Текстильні волокна

3.7. Волокно кенар (КеВ)

отримують із стебел однорічної рослини, яку вирощують  в Індії, Китаї, США, Бразилії; має  високу міцність, гігроскопічність, хімічну  стійкість і довговічність. Використовується для виготовлення високоякісних  тарних тканин, каркасів килимів, канатів, шнурів.

 

3.8. Азбест

– єдине  волокно мінерального походження. Найважливішою  характеристикою є довжина: АВ довжиною 10 мм більше придатні для переробки на пряжу – з них у текстильному виробництві отримують вогнезахисті тканини, одяг для робітників хімічної промисловості.

 

3.9. Віскозні волокна

– отримують  із целюлози, дитіовуглицевої кислоти і їдкого натрію; целюлозу – переважно з деревини ялини і сосни. Структурна модифікація Вів – комплекс фізико-хімічних заходів зміни складу і структури, бо целюлозні волокна мають негативні властивості: невисока міцність, низька пружність, нестійкість до м/о, горючість.

 

3.10. Ацетатні волокна

за хім. складом є ТАВ (триацетатні) та ДАВ (діацетатні); за морфологічною будовою – комплексні нитки (85 – 90%) і штабельовані волокна. Моноволокна мають округлі або поділені поперечні перерізи. Довжина комплексних ниток обмежується ємністю і масою шпуль. Товщина елементарних волокон залежить від діаметра фільє’р і ступеня витягування.

 

3.11. Поліамідні волокна

Волокно твірні поліаміди аліфатичні чи ароматичні; за структурою – лінійні, розгалужені  і зшиті. За кордоном найчастіше називають  нейлонами, хім. склад зазначають однією – кількома цифрами, розташованими  поруч.

 

3.12. Поліолефінові волокна

Формують  ПОВ з найдоступніших полімерів – поліолефінів; зокрема для синтезу поліетилену і поліпропілену – вихідні сполуки етилен і пропілен. Широке використання ПОВ стало можливим лише після винайдення структурної модифікації полімерів. ПО мають звичайну стереорегулярну ізотактичну структури.

 

4. Класифікація  пряжі

 

Бавовняну пряжу виробляють з 100% бавовняних волокон. Допускається вкладення віскозних  волокон у бавовняну пряжу  не більше, як 10%, крім пряжі гребінного прядіння.

У змішаній пряжі , яка виробляється з бавовняних та інших волокон, масова частка бавовняних волокон повинна бути не менша, ніж 50%.

Пряжу лляну  вробляють  з 100% лляних волокон.

Пряжу лляну  виробляють із лляного волокна в  суміші з ін. волокнами. Масова частка лляного волокна у лляній пряжі  повинна бути не менше ніж 92%. У  лляну пряжу, призначену для вироблення бортувальних тканин, допускається вкладення хім. волокон до 15%, для пакувальних і мішкових тканин до 20%.

У змішаній пряжі, яка вироблена із суміші лляних, хім. та ін. волокон, масова частка лляного  волокна повинна бути не менше  ніж 30%.

Пряжу, вироблену  з 100% вовняних волокон, відносять до чисто вовняної. Допускається вкладення  інших волокон у чисто вовняну  пряжу не більше, як 5%.

У вовняній пряжі масова частка вовняних натуральних  волокон повинна бути не менше, ніж 70%.

У напіввовняній пряжі, яка вироблена з суміші вовняних волокон з іншими, масова частка вовняних волокон повинна бути не менше, ніж 20%.

Пряжу класифікують:

1. За  призначенням, для:

- ткацького  виробництва;

- трикотажного  виробництва;

- текстильно-галантерейного  виробництва;

- килимового  виробництва;

- для  продажу населенню.

2. За  способом прядіння, на:

- кардну;

- гребінну;

- апаратну.

3. За  способом виготовлення, на:

- однониткову;

- трощену;

- рівничну;

- сукану;

- фасонну;

- меланжеву;

- комбіновану.

4.За способом  оздоблення, на:

- сурову;

- варену;

- вибілену;

- фарбовану;

- вибивну;

- мерсирезовану;

- парадіновану.

5. За  видом сировини, на:

- бавовняну;

- змішану  з бавовняних та інших волокон;

- чисто  лляну;

- змішану  з лляних, хім. та ін. волокон;

- чисто  вовняну;

- вовняну;

- напіввовняну;

- шовкову  з відходів натурального шовку;

- хімічних  волокон

 

5. Класифікація  ниток

 

Текстильними  нитками (ТН) називають гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини  з малими поперечними розмірами  довжини для виготовлення текстильних  виробів.

За хім. складом волокон та особливостями  виготовлення ТН є натуральні, хім., штучні і синтетичні.

Відомо  багато систем класифікації ТН. Як вихідна  текстильна сировина ТН поділяється  на первинну і вторинну, звичайну і  текстуровану.

Ділення на підкласи – за ознакою особливостей отримання ТН з одного – кілька філаментів скручуванням чи без нього. Ділення на групи – за тією ж ознакою. У разі застосування простого скручування, складання, склеювання – отримують первинні нитки; у разі складання і скручування у два і більше кінців – вторинні продукти. Ділення ТН на підгрупи за ознакою будови, або структури. ТН що мають гладку, рівну поверхню, без будь-яких зовнішніх структурних ефектів – віднесена до виробів звичайної структури. ТН підвищеної об’ємності, з зовнішніми ефектами, отриманих фасонним скручуванням, віднесено до групи структурованих.

За ознакою  виду ТВ, з яких складаються ТН їх підгрупи поділяють на види і різновиди. Види ТН назву можуть мати від назви  виду волокна чи відповідати прийнятим  фірмовим або торговельним термінам. Різновид текстильної сировини визначається різновидом ТВ, з яких вона складається (наприклад нитка комплексна діацетатна тощо).

 

Висновок

Сучасні текстильні матеріали, виготовлені на основі штучних і синтетичних текстильних волокон, за низкою гігієнічних показників значно поступаються натуральним. Значна частка текстильних матеріалів мають низькі гігроскопічні та електрофізичні властивості. Виготовлення та експлуатація виробів із них може спричиняти неприємні тактильні відчуття, створювати дискомфорт та негативно впливати як на життєдіяльність людини, так і на саме виробництво. Тому, проблема гігієни синтетичних матеріалів, які використовуються для виготовлення одягу, в наш час є однією з найбільш актуальних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет технологій та дизайну

 

 

 

 

 

Р Е Ф Е Р А Т

 

з предмету «Технологія та обладнання виробництва ЛП»

на тему: «Текстильні волокна»

 

 

 

 

                                                                               Виконав: студент групи БІТск-13

                                              Красаков Д. І.

                                                                            Перевірив: викладач Бабич А.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2013