Краєзнавча характеристика смт.Красне Буського району

Читальню «Просвіти» в Красному засновано 28 травня 1897 р. Статут підписали Степан Височанський, Дмитро Вовк, Дмитро Дітчук, Василь Микитюк, Теодор Грипа та ін. Приміщення читальні – громадська хата – стояла біля кузні. У бібліотеці читальні були книги класиків української літератури. При читальні студенти гімназії Іван Тиктор і Андрій Букеда організували драматичний гурток, який у 1914 р. підготував першу виставу «Сватання на Гончарівці», яка відбулася у пожежній ремізі, що стояла біля теперішнього приміщення сільради. Перша світова війна у 1914 р. перервала діяльність читальні «Просвіти». Після війни у 1920 р. її діяльність відновлено по прибутті із концтаборі у Тухолі Андрія Букеди та Івана Тиктора. Після закриття «Просвіти» гуртки «Рідної школи» та «Союзу українок» з 1918 – 1939 р. щорічно організовували для своїх членів вечори відпочинку «Меланчин вечір», «Свячене», зрозуміло, без спиртних напоїв[9].

27 листопада 1997 року у  Красному святкували соту річницю  від дня заснування в селищі  товариства «Просвіта». Святкування  увібрало в себе чимало цікавих  і важливих подій. Однією з  них було відкриття краєзнавчого  музею Красного. Музей створили  учнівський та вчительський колективи  середньої школи №1, аби зібрати  воєдино всі сторінки історії  селища. У програмі святкування  сталася ще одна важлива в  житті СШ №1 подія. Тут відкрили  кімнату-музей Івана Франка. Після  численних привітань в день  свята відбувся концерт, в якому  виступили шкільні ансамблі дівчат  і хлопчиків, а також драматичний  вчительсько-учнівський колектив  «Євшан». [додаток 8…]

У 1990 році Спілка політв’язнів одержала дозвіл провести розкопки бомбових вирв на березі Золотого Лану над болотом. Розкопано дві вирви-могили, видобуто 38 скелетів. Рідні розпізнали два скелети. Пилипа Дроздовського і Зеновію Юськів з Безбруд. У травні 1990 р. відбулося перезахоронення 38 бійців УПА. Їх похоронено біля могили летунів УГА, які загинули 5 лютого 1919 р. Над спільною могилою у 1992 р. побудовано пам’ятник: «Бійцям за волю України 1918-1950 рр.». На пам’ятнику прикріплено шість таблиць  на яких викарбувано 138 прізвищ бійців УПА, які загинули у Красному і Красненському районі. [додаток 9..]

Під час перезахоронення зібрано 4200 крб. на будову пам’ятника. Рух додав решту, а добродій Петрів – Якимів з діаспори пожертвував 500 доларів. На місці бомбових вирв насипано курган, а на вершині його поставлено хрест, до нього ведуть сходи.[додаток 10…]

По вул. І. Франка на будинку №2 у якому в 1944 – 1958 містилося НКВД і КДБ 11 червня 1995 року прикріплено таблицю: «У цьому будинку в 1994 – 1958 роках знаходилася катівня НКВД і МБЛ, в якій нищили український народ, членів ОУН та воїнів УПА. Пам’ять і слава героям!»[додаток 11…]

Людно було в Красному погожого недільного дня 24 жовтня 1993 року на подвір’ї СШ №1. Тут урочисто відкрили погруддя великого будителя свідомості галичан і всієї України – Івана Франка. Гіпсове погруддя поета понад 15 років перед тим місцевий комунгосп уже намагався встановити в селищі, але «ідеологічні стражі» ніяк не знаходили йому місця: тієї пори створювалися зовсім інші пам’ятники, зокрема у скверику біля залізничного вокзалу було встановлено погруддя Григорія Котовського – командира кавалерійської бригади Червоної Армії, що воювали у Красному з поляками.[додаток 12…]

Назріла потреба у побудові в Красному нового храму. 2 червня 1991 року було закладено і посвячено наріжний камінь під будову УАПЦ св. Володимира. Необхідну документацію виготовив архітектор Юрій Федечко. Церковна громада обрала комітет будови церкви у складі: голова – Омелян Шпинда, Володимир Байко – заступник голови, Марія Шпинда – бухгалтер, Роман Дутко, Євген Панько, Микола Папроцький, Микола Дацко – члени комітету.

