Особливості розвитку і організації туризму у Тунісі

Монастір. За 24 км від Сусса  знаходиться великий історичний, культурний і туристський центр  країни — Монастір.

Один із найбільших міжнародних  середземноморських курортів Монастір з оновленим історичним центром  виступав декорацією для багатьох фільмів. У оформлення стародавнього міста  гармонійно вписався мавзолей першого  президента Тунісу Бургіби — унікальне  за красою творіння архітектури з  восьмикутним мінаретом та різьбленими  куполами. Поряд із портом знаходиться  рібат — казковий палац у кращих традиціях східної архітектури, на вулицях міста, уздовж широких  золотих пляжів якого тягнуться  шикарні готелі, вам запропонують за 1 туніський динар (близько $1) сфотографуватись із соколом на руці.

Карфаген сьогодні є передмістям  столиці країни, де об'єкти давнини  стоять поруч із розкішними віллами. У 1835 р. Гренвілл Темпл писав у  своїх "Екскурсіях по Середземномор'ю": *Не затопимося й сліду колишнього блиску й величі цього великого міста... Я знайшов тут лише безформені й безладно розкидані груди каміння... Серце моє стиснулося*. Після падіння  римської імперії Карфаген переходив  із рук у руки і був повністю пограбований. Ось уже два століття ведуться розкопки стародавнього міста, яке, за свідченнями істориків, було засноване фінікійцями близько 814 р. до н. є. Фінікійці побудували на туніському узбережжі декілька колоній-факторій для торгівлі з місцевим населенням. До V ст. до н. є. ці колоші розвинулися  в сильну морську державу —  Карфаген. У ІП ст. до н. є. ця держава  стала грізним супротивником  Риму, що набирав силу. Суперництво  між двома державами вилилося в три Пунічні війни. Карфаген з його найманою армією, бойовими слонами  і видатним полководцем Ганнібалом наводив жах на римлян. Для багатьох сучасних людей слово "Карфаген" пов'язане з крилатою фразою "Карфаген має бути зруйнований". Цими словами  в давнину закінчував кожний свій виступ римський сенатор Катон-старший. 3-тя Пунічна війна закінчилася  розгромом держави Карфагену  в 146 р. ст. до н. є., і Карфаген був  зруйнований римлянами дощенту. Більше того, не залишивши від поваленого міста каменя на камені, римляни  розсипали на руїнах 400 возів солі, щоб навіть саму землю Карфаген зробити  надовго безплідною... Сучасні археологи  забрали з ділянок своїх розкопок усе, що тільки могли. Якось Хабіб  Бургіба сказав, що, якщо Туніс коли-небудь перетвориться на багату нафтову  державу, він накаже знести в Карфагені  всі вілли й відновити місто  в первинному вигляді Бургіба  помер, а вілли залишилися. Проте  в 1972 р. за рішенням ЮНЕСКО була розпочата "безпрецендентна операція з порятунку" столиці стародавнього світу: більш  як десять сезонів групи археологів із Північної Америки, Великобританії, інших європейських країн трудилися поруч із туніськими колегами.

Кайруан. У місті Кайруані (засноване в 670 р. н. є.), розташованому  за 60 км від Сусса, першій столиці  мусульманських правителів Тунісу, привертають  увагу побудовані в 866 р. із каміння  невелика склепінчаста Мечеть трьох  дверей і завія Сиді-аль-Гаріані (XIV ст.); поза стінами міста — завія  Сиді-Сахбі і п'ятикупольна завія  Сиді-Ахмар-Аббаса (XIX ст.). У місті  діє Музей ісламського мистецтва. Кайруан — насамперед святе місце, тому він по-справжньому розкривається  в дні релігійних свят. Великі урочистості  відбуваються під час святкувань дня народження пророка Мухаммеда.

Ель-Джем знаходиться на півдорозі між Суссом і Сфаксом. У ньому чудово збереглася будівля  колізею (одного із шести у світі), обнесена триярусними аркадами 36-метрової висоти. Цей величний античний амфітеатру розрахований на 40 тис. глядачів, є однією з найбільших споруд у світі і  перевершує красою всі римські пам'ятки тієї епохи, що дійшли до наших днів.

