Технологія готельної справи

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ І  ПРАВА

 

 

 

 

 

Кафедра  Міжнародного туризму

 

Контрольна робота

Для студентів МТУ

Технологія готельної  справи

 

 

 

 

 

 

Виконала    студентка  групи № 129 МТУз           Тупозлєєва О.Г.

Перевірила  .                                                          Журавльова С.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя 2011

План.

1. Структури вартості послуг у гоголях.
2. Головні типи планування споруд готелів.
3. Сучасний стан та перспективи розвитку готельного господарства України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Структури вартості  послуг у гоголях

Формування тарифів (вартості проживання) на готельні номери (місця), послуги—ожин із важливих напрямів діяльності менеджерів готелю, що визначає ефективність його функціонування  на ринку послуг гостинності. Вирішення цієї проблеми необхідно здійснювати комплексно з урахуванням багатьох факторів. Планування підприємством гостинності своєї діяльності зумовлює необхідність постійного моніторингу стану ринку готовності до ринкових коливань з метою забезпечення реалізації стратегії саморозвитку та економічного виживання в умовах конкуренції.

У визначенні тарифів насамперед необхідно враховувати:

- собівартість номерів і готельних послуг в цілому;

- інвестиції що надійшли або планується їх надходження;

- ситуацію і тенденції на основних цільових ринках;

- норми прибутку і повернення витрат на вкладений капітал;

- реальний попит і пропозиції на цільовому ринку у даний час;

- можливості конкурентів і наявність у даній місцевості штих засобів тимчасового проживання;

- якість обслуговування у готелі та можливості його вдосконалення.

У структуру готельного тарифу (вартості проживання), окрім вартості розміщення у номері певної категорії, входять інші складові, такі, як дворазове  чи триразове харчування або лише сніданок, послуги мі ні-бару (напої), послуги сауни та ін. згідно від  особливостей попиту клієнтів та відповідної  маркетингової (в тому числі продуктової) політики готельного підприємства. Водночас, надаються знижки, якщо деякі складові не включаються до готельного тарифу, або передбачені надбавки, наприклад при поселенні в номер дорослої особи або дитини тощо. На основі цих та інших особливостей формування готельних тарифів, яким присвоєно спеціальні назви – «сімейний тариф», «родинний тариф»

«європейський тариф», «американський тариф» та ін.

Згідно вітчизняного досвіду  в основу ціни будь-якої послуги  готельного господарства включена її повна собівартість. Повна собівартість послуги  розміщення у номері відповідної  категорії охоплює трудових, матеріальних та фінансових витрат відображених у  грошовій формі у розрахунку на одиницю  послуг. Вона відображає техніко організаційний рівень експлуатаційної діяльності готелю, пов’язаною з виробництвом і реалізацією послуг.

Загальні поточні витрати  готельного комплексу,окрім експлуатаційних, включають витрати в інших видах його господарської діяльності та при здійсненні господарських операцій. Поточні витрати – важливий якісний показник діяльності готелю, що впливає як на загальні результати господарської діяльності, та обсяг собівартості окремих видів послуг,їх прибутковість та рентабельність.

У вітчизняних готелях  при ціноутворенні визначають середню  вартість однієї людино-доби розміщення як частку від ділення всієї суми витрат експлуатації готелю, прибутку з урахуванням податкових платежів на повний обсяг наданих послуг розміщення (людино-діб).

У готельних комплексах, що налають широким обсяг послуг, поточні витрати поділяються, згідно видів послуг, яв прямі (виробнича заробітна плата, комунальні послуги, сировина та ін.) та загальні експлуатаційні, витрати на збут та інші загальногосподарські витрати.

Якщо готель надає один вид послуг — лише номер, витрати готелю визначають на одиницю цих послуг, їх на прямі та загальні не поділяють. Якщо загальні експлуатаційні, адміністративні витрати, витрати на збут та інші господарські витрати розподіляють між власне готельними послугами н послугами інших підрозділів, підпорядкованих готелю (підсобні підрозділи), тоді? використовують метод опосередкованого поділу вколених витрат ira собівартість послуг цих підрозділів. Наприклад, якщо у підпорядкуванні готелю с сауна, пральня, підприємство громадського харчування, частина витрат готелю ділять на собівартість цих послуг пропорційно до суми прямих витрат. Якщо за калькуляційними даними, які прийняті при розрахунку собівартості послуг, проводять групування прямих потомних нитрат, враховують місце їх виникнення та призначення.

