Організація обслуговування харчування та дозвілля в оздоровчо-культурних комплексах

Курсова робота

На тему:

«Організація  обслуговування харчування та дозвілля в оздоровчо-культурних комплексах»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості санаторно-курортної  галузі як складової туристичної  індустрії

1.1 Поняття, зміст та  розвиток санаторно-курортної справи

1.2 Види та склад послуг  санаторно-курортної закладів України

1.3 Регіональні особливості  розвитку санаторно-курортної закладів  України

Розділ 2.Функціонування санаторно-курортної  закладів Закарпатської області

2.1 Загальна характеристика  санаторно-курортного потенціалу  Закарпаття

2.2 Особливості діяльності  санаторно-курортного комплексу  «Синяк»

Розділ 3. Перспективні напрямки розвитку санаторно-курортної діяльності

3.1 Основні проблеми санаторно-курортної  діяльності санаторію «Синяк»  та шляхи їх вирішення

3.2 Перспективи розвитку  санаторно-курортної діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Лікувальні властивості  багатьох природних факторів відомі з найдавніших часів, примітивні споруди для водолікування в  місцях виходу мінеральних вод були свого роду прототипами бальнеологічних  курортів. Чутки про лікувальні властивості  деяких вод поширювались далеко за межі відповідних місцевостей, приваблюючи  багато хворих. «Чудодійні» джерела  та інші лікувальні фактори ставали  основою лікувальних таємниць храмів, нерідко були предметом релігійного  культу.

В Україні санаторно-курортна справа є одним з найдавніших  видів рекреації. З ХІХ ст. відомі кліматичні курорти Південного узбережжя  Криму, бальнеологічні курорти Передкарпаття  та Закарпаття, Поділля, Полтавщини, грязьові курорти Криму та Одещини, які  зазнали особливого розвитку у ХХ ст. Так, перші заклади в Україні, які почали функціонувати, використовуючи мінеральну воду для лікування, виникли  у Шклі (1576), Саках (1799), Трускавці (1827), Одесі (1829), БерМінВодах (1862), Моршині (1877); лікувальні властивості грязей –  на узбережжі Куяльницького лиману (1833), поблизу Голої Пристані (Гопри) (1895).

Система санаторно-курортних  закладів розвивалась в межах  державної системи охорони здоров`я, її послуги були соціально орієнтованими  і достатньо дешевими для громадян (за рахунок фонду соціального  страхування та інших джерел фінансування). Але недостатньо розвинена матеріально-технічна база галузі, її низька пропускна спроможність і застаріле обладнання, навіть при  високій кваліфікації персоналу  і досконалості методик профілактики та лікування, робила санаторно-курортні заклади важкодоступними для  більшості населення.

В ринкових умовах сьогодення санаторно-курортна справа в Україні  зазнає структурних змін. В першу  чергу вони торкнулися організаційно-управлінських  засад: зростаюча комерціалізація  діяльності, вихід на ринок санаторно-курортної  пропозиції, подальша сегментація даного ринку відповідно до змін попиту обумовили  зміну форм власності (зокрема, розширилась  колективна та приватна складові) та управлінської  структури.

Санаторно-курортна діяльність за своєю специфікою стала предметом  дослідження багатьох українських  вчених Любіцевої О.О., Павлова В.І., Черчика Л.М., Фоменко Н.В., Артюхової  І.В., Казачковської Г. В., Коніщевої  Н. Й. та різнопланових статей з сучасних економічних та організаційних питань в сфері санаторно-курортної справи, які є теоретичною базою нашої  роботи.

Дослідження щодо вивчення та аналізу природно-рекреаційних ресурсів Закарпатського регіону були здійснені  Долішнім М.І., Мацолою В.І., Ємцем  Г.С., Мікловдою В.П., Лендєлом М.А. Проблеми експлуатаційних запасів мінеральних  вод Закарпаття досліджував Лобода М.В., М. Мироненко та І.Твердохлєбов вивчали основні ознаки рекреаційних територій. Вивчення санаторно-курортних  зон, виділення їх у основні групи  здійснено у працях Кравціва В.С. та Євдокименка В.К.

Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що Україна має великі рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Але сучасний стан господарювання вітчизняних підприємств санаторно-курортного комплексу характеризується нестійкими тенденціями функціонування, що в основному обумовлюється сезонними коливаннями попиту, недостатнім рівнем якості обслуговування та організаційним консерватизмом процесу управління. Саме це обумовлює актуальність вивчення цього питання з метою розроблення рекомендацій для покращання санаторно-курортної справи в Україні.

Мета даної курсової роботи – визначити особливості функціонування санаторно-курортної галузі як складової туристичної індустрії та проаналізувати стан та перспективи її розвитку в Україні, та, зокрема, на Закарпатті на прикладі санаторію «Синяк».

Для досягнення даної мети, ми поставили перед собою наступні завдання:

·          визначити поняття та особливості розвитку санаторно-курортної справи;

·          дати характеристику виду та складу послуг санаторно-курортної закладів України;

·          розглянути регіональну специфіку санаторно-курортних закладів України;

·          проаналізувати рекреаційний потенціал Закарпаття;

·          дати характеристику організації послуг у санаторії «Синяк»;

·          визначити основні проблеми та перспективи розвитку санаторно-курортної діяльності санаторію «Синяк».

Предмет даної курсової роботи – організаційно-економічні аспекти підвищення ефективності функціонування санаторно-курортного господарства як складової туристичної індустрії.

Об’єкт дослідження – лікувально-оздоровча діяльність санаторно-курортного комплексу «Синяк».

Курсова робота складається  з вступу, трьох розділів, висновків. Списку використаної літератури та додатків. У першому розділі «Особливості санаторно-курортної галузі як складової туристичної індустрії» ми розглядаємо поняття, змісту та розвиток санаторно-курортної справи, характеризуємо види та склад послуг санаторно-курортної закладів України, а також визначаємо їх регіональні особливості. У другому розділі «Функціонування санаторно-курортної закладів Закарпатської області» даємо характеристику курортного потенціалу регіону, та аналізуємо діяльність санаторію «Синяк». У третьому розділі «Перспективні напрямки розвитку санаторно-курортної діяльності» характеризуються існуючі проблеми функціонування санаторію «Синяк», та визначаються шляхи та напрямки вдосконалення послуг у даному санаторії.

Розділ 1. Особливості  санаторно-курортної галузі як складової  туристичної індустрії 

1.1 Поняття, зміст  та розвиток санаторно-курортної  справи

Санаторно-курортна справа має дуже давню історію. У ранньому середньовіччі відомими курортами  були Пломб'єр-ле-Бен і Ахен –  улюблене місце відпочинку імператора Карпа Великого. У подальшому прославились мінеральні джерела Спа і Котре. Поступово джерела переходили у  власність монастирів, лікувальну дію  мінеральних вод пов'язували з  охороною святими.

Вже у ХVІ-ХVІІ ст. в літературі починають розглядатися питання  будівництва, облаштування і порядку  експлуатації курортних місць. Так, в середині XVI ст. в Карлсбаді вперше введено мито з пацієнтів і  встановлено порядок проведення лікувальних заходів.

На початку XVII ст. у Франції  була створена інспекція, завданням  якої став нагляд за станом курортів та їх експлуатацією. При цьому користування курортами продовжувало залишатися виключно привілеєм знаті. Тільки в  ХVІІІ-ХІХ ст. у зв'язку з розвитком  промисловості, торгівлі і транспорту починається інтенсивний розвиток європейських курортів на основі комерційного підходу [24, с. 241].

Пожвавлення курортної справи супроводжувалось розширенням кола їх відвідувачів за рахунок представників  буржуазії, крупних чиновників, інтелігенції. З ініціативи англійського лікаря Р. Рассєла в 1792 р. заснований перший дитячий  приморський санаторій в Маргіті; згодом дитячі курорти виникли в  Італії і Франції. В XIX – на поч. XX ст. відбувається офіційне відкриття  більшості сучасних європейських курортів, які набували вигляду не тільки лікувальних  комплексів, але і місць відпочинку і туризму.

На сучасному етапі  курортологія – це наука, що вивчає лікувальні курортні чинники. Курорт –  це місцевість з набором лікувальних  чинників, певними кліматичними, географічними  та гігієнічними умовами [24, с. 252].

Санаторно – курортне господарство – це група спеціалізованих будинків і споруд з відповідним матеріальним і обслуговуючим забезпеченням, які покликані задовольняти потреби населення у лікуванні і відпочинку.

