Поняття, предмет та значення охорони праці

 

2. Соціально-економічне значення охорони праці

охорона праця навчальний дисципліна

Науково-технічний  прогрес поряд із благами приніс людству на жаль, і численні лиха. Людина – творець науково-технічного прогресу – стала його заручником.

За даними Міжнародної організації праці (МОП) щорічно у результаті нещасних випадків на виробництві і від професійних захворювань у світі помирають майже 2 мільйони чоловік. Ще біля 270 мільйонів чоловік отримують травми у результаті нещасних випадків на виробництві. При цьому зареєстровано біля 160 мільйонів людей, що страждають професійними захворюваннями. Функції Міжнародної організації праці передбачають збір і розповсюдження інформації з усіх питань, що стосуються міжнародного регулювання умов праці і виробництва.

Проблема створення безпечних  і нешкідливих умов праці в Україні існувала завжди, несприятлива економічна ситуація для зниження рівня травматизму і загибелі людей існує й зараз. На засіданнях Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення неодноразово відзначалися незадовільне становище в галузі гарантування безпеки праці і високий рівень травматизму в країні. Про це свідчить статистика нещасних випадків. Так, ще 15 років назад щорічно в Україні на виробництві травмувалося біля 125 тисяч чол. (це приблизно одна людина на дві тисячі громадян України), що в декілька разів більше, ніж в 2005 році (більше 21 тисячі); з них близько 3 тисячі гинуло (1 тисяча – протягом 2005 року), біля 5-6 тисяч – щорічно отримують професійні захворювання.

В Україні від травм кожні  двадцять годин вмирає одна особа, а  самі травмування відбуваються кожні  десять хвилин.

Тим не менше, справжній стан охорони праці  і рівень виробничого травматизму  на той час замовчувався. Це не тільки породжувало безвідповідальність керівників всіх рівнів відносно підвищення безпеки праці, але і шкодило формуванню свідомого ставленню людей до особистої безпеки оточуючих.

Зараз на підприємствах у шкідливих умовах працює більше 5 млн. чол., у тому числі 1,8 млн. жінок. На 01.01.2000 р. на обліку в Україні було 250 900 інвалідів внаслідок профзахворювань та трудових ушкоджень.

Біля 1,8 мільярда гривень витрачається на відшкодування збитків, медичну, професійну і соціальну реабілітацію людей, котрі потерпіли від нещасних випадків на виробництві, і на лікування людей, котрі страждають на професійні захворювання. Ще 1,3 мільярда гривень затрачається керівниками підприємств на виплати компенсацій працівникам за працю у тяжких і шкідливих умовах.

В Україні  рівень ризику загибелі і травматизму на виробництві у розрахунку на 100 тисяч працівників у порівнянні з Японією – вище у 3 рази, у порівнянні з Німеччиною – в 2 рази. На сьогодні ймовірність травматизму та професійних захворювань в Україні у 5-8 разів вище, ніж в інших промислово розвинутих країнах ЄС.

З набуттям незалежності Україна одна з перших серед республік колишнього СРСР в 1992 році 14 жовтня прийняла Закон "Про  охорону праці", який має велике соціально-економічне значення, оскільки стосується інтересів усіх працездатних громадян України. Закон і відповідні підзаконні акти зорієнтовані на основні вимоги міжнародних організацій зокрема конвенції і Міжнародної організації праці (МОП), та ринкові перетворення, що почались у суспільстві.

Зараз можна  сказати, що закон працює і захищає  інтереси людей праці. Якщо в 1992 році в Україні загальна кількість  травмованих на виробництві складало 124 971 чоловік, то в 2005 році воно знизилось  до 21 тисячі осіб, кількість загиблих відповідно зменшилось з 2691 до 1284 осіб.

На Херсонщині рівень виробничого травматизму  у порівнянні з 1992 роком знизився в 4 рази – з 2572 до 457 осіб.

