Аналіз техніки та методика навчання поперемінного двокрокового ходу

Харківський національний педагогічний університет ім.. Г.С.Сковороди

 

 

 

 

 

 

Аналіз техніки та методика навчання поперемінного двокрокового ходу

 

 

 

 

Підготував студент ІІ курсу

Факультету фізичного виховання Аксінін Костянтин

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2013р.

 

ЗМІСТ

В С Т У П…………………………………………………………………….2

РОЗДІЛ І. Загальні основи техніки пересування на лижах ………………4

РОЗДІЛ ІІ.Класифікація способів пересування на лижах

2.1Лижні ходи………………………………………………………………..6

2.2.Переходи з ходу на хід…………………………………………………..6

2.3.Аналіз техніки поперемінного двокрокового ходу……………………7

РОЗДІЛ ІІІ. Загальні основи методики навчання

3.1.Методики навчання……………………………………………………...10

3.2.Методика навчання техніки поперемінного двокрокового ходу……..11

3.3.Помилки під час вивчення поперемінного двокрокового ходу………14

С П И С О К Л І Т Е Р А Т У Р И…………………………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В С Т У П

Заняття лижами – один із найдоступніших і масових видів фізичної культури. Ходьба на лижах доступна в будь-якому віці – для юних і людей похилого віку, оскільки фізичне навантаження можна легко дозувати в широкому діапазоні як за тривалість та характером впливу , так і за інтенсивністю, залежно від статі, віку, стану здоров’я та підготовленості тих, хто займається лижним спортом..

Лижний спорт чинить різнобічний вплив на організм тих, хто ним займається. Пересування на лижах по рівній або пересіченій місцевості з подоланням підйомів і схилів різної крутизни і рельєфу залучає до роботи великі групи м’язів і позитивно впливає на розвиток і зміцнення основних функціональних систем організму, в першу чергу на серцево-судинну і нервову системи. Різноманітні умови занять на лижах сприяють всебічному фізичному розвиткові, особливо таких рухомих якостей, як витривалість, сила, спритність та ін.

Велике в и х о в н е значення лижного спорту. Під час навчально-тренувальних занять, прогулянок на лижах, походів і змагань у лижників виховуються і удосконалюються життєво необхідні навички та вміння, фізичні й морально-вольові якості – дисциплінованість, сміливість, наполегливість, здатність до подолання зусиль будь-якого характеру, працелюбство, почуття колективізму.

Особливо велике о з д о р о в ч е значення занять на лижах. Тривале переміщення на лижах на чистому морозному повітрі, виконання м’язової роботи у сприятливих гігієнічних умовах значно підвищує загальну працездатність організму, його опір до різних захворювань.

У різному віці пересування на лижах широко використовується як спосіб активного відпочинку. Прогулянки та походи на лижах в красивій лісовій і різноманітній за рельєфом місцевості дають величезне задоволення, естетичну насолоду, справляє позитивний вплив на нервову систему, покращують загальний стан організму, забезпечуючи високу розумову й фізичну працездатність.

Лижний спорт має і о с в і т н є значення. У процесі занять лижники набувають нові знання, уміння і навички, пов’язані з лижним спортом (загальнорозвиваючі, спеціальні й основні вправи), вивчають теорію лижного спорту, закономірності підготовки в обраному виді, гігієну занять фізичними вправами і т.д.

У практиці педагогічної роботи з лижного спорту склалися два поняття – “лижна підготовка” і “лижний спорт”.

Лижна підготовка є обов'язковим розділом фізичного виховання у школах, середніх та вищих навчальних закладах. Вона проводиться згідно з державними програмами. Основні завдання лижної підготовки – навчити техніці пересування на лижах, виконання навчальних і контрольних нормативів, придбання елементарних знань, пов’язаних з користуванням лижами.

Поняття “лижний спорт” має більш широке значення. Воно включає лижну підготовку як перший ступінь заняття лижним спортом. Метою занять лижним спортом є досягнення високих спортивних результатів, поліпшення загальної і спеціальної фізичної підготовки, удосконалення фізичних, морально-вольових якостей спортсмена, поглиблення технічної та тактичної підготовки і оволодіння основами теорії і методики тренування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Загальні основи техніки пересування на лижах

Техніка пересування на лижах – це найбільш доцільна для конкретних умов структура рухів, що забезпечує при максимальній економічності високий спортивний результат.

В процесі розвитку лижного спорту техніка та уявлення про її основи постійно змінювалися. Так, з часів перших чемпіонатів країни та світу, основні елементи як поперемінного двохкрокового ходу, так і одночасних ходів значно змінилися: підвищилася посадка, зменшився час відштовхування і довжина прокату, збільшилася частота кроків та ін., що призвело до значного збільшення швидкості пересування по дистанції.