Крім того, до завдань  курортології входять пошук і  дослідження курортних ресурсів, вивчення потреб населення в санітарно-курортному лікуванні і розробка наукових основ  його організації, принципів і нормативів курортного будівництва і благоустрою, включаючи питання санітарної охорони  курортів. Розділами курортології є  бальнеологія, бальнеотерапія і бальнеотехніка; грязелікування, медична кліматологія і кліматотерапія; окремий розділ вивчає питання організації, планування і будівництва курортів [24, с. 241].

Лікування і оздоровлення людей – винятково важливе  соціальне завдання. Його актуальність в Україні зростає у зв’язку  з різким погіршенням демографічної  ситуації, чорнобильською катастрофою, забрудненням у багатьох районах  навколишнього середовища.

Санаторно-курортне господарство переважно створюється в місцях зосередження сприятливих рекреаційних ресурсів, лікувальні та оздоровчі  властивості яких мають територіальні  особливості. Це визначає спеціалізацію  санаторно – курортних регіонів на наданні певних видів лікувальних  чи відпочинкових послуг.

До санаторно – курортного господарства належать лікувально –  профілактичні заклади: санаторії  та пансіонати з лікуванням, що на певний час надають хворим лікувальні послуги  переважно використовуючи цілющі властивості  природних ресурсів. До санаторно  – курортного господарства входять  також будинки, пансіонати та інші заклади  відпочинку населення, що призначені лише для відпочинку.

Велику ефективність лікування  і відпочинку мають санаторії  та пансіонати з лікуванням, а також  будинки та пансіонати відпочинку. Санаторії та пансіонати з лікуванням – це заклади, що на певний час здійснюють так зване реабілітаційне (відновлювальне) лікування хворих. Ці заклади мають  необхідне медичне обладнання, широко використовують для лікування цілющі властивості наявних природних  ресурсів. Санаторії, пансіонати, бази тощо – це суто відпочинкові заклади [10, с. 185].

Санаторний режим поєднує  елементи активності та спокою, тренування і щадіння й диференціюється  залежно від стану пацієнта на щадний, тонізуючий і тренувальний із різним поєднанням навантажень.

Різними є терміни перебування  пацієнта на санаторно-курортному лікуванні. У більшості санаторіїв тривалість однієї зміни становить 24 дні. У спеціалізованих  санаторіях перебувають 28-53 дні, а іноді  й більше (дитячі протитуберкульозні санаторії, відділи для лікування  спіральних хворих).

Санаторії для дорослих підпорядковуються  профспілкам. Керівниками і контролюючими  органами є Центральна рада з управління курортами і санаторіями профспілок з мережею відповідних територіальних рад.

Основні профілі санаторіїв:

·          для лікування пацієнтів з хворобами серцево-судинної системи;

·          для лікування пацієнтів з хворобами органів травлення;

·          для лікування пацієнтів з хворобами органів дихання (не туберкульозного походження);

·          для лікування пацієнток з хворобами жіночої статевої сфери;

·          для лікування пацієнтів з хворобами органів руху;

·          для лікування пацієнтів з хворобами органів шкіри;

·          для лікування пацієнтів з хворобами нирок і сечовивідних шляхів;

·          для лікування пацієнтів з порушенням обміну речовин [10, с. 197].

Є також санаторії для  дітей, підлітків для лікування  туберкульозу, хвороб внутрішніх органів, спастичних паралічів тощо.

1.2 Види та склад  послуг санаторно-курортної закладів  України

Нині в Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного і 13 курортів місцевого значення, де функціонує 544 санаторіїв та пансіонатів  з лікуванням загальною одноразовою  чисельністю понад 150 тисяч місць  існує також перелік з 265 зарезервованих для організації зон лікування, відпочинку та туризму.

За унікальністю та цінністю природно-лікувальних ресурсів та рівнем облаштованості виділяють курорти  державного та місцевого значення.

Підставою для визначення території як курорту є наявність  природних лікувальних ресурсів, необхідної інфраструктури для їх експлуатації та організації лікувально-профілактичної діяльності.

За класифікацією курорти  поділяють на:

·          бальнеологічні;

·          кліматичні;

·          грязьові [1, с. 93].

Найбільшу привабливість  серед курортних територій мають  АР Крим, Закарпатська та Івано-Франківська, Одеська, Харківська, Чернівецька, Львівська  та Київська області. Існують традиційні і перспективні санаторно-курортні райони з унікальними природними ресурсами для відпочинку і лікування. Одним із критеріїв перспективного санаторно-курортного будівництва  є наявність або відсутність  у певній місцевості гідромінеральних ресурсів.

Послуги санаторно-курортних  закладів в Україні становлять майже 40% від загального обсягу діяльності туристської галузі. Країна має широку і різноманітну ресурсну базу, представлену майже всіма бальнеологічними типами мінеральних вод: вуглекислі; радонові; сульфідні; залізисті; бромні, йодобромні та йодні; кременисті; води з підвищеним вмістом органічних речовин; води без  специфічних компонентів тощо. Грязьові курорти використовують торфові, мулові, сапропелеві грязі, значні поклади  яких є в озерах та лиманах Криму, Одеської, Херсонської, Запорізької  областей

Відповідно до Закону України  «Про курорти» до природних лікувальних  ресурсів належать мінеральні води, лікувальні грязі, ропа лиманів та озер, морська  вода, природні об’єкти і комплекси  із сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні до використання з  метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань, кожний з  яких є самостійним об’єктом геологічного середовища, потребує різнобічного підходу  до вивчення контролю стану і використання.

Сприятливий клімат на всій території України дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один із методів лікування і профілактики багатьох хвороб. Клімат широко і з  успіхом використовують на будь-якому  курорті як основний лікувальний чи оздоровчий чинник. Найсприятливіші умови протягом усього року мають Південний берег Криму, Закарпатська, Кримські і Карпатські гори. Особливим лікувально-оздоровчим природним лікувальним ресурсом є унікальний мікроклімат печер та шахт (Слов’янські та Солотвинські соляні шахти) [10, с. 217].

В Україні наявні також  значні запаси гідромінеральних ресурсів. На 70 курортах відкрито 442 санаторно-курортні установи, які в лікувально-оздоровчому  процесі використовують природні лікувальні ресурси, зокрема мінеральні води та лікувальні грязі. Але цими лікувальними закладами поки що освоєно лише 8% експлуатаційних запасів мінеральних  вод.

Для санаторно-курортного лікування, фасування та розливу у пляшки використовуються запаси понад 200 родовищ  мінеральних вод і 25 родовищ лікувальних  грязей. На території України поширені мінеральні води практично всіх бальнеологічних  типів: вуглекислі, радонові, сульфідні, залізисті, миш’яковисті, йодні, йодобромні, кремнієві, води з підвищеним вмістом  органічних речовин, води без специфічних  компонентів та властивостей та лікувальні грязі всіх генетичних типів: мулові сульфідні, торфові, сопкові та сапропелеві [15, с. 76].

Спеціалізована мережа дитячих  санаторних закладів становить 38,5% від  загальної чисельності санаторіїв і розрахована переважно на тривале  лікування та оздоровлення дітей  різного віку. Щорічно в санаторіях оздоровлюються понад 220 тис. дітей  і більшість з них в санаторіях Криму, Одеської, Київської та Житомирської областей. Ще понад 55 тис. дітей щорічно  проходять профілактично-санаторне  лікування у позаміських санаторно-оздоровчих закладах, яких найбільше у Криму, Київській, Одеській, Донецькій та Рівненській  областях.

Вагомим плюсом багатьох українських  курортів є одночасне використання багатьох лікувальних факторів (клімату, мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту). Властивості природно-лікувальних  ресурсів визначають спеціалізацію  курортів (медичний профіль).

За медичним профілем в  структурі українських санаторіїв переважають ті, які спеціалізуються на лікуванні:

·          органів кровообігу – переважно заклади кліматичних та бальнеологічних курортів АР Крим, Одеської, Донецької, Київської областей;

·          нервової системи – бальнеологічні, грязьові та кліматичні курорти Одеської, Донецької, Запорізької, Закарпатської областей та АР Крим;

·          органів дихання (не туберкульозного характеру) – приморські, бальнеологічні та спелеологічні курорти АР Крим, Донецької, Закарпатської, Одеської областей;

·          органів травлення – бальнеологічні курорти Львівської, Закарпатської, Полтавської, Харківської областей;

·          органів опорно-рухової системи – грязьові, бальнеологічні, приморські курорти АР Крим, Одеської, Запорізької, Донецької областей [10, с. 239].

