Основні складові рекреаційного комплексу Великобританії

До Другої світової війни внутрішній туризм у Великобританії значно перевищував  міжнародний за кількістю людей, які беруть у ньому участь. На початку 30-х років XIX ст. третина всіх мешканців країни проводила свою відпустку поза постійним місцем проживання в межах Великобританії, а в зарубіжні країни щорічно виїжджало до мільйона чоловік.

Після Другої світової війни, особливо наприкінці 50-х років, туризм у Великобританії швидко поширюється. Це було зумовлено  насамперед докорінними змінами  в транспорті: ростом мережі вдосконалених  автомобільних доріг і кількості  легкових автомобілів у населення, швидким розвитком і здешевленням повітряного транспорту. Важливу  роль відіграло введення в країні щорічного двотижневої, а для  частини населення — тритижневої  оплачуваної відпустки.

 

2.2 Характеристика внутрішнього і міжнародного туризму у Великобританії

 

У Великобританії склалися сприятливі умови для розвитку туризму: у  країні немає районів, що віддалені  від моря більш ніж на 160 км, тобто  одну-півтори години їзди, багато міст розташовані безпосередньо на узбережжі.

У Великобританії різноманітні ландшафти, і в кожній з частин країни є  гірські чи горбкуваті райони. Величезна  кількість річок і озер. У населення  в приватній власності налічується  понад 400 тис. морських і більш ніж 100 тис. річкових прогулянкових суден.

Країна займає одне з перших місць  у світі за густотою мережі автомобільних  доріг — 1 580 км на 1 000 км² території (для порівняння: у європейській частині Росії — 400 км на 1 000 км²) і поступається лише Німеччині за густотою мережі залізниць — 70 км на 1 000 км² території. Парк легкових автомобілів у країні перевищує 30 млн. (400 на 1000 жителів і близько 1,3 у середньому на родину).

Великобританія — високоурбанізована країна: у містах живе 87 % населення.

За даними соціологічних досліджень, три чверті економічно активного  населення країни проводить свою відпустку поза постійним місцем проживання, причому велика частина  — у межах країни (близько 25 млн.). Основний потік туристів вирушає  з найбільш урбанізованих центральних  районів до морського узбережжя  Південне-Східної Англії, у райони курортів Брайтона, Уертінга, Сифорда, Маргіта та ін.

Близько 15 % туристів відпочивають у  гірських районах Шотландії й  Уельсу, 8 % на берегах річок і озер у різних частинах країни.

Понад 10 % території Великобританії займають національні парки і  так звані ландшафтні території, вони є у всіх частинах країни. Найбільші  за розмірами національні парки  розташовані в Шотландії (Нортумберленд, Нордворкмурс, Ворюдир Далес), Уельсу (Ексмур, Дартмур) і Північної Англії (Дервент).

Національні парки і ландшафтні території щорічно відвідують понад 15 млн. осіб, особливо у вихідні і  святкові дні.

Значне місце під час відпустки  й у вихідні дні у британців  займає спорт. Особливо розвинутий вітрильний: у країні понад 30 тис. яхтсменів і 2 млн. членів „Асоціації вітрильного  спорту”. Поширені також верхова  їзда, рибна ловля і полювання. Відвідують британці численні визначні місця, якими така багата країна: пам'ятки давньоримської епохи, середньовічні  замки, музеї.

Більшість туристів подорожують по країні на власних автомобілях, а 1/4 — автобусами далекого прямування чи залізницями. Зупиняються туристи  в невеликих старовинних готелях (на відміну від сучасних готелів, що називають hotel, за ними збереглася стара назва іпп), у приморських пансіонатах, на молодіжних туристських базах, у родичів і знайомих; близько 15 % наймають кімнати з пансіоном у фермерів [6; c.11]

Усе більше поширюються різні види автопричепів (автокари, автобудиночки  й ін.). За деякими оцінками, їх мають  тепер принаймні половина всіх туристів, які подорожують на автомобілях.

Хоча внутрішній туризм у Великобританії переважає, останніми роками зріс виїзний  міжнародний туризм. У 1968 р. виїхали  в туристські поїздки в інші країни 4,6 млн. британців, наприкінці 90-х —  на початку 2000-х років кількість  виїздів із країни перевищила 17 млн. Напрямок туристських потоків з  Великобританії змінюється мало. Це насамперед середземноморське узбережжя Іспанії, Франції, Італії, куди багато хто вирушає  під час літньої відпустки (більш  як половина всіх туристів, що виїжджають з Великобританії).

З інших країн Західної Європи найбільше  британські туристи відвідують Німеччину, Нідерланди, Бельгію і Данію. Крім пізнавального, у цих країнах  велике значення має діловий конгресовий  і спортивний туризм.

