Сутність та регулювання міжнародних перевезень в туризмі

Міністерство освіти і науки

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І  УПРАВЛІННЯ

 

 

 

 

 

 

Кафедра туризму

 

 

Реферат

На тему:

„Сутність та регулювання міжнародних перевезень в туризмі”

 

 

 

 

Виконав

Студент 5 курсу

Групи ТЗ-092

Сапега Максим

 

Перевірив:

Безуглий І.В.

 

 

 

 

 

 

 

Чернігів 2014

 

ПЛАН

ВСТУП……………………………………………………………………..	3
1. РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВ ПОВІТРЯНИМ ТРАНСПОРТОМ…………………………………………………………..	4
2. РЕГУЛЮВАННЯ ПОСЛУГ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ У СФЕРІ ТУРИЗМУ…………………………………………………………	5
3. РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВ АВТОТРАНСПОРТОМ…………………………………………………...	7
4. ПРАВОВІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОСЛУГ ЗАЛІЗИЧНОГО ТРАНСПОРТУ У СФЕРІ ТУРИЗМУ…………………………………….	9
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….	11

 

 

 

 

ВСТУП

 

Міжнародні транспортні  перевезення є важливим видом зовнішньоекономічної діяльності. Товар не може бути доставлений з однієї країни до іншої без використання транспортних засобів; при цьому, природно, вартість товару зростає. Обсяг міжнародних перевезень такий великий, а транспортні операції настільки складні, що необхідності встановити єдині правила і норми в міжнародному транспортуванні. Актуальність зведення національних норм у єдину систему стандартів підкреслюється ще й тим, що у світі створено єдину транспортну систему, яка охоплює території розвинутих країн Європи, Північної Америки і багатьох країн інших регіонів.

Міжнародним вважається перевезення, здійснюване між двома  чи більшою кількістю держав.

Міжнародні перевезення  вантажів забезпечуються морським, річковим, залізничним, повітряним, автомобільним, трубопровідним транспортом.

Транспортні витрати  істотно впливають на контрактну ціну товару, обсяги торгівлі. Вони бувають настільки великими, що роблять експорт та імпорт товарів невигідним.

Транспортні операції починають та завершують виконання зовнішньоторговельної угоди. Їхній зміст визначається особливостями вантажу, видом транспортного засобу, періодичністю поставки, митними процедурами тощо.

 

1. РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ  ТУРИСТІВ 

ПОВІТРЯНИМ  ТРАНСПОРТОМ

 

Повітряні сполучення, як регулярні, так і нерегулярні, здійснюються в цілях перевезення пасажирів, багажу, вантажів, пошти. Послуги повітряного транспорту носять комерційний характер, тобто здійснюються за плату.

Стосунки авіаперевізника, пасажирів  і вантажовласників, що складаються  в міжнародних повітряних перевезеннях, засновані на договорі перевезення і здійснюються в рамках цього договору. Основу договорів міжнародного повітряного перевезення пасажирів і вантажів, як це витікає з міжнародних конвенцій, угод і національного законодавства, складає зобов'язання авіаперевізника доставити пасажирів в обумовлений пункт призначення, за що пасажир зобов'язався сплатити встановлену перевізником плату за відповідним тарифом. Інші права і обов'язки сторін конкретизують і доповнюють цей основний вміст договору повітряного перевезення.

Міжнародний характер договору повітряного  перевезення додає ту обставину, що пасажир слідує за кордон. Пасажир  або доставляється в пункт  призначення за кордоном, або передбачається його зупинка в іноземній державі, якщо навіть пункти відправлення і призначення знаходяться в одній і тій же країні.

Умови повітряних перевезень пасажирів  і вантажів між державами для  уніфікації деяких правил регулюються  конвенціями, що стосуються міжнародних  повітряних перевезень (Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшава, 1929г.), Гаагський протокол 1955г. про зміни окремих положень Варшавській конвенції 1929г., Гватемалський протокол 1971г., що передбачають внесення ряду принципових змін до Варшавської конвенції). Ці положення увійшли до умов пасажирських перевезень Міжнародної асоціації повітряного транспорту, що діяли (ІАТА). Основна увага в цих умовах приділяється проїзному квитку, порядку провезення багажу, адміністративним формальностям, правам перевізника, розрахункам з пасажирами і відповідальності авіакомпаній. У міжнародних повітряних сполученнях всіма авіаперевізниками застосовується єдина транспортна документація, що відповідає типовим формам ІАТА.

