Стан ринку ювелірних виробів з діамантами в Україні

Ключовим моментом при  оцінці діамантів є їх вага, вимірювана в каратах. Зрозуміло, чим більше вага, тим дорожче камінь. Як відомо, 1 карат дорівнює  0,2 грама. Шкала розподілу карата складається зі ста одиниць. Маса дорогоцінного каменю вимірюється на спеціальних вагах, що визначають вагу з точністю до 0,01 карат. Розрізняють три вагові категорії діамантів: дрібні, середні і великі. Великі камені мають вагу більше одного карата, середні - 0,3-0,99, дрібні менш 0,29, камені масою менше 0,01 карата вважаються крихтою. Потрібно відзначити, що в каратах вимірюється вага діаманта, а не розмір. Припустимо, ви вирішили придбати кольцо з діамантом. Згідно гемологічного опису вага каменю 0,03 карат, відповідно за метричною системою його діаметр буде дорівнює трохи більше 2-ох міліметрів. Відповідність приблизна, але уявити собі як буде виглядати камінь цілком можливо. Зрозуміло, чим більше карат, тим більше кристал. Наприклад, камінь вагою 5 карат буде в діаметрі приблизно 11 мм.

Масу діаманта, за умови  стандартного круглого ограновування, можна розрахувати за наступною  формулою: М / маса / = (2D/діаметр /) х H / висота / г 0,0061. «З молотка» йдуть камені, як правило, першої вагової категорії. Камені, що мають вагу більше 25 карат мають власні імена та відомі по всьому світу. Купити такий унікум не кожному під силу, оскільки ціна буде шокувати.

Розмір каменю, звичайно, має значення, але є й інші, не менш важливі, характеристики, одна з них - колір каменю. Вважається, що діаманти безбарвні. Дійсно, такі камені існують і дуже дорого цінуються, але, на жаль, їх дуже мало. У своїй більшості алмази - майбутні діаманти - мають відтінки різної інтенсивності, які визначаються за шкалою кольору окремо для кожної категорії каменів. З основними характеристиками можна ознайомитися нижче.

Шкала кольору для  діамантів:

Характеристика каменів  № групи

Дрібні камені

Абсолютно безбарвні 1

З невеликим відтінком 2

З незначним відтінком  жовтуватого, аквамариновою, зеленого, фіолетового, сірого і коричневого  квітів 3

З очевидним відтінком  жовтого, лимонного, зеленого, аквамариновою  або сірого кольорів 4

Жовті, з наявністю  жовтого, зеленого, лимонного кольору у всьому камені 5

З відтінком коричневого  кольору 6

Коричневі і з жовто-коричневим кольором 7

Середні і великі камені

Абсолютно безбарвні  вищі, з відтінком блакиті 1

Безбарвні 2

З ледь помітним відтінком 3

З наявністю незначного відтінку жовтизни 4

З наявністю невеликих  жовтуватих, зеленуватих, аквамариновий, фіолетових, сірих і незначних  коричневих відтінків 5

З наявністю видимих  жовтих, зелених, аквамариновий і  сірих відтінків 6

З наявністю ясно видимих  жовтих, зелених, аквамариновий, сірих і лимонних відтінків 7

Вкрай слабо, легко пофарбовані жовті та ясно-жовті кольори 8 (1-5)

Слабо, легко пофарбовані  в коричневі і темно-коричневі  кольори 9 (1-4) 

 

Колірні параметри діамантів  зазвичай оцінюються за двома класифікаціями: з вітчизняної та за міжнародною - системі GIA (Геммологичеського інституту Америки). Згідно обом класифікаціям особливо цінуються безбарвні діаманти. Якщо в ювелірному прикрасі середній діамант розміром 0,3 карат за колірною шкалою віднесений до 4 групі, значить, він має незначний відтінок жовтизни. Це зовсім не говорить про те, що камінь неякісний, звичайно немає, просто вартість його, буде нижче такого ж розміру каменю, але абсолютно безбарвного. 

За чинними в Україні  ТУ [6] оцінка кольору проводиться по-різному для діамантів Кр-17, Кр-57 дрібних (до 0,29 карат) і для Кр-57 інших (від 0,30 карат). При цьому велике значення має описова характеристика кольорів різних груп, наведених у ТУ У 36.2-21587162.001-2002, а еталони мають дуже обмежене розповсюдження. Терміни, що використовуються у ТУ („колір”, „відтінок”, а також „ледь вловимий”, „ледь помітний” тощо), допускають різне тлумачення. Тому експерти часто оцінюють колір діамантів тільки за описом, що зумовлює дуже низьку відтворюваність результатів. Згідно з українською системою дрібний діамант, наприклад, п’ятої групи кольору, є більш насиченим, ніж камінь п’ятої групи кольору вагою від 0,30 карат.

