Екстремальний туризм

3. Довгострокове  - найбільш екстремальний вид  сафарі. Це досить рідкісні програми, тому як їх не легко організувати, але по задоволенню і враженням,  вони набагато перевищують звичайні  програми. За кермом закритого  або відкритого джипу можна  подолати до 3000 км у тиждень.  Звичайно це кілька джипів, оснащених  радіозв'язком, у яких їдуть  по дві людині, іноді три, що  б мінятися  місцями за кермом. Траси можуть бути різної складності, включаючи пустелі і савани, для  бажаючих може бути організована  робота з  лебідкою. Маршрут  прокладається заздалегідь, але  за бажанням може бути змінений. Групи формуються за місяць  до початку сафарі, і повинні  бути не менше 6 чоловік, а  відповідно від 3 машин. Обов'язково  машина в супроводі з  гідом  і кухарем, що, якщо туритси  не зупиняєтеся в готелі чи  лоджії. Цей вид сафарі пропонується  в основному в Африканських  країнах. Найбільш якісні програми, організовуються компаніями, уповноваженими  якими-небудь брендами машин,  наприклад, Ленд Ровер, або  Тойота.

4. Мисливське  сафарі - це справжнє полювання   на антилоп, слона, лева, леопарда, крокодилів і т.д.і  здійснюється  тільки за спеціальною ліцензією  і тільки там, де це дозволено.  Для деяких країн, наприклад  , для Танзанії - полювання - є величезною  частиною бюджету країни, і це  задоволення, вважається  звичайним.  Та в багатьох випадків, полування  на звірів забороняється законами  певних країн.

Окремі  види сафарі - це мото-сафарі (на спеціальних  мотоциклах) і дайв – сафарі (спеціальні автомобілі), які нічим не відрізняються  від інших крім засобу пересування. 

Для перших двох видів сафарі обмежень не існує. А от  на довгострокове сафарі бажано мати гарне здоров'я, і, при  бажанні керувати джипом, звичайно же, права водія.

Із мисливськими сафарі все трохи складніше. При  вивозі особистої рушниці за кордон, необхідно буде отримати на це дозвіл і надати  мисливську ліцензію, якщо ж рушниці немає, то можна взяти  в оренду разом с патронами

Короткострокові сафарі, можливі, практично, у будь-яких країнах. Дуже поширені в курортних  країнах, таких як Греція, Туреччина, Острови ( Мальдивы, Сейшелы). Дуже гарні  короткострокові сафарі в Мексиці, в Еквадорі й Алясці. Піщані сафарі в Алжирі, Тунісі  і Марокко  цікаві і незвичайні. Такі сафарі бувають  і довгостроковими, на 5 і більше днів. 
Безперечними лідерами в сегменті довгострокових сафарі виступають африканські країни - ПАР, Ботсвана, Зімбабве, Танзанія, Кенія.

Отже, найпоширеніші  види саме в наземному екстремальному туризму. Найважливіший фактор- це дешевизна, порівняно з іншими. Тому більша половина туристів обирають саме наземний екстремальний туризм.

2.3 Гірські види екстремального  туризму

Гори  завжди манили і цікавили людей, які  в свою чергу покоряють найвижчі точки планети.В наш час популярні  різноманітні види екстремального туризму, найпоширеніші можна виділить итакі:  сноуборд, альпінізм, скелолазення, льодалазення, гірські лижі.

Альпінізм - вважається найекстремальнішим і мабуть одним із найпоширеніших відпочинком. Сьогодні альпінізм являє собою цілу індустрію, що рівномірно розвивається і популяризується. Альпінізм – сходження на вершини гір. Слово „альпінізм” походить від назви Альп – найвищої гірської системи Західної Європи. Але це не єдина назва цього виду, наприклад в Гімалаях альпіністів іноді називають „гімалістами”, а Високих Татрах – „татарниками”, в Югославії – „горелазцями” тощо. Це поняття включає в себе як різновидність спорту, так і туризму. Спортивна сутність альпінізму – подолання за допомогою спеціальних технічних прийомів різноманітних перешкод, які створюються умовами рельєфу і клімату гірських районів на шляху до піку гори; вони можуть бути скеляними, льодовими і сніжними різної ступені важкості. Традиційно склалося, що гірськими сходженнями займалися тільки туристичні клуби и спортсмени-професіонали. Альпінізм-непрофесійний, поки що вважається єлітним видом гірського туризму. Як правило, для сходжень прийнято  вибирати літо, коли  погода дозволяє з  мінімальними втратами добратися до наміченої вершини. Однак аматори самих гострих відчуттів не зупиняються й узимку. А складні погодні умови і сходи лавин тільки додають гостроти подорожі. У гори йдуть, щоб випробувати себе, ризикнути, перебороти все і добратися до вершини. Смак перемоги солодкий, навіть якщо альпініст скорив не Ельбрус, а всього  лише стінку на місцевому скалодромі. Для цього потрібно бути добре фізично підготовленим, бажано мати сильні передпліччя, гарну "розтяжку" і невелику вагу, яку доведеться утримувати на одних лише пальцях. При підйомі доведеться працювати не тільки м'язами, але і головою, щоб правильно вибрати, за які зачепи схопитися. В Україні цей вид тільки почав розвиватися, але головною проблемою залишається недолік професійних інструкторів.