Пасажирський квиток при міжнародних повітряних перевезеннях включає також відомості про багаж і виконує одночасно функції багажної квитанції. Видавана пасажирові багажна бирка функцій багажної квитанції не має і є лише документом на здобуття багажу. Відповідальність авіаперевізника за договором міжнародного повітряного перевезення заснована на провині, причому тягар доведення її відсутності лежить на перевізнику. Правилами перевезень ІАТА передбачається, що відповідальність авіаперевізника за ручну поклажу пасажира настає лише у випадках, коли буде доведена провина перевізника. Межі відповідальності авіаперевізника визначаються Гаагським протоколом 1955г. і складають 250 тис. франків за кожного пасажира, 500 франків за кілограм вантажу і багажу, 10тис. франків за ручну поклажу і кожного пасажира.

 

2. РЕГУЛЮВАННЯ ПОСЛУГ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ У СФЕРІ ТУРИЗМУ

 

Туристське агентство, агент по подорожі при користуванні послугами  морського транспорту, формуючи туристський продукт або подорож після Світового океану, повинні враховувати можливий прохід через територіальні води, і отже, певні обмеження відповідно до національних законодательствамі прибережної держави відносно охорони довкілля, режиму і звичаїв міжнародних портів, морських доріг і ін.

Під морською дорогою мається на увазі дорога дотримання судна з одного порту в іншій через відкрите море, а також через протоки, канали, річки і озера. З врахуванням економічних і фізико-географічних чинників складаються основні напрями морських повідомлень, що здійснюють пасажирський або вантажний обмін між районами держав.

Найбільш розвиненою сферою міжнародного туризму з використанням  морських суден є морські міжнародні круїзи. Найпопулярнішими серед них  є круїзи таких відомих закордонних  морських туркомпаній, як "Ройял  Каррібіен Лайн" чи "Принцес", які володіють надсучасними і комфортабельними суднами найвищого класу, пропонують багатоваріантність обслуговування, величезний набір культурних, спортивних і розважальних програм протягом круїзу тощо.

Умови подорожі визначаються положеннями  контракту, укладеного між пасажиром і туристичною компанією. Цей контракт є типовим для певної фірми і дуже часто — для певного напрямку подорожі. Такий контракт обов'язково містить положення спільної правової бази міжнародних багатосторонніх чи двосторонніх угод, які у сфері морського пасажирсько-туристського сполученння почали розроблятися відносно нещодавно. Причиною такого відставання були значні відмінності в традиційних національних законодавствах різних країн. До того ж багатосторонні угоди регламентують лише загальні питання: відповідальність судновласника перед пасажиром, судову юрисдикцію.

Згідно з чинними  міждержавними угодами та Афінською  конвенцією про перевезення морем  пасажирів і багажу, а також  Міжнародною конвенцією про охорону  людського життя на морі й Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких правил під час перевезення морем пасажирів і багажу, міжнародним перевезенням визнається будь-яке перевезення, за якого місце відправлення і місце призначення розташовані в двох різних державах чи в одній державі, якщо за договором перевезення проміжний порт знаходиться в іншій державі.

Крім круїзів, популярністю користуються морські поїздки на океанських поромах. Дуже популярними  є поїздки на суднах морських поромних ліній "Сілья Лайн" у балтійському напрямку. Багато турфірм використовують ці поромні перевезення при формуванні турів у Скандинавію.

Зазвичай турфірми включають  вартість морської подорожі в загальну вартість туру. Загалом цей вид  транспортного морського туризму  швидко розвивається і користується великою популярністю в туристів.

 

 

3. РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВ АВТОТРАНСПОРТОМ

 

Міжнародною конвенцією про рух по дорогах і Протоколом про дорожні знаки і сигнали 1949г. визначені порядок видачі дозволів на управління автомобілями, паспортів  і здійснення пограничних формальностей. У 1968г. в рамках Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) була прийнята Конвенція про дорожній рух, що набрала чинності в 1977г. Також в 1968г. була прийнята Конвенція про дорожні знаки і сигнали, а в 1975г. — Угода про мінімальні вимоги, видачі, що стосуються, і дійсності водійських посвідчень і Європейська угода про міжнародні автомагістралі. Відповідно до цих міжнародних конвенцій і угод визначається правовий статус автомагістралей (дороги класу А, В, З, Е), правила користування дорожніми знаками і сигналами на автомагістралях, міжнародні стандарти дорожніх транспортних засобів і засобу для перевезення пасажирів, легкові автомобілі, мопеди, велосипеди, національні і іноземні транспортні засоби), міжнародні форми водійських посвідчень і міжнародна страхова карта (зелена карта).

