Психологія тероризму

Тут можна говорити і про маніпуляцію масовою  свідомістю на основі прийомів, які  повертають людину в її історичне  дитинство, що досягається на хвилі  істерії і страху, невпевненості  і терору. Так, наприклад, долаючи раціоналізм Нового часу, фашизм повернувся до давнього мистецтва з’єднувати людей в екстазі через величезне шаманське дійство, ускладнене міццю сучасного техногенного суспільства. При з’єднанні слів із зоровими образами виникла мова, за допомогою якої великий і розважливий народ перетворився на величезну юрбу візіонерів, як це мало місце в ранньому Середньовіччі. Сподвижник Гітлера А. Шпеєр згадував, як він використовував зорові образи під час декорації з’їзду нацистської партії в 1934 році: "За високими валами, що відмежовують поле, передбачалося виставити тисячі стягів усіх місцевих організацій Німеччини, які б за командою десятьма колонами ринули десятьма проходами між рядами низових секретарів. При цьому і стяги, і блискаючі орли на древках мали так підсвітити потужними прожекторами, що вже завдяки цьому відбувався дуже сильний вплив. Але й цього, на мій погляд, було недостатньо. Якось випадково мені довелося бачити наші нові зенітні прожектори, промінь яких піднімався на висоту декількох кілометрів, і я випросив у Гітлера 130 таких прожекторів. Ефект перевершив політ моєї фантазії. 130 різко окреслених світлових стовпів, на відстані лише 12 метрів один від одного, навколо всього поля піднялися на висоту від шести до восьми кілометрів і злилися там, нагорі, у сяюче небесне склепіння, через що виникло враження гігантського залу, в якому окремі промені виглядали немов величезні колони уздовж нескінченно високих зовнішніх стін. Інколи через цей світловий вінок пропливала хмара, надаючи і без того фантастичному видовищу елемент сюрреалістично відображеного міражу" [12].

З метою маніпуляції  масовою свідомістю використовуються й технічні засоби, які експлуатують негативні почуття, котрі у сфері  традиційної моралі засуджуються (ревнощі, страх, заздрість, ненависть, самовдоволення) і які легко активізувати. Тому що почуття, звільнившись від табу власної свідомості й соціальних норм, дуже важко підлягають внутрішньому самоконтролю і виявляються особливо бурхливо. Не так бурхливо, але все таки більш стійко проявляються шляхетні почуття, що спираються на традиційні позитивні цінності. У маніпуляції ефективно використовується природне почуття жалості й співчуття до слабкого, беззахисного, потреба в заступництві. Загалом, можна сказати, що для маніпуляції свідомістю корисними є будь-які почуття, будь-яка емоційна реакція, якщо вона допомагає хоч на мить відключити здоровий глузд людей.  
   Особливо дієвим тут постає найдавніше з почуттів – страх, що може стати чинником маніпуляції, коли, наприклад, розмір небезпеки, могутність "ворога" багаторазово збільшується. Тут слід відмітити "ядерний жах", який багато років використовувався з маніпуляційною метою як у США, так і в СРСР. Так на початку 50-х років експерти США вважали, що найбільшу небезпеку для США становили не атомні й водневі бомби СРСР, а та паніка, яка виникла б у випадку війни.

Таким чином, основним чинником психологічного тероризму  можна вважати вплив на емоційну сферу людини, а механізм психологічного тероризму виявляється у площині  інформаційної теорії емоцій. Психологічний  тероризм можна вважати одним  із аспектів маніпуляції індивідуальною та масовою свідомістю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Сьогодні самі ходові і  ефективні методи терору - насильство не відносно представників влади, а  проти мирних, беззахисних і, що украй  важливе, що не мають відношення до "адресата" терору людей, з обов'язковою  демонстрацією катастрофічних результатів  терору через ЗМІ громадській  думці - і лише через нього як через  передавальний механізм - лідерам  країн. В порівнянні з минулим  століттям з'являється абсолютно  новий елемент тероризму - ЗМІ - як би спеціальний передавальний механізм ("ретранслятор") між терористами  і адресатами терору.

Ще один феномен, це те, що злочинці (терористи) з готовністю і  навіть з радістю жертвують власним  життям, різко обмежує можливості для профілактики і запобігання  подібним злочинам. Спроби зрозуміти  мотиви і психологію терористів, пояснюючи  це як явища, що мають індивідуальну  психопатологічну підоснову або  що базуються на якихось певних рисах  вдачі, не принесли успіху. Роботи окремих  психологів показали, що поки наука  не в змозі розробити методи, за допомогою яких можна б було по рисах вдачі або соціальному  оточенні обчислити здатних на терористичні акти людей.

Можливо причина цього, укладена в тому, що особливості групової поведінки злочинних співтовариств, як правило, важливіші за індивідуальні  психологічні риси окремих їх членів. Індивідууми, готові до несвідомого  підкорення, складають групу ризику відносно тероризму. Тероризм є груповим феноменом, терористичні групи носять сектантський характер, і їх внутрішні  взаємозв'язки побудовані на основі ідеологічних або релігійних цінностей. Тому дії  однієї частини групи або одного її члена можна зрозуміти тільки у взаємозв'язку зі всіма іншими частинами групи.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Головаха Е. И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. – К.: Абрис, 1994. – 168 с.
2. Горбовский А. А., Семенов Ю. С. Забытые страницы истории. – М.: Мысль, 1988. – 286 с.
3. Доценко Е. Л. Психология манипуляции. – М., 1996. – 346 с.
4. Єлизавета Алексєєва, Тероризм і современность //Время новин №12 (2004)
5. «Загальна і юридична психологія», під редакцією Еникеева М.И. М.: Юріст, 2007 р.
6. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. – К.: Орiяни, 2000. – 488 с.
7. Каструбин Э. М. Трансовые состояния и "поле смысла". – М.: КСП, 1995. – 215 с.
8. Марков М.М., Психологія сучасного тероризма// Независимая газета, № 3, 2003
9. Олександр Коляндр. Обличчя сучасного тероризма/ /Независимая газета №4, 2005
10. Ольшанский Д.В. Психологія масс//Психологический журнал. — 2004. — № 2. — З. 173—174.
11. Симонов П. В. Мотивированный мозг. – М.: Наука, 1987. – 270 с.
12. Хайдеггер М. Работы и размышления разных лет. – М.: Гнозис, 1993. – 340 с.
13. Чалдини Р. Психология влияния. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 272 с.