1.3 Регіональні  особливості розвитку санаторно-курортної закладів України

Особливості розвитку регіонального  курортного комплексу України визначаються різноманітністю запасів природних  лікувальних ресурсів.

Бальнеологічні ресурси  України. Радонові мінеральні води застосовують курорти Хмільник, Кремінна, санаторіями  та водолікарнями Житомира, Черкас («Радон»), Білої Церкви, Миронівки, Полоного (Хмельницька обл.). Даний  тип вод має значні ресурси  для розширення їх використання особливо у південно-східних областях ареалу поширення.

Йодні, бромні та йодобромні мінеральні води застосовують в оздоровницях Криму та Закарпаття (Берегівська  КРЗ).

Родовища сульфідних мінеральних  вод заходу України широко використовуються курортами Немирів, Шкло, Любень Великий, Черче, в той час як на півдні України  залишаються швидше перспективними щодо пошуків та експлуатації.

Переважно прісні кременисті мінеральні води використовують для  розливу (березівська, харківська №1, кам’янець-подільська, хмельницька тощо) та на курортах Березівка, Рай-Оленівка Харківської області.

Джерела вуглекислих мінеральних  вод приурочені до території Закарпаття, Покуття, заходу Буковини та Керченського півострова і їх широко використовують санаторно-курортні заклади Закарпаття та на розлив [17, с. 8].

Мінеральні води з підвищеним вмістом органічних речовин поширені на території Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької та Івано-Франківської областей. Саме ці прісні води принесли світову славу оздоровницям Трускавця. На базі їх використання розвивається курортне господарство Сатанова, Східниці; функціонують санаторії «Україна» (Хмельницька обл.), «Збруч» (Тернопільська  обл.).

Мінеральні води без вмісту специфічних компонентів застосовують курорти Трускавець, Моршин, Миргород, Слов’янськ, санаторії Одеської групи  курортів, Криму тощо.

Миш’яковисті мінеральні води мають в Україні вузько локалізований  прояв в околицях с. Кваси Рахівського  району Закарпатської області. На основі їх використання функціонує санаторії  «Гірська Тиса», який має лише два  світових аналоги [2, с. 19].

Залізисті мінеральні води в основному використовуються у  якості лікувально-столових і йдуть  на розлив. Їх прояви є у Вижницькому, Новоселицькому, Хотинському, Сокирянському  районах Чернівецької області, на півночі  Донеччини.

В санаторно-курортних закладах України найширше застосування мають  мулові органо-мінеральні сульфідні  грязі солоних озер та лиманів  Азово-Чорноморського регіону. За розвіданими  запасами найбільшими родовищами є  лимани: Алібей, Шагани, Куяльницький, Тилігульський, Хаджибейський та ін.; озера: Кизил-Яр, Узунларське, Тобечицьке, Чокрацьке, Генічеське. Приблизно половина родовищ поки що не експлуатується. Поряд з тим, мулові грязі знайшли  широке застосування, як самостійно так  і в поєднанні з іншими лікувальними факторами в санаторіях Бердянська, Гопри, Євпаторії, Зотоки, Сак, Сергіївки, Слов’янська, Солоного Лиману, Феодосії, Чократу, Шкла, Одеської групи курортів.

У північній та західній частинах України поширені торфові  лікувальні грязі, які знайшли застосування на курортах Шкло, Моршин, Хмільник, Миргород, Горинь, Любень Великий, Черче, у водолікарнях відповідних областей. Дуже негативний вплив на використання торфових лікувальних  грязей мала аварія на ЧАЕС [12, с. 55].

В рекреаційному господарстві України обмежено використовуються (курорт Феодосія) сопкові грязі  з Булганацької групи вулканів на Керченському півострові, а в санаторно-профілактичних закладах переважно Карпатського регіону (зокрема оздоровниці Трускавця) широко застосовують озокерит (гірський віск).

Найкращі в кліматичному відношенні рекреаційні території  зосередженні на узбережжі Чорного  та Азовського морів (переважно для  літнього відпочинку), та Карпатах і  Закарпатті (як літня, так і зимова рекреація). Важливим плюсом для розвитку туристсько-рекреаційного комплексу  є відсутність періоду акліматизації  для жителів переважної частини  Європи, які є потенційними споживачами  українського туристичного продукту.

Південний берег Криму  – один з основних кліматичних  рекреаційних районів України. Тривалість сонячного сяйва (2200–2350 год./рік), комфортні  погодні умови, які створюють  можливість цілорічного функціонування санаторіїв та насиченість повітря  фітонцидами і морськими солями сприяли формуванню на південному узбережжі  Криму близько двадцяти приморських  кліматичних курортів та курортних  місцевостей: Алупка, Алушта, Гаспра, Гурзуф, Коктебель, Кореїз, Лівадія, Масандра, Сімеїз, Судак, Феодосія, Форос, Ялта та ін.

Особливі кліматичні умови  склалися в гірських районах України: Карпатах та Кримських горах. Кліматичні умови Карпат є більш комфортними  для організації зимових видів  рекреації, а передгірних районів  та Закарпаття, як зимових, так і  літніх. Важливими кліматичними курортами  регіону є Ворохта, Косів, Шешори, Яремча, Ясиня, Яблуниця, Славське, Сойми, Чинандієве, Кобилецька Поляна тощо. В  межах гірсько-кримської кліматичної  області розташований кліматичний  курорт Старий Крим [15, с. 122].

Найсприятливіші кліматичні умови для лікування та відпочинку в рівнинній частині України  склалися на вузькій (до 40 км) приморській  смузі, де і знаходяться основні  приморські кліматичні курорти степової зони України, придатні для геліо-, аеро-, таласо- та кінезотерапії: Бердянськ, Євпаторія, Кароліно-Бугаз, Кирилівка, Коблеве, Кремінна, Маріуполь, Одеса, Очаків, Саки, Сергіївка, Скадовськ, Слов’яногірськ тощо.

Розділ 2. Функціонування санаторно-курортної закладів Закарпатської  області 

2.1 Загальна характеристика  санаторно-курортного потенціалу  Закарпаття

Закарпатська область  відома як один із найпрестижніших  куточків для лікування та відпочинку людей. Розвинута мережа санаторно-курортних  комплексів, туристичних баз, унікальні  мінеральні джерела та термальні  води, понад 400 видів яких уже досліджено, а також краса карпатської  природи приваблюють туристів та відпочиваючих з усього світу  у будь-яку пору.

На основі мережі санаторно-курортних, лікувально-оздоровчих, туристичних  та лікувальних закладів Закарпатської  області виділено 10 рекреаційних зон. Це Ужгородська, Мукачівська, Великоберезнянсько-Перечинська, Міжгірсько-Воловецька, Свалявська, Іршавська, Берегівська, Хустсько-Виноградівська, Тячівська, Рахівська. Визначення меж  рекреаційних зон виходить із поняття  єдиного медичного простору, яке  об’єднує лікувальні, лікувально-оздоровчі  та курортні заклади і підпорядковує  їх єдиній меті – максимальному  використанню природних ресурсів для  оздоровлення на Закарпатті [20, с. 30].

Берегівський  район. Спортивно – оздоровча база «Нодь – Ердев» УСБ «Закарпаття». Дитячий відпочинок і оздоровлення в літній період. В оздоровниці діє відкритий басейн з термальною мінеральною водою.

ТОВ «Санаторій «Косіно». Дитячий  відпочинок і оздоровлення в літній період. В оздоровниці діє відкритий  басейн з термально – мінеральною  водою.

Виноградівський район. Санаторій «Теплиця» розташований у підніжжя Чорної гори, в передмісті районного центру – м. Віноградів. Спеціалізація: захворювання і травми опорно-рухального апарату, захворювання кістково – м'язової системи, органів серцево – судинної системи, дихальних органів, органів травлення. Основний лікувальний чинник: мінеральна вода. Лікувально – оздоровчі послуги: бальнеолікування, гідротерапія, фізіотерапія, мануальна терапія, басейн з термальними мінеральними водами.

Іршавський район. Пансіонат «Факел» розміщений на березі річки Боржави, пансіонат одночасно приймає 200 відпочиваючих. У комплекс оздоровлення входять: бальнеологічні процедури, озокеритолікування, фітотерапія, бювет мінеральних вод.

Міжгірський район. ДП «Санаторій «Верховина». Оточений горами, на висоті 600 м над рівнем моря, недалеко від знаменитого оз. Синевир. Особливість санаторію – гірський лікувальний клімат і унікальна вуглекисла мінеральна вода хлоридно-гідрокарбонатно-кальцій-натрійного складу, відома як «Сойми». Дозволяє успішно лікувати захворювання органів травлення, анемії, результати отруєнь солями важких металів, радіаційного опромінювання, порушення обміну речовин.