Визначення повної собівартості одиниці послуг розміщення здійснюють в такій послідовності'. Повна собівартість експлуатаційна собівартість + Адміністративні витрати, витрати на jôym та інші загальні господарські витрати

До експлуатаційної собівартості послуг розміщення включають прямі та загальні експлуатаційні витрати готелю. До прямих експлуатаційних витрат належать:

• витрати на оплату праці персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи;
• амортизаційні відрахування на основні засоби готельного підприємства господарства;
• комунальні витрати: опалення приміщень, водопостачання, каналізація, електроенергія, прання та прасування білизни, абонентська плата за телефон та радіо, поточний ремонт номерного фонду.

У розподілі загальних експлуатаційних, адміністративних витрат, витрат на збут та інших загальних господарських витрат між підрозділами готельного комплексу необхідно враховувати особливості формування кожного виду витрат. Наприклад, при визначенні собівартості послуг розміщення, витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу розподіляються пропорційно до прямих витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу.

Таким чином, середня відпускна  вартість одиниці послуг (людино-доби розміщення) у готелях України  є основним фактором формування готельних  тарифів і цінової політики. В  процесі формування тарифів на послуги проживання у вітчизняних готелях економічно недостатньо обґрунтовується вартість готельного обслуговування, зокрема диференціація відпускної вартості послуг розміщення згідно категорії номерів готелю, недостатньо застосовуються результати маркетингових досліджень в процесі обґрунтування рекламних та відпускних тарифів.

У міжнародному досвіді країн  Європи здійснюється диференціація загальної вартості послуг розміщення згідно окремих категорій номерів готелю за «методом еквівалентних  чисел» з використанням показників прямих експлуатаційних витрат за категоріями номерів готелю та врахуванням визначеної норми прибутку й податкових платежів. Такі розрахунки с об'єктивною основою диференціації готельних тарифів.

З урахуванням стратегії  ціноутворення готельного підприємства — максимального задоволення різноманітних потреб клієнтів, не менш важливим є вдосконалення механізму ціноутворення на додаткові послуги в готельних комплексах - послуги побутового характеру, згідно з побажаннями гостя, послуги спортивно-розважального характеру, послуги зв'язку та інформації, транспортні, торговельні, банківські, медичні та ін. Обсяг та асортимент додаткових послуг залежать від категорії готелю.

Загальна кількість послуг, яка надається готелем, визначається як «повний комплекс послуг» і характеризує спеціальний готельний продукт, що задовольняє специфічний попит та створює відповідний імідж готельного підприємства. Наприклад, позитивний імідж готелю, що орієнтується на клієнтів - індивідуалів, які прибувають у справах бізнесу, створюють послуги ділового характеру: бізнес-центр (факс, телекс, ксерокс, експрес - пошта); послуги мережі Інтернет; послуги міжнародного телефонного зв'язку, послуги конференц-залів та інші послуги ділового характеру.

Додаткові послуги надаються  з метою створення максимуму комфортності та задоволення потреб клієнтів, з урахуванням базової стратегії конкуренції готелю.

Технологія надання додаткових послуг має передбачати раціональне  розташування служб у готелі для  скорочення до мінімуму процедури оформлення замовлень на послуги й виключати повторне-звернення клієнтів із замовленням на одну й ту ж саму послугу.

Наприклад, у столичних  готелях України при обслуговуванні туристів, які прибувають з діловими цілями, передбачено надання таких додаткових послуг: надання приміщення.

Для проведення протокольних та ділових переговорів, зустрічей послуги перекладачів у ході ділових зустрічей, комп'ютерні послуги, безперебійний міжнародний зв'язок, цілодобове транспортне обслуговування та ін.

При визначенні рекламних  цін па послуги підсобних підрозділів вартість одиниці послуги розраховують як базову або максимальну ціну послуги (наприклад, вартість прання за індивідуальним замовленням, вартість надання сніданку в номері тощо). Конкретна (ринкова) ціна встановлюється згідно стану ринку та цінової політики готелю. Певний перелік додаткових послуг готель надає не самостійно, в користується послугами фірм, які орендують Його приміщення.

Процес ціноутворення  та цінова стратегія щодо спеціальних, додаткових і супутних послуг необхідно розглядати як єдиний механізм формування готельних тарифів. Це пояснюється тим, що попит на основні послуги неможливий без додаткових та навпаки. Одні й ті ж самі послуги відповідно базової стратегії конкуренції готелю можуть бути віднесені до спеціальних, додаткових чи супутних. тоді як до основного продукту завжди відноситься послуга розміщення в номері.