У південні альпійські райони Німеччини  і Швейцарії британські туристи  виїжджають у зимовий час на гірськолижні курорти. Останніми роками збільшується виїзд британців у США, Канаду, Австралію, а з європейських країн  — у Португалію і Грецію, де літній відпочинок обходиться дешевше, ніж  в Іспанії, Франції й Італії.

Сприяють такій географії британського виїзного туризму близькість країн  Західної Європи і зручний зв'язок з ними.

Порівняно невеликий виїзд британських  туристів у країни СНД і Східну Європу.

Найчастіше туристи виїжджають у європейські країни власними автомобілями, їх перевозять через Ла-Манш двома  залізничними поромами між Дувром (Англія) і Кале (Франція), Харіджем (Англія) і Зеебрюгге (Нідерланди). Судна беруть на борт до 200 легкових автомобілів.

У 1994 р. був відкритий для регулярного  залізничного руху тунель між Дувром і Кале завдовжки 50 км (у тому числі 37 кілометрів під водою), прокладений  на глибині 40 м трьома паралельними стовбурами. Потяги, що вміщають 800 пасажирів, мають спеціальні платформи для  перевезення автомобілів. Тунель дозволяє проїхати з Лондона до Парижа за три години, але поки що проїзд ним  обходиться значно дорожче, ніж на поромах.

Власними автомобілями британські туристи ідуть у Німеччину, Францію, Бельгію, Швейцарію, рідше — на середземноморське  узбережжя. Для поїздки в Південну і Південно-Західну Європу, як і  за її межі, більшість британців  використовує повітряний транспорт.

На початку 60-х років у Великобританію щорічно приїжджали близько двох мільйонів іноземних туристів. У 2006 році їх стало в десять разів  більше — приблизно 20 млн. осіб за рік.

Середня тривалість перебування британців  у зарубіжних країнах 11-12 днів, а  іноземців у Великобританії – 15- 16 днів. З огляду на те, що вартість проживання в британських готелях вища, ніж  у готелях такого ж класу в  інших країнах, ціни на продукти і  тарифи на послуги вищі, витрати  іноземних туристів перевищують  витрати британських туристів за кордоном.

Статистика відвідувань по регіонах країни

	% з подорожей
Південний Схід	15
Лондон	11
Північний Захід	12
К сходу від Англії	9
Уэст-Мідлендс	9
Південний Захід	9
Йоркшир та Хамбер	10
Східний Мідлендс	7
Північний Схід	4
Уельс	4
Шотландія	9
Північна Ірландія	2
Загальна кількість	100

Джерело [19]

 

Отже, туристський баланс Великобританії позитивний: туризм дає 4—5 % ВВП і  є найважливішим каналом одержання  іноземної валюти.

У туристській індустрії Великобританії зайняті півтора мільйона осіб, тобто  більш як 6 % усього економічно активного  населення країни [10;с.64]

За своїми цілями в'їзний туризм різноманітний. У Великобританії багато чудових пам'ятників історії й  архітектури, що належать до різних епох (стародавнього світу, Середньовіччя, Нового й Новітнього часів), і пам'ятних  історичних місць. Багато музеїв: художніх, історичних, літературних, пов'язаних із життям великих письменників (Шекспіра, Діккенса, Стівенсона, Кіплінга, Теккерея, Вальтера Скотта, Байрона й ін.), учених (Ньютона, Фарадея, Карла Маркса), державних і військових діячів (Черчілля, Нельсона й ін.). Усе це створює великі можливості для пізнавального туризму.

Великобританія — одна з найбільш економічно розвинених країн світу, і в ній знаходяться найбільші  світові фінансові і торгові  центри (Лондон, Ліверпуль, Глазго), відомі наукові центри (Лондон, Оксфорд, Кембрідж, Едінбурґ) — звідси велике значення ділового і конгресового туризму.

Приїжджають туристи на спортивні  матчі, особливо футбольні, які часто  відбуваються у Великобританії.

Вихідці з Великобританії та їхні нащадки живуть у багатьох країнах  світу, насамперед у США і колишніх британських колоніях. У декого з  них є родичі і знайомі на історичній батьківщині, в інших — могили предків. Багато хто просто бажає  відвідати свою прабатьківщину. Таких  серед туристів чимало.

Цілі відвідувань

	Подорожі, Мільйони	Витрати, Мільйони £
Свято (відпустка), Задоволення/Дозвілля	70.5	13 667
Відвідування друзів і родичів, головним чином як свято(відпустка)	20.5	2 508
Бізнес	22.3	6 142
Відвідування друзів і родичів	34.3	3 444
Інше	3.4	712
Всі Цілі	151.0	26 482

Джерело [19]

 

Переважна кількість іноземних  туристів приїжджає у Великобританію з ближніх європейських країн: Ірландії, Франції, Нідерландів, Бельгії, Німеччини, скандинавських країн, а також зі США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки. В останні роки частка позаєвропейських країн, особливо США, у в'їзному туризмі виросла. Новим є і приїзд у країну щорічно  значної кількості японських  туристів.