Мукачівський  район. Санаторій «Карпати» розташований в лісопарковій зоні клімато-бальнеологічного курорту «Карпати» в урочищі Берегвар, в долині річки Латориця, у передгір'ї південного схилу Ужгород – Хустського хребта, на висоті 210 м над рівнем моря. Прикраса санаторію – старовинний палац, що належав австрійському державному діячу графу Шенборну. Унікальний м'який клімат, надзвичайно чисте повітря, насичене ароматами лісу, легкими аероніямі і фітонцидами в комплексі з використанням мінеральних вод «Карпатська» і «Поляна Купіль» сприяють успішному лікуванню хворих з хронічними захворюваннями органів кровообігу, центральної нервової системи і оздоровленню вагітних з акушерськими і екстрагенітальними патологіями, покращують обмін речовин, роботу органів травлення, опорно – рухового апарату.

Санаторій «Перлина Карпат»  розташований за 12 км від районного  центру – м. Мукачево, на південному лісистому схилі гори, на висоті 350 м. над рівнем моря.

Санаторій оснащений сучасним медичним устаткуванням. Лікувальна база має розширений спектр оздоровчих процедур. Функціонують кабінети УЗІ, КФДЮ, ЛФК, ендоскопії, фіто-бар, бювет. До послуг відпочиваючих – декілька видів  лікувально – оздоровчих ванн, масажні  кабінети, підводний душ – масаж, гідротерапія, зрошування кишківника, електролікування, інгаляторій, рефлексотерапія, кабінет лазеро-пунктури, лазерне  опромінювання крові, стоматологічний  кабінет, психотерапія, мануальна терапія, іридодіагностика. В санаторії діє  великий критий басейн, сауна, тренажерний  зал, відкриті спортивні майданчики. Лікування: хвороби серцево-судинної системи, цукровий діабет, легкого і  середнього рівнів, захворювання сечостатевої системи, хвороби шлунково – кишкового  тракту з використанням лікувальної  мінеральної води «Поляна Купіль».

Санаторій «Синяк» розташований в екологічно чистому куточку  Закарпаття, на висоті 500 м. над рівнем моря, в Синяцькій долині. Головний лікувальний фактор – синяцька сірководнева вода, в назві якої відображена  її особливість – синюватий відтінок. Практично неможливо виділити частину  людського організму, на яку не мала б оздоровчого впливу синяцька вода. До послуг охочих пройти курс оздоровлення в санаторії – проживання в  номерах 12 типів; триразове харчування, багатопрофільне лікування, гірськолижні траси (300, 1200 м.); сауна з басейном, кафе, диско – клуб, комп’ютерний зал.

Лікувально-оздоровчий пансіонат  «Баркасово» розташований в дубовому гаї, площею 2 га, за 1, 5 км від траси  Мукачево – Чоп, за 17 км від м. Мукачево. З давніх пір і до наших днів були знамениті баркасовські лікувальні ванни, вода в які потрапляє з  власної артезіанської свердловини  і після підігріву до 20°С набуває  особливі цілющі властивості для  органів опорно – рухового апарату.

Перечинський  район. Лікувально – оздоровчий комплекс «Полонина»

У комплексі створені всі  умови для відпочинку і оздоровлення. До послуг відпочиваючих – кафе-бар, колиба, шашлична, пункт прокату  спортивного і гірськолижного спорядження, гірськолижний підйомник ( довжина 300 м), волейбольний майданчик, тенісний корт, сауна. Для лікування і оздоровлення пропонуються слабосульфідні ванни, купання в басейні з гідро-карбонатно-натрієвою водою. Можливе використання для пиття і інгаляцій слабомінералізованих сульфатних-гідро-карбо-натних кальцій – магнієвих вод.

Рахівський район. Лікувально – оздоровчий комплекс «Високі Карпати» розташований в центрі високогірного, гуцульського села Ясіня. До послуг відпочиваючих: сучасні двомісні кімнати зі всіма зручностями, номери «люкс», сауна, ресторан, колиба – шашлична, більярд – бар, стоянка автотранспорту, пункт прокату. Надаються лікувально – профілактичні послуги. Найбільшою популярністю користуються лікувальні ялівцеві ванни, які успішно лікують хвороби опорно – рухового апарату та високодепресивна соляна камера (печера), де лікують органи дихання.

Санаторій «Гірська Тиса»  знаходиться в гірському гуцульському селі Кваси, знаменитому своїми унікальними  мінеральними водами. По своїх лікувальних  якостях Квасівська вода не має аналогів в Україні. Вода добре лікує хвороби  опорно рухового апарату: ревматоїдний артрит, остеохондроз хребта, деформуючий  остеоартроз, радикуліт; хронічний  гастрит, залізодефіцитні анемії, хвороби  шлунку, щитовидної залози, цукрового  діабету, подагру, псоріаз, наслідки радіаційного опромінювання.

Лікувально – оздоровчий комплекс «Трембіта» розташований в  смт. Кобилецька Поляна, біля підніжжя гори Кобила. Екологічно чисте навколишнє середовище і велика кількість лікувальних  джерел (слабо і маломінеральні води гідрокарбо-натно натрієво-магнієво-кальцієвого  складу). До послуг відпочиваючих: сучасний триповерховий корпус, зручності  в номерах, їдальня, сауна, більярд  – бар, колиба – шашлична, пункт  прокату, гірськолижні витяги, автостоянки, автотранспортні послуги.

Свалявський район. ЗАТ Санаторій «Кришталеве джерело» бальнеологічний санаторій діє на базі родовища вуглекислої середньої мінералізації гідрокарбонатно-натрієвої слабокислої води «Лужанська». В одному чотириповерховому корпусі розміщені спальні і лікувально - оздоровчі комплекси (зокрема басейн).

ДП Санаторій «Поляна» розташований в смт. Поляна, в якому  проводиться оздоровлення і надається  лікування страждаючим хворобами  органів травлення: хронічні гастрити, ентероколіти, ентерити, холіцистити  і т.д. В лікуванні використовується мінеральна вода «Поляна Купіль», бювет  якої знаходиться на території санаторія. До послуг відпочиваючих: клуб, бібліотека, спортивні і танцювальні майданчики.

ДП Санаторій «Сонячне Закарпаття» розміщений в Поляна, в якому лікують захворювання органів травлення ( з підвищеною, нормальною і пониженою шлунковою  секрецією ), порушенням обміну речовин  і т.д.

Санаторій «Квітка Полонини»  лаурерат рейтингу «Кращі підприємства України» в номінації «Санаторно-курортні послуги» (2003 рік), санаторій розташований на березі річки Пині, на висоті 280 м  над рівнем моря. Основним лікувальним  чинником є мінеральні вуглекислі гідрокарбонатно  – натрієві води Голубінського родовища, які подаються в бювет безпосередньо  з свердловини – «Лужанська – 7», «Лужанська», «Поляна Квасова». В  санаторії лікують захворювання шлунково – кишкового тракту, хвороби  ендокринної системи і порушення  обміну речовин, захворювання нирок, серцево  – судинні захворювання, центральної  і периферійної нервових систем, опорно – рухового апарату [14, с. 24].

Тячівський район. Українська алергологічна лікарня розташована в смт. Солотвино, лікування проводиться в підземному відділенні на глибині 300 м. Успішне лікування бронхіальної астми легкого та середніх ступенів і інших алергічних захворювань дихальних шляхів.

Хустський район. ДП Санаторій «ШАЯН» знаходиться за 18 км від м. Хуст, на схилах Вігорлат – Гутинського хребта, на висоті 210 м над рівнем моря, біля підніжжя гори Великий Шаян. В санаторії лікують хвороби системи травлення, особливо ефективне лікування людей із захворюванням печінки, підшлункової залози і кишечника. Для лікування використовуються мінеральні води: вуглекисла, кремнієва, малої мінералізації, хлоридно – гідрокарбонатна, кальцієво – натрієва. До послуг відпочиваючих: клуб, кінозал, бібліотека, танцювальний майданчик, аеро-солярій.

ТОВ «Сільгоспромрекреація» «Теплі води» надає рекреаційні  послуги, послуги по оздоровленню, ванни  з використанням вуглекислої  хлоридно-натрієвої термальної води; лікування захворювань нервової системи, обміну речовин, захворювань  серцево-судинної системи і опорно-рухового апарату [14, с. 25].