Продукт гостинності окрім  основного, спеціального, супутнього й додаткового продукту, включає елементи та якісні характеристики, які створюють загальний імідж підприємства й комплексу його послуг — це загальна атмосфера обслуговування, форми пропозиції продукту, доступність інформації про ціни на послуги та систему цінових знижок тощо.

2. Головні типи планування  споруд готелів

Поєднання чинників формування архітектурно-планувальних форм у конкретному  випадку зумовило виникнення різних типів конструкцій готельних  споруд. У типології готельних  споруд згідно архітектурно-планувальних форм доцільно приймати до уваги два  критерії: по-перше, розташування і зв'язок між основними функціональними приміщеннями і, по-друге, планування згідно певної геометричної форми.

Готельні споруди у  розташуванні і зв'язку між основними  архітектурно просторовими приміщеннями у плануванні поділяються яв таю  тяли:

— централізоване планування — найбільш поширений серед міських  готельних засобів розміщення тип  планування з характерним   розташуванням  основних   функціональних приміщень  я одній споруді, на одному або  різних рівнях. Централізоване планування готелів типове насамперед для міст із щільною забудовою і обмеженими можливостями просторового розширення для закладу розміщення. Зокрема, такни архітектурно-планувальний підхід типовий для готелю «Дніпро» у  Києві, «Дністер» у Львові, «Холідей-Іін» в Аус-бурзі (Німеччина), «Башта ліонського кредиту» в Ліоні.

(Франція) та ін. Основні  і допоміжні функціональні ланки  у готелях з таким плануванням  найчастіше розташовуються на  перших (підвальних) або верхніх  поверхах. Наприклад, у 3 6-й поверховому  готелі-башті «Холідей-Інн» номери розташовані з 1-го по 11 -й поверх, а приміщення загального користування містяться на останніх і підвальному цокольному поверсі;

- блочне планування. Готелі цього типу планування характеризуються розташуванням основних функціональних приміщень у різних просторово відокремлених спорудах — блоках, між якими здійснюються стійкі взаємозв'язки. Блочний тип планування насамперед характерний для готельних комплексів — готельних підприємств значної місткості і обсягу послуг, що надаються просторово відокремленими спеціалізованими структурними ланками. Розрізняють розосереджений, зблокований і павільйонний підтипи блочної моделі планування. Наприклад, у готельному комплексі  «Ялта», з типовим блочним плануванням, основні функціональні корпуси — житловий і ресторан розташовані окремо. В одному з найбільших у світі готельному комплексі «Ізмаїїлово» у Москві, окремими блоками розташовані чотири житлових корпуси (три зблоковані з двох у розрахунку на 2000 осіб кожен і один з трьох зблокованих корпусів—-на 4000 осіб), кіноконцертний зал, фабрика-кухня, окремі наземні і підземні автостоянки;

-  подіумне планування характеризується злиттям в одне ціле горизонтального корпусу, сформованого з приміщень загального користування, і вертикального, що виконує функції житлової частини будівлі. Подіумний підхід новий у плануванні готельних споруд, він використовується в архітектурі з середини XX ст. і найбільш характерний для готелів середньої та високої категорії значної місткості, що займають значну територію і мають декілька під'їздів. Зокрема, цей тип планування типовий для готелів «Русь» у Києві, «Європа» у Будапешті (Угорщина), «Віру» у Талліні (Естонія) тощо.

Згідно використання у  будівництві готелю основних геометричних форм, виділяються такі тили планування [50, с. 259]:

-  спрощене планування. Ця модель планування представлена у формі прямокутника і є найбільш поширеною серед готельних споруд. Зокрема такий тип характерний для готелю

«Ялта» в Криму, «Віру» у Талліні-(Естонія), «Інтурист» у Ростові на Дону (Росія) тощо.

-  компактне планування, характеризується використанням різних геометричних форм: квадрата — готель «Київ» в столиці України, трикутника — готель «Травеляеж-Тюлла-марі» у Мельбурні (Австралія), багатокутника — готель «Па-сіфік» у Шігасакі (Японія), круга — готель «Салют» у Києві, еліпса -— готель «Казахстан» в Алмати (Казахстан), кільця — готель «Башта ліонського кредиту» в Ліоні (Франція).