Хоча в 2002 році в Херсонській  області відбулося зниження кількості  нещасних випадків виробничого травматизму, суттєвого покращення стану безпеки  праці не відбулося. Допущений ріст смертельного травматизму в Херсоні, Верхньорогачицькому, Горностаївському, Каховському і Іванівському районах. Процес реформування агропромислового комплексу супроводжується, на жаль, високим рівнем травматизму. На підприємствах  і в господарствах галузі відбулося 252 нещасних випадки, в тому числі 13 – зі смертельним наслідком. Високим  залишається рівень травматизму  в енергетиці, будівництві, машинобудуванні  і зв’язку.

На сьогоднішній час йде реалізація Національної, галузевих і інших програм  з охорони праці, розроблених  до 2005 року. З виходом Закону "Про охорону праці" почали функціонувати служби охорони праці в обласних, районних і міських органах державної виконавчої влади, котрі у межах своєї території забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці.

Особливу увагу викликає питання  техногенної безпеки підприємств  підвищеного професійного ризику, пов’язаного  із виробництвом, переробкою і зберіганням  високотоксичних вибухо-пожежних речовин. Для визначення критеріїв небезпечності таких підприємств, попередження техногенних аварій і катастроф в 2001 році прийнятий Закон України "Про об’єкти підвищеної небезпеки". Для визначення небезпеки і рівня риску проводиться ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки.

Тільки в нешкідливих і безпечних  умовах виробництва людина здатна працювати високопродуктивно, створювати необхідний матеріальний потенціал суспільства. Не випадково Міжнародною організацією праці об’явлено щорічне проведення Всесвітнього дня охорони праці (28 квітня). За ініціативою Сполучених штатів Америки і Канади 28 квітня був вибраний Днем Пам’яті загиблих на виробництві. Пізніше він став називатися Всесвітнього дня охорони праці, а тиждень напередодні – став Тижнем охорони праці. Всі заходи, що плануються протягом Тижня охорони праці відбуваються з участю Держнаглядохорони праці, федерації профспілок, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, зокрема: 1) широкомасштабні інформаційні кампанії, які дозволяють привернути увагу громадськості до питань виробничої безпеки; 2) оргкомітет в кожному регіоні закликає керівників підприємств, профспілкових організацій, органів виконавчої влади підтримувати ініціативу шляхом проведення комплексу заходів для попередження нещасних випадків на виробництві, підвищення рівня безпеки і умов праці людей. Спектр заходів достатньо широкий: від проведення круглих столів і семінарів до надання додаткової матеріальної допомоги сім’ям, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві.

Враховуючи  виключну актуальність вирішення проблем  промислової безпеки в Україні  на національному і регіональному  рівнях проводяться тижні "Сприяння культурі виробничої безпеки".

 

Висновок

 

Таким чином, охорона праці – це система  законодавчих актів, соціально–економічних, організаційних, технічних і лікувально–профілактичних  заходів і засобів, що гарантують безпеку, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Предмет „Основи охорони праці” – комплексна соціально–технічна дисципліна. Вона містить у собі такі основні відгалуження: санітарія та гігієна праці, техніка  безпеки, законодавство у сфері  охорони праці.

 

Список використаних джерел

Нормативні акти

 

1. Конституція  України 254к/96-ВР від 1996.06.28 // Відомості Верховної Ради України, 1996, N 30 (23.07.96), ст. 141

2. Закон України  "Про охорону праці" №  2694-XII. від 1992.10.14 // Відомості Верховної  Ради України, 1992, N 49 (08.12.92), ст. 668.

3. Закон України  "Про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування від нещасного  випадку на виробництві та  професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності" №1105-XIV. від 23.09.1999р. // Відомості Верховної  Ради України, 1999, N 46-47 (26.11.99), ст. 403.

4. Закон ВР  УРСР "Про міліцію" № 565-XII від 20 грудня 1990 року (із змінами  та доповненнями). – К.: Парламентське  видавництво, 2002. – 26 с.

5. Кодекс  законів про працю України  №149 від 10.12. 1971р. // Система інформаційно–правового  забезпечення ЛІГА: ЗАКОН, WWW.Liga.net.