Для координації діяльності національних автомобільних перевізних засобів державами полягають  двосторонні і міжнародні угоди  про дорожній рух і міжнародні дорожні перевезення.

Конвенцією про договір  міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП) 1973г. і Протоколом до неї 1978г. визначаються типові проформи договору на перевезення пасажирів, умови перевезення багажу і ручної поклажі пасажирів, розроблена проформа міжнародного коносамента (СМР), яка упроваджена в більшості європейських країн. Крім того, спільно з Європейською асоціацією по прокату легкових і вантажних автомобілів Міжнародним союзом автомобільного транспорту визначені типові умови прокату. Відповідно до Європейської конвенції про роботу екіпажів транспортних засобів 1995г. всі автобуси з числом пасажирів більше дев'яти мають бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами — тахографами.

Міжнародною митною конвенцією 1954г. її учасникам дозволяється тимчасове  ввезення приватного дорожнього транспорту без оплати ввізних мит і податків за умови зворотного вивозу (ст. 2). Національні автотранспортні підприємства всіх форм власності здійснюють свою діяльність відповідно до правил і рекомендацій міжнародних угод по питаннях дорожнього руху і практики міжнародних автотранспортних організацій. Ці ж правила відносяться до будівництва і експлуатації міжнародних автомагістралей. Туристські агентства при формуванні туру використовують послуги автотранспортних підприємств на основі типових проформ договору на перевезення і інших перевізних документів національного і міжнародного стандарту. Власники автотранспортних засобів беруть участь в автотуризмі на основі контрактів туристських агентств. Туроператори використовують послуги монопольних транспортних структур.

Автотранспортні засоби, які виконують міжнародні перевезення, повив-ні дотримуватися екологічних  норм, що діють у всіх країнах. Європейське  Співтовариство запровадило так  звані норми ЄВРО, що регламентують  шкідливий вплив на природне середовище рухомого складу автомобільного транспорту. Здійснюючи міжнародні перевезення, українські перевізники також зобов'язані дотримуватися цих екологічних вимог. Зокрема в Європі діє стандарт "Зелений автомобіль", який визначає обмеження для токсичних вихлопних газів.

4.вПРАВОВІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОСЛУГ ЗАЛІЗИЧНОГО ТРАНСПОРТУ У СФЕРІ ТУРИЗМУ

 

Важливе місце у сфері  туризму і міжнародних подорожей  займає залізничний транспорт.

Експлуатація транспортної мережі всіх форм власності здійснюється національною адміністрацією на основі законів і правил, прийнятих державними органами країни, і міжнародних угод про організацію прямих і змішаних залізничних сполучень. Розрізняються внутрішні, транзитні і міжнародні перевезення.

Внутрішні перевезення  здійснюються між двома пунктами, розташованими в одній і тій же країні; вони можуть включати транзит через іншу країну.

Транзитні перевезення  здійснюються через третю країну між двома пунктами, розташованими  в різних країнах.

Міжнародні перевезення  організовуються між двома пунктами, розташованими в різних країнах; вони можуть включати транзит через інші країни.

Порівняно з іншими видами пасажирського транспорту залізниці  мають низку переваг, з яких найбільш важливими є:

- регулярність перевезень незалежно від пори року, часу доби та погоди;

- невисока вартість перевезення порівняно з вартістю перевезення іншими видами транспорту;

- можливість користування спальними місцями при переміщенні;

- розташування залізничних вокзалів у центрах міст чи близько них.

Туристські агентства і бюро подорожей укладають угоди або контракти з національними адміністраціями залізниць по використанню послуг залізничного пасажирського транспорту при формуванні туру або організації міжнародних подорожей. Такі угоди полягають з врахуванням тарифів, що діють, і цін на пасажирські перевезення, як внутрішні, так і міжнародні. Обов'язкова умова при використанні послуг залізничного транспорту туристськими агентствами — страхування туриста, його багажу і ручної поклажі.

Основним документом, який засвідчує право на проїзд залізницею міжнародного сполучення, є залізничний квиток установленої форми, який продається в касах залізничних вокзалів чи у касах попереднього продажу.