Приїзд патріарха Кир Димитрія став визначною подією в історії Красного. Вперше у провінційне містечко завітала духовна особа найвищого рангу. З нагоди 10-річчя відновлення УАПЦ, старання у будівництві нової церкви та 40-річчя священства митрофорного протоієрея о. Ярослава Ступінського було нагороджено другим Хрестом.

На згадку про цю подію патріарх залишив такий запис: «Місто Красне збудувало церкву як дарунок Христові і як дарунок Україні та народові. Люди – Божі особливі істоти, які мають, крім тіла і душі, особливу ласку від Божого Духа. Отож, люди – це істоти матеріально духовні, покликані до небесного життя, яке повинно початися на Землі. Христос заснував свою церкву, яка пережила сатанинську більшовицьку державу, і в тяжкий час красняни збудували Божий храм, у якому він будуватиме людські душі, відвертатиме від світу матеріального до світу духовного. Хай щастить красненській парафії і українському народові!»[7].[додаток 13…]

Розділ 2. Розробка туристичного продукту.

Розробка туру включає такі етапи: вибір пунктів маршруту, ієрархізація цих пунктів, вибір пунктів початку та закінчення маршруту, після чого провадиться розробка схеми маршруту та його оптимізація. Розробка схеми маршруту та його програмне забезпечення є нерозривно пов'язаними паралельними процесами. Розрахунок вартості туру ґрунтується на проведених організаційно-технічних заходах з пошуку партнерів та укладених з ними угод.

Розробка туру – це складна багатоступінчаста процедура, що вимагає досить високої кваліфікації і є основним елементом технології туристського обслуговування. Розробка туру включає такі етапи: вибір пунктів маршруту, ієрархізація цих пунктів, вибір пунктів початку та закінчення маршруту.

Етапи І. Вибір пунктів маршруту. Критерієм відбору є атрактивність об'єктів показу для задоволення мети подорожі, можливість забезпечити різноманітність програми перебування в даному населеному пункті, його транспортна доступність та забезпеченість послугами гостинності. 
          Етап ІІ. Ієрархізація пунктів маршруту провадиться за вказаними вище критеріями, при цьому основна увага повинна бути звернута на клас гостинності та транспортну доступність обраних пунктів маршруту.                                                 Етапи ІІІ. Вибір початкового та кінцевого пунктів маршруту здійснюється за показником транспортної доступності, тобто зв'язності з місцем постійного проживання потенційних туристів (зоною дії туроператора), взаємозамінності видів транспорту, типу транспортних засобів. 
          Етап IV. Розробка схеми маршруту. Схема маршруту залежить від обраної форми. Маршрут - це напрямок переміщення туриста. За схемою маршрути можуть бути лінійні, кільцеві, радіальні та комбіновані. Вибір пунктів по маршруту узгоджується з програмою відповідно до виду туризму, терміну та класу обслуговування.

Етап V. Оптимізація маршруту полягає у встановлені ряду об'єктивних та суб'єктивних обмежень. Об'єктивні обмеження виходять з умов сегментації ринку, а суб'єктивні визначаються можливостями туроператора. Обмеження визначаються перш за все цільовим споживчим сегментом (вік, життєвий цикл сім'ї, стиль та рівень життя тощо).

Етап VII. Програмне забезпечення туру є його якісною ознакою. Програма є щоденним розпорядком, призначеним для реалізації мети подорожі. Відповідно до мети програми поділяються за тематикою на програми, що забезпечують відпочинок, лікування, ознайомлення з історією, культурою, природою краю, задоволення професійно чи конфесійно орієнтованих інтересів тощо.

Етап VIII. Організаційно-технічні з забезпечення туру є наступним етапом в розробці туру після визначення схеми маршруту та програми перебування. Організаційно-технічні міроприємства є етапом визначення класу обслуговування. Вони включають добір засобів розміщення, умов екскурсійного обслуговування та організації дозвілля.

