Вплив фізичних вправ на розумову працездатність

 

 

ВСТУП

Зв’язок розумового виховання з фізичним є — багатосторонній. У процесі своєї діяльності людина використовує не тільки свої фізичні можливості, а й витрачає значні психологічні зусилля, такі як особливості характеру, волю розумові здібності тощо. Вчені різних профілів не раз стверджували, що інтелектуальний розвиток вимагає відповідного фізичного стану, а відомий український педагог В.О.Сухомлинський підкреслював, що інтелектуальне багатство особи (поряд з моральним та естетичним) залежить від гармонії фізичного розвитку,здоров’я і праці.[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Розумова працездатність

Розумова працездатність — провідний показник активного функціонування стану психіки, що відображає основні її властивості: увагу, сприймання, мислення, пам'ять тощо. Такі вчені як М. В. Антропов і Є. М. Вайнруб довели, що загальна розумова працездатність і успішність навчання тісно взаємопов'язані. Як відомо, розумова працездатність — функція центральної нервової системи, яка має найбільше навантаження під час навчальної діяльності. P. M. Баєвський визначив розумову працездатність як певний обсяг розумової роботи, виконаної без зниження встановленого на оптимальному для даного індивідуума рівні функціонування організму. О. О. Навакатікян, зокрема, доводить, що працездатністю варто вважати такий рівень ефективної праці, коли наявним є максимальний її прояв, що не завдає шкоди здоров'ю. В. В. Кальніш розглядає працездатність як «потенційну здатність людини задовільно виконувати максимальну кількість роботи за постійно сприятливого функціонального стану її організму». Водночас В. В. Кальніш наводить інше визначення працездатності: «Під працездатністю варто розуміти такий максимальний прояв функціональних можливостей організму людини, які формуються за участі комплексу системоутворювальних факторів (професійно важливих якостей, здоров'я, віку, функціонального стану тощо), взаємодія компонентів яких спрямована на досягнення позитивного результату діяльності при компромісній збалансованості дії цих компонентів» . Відповідно до ДСТУ2293-99, працездатність — це «здатність людини виконувати певну роботу, яка визначається рівнем її фізичних і психофізіологічних можливостей, а також станом здоров'я та професійною підготовкою».

Поняття «працездатність» є провідним у фізіології праці. Відповідно до прийнятих в Україні гігієнічних нормативів, працездатність — це «стан людини, що визначається можливістю фізіологічних і психічних функцій організму, які характеризують її здатність виконувати конкретну кількість роботи заданої якості протягом необхідного проміжку часу».[2]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Фізичні вправи 

Фізична культура – це єдність реальної (практичної) і ідеальної (психічної) діяльності, в процесі якої людина вступає в зв’язки і стосунки з суспільним і природним середовищем. Чим різноманітнішими будуть ці зв’язки, тим різнобічнішим буде розвиток людини, вищим буде її культурний рівень, і навпаки, чим різнобічніше буде розвинена людина, універсальнішими будуть її зв’язки з середовищем.

До засобів фізичного виховання відносяться: 1) фізичні вправи, 2) природні сили природи і 3) гігієнічні фактори.  
Фізичні вправи - це основне і специфічний засіб фізичного виховання, особливий вид рухової діяльності, за допомогою якого вирішуються завдання фізичного виховання. [3]

Фізичні вправи є основним засобом фізичного виховання людей різного віку. За їх допомогою вирішуються завдання, спрямовані на всебічний фізичний розвиток дітей; формуються вміння та навички у таких життєво важливих рухах, як ходьба, біг, стрибки,  метання,  лазіння та ін.;  розвиваються  фізичні якості  (спритність, швидкість, сила, гнучкість, витривалість). Виконання фізичних вправ пов’язане з активним сприйманням навколишнього середовища, з орієнтуванням у просторі, проявом вольових якостей та різноманітних емоційних переживань. Кожна фізична вправа має свій зміст (характер) і форму.

