Фактори та умови, що впливають на якість продукції

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський технікум готельного господарства

 

 

 

 

Реферат

 на тему: „Фактори та умови, що впливають на якість продукції”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                            Виконав: студент 2 курсу

                                                                                                                23-ТКД грипи

                                                                                                         Моргун Олександр 

                                              Київ 2012рік

 

                                                           План

Вступ

1.Фактори, що обумовлюють якість продукції

2. Показники і методи оцінки

3. Ефективність і шляхи підвищення якості

4. Методи забезпечення якості

    4.1. Стандартизація продукції

Висновок

Список використаної літератури

 

      

 

 

Вступ

У міру того, як підвищувалися  суспільні потреби та збільшувалися  можливості виробництва щодо їх задоволення, розвивалась і змінювалась сутність якості. Наприклад, Аристотель (III ст. до н. е.) поняття якості тлумачив як відмінність  між предметами, диференціацію за ознакою "добрий — поганий". Г. Гегель (XIX ст.) розумів якість так: дещо перестає бути тим, чим воно є, коли втрачає якість. Відомий японський  вчений К. Ісікава (1950 р.) розглядав якість як те, що реально задовольняє потреби споживачів. У сучасних умовах якість продукції і послуг є одним з найважливіших чинників успішної діяльності підприємства чи організації.

   У 60~70-ті роки XX ст. вважалося, що для успішного виробництва продукції

достатньо, щоб її було багато і вона була дешевою. У 80-ті роки стало

очевидним, що виникла конкуренція  не цін, а якості. На думку американського вченого А. Фейгенбаума, для 80 % покупців якість промислових і споживчих товарів мала таке саме або навіть більше значення, ніж ціна (тоді як на початку 70-х років такої думки дотримувались лише 30 % споживачів). Тому одним із перспективних способів більш швидкого продажу товарів є підвищення їх якості. Водночас термін "якість" дедалі частіше використовують для визначення ступеня задоволення потреб споживачів у сфері не лише матеріального виробництва, а й послуг.

  Сучасна концепція якості має елемент, якому надається надзвичайно

важливе значення — наявність  і рівень післяпродажного обслуговування

складної виробничої і  побутової техніки. З цією метою  виробники через

торговельні філії організовують  доставления товару, підготовку його до

експлуатації, пропонують споживачам консультації. Якщо в період

гарантійного терміну  експлуатації виявляються складні  дефекти, які

призвели до виходу виробу з ладу або до перетворення його на небезпечний, виріб негайно замінюється. Необхідність підвищення безпеки на виробництві,охорони здоров’я людей і довкілля, посилення конкурентоспроможності національної продукції на світовому ринку змусили законодавчі органи створити правові засади для забезпечення якості товарів і захисту споживача.

  Висока якість найдорожча (це найпоширеніша думка щодо якості). Але практика свідчить, що висока якість не завжди пов'язана для виробника зі збільшенням витрат. Наприклад, вкладання значних коштів у наукові дослідження і дослідні розробки може в результаті забезпечити істотне

підвищення якості виробу, а одночасне вдосконалення виробничих процесів

— значне зниження собівартості виробу. Це продемонстрували Японія і

високорозвинені країни світу  щодо великого діапазону промислових

товарів масового виробництва  — комп'ютерів, побутової електротехніки і

побутових приладів. За останні  кілька десятиліть якість цих виробів помітно поліпшилась, а вартість знизилася.

  Акцентування уваги на якості призводить до зниження продуктивності

праці. Думка про те, що якості можна досягти тільки за рахунок

збільшення кількості, була поширеною помилкою більшості керівників

виробництва. Такий погляд поширився з того часу, коли управління якістю

полягало у фізичному  огляді кінцевого виробу. У сучасній структурі

управління якістю акцент змістився на попередження недоліків  на етапах

розробки і виготовлення продукції. Зусилля, що були витрачені  на

підвищення якості і збереження кількості продукції, як правило, сприяють

досягненню вищої продуктивності праці.

 

Якість:

- це сукупність властивостей продукції чи послуг, які дають їм можливість задовольняти зумовлені або передбачувані потреби (Міжнародна організація зі стандартизації, ISO 8402-86); 
-це систематичний показник, який відображає сукупний прояв багатьох факторів — від динаміки і рівня розвитку національної економіки до вміння організувати процес формування якості в межах будь-якої господарської одиниці і управляти ним; 
-це сукупність властивостей продукції, які зумовлюють рівень її здатності задовольняти певні потреби в конкретних умовах експлуатації. 
  Якість є важливою ринковою характеристикою товару, особливо коли йдеться про ТВП, які значною мірою впливають на якість споживчих товарів.

     1.Фактори, що обумовлюють якість продукції

На якість продукції впливає  значна кількість факторів, які діють  як самостійно, так і в взаємозв’язку  між собою, як на окремих етапах життєвого  циклу продукції, так і на кількох. Всі фактори можна об’єднати  в 4 групи: технічні, організаційні, економічні і суб’єктивні.

До технічних факторів належать: конструкція, схема послідовного зв’язку елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і  ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та інші.