Однак, швидкість пересування на лижах залежить не лише від досконалої техніки, а й від загальної фізичної та функціональної підготовки, від якості лижного інвентарю і змазки лиж тощо.

Варто зазначити, що техніка будь-якого способу пересування не є постійною, раз і назавжди застиглою, вона неодмінно вдосконалюється, що призводить до зростання спортивних результатів. Теоретичні розробки в методиці лижного спорту, вдосконалення лижного інвентарю, підвищення рівня загальної фізичної підготовки періодично вносять раціональні зміни в техніку способів пересування. Крім того, деталі техніки в значній мірі залежать від умов пересування лижника, а також від індивідуальних особливостей спортсмена. Однак, в усіх перерахованих випадках можуть змінюватися лише окремі деталі техніки, а основний механізм руху зберігається, тому що він у найбільшій мірі відповідає анатомічним і фізіологічним особливостям людини.

Техніка пересування на лижах тісно взаємопов’язана з рівнем розвитку фізичних якостей людини і повинна сприяти найбільш повному їх прояву та реалізації. Вона завжди конкретна і визначається часовими, просторовими і динамічними характеристиками.

 

Під технікою розуміють таку систему рухів, за допомогою якої лижник досягає найбільшої ефективності дії.

Вимоги, що висуваються до досконалої техніки

В процесі навчання і тренування кожен тренер або вчитель намагається добитися від своїх учнів найбільш досконалої техніки, що обов’язково призведе до більш високого спортивного результату. Основними ознаками досконалої техніки є:

1.Ефективність та економічність – тобто, коли всі рухові дії учнів підкорені єдиній цілі: максимальній швидкості пересування. Зайві рухи, напруження тощо, викликають витрату додаткової енергії, що в свою чергу негативно впливає на самопочуття лижника і призводить до погіршення спортивного результату.

2.Стійкість – означає, що техніка відпрацьована до автоматизму та не підвладна збивчим факторам. Зміни умов змагання, погіршення погоди, суперники та ін., не повинні впливати на структуру правильних рухів лижника. Техніка, що відпрацьована до дрібниць на тренуваннях, не змінюється в змагальній ситуації.

3.Варіативність техніки призводить до того, що зі змінами умов ковзання лижник самостійно змінює довжину та частоту кроків, кути відштовхування, величину зусиль та ін. Лижна гонка процес довготривалий (від 30 хв. до 2 год.), а температура повітря та якість снігового настилу може змінюватись швидко, тому спортсмен повинен володіти арсеналом різних варіантів досконалої техніки, вчасно змінювати їх для утримання швидкості руху.

4.Індивідуальність – техніка повинна відповідати тілобудові, зросту, вазі, рівню фізичного розвитку та психофізіологічним особливостям лижника. Довжина кроку в значній мірі залежить від зросту та силових можливостей спортсмена; частота кроків – від типу темпераменту нервової системи та розвитку швидкісних здібностей.

 

 

РОЗДІЛ ІІ.Класифікація способів пересування на лижах

2.1Лижні ходи

Лижні ходи використовуються для пересування по рівнині та місцевості з різним рельєфом. Вони відрізняються один від одного різними варіантами роботи рук (поперемінне або одночасне відштовхування) та кількістю кроків в одному циклі (один, два, три або чотири).

Класичні лижні ходи:

Поперемінний двохкроковий хід.

Поперемінний чотирьохкроковий хід.

Одночасний безкроковий хід.

Одночасний однокроковий хід.

Одночасний двохкроковий хід.

Одночасний трьох кроковий (майже не застосовується)

Конькові лижні ходи;

Коньковий хід з махами руками.

Коньковий хід без махів рук.

Поперемінний коньковий хід.

Одночасний напівконьковий хід.

Одночасний однокроковий коньковий хід.

Одночасний двохкроковий коньковий хід.

2.2.Переходи з ходу на хід

В залежності від рельєфу, умов ковзання та інших факторів лижникам дуже часто під час гонки необхідно переходити з одного лижного ходу на інший. Дуже важливо при цьому не порушити злитності руху та не знизити темп рухів.

З одночасних ходів на поперемінні:

а) прямий перехід;

б) перехід з прокатом;

в) з вільними рухами рук.

 

З поперемінних ходів на одночасні:

а) без кроку;

б) з одним ковзним кроком.

З одночасного безкрокового на конькові ходи і назад.

З напівконькового на конькові й назад.

З конькового ходу без відштовхування руками на інші конькові ходи і назад.

З одночасного однокрокового конькового ходу на одночасний двокроковий або поперемінний коньковий і назад.

З одночасного двохкрокового конькового на поперемінний коньковий хід і назад.

 

2.3.Аналіз техніки поперемінного двокрокового ходу.