 

2.1.Вибір пунктів  маршруту та розробка схеми  маршруту.

 Критерієм відбору  пунктів маршруту є атрактивність об'єктів показу для задоволення мети подорожі, можливість забезпечити різноманітність програми перебування в даному населеному пункті, його транспортна доступність та забезпеченість послугами гостинності.

Вибір схеми маршруту залежить від транспортної системи: конфігурації транспортної мережі, її густоти та технічного стану, рівня розвитку окремих видів транспорту, рівня розвитку транспортної інфраструктури, що забезпечує надійність та безпеку роботи транспорту.

Найпоширенішим випадком при розробці схеми є варіант, коли за обмежений термін при мінімізації витрат часу на переміщення між основними пунктами маршруту бажано забезпечити максимально можливу інформативність подорожі, тобто охопити якнайбільше об'єктів показу задля задоволення пізнавальної мети. Такий варіант отримав назву "задача комівояжера"[6].

Для побудови схеми маршруту я обрала такі міста, як Буськ, Броди, Золочів, Глиняни, Винники та населені пункти: Красне, Олесько, Підкамінь, Підгірці, Сасив. Цей маршрут є кільцевим. Його початковим і кінцевим пунктом є Львів. В Красному, Бродах та Золочеві проводяться ночівлі. Об’єкти зупинок чітко пронумеровані. . Обираючи ці місця я опиралась на архітектурні пам’ятки та сакральну спадщину. В кожному з цих пунктів проводяться екскурсії,  

 

 

Пр2 Місто Буськ

Пр3 Місто Броди

 

 

Пр4 Смт. Олесько

Пр1 Смт. Красне

 

 

 

Пр5 Смт. Підкамінь

 

Пр6 С. Підгірці

КП/ПП                 Місто Львів

 

  

Пр10 Місто Винники

 

Пр7 С. Сасів

Пр8 Місто Золочів

 

 

 

Пр9 Місто Глиняни

 

 

Рис.2.1.1. Схема маршруту

 

 

 

 

ПП/КП – Початковий та кінцевий пункт маршруту.

• Напрям маршруту.

            Пр - Проміжний пункт маршруту з порядковим номером (1,2…n)

 

2.2.Картографічне моделювання  маршруту.

Обов'язковим елементом інформаційного забезпечення розробки туру є карта території, оскільки розробка маршруту є результатом картографічного моделювання і обов'язково повинна спиратися на оцінку території: її туристсько-географічне положення, протяжність, конфігурацію, систему розселення і транспорту, що склалися, адміністративно-територіальний поділ.

Картосхема — це логічна образно-знакова модель території, яка цілеспрямовано може відобразити соціальні об'єкти, явища, зв'язки та взаємозалежності, що відносяться до цієї території.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                             

 

Рис.2.2.1. Картосхема маршруту

Легенда карти:

М     -   Музеї

 

Н      -   Готелі

 

 

 

Маршрут розпочинається у Львові - обласному центрі Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та Західної України. За чисельністю населення — сьоме місто країни (станом на 1 травня 2013 року у Львові проживало 728 660 осіб).

Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні. У2009 році Львову надано звання Культурної столиці України. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості. [додаток 14…]

Наступною зупинкою буде смт. Красне – селище міського типу Буського району, Львівської області, населення становить 6308 осіб. Красне розташоване при річці Гологірці (басейн Західного Бугу), на Красненській рівнині (частина Малого Полісся), за 40 км на схід від Львовата 5 км на південь від Буська. Красне — вузлова залізнична станція, від якої йдуть відгалуження на Львів, на Золочів — Вінницю і на Броди — Київ. У південній частині селища стоїть дерев'яна церква св. пр. Іллі, 1750 р[12].

Далі прямуємо у місто Буськ - місто районного значення у Львівській області, адміністративний центр Буського району. За 51 км від Львова та за 5 км від залізничної станції Красне. Місто славиться і тим, що тут встановлений перший в Україні монумент незалежності на честь Акту про державну незалежність України 24 серпня 1991 р[12].