Плавно переходимо до одного з найбільш істотних параметрів в оцінці діамантів - їх чистоті. Дана характеристика виражається в наявності або відсутності в структурі алмазу інших природних включень і дефектів. Зрозуміло, що чим їх менше, тим цінніше мінерал. Сьогодні абсолютно прозорих каменів у природі зустріти практично неможливо, чому ціни на них надзвичайно великі. Дефекти алмазів можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми, визначають їх за допомогою спеціального мікроскопа або лупи з десятикратним збільшенням, використовуючи при цьому міжнародну і російську системи оцінки. Шкала вимірювання чистоти зазвичай включає 11 пунктів (номерів), що характеризують камінь з точки зору наявності сторонніх включень.

Вимірювання чистоти  діамантів

Чистота / № Характеристика каменів

1 камінь абсолютно  чистий

2, 3, 4 в наявність є  дуже дрібні включення

5,6 в наявність є  дрібні незначні включення

7,8 наявності дрібні  помітні включення

9,10,11 включення помітні  неозброєним оком 

 

Зрозуміло, що чим цифра  позначення чистоти менше, тим камінь цінніше. Якщо вам пропонують виріб  з каменем чистоти 5, то в діаманті є «дуже дрібні незначні включення», що, безумовно, відіб'ється на його вартості. Для багатьох покупців оптимальний варіант - купити камінь чистоти 2 або 3, а ще краще 1. До речі, в нашому магазині є ювелірні прикраси інкрустовані каменями з чистотою - 1. Для встановлення ступеня прозорості, ювеліри визначають природу цих дефектів, їх розмір і розташування, оскільки від поверхневих вад можна позбутися за допомогою шліфування. Якщо при розгляді не виявляється дефектів, то камінь визнається «діамантом чистої води». За умови великих розмірів і абсолютної безбарвності - це дуже дорогий камінь, і, по праву, що вважається "Імператором всіх каменів". 

Багато ювелірні камені характеризуються однаковими і (або) подібні  ознаки, що ускладнює їх діагностику. Так, серед прозорих і непрозорих каменів можна виділити групи однакового кольору - зеленого, рожевого, червоного, синього і т.д. Методи їх діагностики засновані на визначенні найважливіших фізичних властивостей і внутренніx особливостей. 

Діагностика каменів, закріплених  в ювелірних виробах ускладнюється тим, що викрепка їх з оправи найчастіше неможлива. Крім того, виключається діагностика такої важливої ​​властивості каменів, як твердість. 

Прозорість ювелірних каменів - здатність твердого тіла пропускати в тій чи іншій мірі крізь себе промені світла. Ступінь прозорості може бути оцінена коефіцієнтом прозорості. 

Прозорість залежить від структури кристалів, наявності в них тріщин, твердих і газово-рідких включень.  Кількісно ступінь прозорості, тобто значення коефіцієнтів прозорості та поглинання, можна встановити за допомогою спектрофотометрів. 

Блиск поряд з прозорістю є одним з найбільш важливих діагностичних  ознак ювелірних каменів. Блиск створюється світлом, відбитим від поверхні закріпленого каменя; при цьому його інтенсивність, тобто кількість відбитого світла, тим більше, чим різкіше різниця між швидкістю світла в повітрі і в даному огранованому камені (інтенсивність блиску тим більше, чим більше показник заломлення). Існують наступні види блиску: скляний, жирний, смолистий, алмазний, напівметалевих. При цьому жирний і смолянистий блиск відносять до одного типу; термін "жирний" застосовують до світлофарбованим мінералів, "смолянистий" до темнофарбовані.  
Показник відбиття виражається у відсотках (інтенсивність падаючого світла приймається за 100%). 

Забарвлення ювелірних  каменів - одна з найбільш характерних властивостей для більшості мінералів. А.Є. Ферсман виділяє три типи забарвлення: ідіохроматіческую, аллохроматіческую і псевдохроматіческую. 

Світлозаломлення ювелірних каменів - на кордоні двох середовищ світло змінює напрямок свого поширення: частина світлової енергії повертається в першу середу, тобтосвітло відбивається, частина проходить через кордон середовищ, змінюючи при цьому напрям розповсюдження. Це явище називається заломленням світла. Існує певна залежність між кутами падіння і заломлення: падаючий і заломлений промені, атакож перпендикуляр до межі поділу до середовищ, відновлений в точці падіння променя, лежать в ж площині, ставлення синуса кута падіння променя до синусу кута заломлення постійна величина для даних двох середовищ. 

Ювелірні камені, які  отримують у лабораторних або  заводських умовах, наприклад рубіни, сапфіри, смарагди, за зовнішніми ознаками і фізичними властивостями майже не відрізняються від природних утворень аналогічного сова. У тих і інших дуже схожі забарвлення, однакові твердість і щільність, тотожний хімічний склад і показники заломлення. Відмінності в умовах утворення мінералів, що використовуються в ювелірних виробах, та синтезі аналогів відображаються на деяких особливостях їх зростання внутрішньої будови. Це проявляється в зональності кристалів і в характері розподілу забарвлення і включень Синтетичні камені вирощують в хімічно більш "чистих" умовах, тому єдиними сторонніми кристалічними включеннями можуть бути тільки з'єднання, подібні по складу з основним кристалом (або затравкою) Внутрішні особливості ювелірних каменів у огранованому вигляді вивчають за допомогою стереоскопічних мікроскопів МБС-1 (-2, -8). Експертові майже завжди доводиться досліджувати камені, закріплені в оправі, і це викликає труднощі. Брошка звичайно поміщають на столик і без праці оглядають в такому положенні. Камені в кільцях і сережках краще спостерігати через задні грані каменя, встановивши його майданчиком на предметне скло і злегка нахиливши, щоб деталі вироби не заважали спостереженню. 

Головним принципом  при оцінці діаманта є ограновування - не отримується форма, а якість виконання. Одні й ті ж камені з  різною якістю гранування абсолютно  не схожі один на одного, бо від того, наскільки пропорційно і точно виконана ограновування діаманта залежить його блиск і гра кольору. Самим популярними і дорогими вважаються діаманти круглої огранювання з 57-ю гранями, які при строгому дотриманні всіх пропорцій можуть відображати весь потрапляє на них світло. Ідеальна ограновування позначається літерою А, хороша - Б, задовільна - В, низька якість ограновування позначається літерою Г. Дрібні камені фантазійної огранювання з 17-ю гранями оцінюються тільки за категоріями А і Б. Крім круглої зустрічаються кліньевие (овал, груша, серце, маркіз та ін), а також ступінчасті (багет, смарагд та ін) види фантазійної огранювання. Треба відзначити, чим вище якість каменю, тим яскравіше він блищить і грає в променях світла. 

Як правило, оцінка діамантів  уніфікована, при розрахунку ціни завжди враховуються чотири параметри - вага, колір, чистота та огранювання. На підставі даних параметрів можна визначати цінність каменя, судити про його відмінності серед інших. Ось, в принципі і відповідь на питання: чому однакові камені мають різну вартість.

Зовнішній контроль якості виробів з дорогоцінних металів необхідно починати з перевірки наявності на кожному виробі клейма Інспекції пробірного нагляду і именник підприємства-виробника, які повинні бути чіткими і не погіршувати зовнішнього вигляду виробу. Парні вироби (сережки, запонки) підбирають за розмірами, формою, видом ограновування і кольором вставок. Незначні відмінності в колірних відтінках вставок не є бракувальною ознакою. Якщо напівпари мають асиметричну конструкцію верхівки, то їх підбирають пару за принципом дзеркального відображення. Шліфовані і крацованние поверхні виробів повинні бути рівномірними, поліровані поверхні – блищати матові поверхні - рівномірно матовими і бархатистими на вигляд. На поверхні виробів не допускаються тріщини, раковини, задирки. На нелицьових поверхнях можуть бути незначні пористість, хвилястість, сліди інструменту. Емалеві покриття виробів повинні бути гладкими, блискучими, без відколів, тріщин, пропусків, просвітів, плям і видимих ​​під прозорою емаллю дефектів металу. На емалевих покриттях допускається незначна хвилястість шару емалі, а також волосоподібний риса в місцях з'єднань емалі з перегородками і кантами. На гальванічних покриттях можуть бути незначні сліди місць контактів з струмопровідними пристосуваннями без порушення шару покриття і погіршення зовнішнього вигляду виробу. Зварні і паяні шви у виробах щільні, рівні і без пропалів, шви з боку лицьової поверхні виробу близькі за кольором до сплаву, з якого воно виготовлене.  
Малюнки на поверхні виробів повинні мати чітке зображення. Вставки закріплені в оправі нерухомо, при цьому можливість випадання вставок виключається. Крапани і корнери відповідних закріпок повинні бути заправлені, а кінці їх щільно притиснуті до поверхні вставок. Вставки з перлів, коралів, бурштину, раковин, виробного каменю допускається кріпити на клей у поєднанні з глухою закріпкою мул на клей і штифти. Замки у виробах повинні виключати самовільне відкривання. 

Основна частина дослідження ювелірних виробів полягалє у визначенні хімічного складу ювелірних сплавів, з яких виготовлені вироби, та встановлення їх марки для порівняння одержаних результатів із нормами, затвердженими в нормативній документації.

Рентгенофлуоресцентний  аналіз дає можливість аналізувати зразки на вміст елементів від натрію до урану у діапазоні вмісту від 10 часток до 98%. За його допомогою оцюнюються якісний та кількісний склад ювелірних сплавів.