Один цикл цього ходу складається з двох ковзних кроків і двох поперемінних відштовхувань руками, на кожен крок. Даний хід застосовується під час поганого ковзання, а також на підйомах малої та середньої крутизни. Довжина циклу 4-7 м, тривалість – 0,8-1,5 сек, середня швидкість – 4-7 м/с, темп – 50-70 циклів за хвилину. У кожному кроці розрізняють періоди ковзання і стояння лижі та виділяють 5 фаз (рис. 12):

 

1 фаза  - вільне одноопорне ковзання  на (лівій) лижі. Починається з моменту  відриву правої лижі від снігу  і закінчується постановкою правої  палки на сніг.

Головне завдання в цій фазі – зменшити втрату швидкості і підготуватися до відштовхування палицею. В момент відриву лижі спостерігається повне випрямлення штовхальної ноги, яка має з тулубом одну пряму лінію. Кут згинання опорної ноги у колінному суглобі 140°, гомілка в цей час розташовано вертикально.

2 фаза – ковзання з випрямленням  опорної (лівої) ноги. Триває від  постановки палки на сніг, до  початку згинання опорної ноги  в колінному суглобі.

Головне завдання -  збільшити швидкість ковзання за рахунок відштовхування палицею. Палка під час відштовхування ставиться біля носка черевика під кутом 70-80°, рука трохи зігнута, лікоть відведений вбік. Випрямлення опорної ноги забезпечує кращі умови для виконання маху, який відбувається вільною прямою ногою (від ступні).

3 фаза  - ковзання з підсіданням  на опорній (лівій) нозі. Починається  зі згинання опорної ноги в  колінному суглобі і закінчується  зупинкою лівої лижі.

Головне завдання – швидко зупинити ковзну лижу, прискорити підсідання на опорній нозі, забезпечити високу швидкість махових рухів рукою і ногою. На початку фази опорна нога майже випрямлена, носок махової ноги на рівні п’яти опорної, махова рука пряма знизу. Потім починається різкий мах ногою (ступнею, а не коліном) вперед, при цьому відбувається поворот таза навколо вертикальної осі і винос його вперед за ногою. Нахил тулуба наприкінці фази значно збільшується.

4 фаза – випад (правою) з підсіданням  на лівій. Починається із зупинки  лижі і закінчується початком  розгинання лівої ноги в колінному  суглобі.

 

Завдання фази – забезпечити максимальну швидкість випаду і закінчити підсідання для потужного відштовхування ногою. У цій фазі починається активне відштовхування за рахунок енергійного розгинання ноги в кульшовому суглобі, але одночасно ще продовжується підсідання в колінному. Нахил тулуба ще трохи збільшується, що сприяє збільшенню тиску на палицю. Махова рука виноситься вперед до рівня грудей. Ступня махової ноги виходить попереду на 10-15 см.

5 фаза – відштовхування з  випрямленням штовхальної ноги. Починається з розгинання штовхальної ноги в колінному суглобі, а закінчується відривом її від снігу.

Завдання фази – закінчити відштовхування палицею та лижею, забезпечити швидкість руху махової ноги наприкінці випаду і виконати відштовхування в напрямку вперед-вгору. В цій фазі відбувається відштовхування за рахунок енергійного випрямлення ноги в колінному суглобі, поштовх палицею закінчено: рука і палка – пряма лінія. Швидке випрямлення ноги сприяє потужному відштовхуванню по лінії: стегно – таз – тулуб.

З відривом лівої лижі від снігу починається другий ковзний крок на правій лижі, фазова структура якого така сама.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. Загальні основи методики навчання

3.1.Методики навчання

Навчання і тренування в лижному спорті є двома непорушно пов’язаними між собою частинами єдиного процесу. Під терміном навчання розуміється, в першу чергу, набування лижниками нових знань і технічних навичок в пересуванні на лижах. Тренування – це, головним чином, вдосконалення набутих навичок і розвиток функціональних можливостей спортсмена при пересуванні на лижах, що забезпечує зростання спортивних результатів.

В процесі навчання вдосконалюються фізичні якості спортсменів і підвищується їх тренованість. В той самий час, тренування швидкісних якостей і витривалості пов’язане зі зміцненням рухової навички.

Єдиний навчально-тренувальний процес починається з навчання техніці. Лише на основі оволодіння учнями необхідними навичками пересування на лижах можна починати тренування витривалості, швидкості та ін. Навчання буде успішним в умовах спільної діяльності педагога і учня, при керівній ролі педагога і свідомості та активності школярів на уроці.

Основними завданнями процесу навчання є:

Набування спеціальних знань.

Оволодіння технікою пересування на лижах.

Вироблення уміння використовувати її в різних умовах ковзання.

Формування рухових навичок.

Методика навчання – це система методів, методичних прийомів, форм організації занять під час вивчення конкретного способу пересування на лижах.