Проблеми і перспективи розвитку туристичного комплексу світу

         Висновки. Туризм відіграє важливу роль у створенні робочих місць і, за прогнозами, впродовж наступних п'яти років у світі створюватиметься 2500 нових робочих місць щодня. Це одна з не багатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. В багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 20-45%, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. [15]. 

                            

                    

 

                   

 

                        

                         2. ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

Основними групами чинників виникнення подорожей, а загалом і туризму в суспільстві були наступні:

• соціальні (демографічні та міграційні процеси, розвиток суспільних відносин);
• економічні (розвиток економіки);
• географічні (особливості розташування країн та регіонів, необхідність налагодження зв'язку між ними);
• політичні (освоєння або завоювання нових територій, перерозподіл сфер політичного впливу);
• мотиваційні (особливості свідомості людей, ментальності; тобто потреби, мотиви, цінності, стереотипи та інші психологічні чинники, які впливали на вибір мети подорожі в ті чи інші періоди в певних регіонах);
• науково-технічний прогрес;
• екологічні [7] .

Всю історію розвитку туризму  можна розділити на чотири основні  етапи:

• Перший — з найдавніших часів до 1841 року — це початковий етап розвитку туризму.
• Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення організованого туризму.
• Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії туризму.
• Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму та глобалізації

туристичної індустрії. Охарактеризуємо  кожний етап окремо і дамо пояснення, саме

таку періодизацію має  розвиток туризму.

Перший етап. Цілком очевидно, що попередницею сучасної туристичної, в нинішньому розумінні цього слова, подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали наші предки. Основними чинниками, що спонукали наших предків мандрувати, були:

- потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів         діяльності;

- людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ.

Найдавнішим видом транспорту можна вважати човен. Первісна людина, як правило, створювала собі житло біля водоймищ: річок, озер, морів. Це давало їй можливість не тільки мати продукти харчування, яких багато у водоймищах, але й, завдяки пересуванню з  одного місця до іншого, освоювати  оточуючий світ, знаходити місцевості з більш комфортними умовами  життя, отримувати нові можливості. Первісні люди створювали перші комунікації, засоби пересування, прокладали шляхи, вчилися краще орієнтуватися  на місцевості. Усе це закладало  підвалини майбутніх подорожей  на далекі відстані. Однак системи  в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому  світі мали, здебільшого, стихійний  і примусовий характер. Як правило, це були міграції до більш сприятливого місця проживання.

В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному  виробництві та управлінні, з’явилися  категорії людей, які постійно подорожували.

Для першого етапу розвитку подорожей і туризму були характерні такі риси:

- розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших народів, налагодженню економічних, культурних та політичних відносин між ними.

- розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різні епохи, особливо в епоху Середньовіччя. Виконання віруючими релігійних призначень сприяли тому, що для прочан створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспортування та ознайомлення зі святинями (своєрідне екскурсійне обслуговування). Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися в подальшому туристи. Прикладом цього може бути Києво-Печерська лавра, яка мала для обслуговування прочан у ХVII ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, трапезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі.

- розвиток культури і мистецтва. Природно, що з'явилася  певна категорія туристів,

   подорожуючих з метою ознайомитися зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша категорія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови.

- пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення.

-  збільшення частки вільного часу в суспільстві є також важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання оточуючого світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.

              Характер подорожей на першому  етапі розвитку був здебільшого  стихійним і вимушеним. Види  подорожей на цьому етапі можна  класифікувати за засобами пересування:  пішохідні мандрівки; з використанням  яті них транспортних засобів;  з використанням тварин. За мотивами  подорожі поділялися на пізнавальні,  розважальні, оздоровчі, торгові,  дослідницькі, прочанство, військові  походи, морські експедиції.

             Туризм на першому етапі розвитку не був окремою галуззю економіки та всеохоплюючим масовим явищем в суспільстві, доступним більшості, все ж таки він виконував властиві йому суспільні функції, а саме: пізнавальну,  економічну, соціокультурну, рекреаційну, політичну і виховну.

Другий етап розвитку туризму характеризується появою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. У 1841 р. він, будучи Головою товариства тверезості, організував подорож для членів цього товариства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру, екскурсію. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для багатьох інших підприємців новий перспективний та фінансове вигідний вид діяльності. І впродовж наступних 20 років в Англії почали виникати туристичні фірми. Аналогічні фірми у цей час також починають з'являтися в Європі. Ось чому 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були:

- розвиток науково-технічного прогресу (на рубежі ХІХ-ХХ ст. з'явилися нові види транспорту, які зробили подорожі більш комфортними та швидкими, будувалися дороги, створювалися нові засоби комунікації);

- туризм формується як окремий елітний вид відпочинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були аристократія, службовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, буржуазія);

- створювалася туристична інфраструктура (туристичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).