2.2 Особливості  діяльності санаторно-курортного  комплексу «Синяк»

Використання мінеральної  води «Синяк» у санаторно-курортному лікуванні починається з 1832 року, коли на розпорядження адміністрації  графського маєтку було збудовано примітивну «купіль», а для обслуговування пацієнтів, які приїздили сюди, – корчму.

В історичних документах цілюще Синяцьке джерело вперше згадується у XVIII столітті. Наприкінці минулого століття було лише 16 примітивних кабін для  прийому мінеральних ванн. У 1922 році побудовані дерев'яні будинки барачного  типу. Популярність і слава Синяцького курорту зростала нестримно. Це і  спонукало господарів Мукачівської долини німецьких графів Шенборн  побудувати тут у 1936 році комфортабельну купальню, а у 1939 році – душове відділення. Місцеві сірководневі джерела мають  характерний синюватий відтінок. Саме тому і Синяцька долина, і річка  Синявка, і сам санаторій отримали відповідну назву. Цілющі властивості  тутешньої мінеральної води, чимось подібна до сочинської Мацести. Саме вона і стала головним лікувальним  фактором санаторію «Синяк», зробила  його відомим і надзвичайно популярним [3, с. 15].

З метою забезпечення повноцінного лікування збудований у швейцарському  стилі терапевтичний комплекс, який створює умови для якісного і, в той же час, гнучкого графіку  прийому хворих. Він обладнаний сучасною медичною апаратурою, лабораторною технікою. Термін лікування від 12 до 24 днів.

Лікувальний корпус містить: водолікарню (сірководневі, хвойні ванни), підводний душ-масаж, циркулярний  душ, душ Шарко, висхідний душ, басейн для вертикального витягнення хребта в сірководневій воді, відділення озокеритолікування. А також кабінети фізіотерапії, лікувальної фізкультури, мануальної терапії, масажу, лазеротерапії, психотерапії, голкорефлексотерапії, андрологічний кабінет, вагінальних зрошень, кишкових зрошень, аромотерапії, мікроклізм, фітотерапії, інгаляторій. Санаторій обладнаний бюветом з сірководневою мінеральною водою та гідрокарбонатно-натрієвою «Поляна купель»

Існуючий світовий досвід питного лікування свідчить про  ефективність використання таких вод  при хронічних професійних отруєннях  важкими металами. З цією метою  найбільш широко використовуються слабо  сульфідні води з 10-40 мг\л. Сірководневий  іон утворює нерозчинний комплекс з іонами важких металів (свинець, ртуть, кадмій, кобальт, сурма, нікель, мідь, олово, цинк) і солі цих металів можуть у значній мірі послабляти їх токсичну дію, що сприяє виведенню їх з організму. Дослідження стверджують, що слабо  сульфідні води, до яких відносяться  і синяцькі, мають дію подібну  до антиоксидантів при ураженні печінки.

Синяцькі мінеральні води мають діуретичний, холеретичний ефект, терапевтична дія обумовлена наявністю  не тільки сульфідів, вільної сірки, але і тіосульфатів, що має значення в лікуванні імунокомплексної патології.

При прийомі синяцьких  сірководневих ванн посилюється  кровообіг в шкірному покриві  і глибоких тканинах, у судинах  серця і кінцівках, поліпшується насосна функція серця, сповільнюються серцеві скорочення, знімаються спазми судин і знижується артеріальний тиск. Сірководень при надходженні  в кров через шкіру і дихальні шляхи збільшує вміст сульфгідрильних  і дисульфітних груп і активізує  глютадіон, що активізує ферментні  системи, підвищує енергетичний ресурс кліток і тканин, підсилює регенеративні  процеси, нормалізує процеси збудження  і гальмування у центральній  нервовій системі [Додаток А].

Сірководнева мінеральна вода використовується також у вигляді  інгаляцій, кишкових та вагінальних  зрошень, промивання носових ходів  і додаткових пазух, а також для  зрошень ясен [3, с. 19].

У санаторії використовуються додаткові послуги для лікування: підводний душ масаж, кишкові  зрошення, вагінальні зрошення, аромотерапії, фітотерапія, рефлексотерапія, мануальна терапія [Додаток Б].

На сьогоднішній день курортологічний  потенціал дозволяє одночасне цілорічне  лікування 405 відпочиваючих у кімнатах з усіма зручностями розрахованих на одного-двох пацієнтів у п'яти  спальних корпусах.

Для кращого задоволення  уподобань клієнтів та співставлення  з їх можливостями, впроваджена досить гнучка цінова політика щодо вартості проживання та послуг яку поділено на 12 категорій і залежать лиш  від умов проживання. У санаторію  є також можливість сімейного  відпочинку та груп дітей.

За раціоном слідкують  дієтсестри, при необхідності, лікарі призначають дієтичні страви. Крім того, бажаючі можуть замовити будь-яку  страву на свій смак і посидіти у  затишному бенкетному залі.

Санаторій надає багато додаткових послуг, таких як прокат телевізорів, холодильників, (у кімнати де це не передбачено), також прокат відео-фотообладнання, гірськолижного спорядження.

Розділ 3. Перспективні напрямки розвитку санаторно-курортної  діяльності 

3.1 Основні проблеми  санаторно-курортної діяльності  санаторію «Синяк» та шляхи  їх вирішення

Першочергова проблема функціонування санаторію – це проблема збереження екологічного середовища навколо санаторія. Насамперед це стосується вирубку лісу навколо санаторію. Як наслідок вирубувань – нижня зона санаторію залишилась без прісної води.

Екологічна ситуація, яка  склалася в санаторно-курортній  зоні «Синяк», визнається як екологічне лихо, пов'язане з масовим висиханням хвойних насаджень. Проведення суцільних  санітарних рубок на оточуючих санаторій  «Синяк» схилах, можуть викликати  в подальшому селеві потоки, зсуви  ґрунту та снігу, зміни русел потоків  та річки Синявки, а також загрозу  зникнення сірководневого джерела. А це в свою чергу викличе погіршення соціально-економічної ситуації в цьому регіоні, оскільки санаторій швидко втратить рекреаційну привабливість та лікувальні властивості.

Збереження природних  лікувальних ресурсів повинно бути засновано, насамперед, на охороні курортно-рекреацйної  зони. Незважаючи на очевидну економічну і потребу в розвитку оздоровчо-рекреаційного  комплексу, на сьогодні в Україні, за незначними винятками, не встановлені  межі охоронних зон усіх видів, майже  не визначені показники резервних  територій для розвитку курортів навіть на найближчу перспективу. Тому особливої уваги потребує комплекс питань з санітарної охорони курортів та родовищ природних лікувальних  ресурсів [20, с. 31].

Ще одна не остання проблема санаторної діяльності комплексу «Синяк»  – це питання доступності санаторно-курортного лікування та задоволення попиту населення на конкретні види санаторно-курортних  послуг і підвищення їхньої якості.

Санаторій нині не пустує, як це було в середині дев'яностих років, та але далеко не кожен, кому потрібно, може скористатися їх гостинністю. Путівки  дуже дорогі, і ціна на них постійно зростає. Головна проблема в тому, що в Україні ставляться до лікувально-оздоровчих закладів як до комерційних структур. Високі податки, плата за оренду землі  відразу обертаються підвищенням  цін на путівки, роблять їх недоступними для більшої частини населення. Звичайно, така практика потребує істотної корекції з боку влади.

Якщо не вживати заходів, щоб зменшити вартість путівки і  відпочинку, то санаторій втратить відпочиваючих середнього рівня. Не кажучи вже про малозабезпечених. Для покращання справи як один із варіантів  є використовування різних фондів, наприклад, Фонд соціального страхування, Чорнобильський тощо [14, с. 26].

Чи не найважливішим питанням є також підготовка кадрів для  роботи в санаторно-курортній галузі та їхня атестація. Уже давно назріла  необхідність затвердження такої спеціальності, як «фізіотерапія, медична реабілітація і курортологія».

Стан інфраструктури в  санаторному комплексі не відповідає нагальним проблемам іноземних відпочиваючих. У санаторію могла би бути перспектива нормально розвиватись при умовах, якщо у ньому зможуть повноцінно відпочивати іноземні громадяни, що можуть повністю оплачувати отримані тут послуги. Але на жаль, на даний час, потрапляючи в умови існуючого сервісу, іноземний турист часто адекватно формує негативну громадську думку. Враховуючи це, одне з чільних місць повинно зайняти створення системи належного сервісу, в основу якого покладено бажання та інтереси самого відпочиваючого, а цього, в свою чергу, можна досягнути залученням великих інвестиційних коштів в галузь та проведенням якісної сертифікації санаторних послуг.

