Розвиток і розширення туризму в Україні

На наш погляд туризм в Україні  повинен розглядатись Урядом, як один із важливих чинників стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, збільшення ВВП на душу населення, позитивного впливу на стан справ у багатьох сферах діяльності, особливо це стосується в'їзного туризму, тому що на сьогодні створені принципово нові умови для розвитку туризму у зв'язку з відкритістю території України для відвідування іноземними туристами і прагненням країни інтегруватись у ЄС. Перші кроки в цьому напряму вже зроблені, оскільки вирішується питання щодо безвізового в'їзду до України під час проведення «Євробачення-2005». Розглядається також питання про проведення в Україні та Польщі фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Підготовка до цих заходів вимагає вкладання бюджетних та інвестиційних коштів у розвиток інфраструктури готельно-ресторанного бізнесу як в м. Києві, так і в Україні в цілому.

3. Розвиток перспективних видів  туризму в Україні  

3.1 Стан та перспективи розвитку  ділового та яхтового туризму  в Україні

Останнім часом в усьому світі  прискореними темпами розвивається діловий туризм, оскільки він є найбільш прибутковим і має величезне значення для приймаючої країни з економічної точки зору. Діловий туризм – це подорожі, що здійснюються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах і інших важливих заходах. Залежно від мети ділові подорожі можуть включати зустрічі і конференції, торгові виставки і ярмарки, а також подорожі (заохочувальні).

Якщо класифікувати зустрічі з  урахуванням цілей індустрії  ділового туризму, то можна виділити наступні форми: конгрес (формальна  зустріч делегатів, що звичайно належать до певної сфери, для обговорення питань), конференція (формальний обмін думками на зустрічі), самміт (та ж конференція за участю високих посадовців), з’їзд (зустріч людей, що мають загальні цілі, наприклад збори делегатів політичних партій), симпозіум (захід, що супроводжується бесідами в невимушеній обстановці, або формальна зустріч, коли фахівці роблять короткі повідомлення на певну тему) і семінар (лекція, що супроводжується обміном думок учасників).

Звичайно, всі ці зустрічі можуть бути різноманітними, оскільки перед ними стоять і різні завдання. Наприклад комерційні або некомерційні, короткі або довгострокові, численні або нечисленні. У міжнародній термінології організація зустрічей і конференцій носить назву «конгресова діяльність».

Поняття ділового туризму включає  наступні види діяльності:

·  ділові зустрічі,

·  переговори,

·  інсентив-заходи,

·  конференції,

·  виставки.

В інфраструктурі ділового туризму  одне з центральних місць займають готелі і бізнес-центри, при цьому ділові мандрівники потребують інших умов проживання і послуг, які не потрібні «звичайним туристам».

Організація ділових поїздок –  дуже складна справа. Проте вже  чимало українських фірм займаються цим бізнесом. Зростає їхній професіоналізм, напрацьовується досвід. Цей факт разом із зростанням міжнародних контактів вітчизняних бізнесменів дає надію на повноцінний розвиток цього виду туризму вже в недалекому майбутньому.

Актуальність проблеми створення  інфраструктури ділового туризму в  Україні випливає з того, що вона буде значно сприяти всебічному розвитку міст зокрема і держави загалом. Сьогодні існує нагальна необхідність модернізації засобів розміщення для ділових відвідувачів України. Майже всі готелі, що мають в своєму розпорядженні сучасний рівень комфорту – найвищого бізнес-класу. За висновками дослідження міжнародних ділових організацій столиця і інші міста України виявляються далеко не на висоті за якістю ділової інфраструктури. Менше 20% українських готелів сьогодні відповідають вимогам світових стандартів за рівнем комфорту [15].

Світова індустрія водного туризму  і парусний спорт інтенсивно розвивається і сьогодні має багато мільярдні  обороти. Цей вид туризму особливо характерний для морських і річкових міст. У всьому світі в приморських  курортних і річкових містах існують прекрасні яхт-клуби. Десятки крейсерських яхт борознять прибережні та річкові води. Розташований в центральній частині України Київ має прекрасне і вигідне географічне положення. М'який клімат, сприятливі природні умови і ресурси Києва можуть бути привабливими як для туристів, так і для відпочиваючих. Всі ці чинники створили унікальні для регіону можливості для розвитку престижного у всьому світі яхтового і водного туризму. Виходячи з цього, слід взяти до уваги важливість і перспективу подальшого розвитку яхтового туризму в Києві та екологічну рівновагу підвищення економічного і культурного інтересу країн Європи до України.

