Предмет економіки туризму. Значення туризму

Предмет економіки  туризму. Значення туризму (семінар, тема №1)

 

Значення туризму в світі  постійно зростає, що пов'язано з  впливом туризму на економіку  окремої країни. У економіці окремої  країни міжнародний туризм виконує  ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм - джерело  валютних надходжень для країни  і засіб для забезпечення зайнятості 

2. Міжнародний туризм розширює  внески в платіжний баланс  і ВНП країни.

3. Міжнародний туризм сприяє  диверсифікації економіки, створюючи  галузі, обслуговуючі сфери туризму. 

4. З зростанням  зайнятості в сфері туризму  ростуть прибутки населення і  підвищується рівень добробуту  нації. 

Розвиток  міжнародного туризму приводить  до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким  чином міжнародний туризм потрібно розглядати разом з економічними відносинами окремих країн. Міжнародний  туризм входить до трьох найбільших галузей, поступаючись нафтодобувної  промисловості і автомобілебудуванню, питома вага яких в світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний прибуток країн світу від міжнародного туризму становив 7% від загального обсягу світового експорту і 3% від  світового експорту послуг. Прибутки від туризму в світі в 1998 р. становили понад 445 млрд. дол., чисельність  туристів дорівнювала 625 млн. осіб. Найбільші  прибутки отримали: США – 75 млд. дол; Франція – 27,9; Італія – 30, Іспанія  – 28, Велика Британія – 19,9, ФРН – 19 млрд. дол.

Значення  туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистих контактів зростає. Міжнародний  туризм в світі надто не рівномірний, що пояснюється насамперед різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.  В ряді країн туризм став крупною самостійною галуззю господарства, що займає провідне місце в економіці. Це пояснюється тим, що сучасна індустрія туризму пропонує широкий спектр послуг для туристів під час закордонних подорожей. Це перш за все, послуги:

1) доставка  туристів у країну і перевезення  туристів по країні відвідування (транспорт);

2) розміщення  туристів (готелі, мотелі кемпінги  і т.д.);

3) забезпечення  туристів харчуванням (ресторани,  кафе, бари і т.д.);

4) реклама  туристського продукту;

5) збут туристського  продукту - це послуги туристичних  агентств (розробка маршрутів подорожі, бронювання місць на транспорті  й у готелях);

6) задоволення  культурних потреб туристів (відвідування  визначних пам’яток, музеїв і  виставок і т.д.);

7) задоволення  ділових і наукових інтересів  туристів (участь у наукових конференціях, різних нарадах);

8) торгових  підприємств, як загального, так  і спеціального призначення (продаж  сувенірів, буклетів, листівок, путівників, предметів туристичного спорядження);

9) контрольно-адміністративних  органів (оформлення документів, прикордонний, митний контроль);

10) служб  охорони природи, пам'ятників,  музеїв;

11) інформаційних  служб для туристів;

12) забезпеченню  туристів засобами зв'язку (пошта,  телеграф, телефон, факс);

13) засобів  інформації (телебачення, газети, журнали);

14) державних  туристських органів; 

15) іноземних  юридичних осіб і суспільних  туристських організацій; 

16) страхових  компаній;

17) задоволення  потреб у розвагах (казино, атракціони, нічні клуби і т.д.).  

Для індустрії  туризму характерні особливі специфічні властивості:

а) ресурсна орієнтація в розміщенні туристських  підприємств;

б) сезонний цикл у виробництві туристських  послуг;

в) високі вимоги до рівня розвитку соціальної інфраструктури інформаційних мереж.

Індустрія туризму  виконує важливу функцію в  розвитку господарського комплексу  і економіки країни, тому що:

1. збільшує  місцеві доходи;

2. створює  нові робочі місця; 

3. сприяє  розвитку галузей, орієнтованих  на виробництво туристських послуг;

4. розвиває  соціальну і виробничу інфраструктуру  в туристських центрах; 

5. збільшує  валютні надходження в бюджет  країни.

Туризм є  одним з небагатьох видів бізнесу, що найбільш динамічно розвиваються. Інтерес підприємців до туризму можна пояснити рядом факторів:

· для того, щоб почати займатися туристським  бізнесом, не потрібно великих фінансових вкладень;

· на туристському ринку, незважаючи на конкуренцію, можуть успішно взаємодіяти як великі, так  середні і малі компанії і фірми;

· туристський  бізнес дозволяє швидко обертати капітал.