3.2 Перспективи  розвитку санаторно-курортної діяльності

Реалізація державної  політики у сфері діяльності курортів повинна стати одним з пріоритетних напрямів національної соціальної політики та економіки, одним із важливих і  ефективних заходів організації  відпочинку, профілактики, запобігання  і зниження захворюваності та рівня  інвалідності, зміцнення здоров'я  населення всіх вікових груп, насамперед дітей та жінок репродуктивного  віку.

Стратегічною метою державної  політики у сфері діяльності курортів є створення умов для поліпшення стану здоров'я, продовження тривалості життя та періоду активного довголіття населення, упровадження здорового  способу життя шляхом формування та розвитку ефективного, прибуткового та конкурентноспроможного на світовому  ринку курортного комплексу.

Реформування санаторно-курортної  галузі повинне базуватися, з одного боку, на удосконаленні фінансово-економічних  механізмів відтворення курортно-рекреаційного  потенціалу, створенні доступного та ефективного ринку санаторно-курортних  та оздоровчих послуг для максимального  задоволення потреб населення, з  іншого - на проведенні роздержавлення та приватизації санаторно-курортних  закладів, заохочення конкуренції та оптимізації управління цими закладами.

Основними завданнями реформування санаторно-курортної галузі є здійснення заходів щодо оголошення курортів державного та місцевого значення, задоволення попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг та поліпшення їх якості, комфорту, збереження та раціонального використання природних лікувальних ресурсів, підвищення рентабельності санаторно-курортних закладів, а також подолання існуючих на сьогодні проблем санаторно-курортної галузі [12, с. 56].

Оцінка потенціалу природно-лікувальних  ресурсів дає підстави розраховувати, що Україна має перспективу пожвавлення  санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Це могутній потенціал  розвитку міжнародного і вітчизняного оздоровлення і туризму, які є  прибутковими галузями в економіці  багатьох країн.

Розвиток санаторно-курортних  послуг тісно пов'язаний з раціональним використанням природних територій  курортів, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі  та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію  моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для організації відпочинку та оздоровлення, лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. З метою розв'язання зазначених завдань  необхідно провести медико-біологічну оцінку якості природних лікувальних  ресурсів, а також еколого-економічну оцінку природних територій курортів як складової частини національного  багатства країни для:

·          формування ринку природних лікувальних ресурсів;

·          реалізації платного природокористування;

·          порівняння ефективності рекреаційного та нерекреаційного використання території курорту;

·          залучення інвестицій тощо [14, с. 59].

Більшість курортів має гідромінеральну  базу на підставі затверджених запасів. Втім існує значна кількість санаторно-курортних  закладів, які використовують природні лікувальні ресурси, стосовно яких не проводилися геологорозвідувальні роботи. З метою оцінки та затвердження запасів гідромінеральних ресурсів для санаторно-курортних закладів, що використовують природні лікувальні ресурси з незатвердженими запасами, необхідно здійснити геологорозвідувальні роботи та провести пошуки інших гідромінеральних ресурсів для розширення профілактичних та лікувальних послуг.

Нерівномірний розподіл водовідбору  за ділянками і технічна недосконалість свердловин призводять до нераціонального  використання мінеральних вод на окремих родовищах.

Відбувається і протилежний  процес, коли для вивчення родовищ  мінеральних вод та затвердження запасів щодо них витрачено значні кошти, а родовища використовуються не в повному обсязі.

Значна частина родовищ  мінеральних вод експлуатується лише для промислового розливу у  пляшки. Необхідно вирішити питання  щодо обмеження використання пластикової  тари для розливу мінеральної  води. Деякі фасовані мінеральні води доцільно використовувати в санаторно-курортних  закладах місцевостей, або у закладах практичної охорони здоров'я регіонів, де згідно з медичним зонуванням існує  необхідність їх вживання та профілактичного  застосування за нозологічними показниками (наприклад у зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Оцінка сучасного використання мінеральних вод, лікувальних грязей, інших природних лікувальних  ресурсів може бути проведена на підставі моніторингу цих корисних копалин. Результати досліджень дадуть змогу  створити кадастр природних лікувальних  ресурсів. Це, у свою чергу, буде базисним матеріалом опрацювання прогнозних оцінок перспективності природних  лікувальних ресурсів [17, с. 10].

Розвиток інфраструктури курортів (транспорт, зв'язок, комунальне господарство) потребує розв'язання територіальних, соціально-економічних, і завдань, які  пов'язані з розподілом і визначенням  пріоритетних напрямів використання природних  лікувальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів, вирішенням питань розміщення курортного, житлового, соціального, інженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення природного середовища курортів.

Розвиток виробництва  на курортних територіях призвів  до виникнення на них індустріальних зон. Надмірна концентрація у деяких місцевостях санаторно-курортних  закладів, велика питома вага промислового та сільськогосподарського виробництва, інтенсивний рух автотранспорту на загальному фоні недосконалої інфраструктури (водо- та теплопостачання, енергозабезпечення, комунальне господарство, транспорт), низький рівень комфортності оздоровниць  створюють надмірне антропогенне навантаження, знижують престижність курортів та ставлять під загрозу існування сировинної бази найбільш популярних курортів.

Розвиток курортів багато в чому залежить від витрат на паливно-енергетичні  ресурси, збереження яких є предметом  державної політики. Залежно від  умов розвитку більшість курортів не має традиційних джерел енергії. Тому виникає необхідність ширшого  впровадження на курортних територіях нетрадиційних видів енергетики. Передбачається ліквідація енергетичного  дефіциту курортів за рахунок застосування енергозберігаючих технологій, відтворюваних  і нетрадиційних джерел енергії, встановлення лічильників обліку тепла, гарячої та холодної води, газу. Це в  свою чергу сприятиме підвищенню якості екологічного стану курортів [17, с. 12].

Розвиток і поетапне становлення  курортів, конкурентоспроможних на світовому  ринку, неможливий за існуючого режиму водопостачання. Для розв'язання проблем  водозабезпечення необхідно здійснити  комплекс таких заходів:

·          реконструкція існуючих і будівництво нових об'єктів водогосподарського комплексу;

·          впровадження сучасних технологій очищення води та залучення додаткових джерел водопостачання;

·          ремонт та реконструкція існуючих аварійних мереж водопостачання і водовідводу, створення системи автоматизації та диспетчеризації водопостачання курортних об'єктів незалежно від форми власності та підпорядкування;

·          розвідування нових запасів підземних вод для питного водопостачання та раціональне використання існуючих місцевих джерел;

·          створення замкнутих систем водозабезпечення як частини безвідходних технологій;

·          реконструкція існуючих та будівництво нових каналізаційних споруд.

Для сталого функціонування курорту необхідне створення  відповідної нормативної бази, яка  складається із системи стандартів та інших нормативних документів, моніторингу ресурсного потенціалу та нормативно-правових актів. Що стосується санаторію «Синяк», то крім оздоровчої діяльності одним із напрямків розвитку функціонування закладу є розширення сфери його діяльності, а саме –  зимовий відпочинок. Дослідження  показують що гірськолижний відпочинок користується чималим успіхом на Україні та країнах ближнього  та середнього зарубіжжя. Найближчі  гірськолижні бази, які розташовані  у Карпатах через відсутність  снігу використовуються не повністю та не раціонально. Нестійкий сніговий настил не дозволяє любителям гірськолижного спорту займатися ним навіть у  зимовий період. В той же час, на протязі 5-ти місяців у році в районі села Синяк Мукачівського району температура повітря не перевищує 0 С. Будівництво спортивно-туристичного комплексу з використанням системи  штучного снігу дозволить вирішити дану проблему. Крім любителів гірськолижного відпочинку, комплекс зможе використовуватися  для тренувань та проведення змагань  спортивними клубами та збірними командами районів, областей України, а також міжнародного рівня [14, с. 27]. Все це забезпечить завантаження практично пустуючого на цей період ліжкового фонду санаторіїв, турбаз та готелів у більш повній мірі. Разом з тим запрацює вся інфраструктура регіону, відчутно збільшиться кількість  робочих місць, набуде розвитку сільський  та зелений туризм. Роботу гірськолижного комплексу пов'язана із роботою  санаторіїв – крім активного відпочинку – проведення лікувально-оздоровчих процедур. Створена потужна інформаційно-рекламна структура ДКЗ «Синяк» (Диспетчер  Курортів Закарпаття) здатна забезпечити  рекламно-інформаційну підтримку комплексу  та регіону в цілому.