- з'являлися перші туристичні кадри (менеджери туризму, турагенти, екскурсоводи, гіди, інструктори);

- створювалися  нові  туристичні  центри,  курорти, розвивали старі. Туристична галузь у цей період перебувала в процесі становлення.

Для   третього етапу розвитку туризму характерні такі риси:

- туризм як галузь економіки вже існує;

- швидко формується туристична індустрія;

- з'являються державні та міжнародні туристичні організації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;

- офіційно встановлюються відпустки для працюючих, що дозволяє здійснювати    подорожі людям, зайнятим на виробництві;

- розширюється географія туристичних подорожей.

Четвертий етап розвитку туризму характеризується такими рисами:

- значне зростання добробуту населення;

- збільшення частки вільного часу;

- на державному рівні встановлені обов'язкові оплачувані відпустки для працюючих;

- активно функціонує та розвивається туристична індустрія;

- туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;

- туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;

- туризм стає одним із чинників глобалізаційних процесів у світі.

Висновки. Туризм  – та галузь людського існування, яка напряму залежить від рівня розвитку цивілізації: існуючих засобів пересування – їх швидкості, зручності та безпеки – асортименту пропонованих розваг. Історію розвитку туризму не можна вважати ні завершеною, ні завмерлу на якомусь етапі: вона тісно переплетена з історією людства, як визначаючись нею (про що вже сазан вище), так і визначаючи її, оскільки і сам розвиток туризму впливає на економіку , соціальне і культурне середовище і міжнародні контакти країни. Простеживши закономірності розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як засобу використання свого вільного часу [1].

 

                     

 

 

 

                    

 

 

                    

                       3. ВИДИ, ФОРМИ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ТУРИЗМУ

Існує дуже багато класифікацій туризму. Вони різні самим розумінням цього

феномену, принципами побудови, прикладними завданнями класифікації і т.п. Класифікація туризму має велике наукове і практичне значення. Вона дозволяє впорядкувати знання і глибше пізнати сутність світового туристського обміну. Зі зміною вимог, що пред'являються до обсягу і якості туристських послуг, і появою нових видів і форм туристської діяльності вона постійно знаходиться в процесі вдосконалення і не може вважатися остаточною.

           Форми і види туризму залежать  від низки чинників:

• наявності й тривалості вільного часу;
• віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту;
• розмаїтості природних умов і сезонності;
• наявності певних засобів пересування.

          Залежно від виду туризм поділяють  на:

• внутрішній або національний - подорожі у межах своєї країни;
• іноземний або міжнародний - подорожі поза межами країни. Розглянемо їх докладніше.

           Внутрішній туризм обслуговує  переважно громадян своєї країни, іноземний - туристів із-за кордону.  Для кожної країни здійснення  туристичних подорожей її громадян  за кордон є пасивним туризмом, а приїзд іноземців - активним.

          За характером організації туризм  поділяють на:

• плановий (організований);
• самодіяльний (неорганізований).

 Плановий туризм – це внутрішній туризм за маршрутами, розробленими і організованими відповідними туристичними організаціями, з наданням певного комплексу послуг (екскурсійне обслуговування, транспортне перевезення, забезпечення місцем проживання, харчування тощо).

             Самодіяльний туризм поєднує  форми краєзнавчої та екскурсійної  діяльності, суспільно корисну працю  за дорученням науково-дослідних,  природоохоронних та інших організацій,  а також організацію і проведення  туристичних зборів і змагань,  самодіяльну і технічну творчість,  навчання туристичних кадрів.

           За кількістю учасників виокремлюють:індивідуальний і груповий туризм [20].

Подорож окремої сім'ї  або однієї людини за власним планом – це індивідуальний туризм, подорож групи людей – груповий. Хоча деякі теоретики виділяють подорож окремої сім'ї як сімейний туризм.

           За термінами і тривалістю подорожей туризм поділяють на короткочасний (туризм "вихідного дня") і тривалий.

           За територіальною ознакою внутрішній  туризм поділяють на місцевий і дальній.

           За інтенсивністю туризм поділяють  на: постійний і сезонний (односезонний та двосезонний).