В Україні відвіку займаються яхт-спортом. Яхтобудування та водний туризм, як і гонки на яхтах мають багаторічні традиції. У нових умовах настав час Україні вирішити питання про створення наукової концепції розвитку сучасної індустрії яхтового туризму, яка б створювала сприятливі умови для розвитку туризму і процвітання культурної спадщини України. Дана концепція повинна включати створення сучасних яхт-центрів для розвитку інфраструктури водного туризму, парусного спорту та яхтинг-індустрії, загальноприйнятих в міжнародній практиці. Створення елементів яхтового та яхт-клубного сервісу, розвиток українського яхтового і малого суднобудування, створення сучасних яхт-клубів («марін») – спеціалізованих установ (портів), що виконують завдання підвищення рівня обслуговування і сервісу в районах масового відпочинку на воді.

На мою думку, для розвитку такого специфічного виду бізнесу як яхт-туризм необхідно привернути компетентних фахівців, які докладуть всі зусилля для створення могутнього центру яхтингу в Україні.

3.2 Сільський туризм – перспективний  напрямок розвитку туристської  індустрії України

Одним з напрямків усталеного розвитку туристської індустрії, що спрямований на охорону та розвиток української природи та культурно-історичної спадщини, на сприяння міжетнічній толерантності та залучення людей до активної участі у вирішенні власних фінансових проблем, сприяння працевлаштуванню безробітних, а також подолання характерного для України сезонного характеру туристського продукту є розвиток сільського туризму. Україна має великі можливості, багатство ресурсів та всі передумови для його розвитку.

Тенденції до відродження інтересу до самобутньої народної культури, що виявляються в останні роки не лише в нашій країні, але і на Заході, мають не лише враховуватися, але і братися за основу при розробці цього виду туризму. В його основу може бути покладений культурний та народно-етнографічний аспект. Розвиток сільського або «зеленого» туризму, який розглядається як форма відпочинку міського населення та як форма діяльності селян, що надають відпочиваючим житло та харчування, дуже важливий для держави.

Становлення в Україні сільського туризму сприятиме підйому внутрішнього туризму, а також підйому життєвого рівня сільського населення, гармонізації соціального та громадського життя, відродженню інтересу до рідної країни, вирішенню питань збереження історико-культурної спадщини і захисту навколишнього середовища.

На сьогодні єдиного поняття  того, що таке сільський туризм не існує. Розглянемо наступну класифікацію різних типів сільського туризму.

Сільський туризм включає подорож  і транзитне переміщення через  сільську місцевість на машині, велосипеді, човні, верхи, а також проживання в сільських будинках. Сільський туризм пов'язаний як з відвідуванням сільської місцевості, так і з зацікавленістю науково-дослідною діяльністю, з відвідуванням релігійних місць і центрів (цей термін найбільш популярний у Франції). Аграрний туризм включає все, що пов'язане із сільськогосподарською діяльністю, з певними подіями, святами, музеями, присвяченими виробництву сільськогосподарських продуктів і з традиціями та звичаями даного регіону (цей термін більш вузький, ніж попередній, застосовується переважно в Голландії і Німеччині). Фермерський туризм включає усі форми туризму, безпосередньо пов'язані з певною фермою, незалежно від проживання, відвідування ферми проїздом із зупинкою в ній на обід, деяких розваг тощо.

Отже, можна узагальнити, сільський  туризм – це туристська діяльність, що пов'язана із сільським середовищем, сільським будинком і заняттями, що ставлять до центру уваги природу  і людину. Сільський туризм відноситься  до альтернативного або маломасштабного туризму. Він є одним зі шляхів відходу від спустошливої практики масового (індустріального) туризму, матеріальна база і туристський продукт якого характеризуються жорсткою стандартизованістю, та який цілком орієнтований на економічні цілі й великою мірою нехтує екологічними, соціальними і моральними цінностями. Сільський туризм на відміну від масового не справляє шкідливого впливу на довкілля – природне та культурне і, у той же час, робить істотний внесок у регіональний розвиток. Сільський туризм є одним із способів переходу туристської індустрії до усталеного розвитку і переосмислення природних і культурних цінностей сучасного світу. Він дозволяє використовувати існуючий житловий фонд, скорочує інвестиційні витрати і запобігає надмірному використанню лісових і пасовищних площ. Низька щільність туристських потоків в сільських регіонах дає можливість більш рівномірно розподілити туристські об'єкти на території, що лише на користь довкіллю, але й приносить додаткові доходи місцевому населенню.

