Проблеми діяльності українських профспілок

ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФСПІЛОК В УКРАЇНІ

Дуже важливою умовою для забезпечення соціальної злагоди в суспільстві і сталого економічного розвитку, є наявність сильних і незалежних профспілок. Необхідно аби ці організації трудящих були демократичними і достатньо представницькими.

Обізнаність української громадськості у питаннях сучасного профспілкового руху є досить слабкою, а ставлення структур влади і підприємців до профспілок часто ґрунтується на явно застарілих уявленнях про їхню попередню роль та місце в командно-адміністративній системі, що не дає змоги сприймати їх як рівноправного партнера. Діяльність і правове регулювання профспілок сьогодні немає достатнього наукового обґрунтування. Поширюються думки, що профспілки в Україні втрачають свою функціональність і захищають лише інтереси роботодавців. Про причини цих проблем та шляхи їх усунення йтиметься далі в даній статті.

Згідно з Конституцією України громадяни мають право  на участь у професійних спілках  з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Згідно із Законом "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності" професійна спілка визначається як добровільна, неприбуткова громадська організація, яка об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) (ст. 1). Профспілки створюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права (ст. 36 Конституції України). Повноваження профспілок регламентуються Законом України "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності", прийнятим Верховною Радою України 15 вересня 1999 р. Основними функціями діяльності профспілок виступають захисна і представницька, які доповнюються контрольними повноваженнями за додержанням законодавства про працю, які було збережено у новому законі.

Існує ряд питань, що вимагають вирішення у напрямі закріплення такого правового статусу профспілок, який відповідав би ринковим відносинам а також наявні проблеми, що перешкоджають формуванню нових соціально-трудових відносин в Україні.

Проблеми діяльності профспілок:

 - підвищення якості і доступності надання освітньої послуги для населення відсутнє. Зневажання цим фактором загрожує зниженням рівня конкурентоспроможності працівників, що неприпустимо в умовах глобалізації освіти.

- діяльність профспілок не передбачає заходів щодо упередження безробіття в умовах ускладнення демографічної ситуації, обумовленої старінням населення та його скороченням, зростанням міграційних потоків робочої сили, проблеми надлишку робочої сили в системі освіти;

- профспілки не зосереджують свої зусилля на всебічному задоволенні соціально-культурних, духовних, освітніх потреб та інтересів працівників, членів профспілки та їхніх сімей, створенні умов для розвитку самодіяльної творчості, фізичної культури і спорту, забезпеченні розвитку масової фізичної культури;

 - юридичний захист працівників профспілками знаходиться на мінімальному рівні. Порушення прав працівників вимагає посилення правозахисної роботи, законодавчого розширення та закріплення трудових, соціально-економічних прав освітян, студентської молоді.

 - проблеми в напрямі створення за участю профспілок професійних систем страхування, недержавних пенсійних фондів, здійснення переходу до управління фондами загальнообов’язкового державного страхування.

 Рекомендації щодо удосконалення діяльності профспілок:

- пошук нових шляхів  реалізації кадрової політики, налагодження системної роботи щодо підвищення професіоналізму і компетентності профспілкових працівників; омолодження профспілкових кадрів; розширення та удосконалення навчання профспілкових працівників.

- вдосконалення фінансової політики і забезпечення фінансової стабільності організації.

 - самим профспілкам та їх об’єднанням, кількість яких у країні постійно зростає, потрібно порозумітися між собою і консолідуватися, щоб стати реально впливовою силою у суспільстві; створити єдину інформаційну систему профспілки з чітким функціонуванням прямих і зворотних зв’язків та зв’язків між територіальними організаціями.

- закріплення на законодавчому  рівні не тільки прав, а й  обов'язків профспілкових органів; розв'язання питання про майнову відповідальність профспілок за невиконання своїх обов'язків, визначення фінансових джерел для такої відповідальності. У Законі України "Про колективні договори і угоди" передбачається індивідуальна відповідальність осіб, котрі представляють трудовий колектив. Але ця норма не застосовується.

- корисним може виявитися  досвід США, Данії, законодавством яких заборонено включати до складу профспілки, що складається з найманих працівників, осіб, котрі належать до адміністрації, навіть найнижчої ланки. Іншими словами, повинна бути додержана чистота представництва сторін, в іншому випадку профспілкова діяльність втрачає свою сутнісну спрямованість

- актуальним є питання  недопущення монополізації профспілок, закріплення за ними права  бути єдиними представниками  інтересів працівників. Слід чітко розуміти, що вони - лише посередники. Головними фігурами в економіці, у виробничих відносинах залишаються власники (роботодавці, підприємці) і наймані працівники (трудовий колектив). Прагнення визнати профспілковий орган стороною колективного договору не тільки неправильне по суті, але і, зрештою, суперечить правам профспілок. Ясно, що саме трудовий колектив є головним виконавцем умов колективного договору і повинен нести повну відповідальність за таке виконання.

 Як підтверджує  світовий досвід, профспілки виступають  каталізатором соціальної рівноваги  лише тоді і в тих країнах, де ступінь охоплення трудящих профспілковим членством високий, а сам профспілковий рух добре зорганізований, сильний і впливовий. В Україні, як індустріальної держави такий потенціал теж є. Проте він нині не якісно реалізується. Профспілковий рух України суттєво не трансформується, а лише спостерігаються окремі явища модернізації.

 Українським профспілкам  потрібно пройти певний шлях  до визнання міжнародним профспілковим  рухом, який має пересвідчитися  в їх незалежності, демократичності і відданості справі захисту інтересів трудящих.