Найбільший  розвиток міжнародний туризм отримав  в західноєвропейських країнах. На частку цього регіону доводиться понад 70% світового туристичного ринку  і біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводиться на Америку, менше за 10% - на Азію, Африку і Австралію разом  взяті.

Всесвітня організація  по туризму в своїй класифікації виділяє країни, що є переважно  постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що в основному приймають туристів (Австралія, Греція, Єгипет, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Для досягнення позитивного балансу між грошима, що ввозяться в країну (в’їздний туризм) і вивозяться з країни (виїзний  туризм) потрібно особливу увагу приділити  залученню зарубіжних туристів, щоб  як можна більше грошей в країну ввозилось і тратилось. Правильно  продумана, динамічна і професійно здійснювана політика в сфері  розвитку національного туризму  приносить державі велику економічну вигоду.

 

 

Передумови виникнення й розвитку туризму (доповідь, тема №1)

 
Туризм  став реальним фактом економіки будь-якої країни. Не є виключенням і Україна.

Історично склалося так, що сучасний туризм став результатом  появи та еволюції подорожей. Люди подорожували завжди й залишали записи про свої мандрівки.

На стадіях зародження туризму мандрівники організовували подорожі самостійно. Метою подорожей було вивчення звичаїв і побуту, рівнів та особливостей розвитку народів і країн. Потім, в епоху Римської імперії, виникають перші елементи індустрії подорожей - заїжджі двори, причому як державні, так і приватні.

Розвиток християнства та торгівлі в середні віки привів до появи подорожей з метою розповсюдження релігії і реалізації товарів поза місцем їхнього виготовлення. У цю пору, говорячи сучасною мовою, інфраструктура подорожей поповнюється за внаслідок появи монастирів, а подальший розвиток одержують заїжджі двори за рахунок купців.

В епоху великих географічних відкриттів метою мандрівників, мореплавців і першопрохідників стало захоплення й освоєння територій.

Подорожі й екскурсії набувають  форми туризму, причому основними  джерелами покриття витрат на організацію  екскурсій у далекі країни стають внески осіб, що виявили бажання  брати участь у поїздках, а також  пожертвування меценатів. Таким  чином, фінансовою основою відшкодування  туристичних витрат стає переважно  сам турист. 
 
Поняття "тур" було введено до вжитку в 1750 p., а термін "турист" використовувалося як найменування учасника розважальних або освітніх подорожей (турів).

Великого англійського реформатора Томаса Кука (1808-1892) справедливо називають "батьком" міжнародного туризму як сфери економічної діяльності, оскільки він уперше відзначив комерційні перспективи його розвитку. Т. Кук поклав початок організації туризму, створивши перше бюро подорожей, увів резервування місць у засобах пересування і розміщення, видавав якісні путівники з вичерпною інформацією.

На межі XIX і X ст. туризм перестав бути тільки об'єктом наукових досліджень філософії та соціальних наук, а став складною економічною структурою, в розвитку якої виділяється період після Першої світової війн ; і десятиліття після Другої світової війни. Особливу роль у популяризації усіх видів туризму зіграв розвиток авіаподорожей. Усе це сприяло виникненню економіко-філософського підходу до розуміння туризму в системі розвитку суспільства. При такому підході туризм пов'язується з економічним розвитком країни, розширенням наукових досліджень і підвищенням якості підготовки фахівців для сфери туризму.

У виникненні туристичної діяльності і розвитку туризму можна виділити 4 етапи:

1 етап - передісторія туризму;

2 етап - елітарний туризм і зародження масового туризму;

3 етап - початок становлення масового туризму;

4 етап - масовий туризм.

Розвиток туризму в світі привів до створення в 1951 р. Європейської комісії з туризму (ЄТС) і Карибської організації з туризму (СТО), а в 1957 р. - Азіатсько-Тихоокеанської асоціації з туризму (PATА). На міжнародному рівні в 1975 р. створено Всесвітню туристичну організацію (ВТО), що являє собою неурядове агентство, яке збирає і публікує дані про туризм, забезпечує технічну допомогу й організацію конференцій, підтримує програми навчання фахівців для туризму.

У 1997 р. Україна стала дійсним членом ВТО, а у вересні 1999 р. на 13-й Генеральній асамблеї ВТО в м. Сантьяго (Чилі) обрана в керівний орган ВТО - Виконавчу раду.

