Здоровий спосіб життя, як основа фізичного виховання школярів

Другий етап роботи полягав у проведенні констатуючого педагогічного експерименту, під час якого проводились бесіди і анкетування учнів 10 Б класу з метою вивчення культури ведення здорового способу життя.

На  третьому етапі проводили обробку анкетних даних, розробляли систему методичних прийомів по формуванню понять і знань валеологічного характеру.

На основі отриманих даних визначали умови створення позитивної мотивації  школярів до ведення здорового способу життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Формування  культури здорового способу життя школярів

 

Формування культури ЗСЖ – це спонука до включення в повсякденне життя індивіда різних нових для нього форм поведінки, корисних для здоров'я. Створення навколо школярів інформаційного середовища ЗСЖ яке не тільки напряму, але і опосередковано могло б впливати на формування його світогляду, оволодіння знаннями, на основі яких можливо грамотно, безпечно і з користю для організму взаємодіяти з навколишнім світом, поступово приведуть до того, що існуючі способи зміцнення здоров'я стають звичними і переростають в потребу.

Але на початку такої  роботи завжди стоїть необхідність перебудови управління поведінковою діяльністю дитини. Поза сумнівом, ця область діяльності лежить в полі професійних інтересів і компетенції педагогів. Особливість цього управління наявність інерційних зворотних зв'язків, корекція способу життя має відстрочений ефект, результати можуть виявитися через декілька років, крім того, необхідний постійний контроль за змінами і заохочення позитивних зрушень в стилі життя дитини.

Окрім позитивної мотивації  відносно свого здоров'я школярі повинні володіти базовими  знаннями про організм, здоров'я і можливі способи його зміцнення.

Педагогічна стратегія  формування ЗСЖ повинна сприяти  самостійному виробленню переконань на основі знань і досвіду, які мають школярі. Завдяки переконанням створюються спочатку стійка мотивація ЗСЖ, потім валеоготовність і самоконтрольована активність в зміцненні свого здоров'я.

Важливо не тільки накопичувати знання, але і знаходити для них практичне і постійне застосування на рівні природних потреб та звичок. Недостатньо знати і розуміти, важливо жити цим.

З урахуванням цього слід упроваджувати ЗСЖ в повсякденну діяльність школярів на основі формування традицій. З раннього дитинства навколо дітей створювати таке учбово-виховне середовище, яке б було насичене атрибутами, символікою, термінологією, знаннями, ритуалами і звичаями валеологічного характеру.

При організації занять оздоровчо-педагогічного характеру ми пропонуємо виходити з концепції формування культури і традицій ЗСЖ, запропонованої А. А. Дмитрієвим і І. Ю. Жуковіним (1990) [7]. Основними положеннями даної концепції є:

• облік принципів, закладених Л. З. Виготськім;
• цілісність і систематичність придбаних учнями знань валеологічного характеру;
• активне використання позаурочних форм роботи;
• формування практичних навичок і умінь валеологічного характеру;
• систематичний контроль за станом здоров'я і розвитку учнів.

Система валеологічної роботи має на увазі відповідальність всього педагогічного колективу за рівень фізичного розвитку, стан здоров'я і формування культури ЗСЖ дітей і вимагає науково-методичного підходу в учбово-педагогічному процесі.

3.1. Необхідність і умови формування культури ЗСЖ

 

З літературних джерел ми встановили, щоб бути здоровим, потрібні здорові життєві навички та здорові звички. Вже не доводиться доказувати, що принципи ЗСЖ – необхідні умови здоров'я. За словами академіка             Е. Чазова, проблема тепер в тому, щоб ці принципи засвоїв і виконував кожний. Особливо це важливо, щоб це розуміли і дотримувались учні. Сьогодні, людині початку 21 століття, доводиться вчитися ... здоровью!

При цьому необхідно  врахувати, що спосіб життя людини не складається сам по собі залежно  від обставин, а формується протягом життя цілеспрямовано і постійно.

 Здоровим бути нікого силою не примусиш. Л. М. Толстой писав „Смішні люди які палять, п’ють, обжираються, не працюють і перетворюють ніч на день, про те вимагають, щоб доктор зробив їх здоровими, не дивлячись на їх хворий спосіб життя”.

