Автор работы: Пользователь скрыл имя, 08 Февраля 2015 в 17:28, контрольная работа
Основою життя будь-якого суспільства є праця. Термінологічне значення слова "праця" багатогранне і вивчається багатьма науками: економікою, філософією, правом тощо.
Будь-яка соціально-економічна формація формувалася, зростала й розвивалася на основі праці. Але юридичні науки цікавить не загальне поняття праці, а праця як правове явище, як міра праці, необхідна для творчого зростання людини з урахуванням як особистого, так і колективного та суспільного інтересів.
Вступ ……………………………………………………………………………...…2
1. Система суспільних відносин, що становлять предмет трудового права..……3
2. Індивідуальні трудові відносини……………………………………...…...…….7
3. Колективні трудові відносини……………………………………………………8
Висновок………………………………………………….…………………………11
Практичні завдання………………………………………………………………...12
Література…………………………
Відносини між підприємствами і державною службою зайнятості щодо бронювання робочих місць для працевлаштування осіб за направленням служби зайнятості; спеціального обладнання робочих місць для інвалідів і їх працевлаштування; надання інформації службі зайнятості про рух і використання робочої сили; виплати штрафу за порушення законодавства про зайнятість - є адміністративно-правовими і регулюються нормами адміністративного права.
Об'єктивною основою для виникнення соціально-забезпечувальних відносин і відмежовування їх від інших суспільних відносин, врегульованих правом, виступають соціальні ризики, при яких особа втрачає роботу, кошти для існування з незалежних від неї причин. Соціальними ризиками виступають вікова або фізіологічна непрацездатність (досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності), хвороба, втрата роботи, втрата годувальника тощо.
Третя група відносин у сфері зайнятості й працевлаштування складається між працівником і підприємством щодо укладення трудового договору на основі направлення служби зайнятості. Сюди також входять відносини з використання працівників на сезонних, громадських роботах за направленням служби зайнятості. У таких випадках укладається трудовий договір і на працівника поширюється трудове законодавство. Вказані відносини складають предмет трудового права.
У предмет трудового права також входять відносини, що витікають з укладення колективного договору і колективних угод, щодо створення додаткових робочих місць всередині підприємства для працівників, котрі потребують соціального захисту - інвалідів, жінок з малолітніми дітьми, багатодітних сімей, молодих працівників, з організації навчання і перенавчання за рахунок коштів підприємства працівників, що вивільнюються; з поділу одного робочого місця (посади) між двома працівниками з метою недопущення скорочення працівників.
У сучасний період відбувається "реконструкція" відносин, тісно пов'язаних з трудовими. Передусім з цих відносин виділилася і за новим соціальним змістом, і за законодавчим забезпеченням група колективних трудових відносин. На нашу думку, цю групу складають відносини: соціального партнерства; з участі трудових колективів у встановленні колективних умов праці; з участі трудових колективів в управлінні організаціями; щодо укладення і виконання колективного договору і колективних угод на галузевому, регіональному і національному рівнях; щодо діяльності професійних спілок та інших органів представництва трудових колективів у соціально-трудових відносинах та із застосування трудового законодавства; з приводу утворення об'єднань роботодавців та їхньої діяльності; з вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів.
Колективні трудові відносини - це середовище буття індивідуальних трудових відносин. Вони зайняли рівноправне місце з індивідуальними трудовими відносинами. Більше того, індивідуальні трудові відносини за тією правовою моделлю, котра складається у даний час, не можуть існувати без колективних правовідносин, оскільки для всіх роботодавців є обов'язковими зобов'язання, які визначені Генеральною, галузевою, регіональною угодами, а також колективним договором (інша справа, що зміст колективних угод поки що далекий від необхідного, але це питання вдосконалення правового регулювання, а не суті самої правової моделі
Відносини з нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю відносяться не до предмета трудового права, а до предмета права адміністративного, що переконливо довів А.Р. Мацюк ще у 1984 році.
Висновок
Практичні завдання
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності» для легалізації профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви та на підставі поданих профспілкою документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками та включає профспілку до реєстру об'єднань громадян і видає профспілці свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу.
Література
Конституція України – К., 1996
Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар – Харків: Консум., 2003
Цивільний кодекс України від 16 квітня 2003 року
Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року
Н. Б. Болотіна, Г. І. Чанишева Трудове право України Підручник Київ 2001
Карпенко Д.О. Трудове право України Курс лекцій К., – 2001
Прокопенко В.І. Трудове право .Підручник. Харків 2000
1 див. Трудовоє право: Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. - М.: "Статус ЛТД+", 1996. - С. 9.
Информация о работе Система суспільних відносин, що становлять предмет трудового права