6. Постанова КМ України "Про  заходи щодо виконання Закону  України "Про охорону праці"  № 64. від 1993.01.27 р. // Урядовий кур'єр, 1993, 02, 04.02.93 N 17 – 18

7. Типове  положення про комісію з питань  охорони праці підприємства: Наказ  Держнаглядохоронпраці від 03.08.93, №72: Зареєстровано Мінюстом України  від 30.09.93, №141: Наказ МВС України  від 29.04.94, №230.

8. Типове  положення про роботу уповноважених  трудових колективів з питань  охорони праці. Затверджено наказом  Державного комітету України  по нагляду за охороною праці  від 28 грудня 1993 р. № 135 // Бюлетень  законодавства і юридичної практики України - №12: охорона праці в Україні. /Відп. Шеф-редактор В.С. Ковальський. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400 с.

9. Положення  Державного комітету України  по нагляду за охороною праці  "Про затвердження Типового  положення про кабінет охорони  праці" № 191. від 18.07.1997р. // Офіційний  вісник України, 1997, число 42 (30.10.97), №с.

10. Постанова  КМ України "Про затвердження  складу Національної ради з  питань безпечної життєдіяльності  населення" № 1691 від 29.10. 2003р. // Офіційний вісник України, 2003, N 45 (21.11.2003), ст. 2350

11. Постанова  КМ України "Про Положення  про розслідування та облік  нещасних випадків, професійних  захворювань і аварій на підприємствах,  в установах і організаціях" № 623 від 10.08. 1993р. // Зібрання постанов  Уряду України, 1994, N 1, ст. 1

12. Постанова  Пленуму Верховного Суду України  "Про внесення змін до постанови  Пленуму Верховного Суду України  від 27 березня 1992 року N 6 "Про  практику розгляду судами цивільних  справ за позовами про відшкодування  шкоди" №11 від 30.09.1994р. // Система  інформаційно–правового забезпечення  ЛІГА: ЗАКОН, WWW.Liga.net.

13. Типове  положення про комісію з питань  охорони праці підприємства: Наказ  Державного комітету України  по нагляду за охороною праці  від 3 серпня 1993 року №72: Зареєстровано  Міністерством юстиції України  від 30 вересня №141 // Система інформаційно–правового  забезпечення ЛІГА: ЗАКОН, WWW.Liga.net.

14. Положення Державного комітету  України з нагляду за охороною  праці "Про затвердження Типового  положення про службу охорони  праці" № 255 від 15.11.2004р. // Офіційний  вісник України, 2004, N 48 (17.12.2004), ст. 191

15. Наказ Державного комітету  України по нагляду за охороною  праці

"Про затвердження змін і  доповнень до Типового положення  про навчання, інструктаж і перевірку  знань працівників з питань  охорони праці" № 109 від 23.04. 1997р. // Офіційний вісник України, 1997, число 21, №с. 153

16. Наказ  Міністерства освіти і науки. "Про затвердження Положення  про порядок проведення навчання  і перевірки знань з питань  охорони праці в закладах, установах,  організаціях, підприємствах, підпорядкованих  Міністерству освіти і науки  України" № 304 18.04. 2006р. // Офіційний  вісник України, 2006, N 28 (26.07.2006), ст. 246

 

Юридична література

 

1. Бандурка О.М. та ін. Охорона  праці в діяльності ОВС України:  Підручник. – Харків: Вид-во Націон. ун-ту внутр. справ, 2003. – С.37-92.

2. Охорона праці: Навчальний посібник  для студентів вищих навчальних  закладів /За ред. Геврика Є.О.  – Львів, 2000. – 280 с. 

3. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. – 5-те видання,  стереотип. – Л.: Львів. банк. ін-т, 2000. – 216 с. 

4. Кодекс Законів про працю з  постатейними матеріалами (за  станом законодавства та постанов  Пленуму Верховного Суду України  на 1 серпня 2000 р.) /Відп. редактор О.П. Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 1024 с. (Гл.ХІ. – С.59-65).

 

Размещено на Allbest.ru