Висновки

Наявність унікальних природних  лікувальних ресурсів, відомостей щодо їх сучасного стану, розвинутої інфраструктури, санаторно-лікувальних закладів становлять той базовий потенціал, на основі якого має формуватись державне ставлення до раціонального використання рекреаційних можливостей курортних  територій, що обумовить подальший  розвиток курортної галузі України.

Для сучасної оцінки природного потенціалу курортів і забезпечення сталого розвитку курортів необхідно, перш за все, державне зведення даних  про природні лікувальні ресурси  й об’єкти курортної інфраструктури, що є головним завданням Державних  кадастрів природних територій  курортів і природних лікувальних  ресурсів. Крім того, при оголошенні природної території курортною  та застосуванні спеціальних економічних  заходів мають бути враховані  результати екологічно-економічної  соціально-економічної оцінок природного потенціалу курортів та об’єктів їх інфраструктури.

Закарпатська область  володіє надзвичайно благодатними умовами для розвитку практично  всіх напрямків туризму та оздоровлення людей. В першу чергу, це географічне  розташування і природньо-кліматичні фактори. Згідно шкали оцінки клімату  рекреаційних регіонів Закарпаття займає високу позицію по сумарній тривалості благосприятливих періодів, які складають 10-11 місяців у році. Закарпатська область є однією з найбільш багатих  зон бальнеологічного лікування  не тільки в Україні але й у  всій Східній Європі.

На сьогодні на Закарпатті вивчено понад 700 водопроявів мінеральних  вод, 25 % із яких складають столові  мінеральні води, а 75% – є лікувально-столовими  водами і можуть бути використані  з рекреаційною метою. Фактично в  Українських Карпатах, у тому числі  в Закарпатті, розташовано 2/3 курортів України. Закарпаття займає одне з перших місць серед інших областей України  за кількістю вод, що розливаються. У регіоні проведене курортно-рекреаційне  зонування території Закарпаття і виділення 10 курортно-рекреаційних зон дало можливість проаналізувати сучасний стан використання всіх родовищ  мінеральних вод як при промисловій їх експлуатації для розливу мінеральних вод, так і в санаторно-курортному лікуванні.

Поглиблене вивчення можливостей  найбільш раціонального використання гідромінеральних ресурсів виявило  можливості створення на Закарпатті нової моделі санаторно-курортних  закладів – багатопрофільних курортів. Можливості для створення подібних багатопрофільних курортів є і в  Ужгородській курортній зоні та курортах Шаян, Карпати, Синяк. На базі багатьох природних лікувальних мінеральних  вод, завдяки м'якому клімату, живописному  ландшафту з багатою і різноманітною  рослинністю в області сформувались бальнеологічні та кліматичні курорти  із різними санаторно-оздоровчими  закладами державного і місцевого  значення. Рекреаційна територія  санаторіїв складає 156 гектарів. У них  функціонують лікувально-діагностичні кабінети, кабінети масажу і лікувальної  фізкультури, фізіотерапевтичні кабінети, водолікарні, інгаляторії, аеросолярії.

У рейтингу попиту санаторіїв Закарпаття найвищу сходинку займає санаторій «Синяк», де лікують захворювання опорно-рухового апарату та інші. Колись збиткова оздоровниця з унікальною водою сьогодні має басейн, тут  організовано гірськолижне дозвілля.

При прийомі синяцьких  сірководневих ванн посилюється  кровообіг у шкірному покриві  і глибоких тканинах, у судинах  серця і кінцівках, поліпшується насосна функція серця, сповільнюються серцеві скорочення, знімаються спазми судин і знижується артеріальний тиск. Сірководень при надходженні  в кров через шкіру і дихальні шляхи збільшує вміст сульфгідрильних  і дисульфітних груп та активізує  глютадіон, що активізує ферментні  системи, підвищує енергетичний ресурс клітин і тканин, підсилює регенеративні  процеси, нормалізує процеси збудження  і гальмування у центральній  нервовій системі.

Керівництво санаторію прагне поєднати два напрями стратегії  розвитку оздоровниці: лікування та відпочинок. Відпочиваючих гостинно чекає простора бібліотека із читальною  залою, де книголюбам запропонують понад 10000 книг на будь-які смаки, клуб-кінозал, де відпочиваючі мають змогу оцінити  творчі доробки вокального ансамблю, художньої самодіяльності санаторію «Синяк», будинків культури Чинадієва, Сваляви, Поляни, а також професійних колективів Закарпатської обласної філармонії, Мукачівського драматичного театру та інших. До послуг відпочиваючих відеосалон, літній танцювальний майданчик і танцювальний зал. Тут постійно проводяться веселі розважально-танцювальні вечори, вогники та концерти. Є можливість переглядати через сателітне та кабельне телебачення європейські програми, російські та українські канали. А також є шаховий, тенісний, більярдний та тренажерні зали.

Отже, головною особливістю  курортних ресурсів є універсальність  сполучення різних природних лікувальних  факторів, які формуються природним  шляхом при мінімальній участі людини. Багато з цих факторів формуються тисячі і мільйони років і їх запаси зовсім не безмежні. Вплив господарської  діяльності людини порушує складену рівновагу природних факторів і  може привести до незворотної втрати цілого комплексу лікувальних ресурсів.

Збереження природних  лікувальних ресурсів повинно бути засновано, насамперед, на охороні курортно-рекреацйних  зон. Незважаючи на очевидну економічну і потребу в розвитку оздоровчо-рекреаційного  комплексу, на сьогодні в Україні, за незначними винятками, не встановлені  межі охоронних зон усіх видів, майже  не визначені показники резервних  територій для розвитку курортів навіть на найближчу перспективу. Тому особливої уваги потребує комплекс питань з санітарної охорони курортів та родовищ природних лікувальних  ресурсів.

Список використаної літератури 

1.         Бабкин А.В. Специальные виды туризма. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2008. – 252 с.

2.         Бальнеологічні курорти та мінеральні води країн Карпатського регіону. // Довідник 2000. – Ужгород, 2000. – 84 с.

3.         Викова Л.М. Курорти Закарпаття. – К.: Здоров'я, 1985. – 80 с.

4.         Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2004. – 192 с.

5.         Дорогунцов С.И., Куценко В.И., Ольшевский В.И., Гаврилюк Л.Ф. Перспективы рационального использования рекреационных ресурсов Украины в целях массового оздоровления населения. // Проблемы развития рекреационного хозяйства в приморских районах: Материалы ІV международной научно-практического семинара «Экономико-экологические проблемы приморских регионов» (г. Южный, 19-21 октября 1994 г.). – Одесса, 1994. – С. 9-11.

6.         Жук М.В., Круль Г.Я. Менеджмент готельно-курортного і туристичного сервісу. Конспект лекцій. Частина 1. – Чернівці: Рута, 2004. – 88 с.

7.         Квартальнов В.А. Туризм. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 320 с.

8.         Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. – 300 с.

9.         Курортно-рекреаційні зони Закарпаття. // Довідник 2000. – Ужгород, 2000. – 235 с.

10.      Курортні ресурси України. / Під ред. проф. М.В. Лободи. – К.: Укрпрофоздоровниця, «Тамед», 1999. – 334 с.

11.      Кравців B.C., Гринів Л.С., Копач М.В., Кузик С.П. Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери. Наукове видання. – Львів: НАН України., 1999. – 78 с.

12.      Любіцева О.О. Рекреаційна географія і розвиток туризму : Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля // Міжнародна науково-практична конференція (4-6 червня 2004 р.). – К.: КНУКІМ, 2005. – С. 54-62.

13.      Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторовий аспект). – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.

14.      Молнар О.С., Марченко О.І. Оцінка наявного туристисно-рекреаційного потенціалу рекреаційних зон Закарпаття // Екологічний вісник. – 2008. – № 7. – С. 24-29.

15.      Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів, 1997. – 259 c.

16.      Мінеральні води Закарпаття. Питне лікувальне використання. – Ужгород, 1997. – 174 с.

17.      Москаленко В.Ф., Омецинський Б.Ф., Омельянець С.М., Бабаєв К.Д. Курортна галузь та перспективи її розвитку. // Український бальнеологічний журнал. – 2001. – №4. – С. 5-14.

18.      Омецинский Б.Ф. Курортная отрасль Украины и перспективы её развития. // Український бальнеологічний журнал. – 2002. – №4. – С. 7-11.

19.      Павлов В.І. Формування регіонального ринку рекреаційних послуг // Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку. – Трускавець, 2000. – С. 31-34.