Зміст фізичної вправи – це сукупність якостей і процесів (фізіологічних психічних та ін.), що визначають її вплив на дієздатність організму, на формування вмінь та навичок, на фізичний розвиток людини. Зміст фізичної вправи характеризується різно­манітними процесами в організмі: підвищенням функції дихан­ня, кровообігу, посиленням обміну речовин, активізацією функції нервової системи та ін. Педагогічний зміст фізичних вправ розкривається в їхньому впливі на фізичний та духовний розвиток дитини.

Форма фізичної вправи — це її зовнішня і внутрішня структура. Внутрішня структура характеризується взаємозв’язком різно­манітних процесів в організмі людини під час виконання певного руху. Зовнішня структура характеризується співвідношенням просторових, часових та динамічних параметрів рухів.

Зміст і форма фізичної вправи взаємопов’язані. Так, з розвит­ком фізичних якостей (зміст вправи) з’являється можливість оволодіти досконалими формами рухових дій. А форма фізичної вправи, в свою чергу, може впливати на її зміст. Більш досконала форма рухових дій дає можливість повніше виявити фізичні здібності.

Техніка фізичних вправ – це способи виконання рухових дій, покликані підвищити їх ефективність. У вузькому розумінні техніка — найраціональніший спосіб виконання вправ. Досконале оволодіння технікою фізичних вправ підвищує їх результативність. [4]

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Взаємозвязок  фізичних вправ та розумової  працездатності 

 З початком навчання значно зростає обсяг розумової праці й водночас відчутно обмежується рухова активність дітей та час їх перебування на свіжому повітрі. Фізичне виховання стає не тільки необхідною умовою всебічного розвитку особистості, а й дійовим фактором підвищення розумової та фізичної працездатності.

Рухова активність у процесі фізичного виховання забезпечує нормальний фізичний розвиток тіла, функціонування нервової системи, тренує різноманітні органи й функціональні системи людського організму, сприяє їх ефективній взаємодії. Під час занять фізичними вправами підвищується сила рухових м'язів, стає інтенсивнішим і глибшим дихання, а це значить, що в організм надходить більше кисню (від кровоносних судин до головного мозку). Оскільки кисень необхідний для клітин мозку, то це означає, що фізичні вправи позитивно впливають на розумову діяльність.

Зміст фізичного виховання студентів повинен мати ритмічний характер, за якого різні види навантаження (навчальні, тренувальні тощо) чергуються з відпочинком. Процес відновлення сил забезпечується оптимальним розпорядком дня, раціональним харчуванням, загартуванням і рядом певних оздоровчих заходів. Усе це повинно сприяти підвищенню працездатності, зниженню ризику захворювань, запобіганню перевтомі.

Тому важливим завданням ВНЗ та сім'ї є правильна організація навчального дня студентів, помірне насичення його різноманітними фізичними вправами (ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, ігри та розваги на перервах, заняття в спортивних секціях, самостійні заняття довільними фізичними вправами). Оптимальний режим дня в технікумі і вдома запобігає перевтомі, допомагає раціонально використовувати час.[5]

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, ми можемо зробити висновки , що розумова працездатність та фізична культура людини взаємопов’язані. При оптимальному поєднанні фізичної і розумової праці формується людина без особливих фізіологічних відхилень, яка спроможна вести здоровий спосіб життя і прагне до повної гармонії.[6]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Електронний ресурс : http://www.tmfv.com.ua/journal/article/viewFile/577/567

2.Електорнний ресурс : http://bo0k.net/index.php?p=chapter&bid=4405&chapter=1

3.Електронний ресурс: http://www.horting.org.ua/node/1591

4.Електронний ресурс: http://udnz15.org/xarakteristika

5.Електронний ресурс: http://nemk-sport.at.ua/index/vpliv_fizichnogo_vikhovannja_na_rozumovu_ta_fizichnu_pracezdatnist_studentiv/0-16

6.Електронний ресурс: http://library.udpu.org.ua/library_files/psuh_pedagog_probl_silsk_shkolu/11/visnuk_25.pdf