Махдія. До цього давнього міста, колишньої столиці Тунісу, я потрапив із Сусса, скориставшись  наземним метро, а потім за $5 мене підкинуло таксі до самої святині  — мису Африка, на узбережжі якого  і розташована Махція. І фінікійці, і римляни цінували її як військово-морську  базу. Фатиміти скористалися нею як столицею, що є легкою здобиччю, арабський  історик Ібн Хальдун оспівав  її як "кинджал, затиснутий у кулаці", а його французький сучасник Фруассар перевершив його, назвавши цей перешийок  просто "Африкою". Назва прижилася  як "мис Африки". В 944—945 рр. унікальність цього місця врятувала Махдію від восьмимісячної облоги полчищ на чолі з Абу-Язидом (який був розп'ятий на воротах Скіфа ель-кахла й  набитий соломою). Коли плем'я бени-хилал  наблизилося з Кайруану, сюди бігли  зирити. В 1148 р. норманські війська Роже II вибили к із міста, а через дванадцять років самі були вигнані альмохадами. У 1390 р. франко-генуезький флот безрезультатно намагався захопити порт. Ця спроба вдалася Драгуту в 1549 р. й Карлу V в 1550—1554 рр. після потрійного бомбардування. Деї та беї привнесли в місто свіжу кров, переселивши сюди низку родин, що вели свій рід від турецьких яничарів та інших прабатьків балканського походження. У часи французького протекторату Махдія перетворилася на провідний рибний порт Тунісу, стала найбільшим центром виробництва консервів.

Серед туристських визначних  пам'яток слід зазначити Велику мечеть, руїни палацу й арсеналу, замок  Бордж-аль-Кебір (XVI ст.) із трьома кутовими бастіонами. Пляжі Махдії поки за межами країни відомі мало. Порт, що колись був  сховищем для піратів, перетворився на сучасний морський курорт, який швидко розвивається, де індустрія відпочинку й розваг усе більше зміцнює позиції. На узбережжі із широкими білими піщаними пляжами з'являються нові фешенебельні готелі.

У XVIII ст. до н. є. на місці  майбутнього міста виникла колонія  фінікійців, яка поступово перетворилася  на значне торговельне місто, яке  було назване на честь останнього правителя з роду фатімідів —  Магді, тобто посланець Божий. Під  час його правління були зведені  міські стіни, сторожова фортеця, порт. У X ст. місто на 300 років стає столицею Тунісу — саме тоді гідно оцінили  надзвичайно сприятливе стратегічне  положення Махдії на мисі Африка.

Сьогодні Махдія — один із найважливіших риболовних портів півдня Тунісу, його південний курорт, молода туристська зона з готелями різних, переважно високих категорій, розташованих уздовж надзвичайно красивої лагуни. Дивовижні пляжі з найдрібнішим білим піском виділяють Махдію серед  інших курортів країни. Основним заняттям місцевих жителів є рибальство. Місто  славиться своїми вишуканими тканинами  і вишивкою золотими і срібними нитками (виготовлення шовкових тканин — традиційне заняття чоловіків), відоме своєю  традицією ловлі риби при місячному  світлі.

Бізерта. У центрі Середземноморського  узбережжя розташований курорт Бізерта. Старовинна фінікійська факторія, перетворена  римлянами на колонію, досягла особливого розквіту за останньої хвилі емігрантів з Андалузії. її туристські дестинації — мавританські будинки і рибний ринок, мечеті й фортечні стіни старого  морського порту з Іспанським бастіоном (ця фортеця, відома також  під назвою Юсеф Сіді-Салема, була споруджена турками в 1573 р. і перебудована Юсеф-деєм в 1620—1642 рр., а в 1968 р. її перетворили  на прекрасний театр просто неба), що підноситься над ним, біломармурова  площа мучеників. За часів французького протекторату в Бізерті розміщувалася  військово-морська база,' залишена французами в 1963 р.3 У місті є православна  церква з меморіальною дошкою, на якій вибиті назви російських військових кораблів, що були відінтерновані сюди з Новоросійська й Севастополя  в 1920 р. Околиці Бізерти славляться довгими піщаними пляжами. Озеро  Гарает Ішкель і гора Джебель Ішкель, де мешкають різноманітні види птахів і диких тварин, мають статус національного  заповідника.

Єдиний туристський комплекс є ділянкою східного узбережжя Тунісу між курортами Хаммамет і Набель, розташованими в південній частині  мису Кап-Блан. Щорічно сюди з'їжджаються тисячі туристів, яких приваблює благодатний  клімат і краса цих місць.Туніс  — столиця і головний порт країни, був заснований фінікійцями в X ст. до н. є. Для туристів найцікавіша  середньовічна частина міста  — Медина. Центр Медини займає критий базар, біля якого знаходиться Велика мечеть (мечеть Оливи). Другий ранній пам'ятник  Туніса — купольний мавзолей Харасанідів, що має кубічну форму. До визначних  місць належать палаци Дар-аль-бей (XVIII ст.), де розташована урядова резиденція, і Дарбен-Абдаллах (XVIII—XIX ст.), які  оброблені всередині багатоколірним мармуром і барвистим розписом. У  заміському палаці Бардо (XVIII—XIX ст.) знаходиться  національний музей "Алауї"; найбільшою у світі колекцією римських мозаїк володіє Музей ісламського мистецтва  в палаці Дар-Хусейн. Химерне поєднання  європейської цивілізації і арабської Африки — характерні риси столиці країни, адже тут зустрічаються суперсучасні дзеркально-скляні висотні будівлі, православні храми, Медина (середньовічне арабське місто з базарами, мечетями і численними маленькими крамничками), бульвари і вулиці, побудовані французами тощо.