Значну роль у в'їзному туризмі  має транзит. Туристи зі США і  Канади, що вирушають у країни Західної Європи, прибувають у британські аеропорти, переважно в Хітроу, і пробувши один-два дні в Лондоні, їдуть  у потрібну країну.

У Лондон, як правило, заходять і судна  круїзних маршрутів, що проходять у  Північному й Балтійському морях, навколо Європи і в Атлантичному океані.

Більшість іноземних туристів, що прибувають із країн Європи, використовують ті ж транспортні шляхи, що й британські туристи, які виїжджають із країни, але менше їдуть власними автомобілями.

З позаєвропейських країн туристи  прилітають літаками в аеропорти  Хітроу і Стенстад. Між Лондоном і аеропортами

3 позаєвропейських країн туристи  прилітають літаками в аеропорти  Хітроу і Стенстад. Між Лондоном  і аеропортами США і Канади  відбуваються постійні аві-арейси, якими щорічно перевозиться до 20 млн. пасажирів.

В останнє п'ятиліття щорічні доходи від прийому туристів досягають 17 млрд $ США. Щорічно Великобританію відвідують близько 12 млн туристів.[14; с.238]

 

2.3 Лондон як головний  туристський центр Великобританії

 

Одним з найголовніших туристських  центрів у Великобританії є його столиця – Лондон. Його відвідують усі вітчизняній іноземні туристи. Значна частина туристських фірм обмежує туристські поїздки по Великобританії тільки Лондоном і його околицями.

Лондон — гігантський транспортний вузол. Від його 16 вокзалів розходяться  залізниці в усі частини країни. Ще більше відходить від Лондона  автомобільних доріг. Звідси починаються  автомобільні й залізничні шляхи  до поромів і тунелю (через Дувр) у континентальну Європу [13; с.59]

У Лондоні немає єдиного загальноміського центра. Це «місто-сузір'я», що утворилося в результаті зрощення окремих містечок і сіл, зобов'язаних своїм виникненням  Темзі. Видатні архітектурні пам'ятники потрібно «відкривати» у глибині  сучасних кварталів або під нашаруваннями  пізніших перебудов.

Поблизу Лондона знаходяться аеропорти, а в гирлі Темзи — порт Тілбері, куди приходять круїзні судна.

Туристські ресурси Лондона  великі й різноманітні, з європейських міст із ним можна порівняти тільки Париж і Санкт-Петербург. Його головний ресурс — саме місто: широка Темза  з мостами, що її перетинають, з яких відкривається вид на набережні, забудовані старовинними будинками, палацами й соборами; центральні райони Лондона  з величезними площами, найважливіші з них — Трафальгарська і Піккаділлі, широкі вулиці із сучасними торговими  й адміністративними будинками (Оксфорд-стрит, Піккаділлі, Стренд і Риджент-стрит); район Ситі, де знаходяться головні  британські банки (їх 200) і Фондова  біржа, де вузькі вулиці з високими будинками, у яких розміщаються різні  контори, де знаходиться собор Св. Павла і десятки інших церков XVII в.; грізні середньовічні стіни Тауера; численні парки — великі (Гайд-парк, Сент-Джеймський, Грін-парк) і маленькі церковні; великі зелені масиви на околицях (Еплинзький ліс, Хемстедська галявина, відкіля відкривається міська панорама, Грінвіцький 'парк та ін.) [7; c.269]

Автобусна екскурсія, з якої звичайно починається знайомство з містом, дозволяє побачити всі найважливіші площі й вулиці, споруди й будинки  Лондона – об’єкти подальшого окремого відвідування туристами. 

Це фортеця Тауер, побудована в  XI ст. вождем норманів Вільгельмом Завойовником, що служила у різний час в'язницею і королівським палацом (у ній можна побачити колекції стародавньої зброї).

Це Букінгемський палац, де живе королівська родина; тут збираються юрби туристів дивитися на зміну варти.

Це собор Св. Павла, створений  у XVII ст. з мармуру і граніту, під його склепінням знаходяться могили адмірала Нельсона і фельдмаршала Веллінгтона.

Це парламент Великобританії і  прилеглі до нього відомі вежі —  «Вікторія» і «Великий Бен»; у будинку  зберігся зал XI ст. згорілого в 1852 р. Вестмінстерського палацу [1; c.76]

Туристи завжди відвідують Трафальгарську площу, у центрі якої чорна колона з фігурою Нельсона і чотирма  левами біля підніжжя; каплицю Св. Георгія, побудовану в XIV ст., де поховані англійські королі; площу Піккаділлі, своєрідний центр розваг, де розташовуються театри, мюзик-хол; різні заклади мистецтв; Гайд-парк, де збираються лондонці слухати ораторів, що виступають з політичними промовами; діловий район Ситі; Хейгетський цвинтар.