Туризмом в Україні на урядовому  рівні займається Міністерство культури і туризму України, якому підпорядковується Державна служба туризму і курортів, а також Державна служба охорони культурної спадщини. В Автономній республіці Крим туризм підпорядкований Міністерству курортів і туризму, а в областях є відповідні підрозділи у складі державних адміністрацій. Найчастіше -це відділи з питань туризму і курортів. 
 
Туризм в Україні став наближатися до світового рівня. З'явилися й розвиваються підприємства, що спеціалізуються на туристичній діяльності різних видів та організаційно-правових форм. Створено широку мережу туристичної індустрії, до якої входять засоби розміщення, об'єкти харчування, розважального, пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного, релігійного та іншого призначення. 
 
До суб'єктів туристичної діяльності відносяться підприємства, установи, організації та фізичні особи, які зареєстровані у встановленому законодавством України порядку і отримали ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг.

Процеси створення та реалізації туристичного продукту й окремих туристичних  послуг відносяться до туристичної  діяльності. Розглядаючи туристичну діяльність глибше, варто виділяти в ній, з одного боку, техніко-технологічні та організаційні процеси, що вивчаються в курсі "Організація і технологія туризму", а з іншого боку - економіку цієї діяльності.

Економіка туристичної діяльності охоплює:

- створення та надання туристичних  послуг в обсягах і в терміни,  обумовлені договором на організацію подорожей;

- ефективне використання наявної  і створення нової матеріально-технічної та ресурсної бази туризму;

- забезпечення валютних надходжень  до бюджету держави (регіону)  та отримання прибутку суб'єктами туризму;

- кооперування засобів туристичної діяльності;

- сприяння зайнятості населення  та задоволення його різноманітних  потреб. 
 
До основних завдань економічної діяльності суб'єктів туристичного бізнесу відносяться:

а) створення (комплектування) туристичного продукту;

б) формування ринку туристичних послуг;

в) удосконалення інфраструктури туризму;

г) реалізація туристичних послуг через систему оптової й роздрібної торгівлі з використанням комп'ютерних технологій;

д) пріоритетний розвиток внутрішнього та в'їзного туризму. 
 
Туристична діяльність ґрунтується на умовах і факторах, що охоплюють економіку, політику, культуру країн світу, на швидкості проникнення у світову цивілізацію, здатності адаптації до нових туристичних технологій, що грунтуються на комп'ютерній техніці, та гнучкого просування до інтеграційних та інших процесів у світовому просторі. 

Сутність туристичного продукту і  туристичної послуги (семінар, тема №2)

Природа послуг, що входять до складу туристичного продукту, дуже специфічна і неоднорідна. Туристичні послуги, як і будь-які інші послуги, нематеріальні, невідчутні. Цим вони відрізняються від товарів та інших матеріальних благ. Невідчутність туристичних послуг- дуже важлива властивість, що своєрідно виявляється в результатах сервісної діяльності. Корисний ефект туристичного сервісу може бути охарактеризований суб'єктивним сприйняттям його споживачів. Невідчутність цього ефекту і його невіддільність від процесу виробництва ускладнюють не тільки його споживання, що відбувається безпосередньо на місці перебування туристично-рекреаційних ресурсів. Невідчутність створює такі умови, коли невизначеність корисного ефекту туристичних послуг поєднана з особливим ризиком споживчого вибору. Потенційний турист має можливість лише непрямої оцінки споживчих властивостей послуг, що здобуваються, використовуючи для цього суспільну думку, рекламу, фірмовий знак і т. п. Матеріальний субстрат (у вигляді каталогів, проспектів, відеокасет, лазерних компакт-дисків, кінострічок та ін.) дозволяє здійснювати вибір за допомогою аналогії, тому що власні відчуття й емоційне сприйняття в туриста з'являються лише після безпосереднього споживання послуг, коли вибір стане практично незворотнім. 
 
Невідчутність, нематеріальність туристичних послуг накладають своєрідний відбиток не тільки на споживання, а й на виробництво. Послуга в найбільш загальному розумінні- це діяльність (чи процес) невловимого характеру, що одна сторона- постачальник може запропонувати іншій стороні-споживачеві, або надає за його замовленням з метою одержання визначеної вигоди. При цьому туристична діяльність не розділяє виробництво, реалізацію, споживання послуг ні в часі, ні в просторі.