Хоча Туніс — портове  місто, але розташовується він не на самому березі моря, а на березі лагунного  озера Ель-Бахір, або Туніського озера. З морем озеро, у зеленуватій  воді якого розгулюють білосніжні чаплі  і рожеві фламінго, сполучене судноплавним каналом. На околиці міста знаходиться  зелений масив лісопарку "Бельведер", де зібрані різні представники африканської флори. Одна з визначних пам'яток парку — гігантські фікуси заввишки 20—25 м. У центрі "Бельведера" знаходиться  знаменита альтанка Кубба — пам'ятка стародавньої арабської архітектури. У всіх частинах міста можна бачити різноманітні пам'ятки мусульманської архітектури — мечеті. Окрім мусульманських мечетей, є в місті католицький  собор на проспекті Хабіба Бургіби, єврейська синагога на авеню де Парі і православна церква з позолоченою  маківкою.

У північних передмістях  Туніса, що простягайсь уздовж берега Туніської затоки, увагу туристів привертають пам'ятки пунічної епохи  — руїни колись могутнього Карфагена, зруйнованого римлянами два тисячоліття  тому, лазні імператора Антонія, амфітеатр, Національний музей з пунічними  і римськими колекціями на горбі  Бірса.

Табарка. Жителі цього старовинного фінікійського порту, який привертає  увагу Генуезькою фортецею XVI ст., займаються виловом морських їжаків, королівських креветок і лангустів, пошуками коралів, виготовленням виробів із корка  й вересу. Одна з визначних пам'яток міста — гострі монолітні скелі  Голки, що піднімаються на 20-метрову  висоту. Табарка розташована за 20 км від кордону з Алжиром і  є типовим туніським містом, у  якому в липні-серпні проводиться  Свято коралів — фестиваль  туніської культури. В околицях Табарки знаходиться острів Ла-Галіта, де живе єдина на Середземному морі колонія тюленів і де можна ознайомитись із залишками пунічних і давньоримських будівель.

Хаммамет. Заснований понад 5 століть тому Хаммамет, що виріс  із рибальського села, розташований за 65 км від туніської столиці. Це одне з тих курортних місць, яке  зберігає свій одноповерховий вигляд, де починався національний туризм. Тут відпочивали багато світових знаменитостей: Гюстав Флобер, Гі де Мопассан, Оскар Уайльд, Франсуаза Саган, Уїнстон  Черчилль і Софі Лорен. Крім цих поважних персон, із країною пов'язані імена  Франсуа Міттерана (колишній президент  Франції) і Клаудії Кардинале (видатна  італійська актриса), які народилися в Тунісі. Від минулих часів  збереглися фортечні стіни і Велика мечеть. Привертає туристів і великий  парк атракціонів. Хаммамет здобув собі славу прекрасного дитячого курорту.

Тозер, місто-оазис на краю пустелі, відомий зоопарком Сахари. Це головне місто в краю солоних  озер, звідки туристи починають знайомство із Сахарою. Місто виникло завдяки 200 джерелам величезної оази, що налічує  понад півтора мільйони фінікових  пальм. Пальмовий гай розташований на північно-західному березі солоного озера, у центрі оази — музей "1001 ніч" — арабський діснейленд, де туристів чекає безліч розваг і  приємних несподіванок. Кебілі вважається столицею архіпелагу оаз в океані піску, звідси можна потрапити до найбільшого солоного озера Тунісу — Шотт-ель-Джерід, величезного білого простору солоної води, що пересихає  влітку, ідеально рівна поверхня озера, що було колись морською затокою, використовується туристами для катання на степових серфінгах.

Дуз — найбільш "сахарська" зі всіх оаз туніського півдня, відомий  своїм базаром, виробами з верблюжої  шкіри, берберськими прикрасами, розведенням  особливої породи собак — африканських гончих. Туристів приваблює музей  Сахари, пам'ятник верблюдові, місцеві  готелі, стилізовані під стародавні східні фортеці. Дуз — найголовніші ворота в пустелю, де починається захопливе африканське сафарі, але перегони на верблюдах і джипах — тема окремої розмови.

Острів Джерба. Розповідають, що цей солодкий острів фінікових  пальм був відкритий Уліссом. Він пов'язаний із континентом античною римською дорогою. Зазвичай острів приваблює  прозорою теплою водою, прекрасними  пляжами. своєрідною архітектурою, красою старого порту Ажим. Тут близько 200 релігійних пам'ятників, серед них  Гріба, найстародавніша синагога Африки і друга у світі після Єрусалимської (ця сакральна будівля, вік якої близько 2600 років, завжди в травні збирає паломників).