20.      Поп С.С. Природно-ресурсний потенціал Закарпаття // Екологічний вісник. – 2008. – № 5. – С. 30-32.

21.      Сочка К.А. Шляхи розвитку рекреаційного комплексу Закарпаття в умовах становлення ринкових відносин : Науковий вісник Ужгородського університету. Серія – Медицина . – Ужгород, 1998. – 162-165 с .

22.      Степанов В.Н. О формировании государственной стратегии Украины по развитию рекреационного хозяйства и курортно-оздоровительного природопользования. // Проблемы развития рекреационного хозяйства в приморских районах: Материалы ІV международной научно-практического семинара «Экономико-экологические проблемы приморских регионов» (г. Южный, 19-21 октября 1994 г.). – Одесса, 1994. – С.11-13.

23.      Туристична курортологія. Конспект лекцій / Бойко І.Д., Савранчук Л.А. – Чернівці: Рута, 2007. – 116 с.

24.      Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 312 с.

25.      Харічков С.К. Реформування економічних та організаційних зв’язків у рекреаційно-туристичному комплексі регіону. // Проблеми розвитку курортної справи і туризму в Одеському регіоні: Матеріали наукової конференції 29-30 березня 2000 р. – Одеса, 2000. – С.17-19.

Додатки 

Додаток А 

Лікувальні характеристики мінеральної води санаторію «Синяк»

Головним лікувальним  фактором курорту є Синяцька сірководнева вода, синюватий відтінок якої і  обумовлює назву санаторію "Синяк". За хімічним складом вода слабо сульфідна, мало мінералізована, сульфатна, натрієво-кальцієво-магнієва, слабо лужна.

Існуючий світовий досвід питного лікування свідчить про  ефективність використання таких вод  при хронічних професійних отруєннях  важкими металами. З цією метою  найбільш широко використовуються слабо  сульфідні води з 10-40 мг\л. Сірководневий  іон утворює нерозчинний комплекс з іонами важких металів (свинець, ртуть, кадмій, кобальт, сурма, нікель, мідь, олово, цинк) і солі цих металів можуть у значній мірі послабляти їх токсичну дію, що сприяє виведенню їх з організму. Дослідження стверджують, що слабо  сульфідні води, до яких відносяться  і синяцькі, мають дію подібну  до антиоксидантів при ураженні печінки.

Синяцькі мінеральні води мають діуретичний, холеретичний ефект, терапевтична дія обумовлена наявністю  не тільки сульфідів, вільної сірки, але і тіосульфатів, що має значення в лікуванні імунокомплексної патології.

При прийомі синяцьких  сірководневих ванн посилюється  кровообіг в шкірному покриві  і глибоких тканинах, у судинах  серця і кінцівках, поліпшується насосна функція серця, сповільнюються серцеві скорочення, знімаються спазми судин і знижується артеріальний тиск. Сірководень при надходженні  в кров через шкіру і дихальні шляхи збільшує вміст сульфгідрильних  і дисульфітних груп і активізує  глютадіон, що активізує ферментні  системи, підвищує енергетичний ресурс кліток і тканин, підсилює регенеративні  процеси, нормалізує процеси збудження  і гальмування у центральній  нервовій системі.

Додаток Б 

Лікувальний профіль  санаторію «Синяк»

Показання для  лікування:

·          остеохондроз, деформуючий остеоартроз;

·          ревматоїдний артрит І та ІІ степенів активності, гормонозалежної форми;

·          склеродермія, системний червоний вовчак;

·          облітеруючий ендартерит нижніх кінцівок;

·          хвороба Бехтерєва;

·          наслідки перелому кісток із приторможеною консолідацією;

·          міозит, бурсіт, міопатія;

·          контрактура Дюпуїтрена;

·          хронічний остеомієліт (у т. ч. свищеподібна форма);

·          хвороба Рейно,(1-2 ст.);

·          хвороба Рейтера;

·          ревматизм у неактивній фазі з вадами серця при недостатності кровообігу не вище першої ступені;

·          гіпертонічна хвороба І та ІІ стадії;

·          хронічний тромбофлебіт;

·          варикозне розширення вен нижніх кінцівок;

·          радикуліт, радикулоневрит;

·          вібраційна хвороба;

·          плексит, поліневрит;

·          неврастенія;

·          нейроциркуляторна дистонія;

·          Фантомні болі;

·          хронічний простатит;

·          хронічні гінекологічні захворювання (у т. ч. непліддя);

·          цукровий діабет інсулінозалежна форма, з діабетичними нейропатіями, ангіопатіями;

·          подагра;

·          шкірні захворювання:

·          нейродерміт

·          хронічний дерматит

·          екзема

·          іхтіоз

·          псоріаз

·          себорея

·          алергічні дерматити.

Реабілітаційні  відділення: для хворих з статевими захворюваннями та з порушенням репродуктивної функції.

Показами для лікування  в цьому відділенні є порушення  репродуктивної функції:

·          Не виношування;

·          Непліддя;

·          Гормональне непліддя

а) гіпоплазія матки б) недостатність  функції яєчників

·          Трубно-перитонеальне

а) непрохідність маткових труб; б) перитонеальні зрощення;

·          Зниження скорочувальної активності маткових труб;

·          Ановуляторні менструальні цикли;

·          Слабкість другої фази циклу;

·          Ускладнення після хірургічних втручань на матці та придатках;

·          Хронічний простатит, який часто є причиною чоловічого безпліддя.

Загальні протипоказання до санаторно-курортного лікування.

·          для хворих із захворюваннями периферичної нервової системи:

Дегенерація міжхребцевих дисків у шийному, грудному та поперековому відділах: нейродистрофічні, м'язево-тонічні, вегетативно-судинні корінцеві синдроми рефлекторного і компресивного походження; плече-лопатковий периартроз симпато-радикулярний, корінцевий "плече-кисть" з помірно- або слабо вираженим болем.

Люмбалгія, люмбоішалгія: м`язево тонічна, вегетативно-судинна, нейро-дистрофічна форми з помірним або слабовираженим болем; зміщення міжхребтового диску у грудному та поперековому відділеннях без міелопатії: дискогенний попереково-крижовий радикуліт з моно-, бі- і полірадикулярним синдромом з помірно та слабо вираженим болем, синдромом радікулоішемії за умов самостійного переміщення; ураження міжхребтового диску з міелопатією, які не потребують оперативного втручання;

Стан після  ламінектомії: люмбоішалгія, люмбалгія, попереково-крижовий радикуліт з моно-, бі- і полі радикулярним синдромом з помірно та слабо вираженим болем, синдромом радікулоішемії, радікуломіелоішемії, синдром "кінського хвоста" за умов самостійного переміщення. Після ламіектомії - 3 місяці згодом, переднього спонділодеза -6 місяців згодом, після папаінізації 2-3 місяці згодом за умов самостійного переміщення.

Пошкодження нервових корінців і сплетінь, периферичних нервів, плечового поясу і верхніх  кінцівок, тазового поясу і нижніх кінцівок: наслідки ушкоджень корінців сплетінь, нервових стовбурів, які не потребують хірургічних втручань, з розладами руху і чутливості, больовим синдромом, ознаках продовження відновлення функцій.

ПИТНИЙ ПРИЙОМ МІНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ ПОКАЗАНИЙ ПРИ:

·          захворюваннях органів травлення (гастрит зі зниженою, нормальною та підвищеною секреторною функцією, хронічний холецистит, дискінезія жовчних шляхів по гіпокінетичному та гіперкінетичному типах, хронічний панкреатит;

·          професійних захворюваннях (інтоксикація важкими металами і солями);

·          алергічних захворюваннях з наявністю імунокомплексного синдрому;

·          захворюваннях сечовидільної системи (сечокислий діатез)

·          захворюваннях ендокринної системи (цукровий діабет).

ТЕРМІНИ ЛІКУВАННЯ  ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Лікувальний курс розрахований на 24,18 та 12 днів (при поселенні терміном до 15 днів, доплачується різниця за повний курс лікування).

ПРОТИПОКАЗИ ДЛЯ  БАЛЬНЕОЛОГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ:

·          онкологічні захворювання

·          інфекційні захворювання;

·          лихоманка;

·          загострення хронічних захворювань;

ПЕРЕЛІК ПРОЦЕДУР, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ  НАШИХ ПАЦІЄНТІВ АЛЕ НЕ ВХОДЯТЬ  У ВАРТІСТЬ:

·          підводний душ масаж;

·          кишкові зрошення;

·          вагінальні зрошення;

·          аромотерапії;

·          фітотерапія;

·          рефлексотерапія;

·          мануальна терапія.