальна організація, і соціальний інститут, і соціальний організм, і  світове співтовариство.

При моделюванні соціального об'єкта у динаміку передбачається використання поняття процес. Виділяється кілька видів процесів: насильницькі і добровільні, оборотні і необоротні, плановані  і спонтанні, усвідомлені і неусвідомлені, організовані і стихійні; а також  по векторі руху: лінійні, східчасті, експонентні, циклічні, спіральні, хаотичні і т.д.

При створенні тієї або іншої  соціальної моделі, дослідник, природно, може наголошувати на який-небудь певний тип процесу.

При побудові соціальних моделей суспільства  в цілому дослідник виявляє одну або дві ключові провідні причини  процесів. При побудові моделей сегментарних соціальних об'єктів потрібний мультикаузальний підхід.

Процес соціального моделювання  завжди випереджають гіпотези. Також, важливим моментом моделювання є  постановка завдання. Потім установлюється спостереження за соціальним об'єктом, ведеться нагромадження фактів, збір й одержання інформації про соціальний об'єкт. А далі оформляється деяка  стійка репрезентація соціального  об'єкта, що на початку не повний, і  є лише наближеним сприйняттям реального  соціального об'єкта, але все-таки допомагає створити модель об'єкта. При цьому, важлива ідентифікація  обмежень, цілей і ключових факторів об'єкта. З переходом до конструювання  й аналізу моделі закінчується збір інформації.

Соціальні моделі, як інструмент соціальної теорії класифікують по різних підставах. Так у літературі виділяють формальні, змістовні, описові, пояснювальні, прогностичні, статичні, динамічні соціальні моделі. Також, у відповідній літературі виділяється ряд ключових етапів безпосередньої роботи із соціальною моделлю: створення ментальної моделі, конструювання змістовної моделі соціального  об'єкта, концептуалізація моделі, формалізація моделі, якісний аналіз. Слід зазначити, що будь-яка соціальна модель повинна  дозволяти простежити, наскільки  зміну однієї частини соціального  об'єкта може змінити інші його частини  й складові.

За допомогою моделі розкривають  специфіку й пророкують подальші дії соціального об'єкта, абстрагуючись  від другорядного, і залишав лише мінімальний набір необхідних істотних факторів. Головним у побудові соціальної моделі є виявлення фундаментального детермінанта соціального об'єкта. 1Однак немає поки чітких правил для визначення істотних і несуттєвих ознак соціального об'єкта, які  могли б бути відбиті в моделі.

Саме тому, моделювання починають  із побудови простих моделей, а потім  еволюційно переходять до більш комплексних моделей. При цьому, дослідники користуються інтуіцією, накопиченими знаннями й досвідом. Створення моделі соціального об'єкта здійснюється на базі поточної статистичної й фактичної інформації, а також поглядів авторитетних учених, фахівців й експертів. Звичайно, зізнається, що ці відомості носять qмовірнісний характер. Взагалі, реконструкція соціальних об'єктів реальності в моделі, безперечно, має потребу в безперервному моніторингу, тому що соціальна дійсність, безумовно, завжди богаче, різноманітніше й динамічнічше, чім модель. А модель, так чи інакше, неминуче спрощує складний світ соціальних об'єктів.

Незважаючи на те, що соціальне  моделювання як область наукового  знання поки не має широкого разповсюдження, у науковому плані, воно може розглядатися як результат процесів диференціації й інтеграції науки в цілому. Поява й розвиток відгалужень у науці говорить про народження нових дисциплін, що дозволяють досліджувати соціальні об'єкти на більш глибокому рівні.

Моделювання суспільства в цілому, як соціального типу життєдіяльності  людського роду в будь-якій крапці просторово-тимчасового контініума, і прогнозування його подальшого розвитку, насправді, завжди проводилося соціальною філософією. Інакше кажучи, соціальна філософія завжди створювала аналоги реальних процесів й явищ громадського життя. Активний внесок у розробку моделювання суспільства в рамках соціальної філософії в різних аспектах, внесли такі вчені, як: Т. Берні, М. Вебер, С. А. Кузьмін, Ю. Лотман, Н Луман і багато інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.На основі  аналізу збірників наукових праць  визначити коло проблем для  наукових досліджень галузі Мистецтво,  напряму підготовки Графічний  дизайн:

1. Велика нестача комп’ютерної техніки у школах, для зародження дизайнерського смаку у ранні роки.

2. Велика кількість не  функціонального дизайну, яке зараз має назву «сучасне мистецтво».

3. Введення більшої кількості зарубіжної літератури з дизайну у школи та вузи України.

4. Розповсюдження дизайнерського  «ремесла» а території України  за допомогою проведення безкоштовних  курсів, за допомогою волонтерів та спеціалістів в області дизайну.

4. Скласти список  першоджерел (монографії, статті  у періодичних виданнях, статті  у наукових збірниках) до обранної студентом проблеми дослідження згідно з вимогами до іх оформлення.

1. Дональд А.Норман: «Дизайн  привычных вещей» / М. С.-П. К. / видавничий будинок «Вільямс», 2006р.

2. Ян Шихольд: «Нова Типографіка. Посібник для сучасного дизайнера» /М. / видавнича студія А.Лебідева, 2011р.

3. О.Л. Голубева: «Основи композиції» / М. /видавничий будинок «Мистецтво», 2004р.

4.Віталій Устін: «Композиція в дизайні. Методичні основи композиційно-художнього формоутворення в дизайнерській творчості» / М. / учбовий посібник, видавництво «Астрель», 2005р.

5.Зробити 3 анотації на фахові видання:

1. Литрис Айсмен 
   "Дао цвета"

У розповідає про вивчення законів кольору, розуміння правил складання та взаємодії колірних відтінків. Так зване "кольорове  чуття" - вміння вибирати відповідну ситуації гаму - необхідно не тільки дизайнерам інтер'єру або одягу, але і переважній більшості людей, хоча б у вигляді базових закономірностей. 
У цій книзі ми можемо знайти не вичерпну інформацію з різних колірних сполучень для створення стильного інтер'єру, але і дізнаємося , які кольори допоможуть створити правильний настрій і атмосферу в кожній кімнаті вашого будинку, які принесуть спокій та красу у наш особистий простір, а які подарують відчуття радості і гармонії. Кожна колірна гамма має свою історію та традиції і навіть "власну особистість».

2. «Основи візуалізації», Роберт Р.

У данній книжці автор розкриває питання коректного оптичної побудови композиції, елементів світлотіні, контрасту, рефлексу, поглинання і т.п. Наведені приклади малювання деяких типових поверхневих матеріалів.