До організаційних факторів належать: розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми  і методи контролю, порядок пред’явлення і здачі продукції, форми і  способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші.

Організаційним факторам, на жаль, ще не проділяється стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добре спроектовані і виготовленні вироби в результаті поганої організації виробництва, транспортування, експлуатації і ремонту достроково втрачають свою високу якість.

До економічних факторів належать: ціна, собівартість, форми  і рівень зарплати, рівень затрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та інше.

Економічні фактори особливо важливі при переході до ринкової економіки. Їм одночасно властиві контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного  рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів приводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючим фактором є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою ціною повинні бути високої якості.

В забезпеченні якості значну роль відіграє людина з її професійною  підготовкою, фізіологічними і емоціональними особливостями, тобто мова йде про  суб’єктивні фактори, які по-різному  впливають на розглянуті вище фактори. Від професійної підготовки людей, які зайняті проектуванням, виготовленням  і експлуатацією виробів, залежить рівень використання технічних факторів. Але якщо в процесі функціонування технічних факторів роль суб’єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес проходить з використанням сучасної техніки і технології, яка максимально  звільняє технологічний процес від  участі людини, то в організаційних факторах суб’єктивний елемент відіграє вже значну роль, особливо коли мова заходить про способи і форми  експлуатації і формування виробів.

Наскільки важливі суб’єктивні  фактори, свідчить поширена серед виробників думка про економічну вигідність підвищення якості. Якість розглядається  при цьому як соціально бажана мета, але її вплив на підвищення рентабельності вважається мінімальним. Пояснюється це недостатньою обізнаністю  виробників, які допускаються таких  помилок.

2.Показники і методи оцінки

Поряд з якістю існує поняття  технічного рівня певних видів продукції. Технічний рівень виробів за змістом  вужче їх якості, оскільки охоплює  сукупність лише техніко-експлуатаційних  характеристик. Його показники встановлюються при проектуванні (розробці) переважно  нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і знаходять відображення у спеціальних картах технічного рівня, які використовують при вивченні ринку і визначенні попиту на нові товари, складанні бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.

Об’єктивна необхідність забезпечення належної якості у процесі  проектування, виготовлення і використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарський діяльності підприємств певної системи показників, що дозволяє визначити і контролювати рівень якості усіх видів продукції (мал.1).

 

 

Мал.1. Система і зміст показників якості продукції.

Рівень якості – це кількісна  характеристики міри придатності того або іншого виду продукції для  задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції  передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня.

Абсолютний рівень якості того чи іншого вибору знаходять шляхом обчислення вибраних для його обчислення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності  сучасним вимогам. Тому поряд з цим  визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники  з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних  та зарубіжних зразків виробів.

Проте рівень якості продукції  під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен  мати тенденцію до підвищення. У  зв’язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує приорітетні напрямки і темпи розвитку науки і техніки. По нових видах продукції і перш за все знарядь праці доцільно визначити також оптимальний рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання (експлуатацію) продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною.

Залежно від призначення  певні види продукції мають свої специфічні показники якості. Поряд  з цим використовуються показники  для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї вироблюваної підприємством продукції. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяються на дві групи: перша – диференційовані (поодинокі) показники, з яких відокремлюється найбільш розгалуджена низка одиничних показників якості (табл.1); друга – загальні показники якості всього обсягу вироблюваної підприємством продукції.

Найбільш складна за кількістю  система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість  груп одиничних показників і майже  всі комплексні вимірники якості. Поряд із специфічними показниками, властивими лише певному виду виробів, якість (технічний рівень) знарядь  праці характеризується також рядом  загальних показників. До них в  першу чергу відносять надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність патентну чистоту тощо.

У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих  виробів, але й загальний рівень якості усієї сукупності виготовлюваної підприємством продукції. З цією метою застосовують певну систему  загальних показників. Основними  з них є:

частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі;

коефіцієнт оновлення  асортименту продукції;

частка виготовлюваної продукції, на яку одержані сертифікати;

частка продукції для  експорту у загальному її обсязі на підприємстві;

частка виробничого браку (бракованих виробів);

відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими  цінами.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд  методів: об’єктивний органолептичний  методи використовують для визначення абсолютного рівня якості, а диференційований і комплексний – відносного рівня  якості окремих видів продукції.

3.Ефективність і шляхи підвищення

Певна кількість продукції  кращої якості (вищого технічного рівня) здатна повніше задовольнити суспільні  потреби, ніж та ж або навіть більша кількість гіршого ґатунку. Це означає, що підвищення якості (технічного рівня) продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва  з меншими загальними витратами  суспільної праці. Йдеться про багатоспрямований вплив підвищення якості продукції не лише на виробництво, його ефективність, але й на імідж підприємства в цілому .

Поліпшення якості продукції  є специфічною формою прояву закону економії робочого часу. Практика господарювання свідчить; що загальна сума витрат на виготовлення і використання продукції більш  високого ґатунку, навіть якщо досягнення останнього зв’язане з додатковими  витратами у виробництві, істотно  скорочується.