Гірські лижі. Гірські лижі один  із найстаріших видів активного відпочинку. З роками кількість бажаючих покататися на гірських лижах не зменшилося, а скоріше збільшилося. До того ж, зараз набагато якісніше і різноманітніше гірськолижний сервіс, ніж років 10 назад, не говорячи вже про 80-х, 70-х роки. Майже в будь-якому гірськолижному курорті є спуски, як для професіоналів, так і для новачків, яким завжди можуть навчити правильно кататися місцеві інструктори. Рух на лижах, ймовірно з’явалася після винаходу снігоступів, що поступово модернізувалися до сучасного стану гірських лиж. "Батьком сучасного лижного спорту" часто називають норвезького випробувача Сандре Норгейма. У середині 19-го сторіччя, Сандре Норгейм винайшов спеціальні кріплення, що дозволяли лижникові здійснювати повороти і керувати лижами при спуску із пагорбів. Сандре Норгейм і його сучасники цей вид лижного спорту назвали "слалом". Зараз слалом часто згадується як "Телемарко". Спочатку, лижний спорт був лише декількох стилів, що нагадували сучасні "скандинавську” ходьбу на лижах по пересіченій місцевості.

 Австрійський  винахідник Маттіас Цдарский  вигадав більш стійкі  кріплення  до гірських лиж, за допомогою  яких нога лижника щільніше  прилягала до лижі, що дозволяло  ефективніше керувати лижами. Фактично, цей винахід послужив поштовхом  для розвитку альпійського стилю  лижного спорту.Після цього, на  початку 20-ого сторіччя, австрійський  випробувач Ханс Шнейдер вигадав  особливу техніку рухів тіла  людини, що ще більше спростило  процес регулювання напрямку  руху  лижника. Ця техніка стала  називатися Arlberg, на честь найменування  регіону, де проживав її автор.  Саме ця техніка рухів зробила  гірські лижі популярним і  доступним для кожного видом  спорту і розваги.  На сьогодні  майже кожний намагається щорічно  поїхати в гори, щоб спуститися  з вершини гори. Тому кожна  країна, яка має змогу, надає  свої пропозиції по гірськолижним  курортам.

Сноубординг - спуск по снігу із гірських схилів на спеціально обладнаній дошці. Це більше активний і екстремальний вид вигляд, ніж гірські лижі. Сноубординг як окремий вид спорту з'явився в Америці в 60-х роках XX століття. Лютими  шанувальниками новомодного захоплення стали по більшій частині серфери, що не бажали сидіти без справи в чеканні літніх днів. У нашій країні сноуборд масове визнання одержав тільки в середині 90-х років. Однак зараз в Україні можна придбати різноманітне екіпірування від ведучих світових виробників і одержати  уроки катання в досвідчених інструкторів.  
На сьогодня зроблено багато спеціальних трас із трамплінами й іншими всілякими перешкодами, на яких сноубордисти можуть витворяти різні акробатичні трюки. Але в останнім часом особливо популярним серед сноубордистів став Хаф-пайп (від англ. half-pіpe "пів-труби") - споруда зі снігу, схоже на рампу для роллерів. Взагалі екстремальні захоплення, пов'язані з гірськими лижами і сноубордом, можна розділити на кілька груп: freeskііng або  freerіde - це спуск по крутих непідготовлених схилах зі складним рельєфом; helіskііng - тим же саме, але з  використанням вертольота як засіб  доставки на гору; skі-tourіng (randonee skі) - скі-тур, гірський туризм із використанням лиж і спеціальних кріплень для підйому в гору; skі-mountaіneerіng (лижний альпінізм) - сходження на гору з метою спуститися з  вершини на лижах чи сноуборді (використання страховки чи якого-небудь додаткового спорядження, крім лиж, на спуску порушує "чистоту" такого сходження); в останні роки з'явилася new school - щось начебто сноубордичного фрістайлу. Гірськолижний туризм, мабуть, найбільш розвинений із усіх видів екстремального туризму в Україні. У нас є досить високого рівня гірськолижні курорти. І хоча вони значно поступаються своїм аналогам, наприклад, у Європейських країнах, наші туристи із середнім прибутком із задоволенням відвідують українські, а саме карпатські курорти, які стають популярними серед іноземців.

2.4 Повітряні види екстремального  туризму

Відчути вільність польоту, побачити замлю  з висоти прагнуть, мабуть, кожниа друга  людина на землі. Ось і з’являються  різновиди екстремального туризму, які пропонують кожному бажаючому  „відірватися від землі.” 
Парашутний спорт . Останнім часом один із найпоширеніших видів туризму. Багато хто прагне побачити те або інше місто з висоти „пташиного польоту”. Та багато хто помиляється. Що можна просто одягув на себе парашют вискочити з літака і насолоджуватися польотом. Але для початку варто розібратися, що собою являє парашутний спорт в цілому.