Сільський туризм, як відпочинок у сільській місцевості, не лише данина моді, але й необхідність, внаслідок забруднення міського середовища, динамічного і напруженого ритму життя в містах, що, природньо, будить в людях бажання спокою і самоти посеред чистого природного середовища. Він дає людині можливість звернутися до витоків народу, до древнього природного середовища і культурної спадщини, що стали його колискою, а крім того, дозволяє задовольнити такі специфічні захоплення, як вивчення історичної, культурної, етнографічної, а також архітектурної спадщини, звичаїв та ремесел, що характерні для даного регіону, ознайомлення з місцевим народним одягом, збирання фольклору, вивчення місцевої мови або діалекту, аматорська фотографія, збір трав і мінералів. Особливо характерна для сільського туризму участь у сільськогосподарських роботах – овочівництві, бджільництві, збиранні винограду, фруктів, трав та грибів, квітництві. Характерно також і ознайомлення з місцевою кухнею. Головну роль в сільському туризмі відіграє господар – він надає більшість послуг, забезпечує домашньою їжею, виконує функції селянина. Саме від нього туристи пізнають народні ремесла, фольклор, побут і духовний світ місцевих жителів. Від уміння, культури, доброзичливості господаря залежить ступінь задоволеності туристів відпочинком на селі. Слід також зазначити, що спеціалізована діяльність в сільському туризмі може бути розділена на основну (проживання і харчування) і допоміжну (все інше, що заповнює перебування туристів) [12 с. 53].

До основних видів рекреаційно-туристської діяльності в сільському середовищі відносяться наступні: дачний відпочинок і проживання в оригінальних чи адаптованих під автентичний стиль будівлях; агротуризм, здійснюваний як у селах, так і на вільних від забудови землях; спортивна рекреація – головним чином полювання і риболовля; пізнавальний туризм – вивчення аграрної тематики і народної культури, а також природних визначних пам'яток, народних ремесел, природних пам'яток тощо; рекреація, орієнтована на природу – походи наміченими маршрутами, прогулянки, збирання рослин, плодів, грибів тощо.

Інтерес до сільського туризму в  світі повсюдний. Разом з тим, кожна країна прагне створити власну національну модель розвитку сільського туризму. Слід зазначити, що сільський  туризм може розвиватися не скрізь, а лише в регіонах, не охоплених діяльністю, що забруднює оточуюче середовище. Крім того, для розвитку сільського туризму в певному регіоні необхідне поєднання трьох елементів: первинні – природні і сільськогосподарські компоненти в регіоні (ці елементи, власне, і залучають туристів (наприклад, озера, придатні для купання); вторинні – все, що необхідно для проживання туристів у цьому регіоні (кемпінги, фермерські садиби, магазини); додаткові – все, що робить проживання туристів більш зручним і комфортним. Крім того, слід зазначити, що культурні цінності сільського середовища (побут, духовний світ, фольклор тощо) не менш за природне середовище залучають туристів.

Висновки

У курсовій роботі наведене теоретичне узагальнення і дослідження розвитку та розширення туризму в Україні.

Основні наукові і практичні  результати курсової роботи полягають  у наступному:

1.  Матеріальною основою туристичного  ринку в Україні та вагомою  структурною складовою її економіки  стає рекреаційно-туристичний комплекс, для розвитку якого існують необхідні природні умови, історико-культурні, матеріальні та трудові ресурси. Територія України має унікальні передумови формування рекреаційно-туристичного комплексу. Це, насамперед, комплекс фізико-географічних, гідрологічних, структурно-геологічних та інших параметрів, що й зумовило формування значної кількості багатьох видів природних ресурсів.

2.  З метою перетворення України  в туристичну державу світового  рівня необхідно забезпечити  чітку організацію самого туризму,  створити і зміцнити матеріально-технічну базу, залучити до неї досвідчені та кваліфіковані кадри.

3.  До головних стратегічних  напрямків розвитку рекреаційно-туристичного  комплексу і формування ринку  туристичних послуг в Україні  можна віднести: