Управління землями промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Лекція № 31

Тема: Управління землями промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення

План

1. Землі промисловості.
2. Землі транспорту.
3. Землі енергетичної системи.
4. Землі оборони та іншого призначення, землі в смугах прикордонного режиму.

1. Передусім, необхідно виконати розмежування прав державної, комунальної і приватної форми власності земель промисловості. Розміри земельних ділянок, що надаються для цих шлей, повинні визначатися відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації. Відведення земельних ділянок повинно здійснюватися з урахуванням черговості їх освоєння. Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих ділянках.

2. Землі транспорту також можуть перебувати у державній, комунальній і приватній власності.

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажною, пасажирського і культурно-побутового господарства, необхідного для забезпечення роботи залізничного транспорту.

До земель морського транспорту належать землі під морськими портами з набережними майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, гідротехнічними спорудами і засобами навігації, судноремонтними заводами, базами, складами, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.

До земель річкового транспорту належать землі піл портами, пристанями, пасажирськими вокзалами, павільйонами, причалами, судноплавними каналами, енергетичними і гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями, вузлами зв'язку. будівлями, ремонтними базами, майстернями, складами та іншими об'єктами, що забезпечують роботу річкового транспорту.

До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами і устаткуванням енергетичного, гаражного і паливно-роздавального господарства. автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, СТО, АЧС базами, вантажними дворами, службовими і культурно-побутовими будівлями. Також до цієї категорії земель відносяться землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, кюветами, мостами, транспортними розв'язками, землі, що знаходяться за межами смуг відведення, за умови, що на них розміщенні споруди, які забезпечують функціонування автомобільних доріг та ін.

До земель авіаційного транспорту належать землі під аеропортами, аеродромами, об'єктами управління повітряним рухом, службово-технічними територіями з будівлями і спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту. При ньому на приаеродромній (приаеропортній) території запроваджується особливий режим використання земель

До земель трубопровідного транспорту відносяться землі, надані під підземні, наземні і надземні трубопроводи та його споруди. Успішне функціонування цієї системи повинно передбачати організацію охоронних зрн згідно з чинним законодавством

Землі міського транспорту представлені землями, зайнятими трамвайними коліями та їх облаштуванням, трамвайно-тролейбусними депо, фунікулерами, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, які забезпечують роботу міського транспорту.

3. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній і приватній власності. До земель цієї категорії відносять землі, надані під електрогенеруючі об'єкти, ТП, ЛЕП тощо. Концепція використання цих земель передбачає організацію охоронних зон уздовж повітряних і підземних кабельних ЛЕП.
4. Землями оборони є землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і внутрішніх військ, створених відповідно до чинного законодавства України.

Важливою ознакою правового режиму використання цих земель є виключно державна власність на землю. Значна увага повинна приділятися створенню навколо військових об'єктів захисних, охоронних та інших зон з особливим режимом їх використання.

Відповідно до Указу Президента України від 16.12.1993 р. № 596/93 в Україні розроблена Комплексна програма розбудови державного кордону. Реалізація її вимагає великої кропіткої роботи, адже Україна межує з сімома державами. З 25 областей України 19 є прикордонними. Довжина державного кордону складає 4,5 тис. км, у тому числі українсько-російського - 1,7 тис. км. Це свідчить про досить великий транскордонний потенціал України і значний резерв земельних ресурсів, який у радянський період на західному кордоні зовсім не використовувався. Враховуючи середню ширину прикордонної смуги 15 км, загальна площа її на західному кордоні складає щонайменше 1,4 млн. га.

Одним з основних завдань Комплексної програми розбудови державного кордону є вдосконалення правового регулювання діяльності органів державної виконавчої влади щодо підтримання режиму кордону, складовою частиною якої є управління землями прикордонних смуг. Користування землею, лісами та ведення іншої господарської діяльності у прикордонних смугах здійснюється таким чином, щоб забезпечити належний порядок на державному кордоні України, на що є пояснення в Законі України «Про державний кордон України» (ст. 18). Відповідно до цієї статті порядок здійснення усіх видів діяльності встановлюється компетентними органами за погодженням з прикордонними військами.

З метою забезпечення на державному кордоні належного порядку встановлюється прикордонна смуга, яка проходить вздовж кордону на його сухопутних ділянках, вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з врахуванням місцевих особливостей та умов, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

У прикордонну смугу не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення, бо в ній встановлюється прикордонний режим, який регламентує правила в’їзду, тимчасового перебування, проживання, провадження робіт тощо. Прикордонний режим також поширюється на територію населених пунктів, які прилягають до державного кордону.

Ширина прикордонної смуги може бути змінена облдержадміністрацією за погодженням з Державним комітетом у справах охорони державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, яка знаходиться в межах від лінії демаркації кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Демаркація кордону - це фактичне позначення на місцевості договірного (делімітованого) кордону через систему прикордонних знаків. Демаркація кордону проводиться на основі його делімітації, тобто кордон делімітується на карті, а демаркується на місцевості.

У разі зміни положення лінії кордону за взаємним погодженням сторін (обмін ділянками території, спрямлення тощо), втрати прикордонних знаків у результаті стихійного лиха та інших причин проводиться уточнення позначення кордону на основі раніше проведеної демаркації. Цей процес називається редемаркацією кордону.

В’їзд і перебування громадян України та інших осіб у місцевості між державним кордоном і лінією прикордонних інженерних споруд допускається, як виняток, лише за спеціальним дозволом відповідного підрозділу прикордонних військ.

Отже, користування земельними угіддями в прикордонних смугах через прикордонний режим досить складне. Постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» (від 27.07.1998 p., № 1147) вказується порядок провадження робіт у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі.

Після інвентаризації всіх без винятку земель України будуть створені умови підвищення ефективності використання земельних ресурсів, стабілізації та збільшення виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Це означає, що попит на землевпорядну документацію, земельно-кадастрову інформацію, планово-картографічні матеріали та ін. буде зростати багаторазово. Така інформація буде перетворюватися в капітал - суттєвий фактор ефективного землекористування. Наскільки ця інформація буде оперативною, точною і достовірною залежатиме ефективність земельними ресурсами.

Без створення інформаційної системи не вдається навести дійсного обліку земель, а відтак і порядку на землі. В умовах ринкової економіки створення інформаційної структури обумовлює в кінцевому рахунку ефективність управління земельними ресурсами на всіх рівнях ієрархії управління. Головним у цьому процесі є створення земельних відносин ринкового типу, встановлення і розвиток ефективного ринку землі, радикальних змін по всій виробничій вертикалі господарської діяльності.