Класичний парашутизм – містить у собі дві  вправи: перша - стрибки на точність приземлення. Завдання полягає в  поразці мішені розміром у 3 см. Друга  вправа - комплекс фігур у вільному  падінні. Змагання ведеться на час. Досить консервативний вид  спорту: сам  комплекс фігур не змінюється уже  багато років і вимагає відточеної майстерності і сталості в результатах. 
Групова акробатика. Дана дисципліна має на меті побудови максимальної кількості різних фігур командою з декількох парашутистів. Класична  кількість парашутистів у команді - 4 і 8. Бувають також команди з 16-ти спортсменів. А рекордний стрибок, занесений у книгу Гіннеса, був зроблений командою з 296-ти парашутистів. Основні фігури для побудови звичайно оголошуються заздалегідь, назви ж цих фігур дають деяке уявлення про те, як вони будуть виглядати: "квітка", "зірка" і т.д. Команда з чотирьох чоловік може побудувати близько 30 фігур за час вільного падіння.

Купольна  акробатика - полягає  в побудові формацій з куполів розкритих  парашутів. Цим вона кардинально  відрізняється від інших видів  парашутного спорту, де робота над  результатом йде до розкриття  парашута (крім стрибків на точність приземлення). При виконанні фігур купольної  акробатики парашутисти входять  у безпосередній контакт із парашутами інших спортсменів, при цьому  часто відбуваються  завали куполів. Тому парашутистам, що займаються купольною  акробатикою, потрібно особливе  устаткування. Куполи повинні бути стійкими, добре  навантаженими і мати можливість точного регулювання швидкості. Після того, як всі фігури побудовані, настає етап, коли  парашутисти повинні  відокремлюватися один від одного і  робити посадку. Це найбільш складна  і небезпечна частина вправи. Якщо куполи зачепилися один за одного, то навіть приведення в дію замків відчіплення  купола  може не допомогти, а купол  не відійде. Розкриття ж запасного  парашута в такій ситуації досить небезпечно. Це робить купольну акробатику одним із самих ризикованих видів  парашутизму.

Фрістайл - порівняно молодий вид парашутизму, виник приблизно 10 років тому. Полягає в показі спортсменом різних фігур у вільному  падінні. Тут оцінюються краса, складність елементів, виконаних парашутистом, а також майстерність повітряного оператора, що робить зйомку спортсмена в повітрі. Відпрацьовування фігур на землі вимагають спеціального устаткування, що є не на кожній дроп-зоні, і це, так само, як і відсутність достатньої інформації про фрістайл, гальмує розвиток даної дисципліни в Україні.

Скайсерфінг - це стрибки із лижею на виконання різних фігур у вільному падінні. З'явившись в Україні нещодавно, скайсерфінг відразу ж став користуватися величезною популярністю.Аеродинаміка лижника сильно відрізняється від простого вільного падіння, тому стрибки із лижею вважаються  практично іншим видом  спорту. Тому що всі елементи виконуються в стані вільного падіння, то для оцінки стрибка необхідний повітряний оператор, щоб на основі відеозапису, зробленого цим оператором, члени журі змогли виставити свої оцінки. Таким чином, команда складається з двох членів - спортсмена-лижника і спортивного оператора. У залік йде тільки перші 50 секунд відеозапису стрибка. Оцінюється майстерність і артистизм виконання фігур, а також якість роботи оператора.

B.A.S.E. jumpіng. Бэйс-джамперу для заняття улюбленою  справою - стрибками із парашутом  - не потрібен літак чи інша  літаюча техніка. Він обходиться  звичайним ліфтом, а найчастіше  і власними руками і ногами  плюс альпіністське спорядження.  Спортсмен-бэйсер забирається на  дах якої-небудь будівлі, бажано  хмарочоса, телевежу, гору або  скелю, і стрибає вниз. Навіть  ентузіасти цього виду спорту  говорять, що це один із самих  небезпечних видів, навіть на  фоні екстремальних.В Україні  стрибки з  висотних будинків  і споруд вважаються порушенням  закону і караються у повній  відповідності до Адмінистративного  кодексу України. 

Повітряні кулі.  Подорожі на повітряних кулях звичайній людині, доступні на різних фестивалях, що проходять і в нашій країні. Дальність польоту на повітряній кулі  залежить від сили вітру, а при середній силі вітру це 20-30 км. На фестивалях повітряні кулі піднімаються на висоту до 1000 м. Місце приземлення цілком  залежить від метеоумов.

Дельтапланеризм входить у число швидко розвиваються всесвітньо відомих видів спорту. Сьогодні нараховується близько 90000 дельтапланеристів по усім світі, плюс щороку в небо піднімається близько тисячі новачків пілотів- дельта. Апарати сьогоднішніх днів неймовірно стійкі, міцні, і польоти на них можуть бути обмежені лише погодними умовами і досвідченістю самого пілота.