 Н. М. Амосов (1979) вважає, що головна перешкода  розповсюдженню ЗСЖ – це психіка людей, яка чинить опір обмеженням і навантаженням, поки немає реальної необхідності. Він говорить: „Режим обмежень і навантажень – так я називаю спосіб життя, що забезпечує здоров'я. Навантаження потрібні, щоб від детренованості не загаснули резерви. Потрібно упорядкувати спосіб нашого бурхливо поточного життя, інакше регулюючі системи (нервова і ендокринна) не справляться зі все більш зростаючими навантаженнями”.

Доктор Гуревич К.М. (1995) виділяє 4 групи умов негативного відношення людей до закликів вести ЗСЖ [25].

Перша група  характеризується індивідуальними особливостями конкретної людини (системою його життєвих цінностей, сукупністю звичок, рівнем освіти, характером інформованості, особливостями виховання, ступенем особистої зацікавленості, станом здоров'я).

Друга група умов пов'язана з особливостями суспільства, в якому живе людина (політичний і економічний устрій, характер історичних звичок і культурних традицій, особливості побуту, рівень суспільної свідомості і добробут).

 Третя група умов визначається особливостями місцевого оточення –соціального, етнічного, демографічного, екологічного, географічного і т.д. Сюди ж можна віднести правила, стереотипи, традиції, спосіб життя і стиль поведінки окремих груп суспільства, до яких належить людина (перш за все сім'я).

Четверта група  умов, що визначають відношення людини до агітації за ЗСЖ, пов'язана з самою агітацією. Бажання або небажання людей слідувати певній пораді залежить не тільки від цих людей, але і від характеру поради, від його форми і змісту.

ЗСЖ у філософській літературі трактується як „сукупність типових видів життєдіяльності індивіда, яка розглядається в єдності з умовами життя”. А. А. Дмитрієв (1990) вважає, що у зв'язку з цим визначенням можна достатньо чітко виявити умови, форми діяльності, поведінки, спілкування, інтереси, потреби, звичаї, традиції в середовищі учнівської молоді. Основними категоріями при цьому будуть їх учбова діяльність, спілкування з однолітками, батьками, вчителями, виконання домашніх завдань, дозвілля, рухова діяльність, харчування і сон. В цих вельми загальних категоріях способу життя школяра, як відзначає автор, закладені величезні можливості формування ЗСЖ.

 

3.2. Мотиваційні  фактори формування ЗСЖ учнівської молоді

 

Які ж мотивації лежать в основі формування стилю здорового способу життя людей?

Соковня-Семенова (2000) виділяє  наступні види мотивації:

1.   САМОЗБЕРЕЖЕННЯ. Коли людина знає, що, та або  інша дія напряму загрожує її життю, вона цю дію не чинить.

Формулювання мотивації  «Я не скоюю певні дії, оскільки вони загрожують моєму здоров'ю і життю».

2.   ПІДКОРЕННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНИМ  ВИМОГАМ. Людина живе в суспільстві,  яке протягом довгого часу  відбирало корисні звички, навики, виробляло систему захисту від  несприятливих чинників зовнішнього  середовища.

Формулювання мотивації  «Я підкоряюсь этнокультурным вимогам тому що хочу бути рівноправним членом суспільства, в якому живу. Від мого здорового способу життя залежать здоров'я і благополуччя інших.»

3.  ОТРИМАННЯ  ЗАДОВОЛЕННЯ  ВІД  САМОУДОСКОНАЛЕННЯ.

 Формулювання мотивації  «Відчуття здоров'я приносить мені радість, тому я роблю все, щоб зазнати це почуття».

4.    МОЖЛИВІСТЬ  ДЛЯ САМОУДОСКОНАЛЕННЯ.

 Формулювання мотивації  «Якщо я буду, здоровий, я зможу  піднятися на більш високий  ступінь суспільної сходинки».

5.  ДОСЯГНЕННЯ МАКСИМАЛЬНО МОЖЛИВОЇ КОМФОРТНОСТІ.

Формулювання мотивації  «Я здоровий, мене не турбує фізична  і психічна незручність».

Академік Е.А.Чазов стверджує: „Непросто позбутися звичок, закріплених протягом багатьох років. От чому так важливо формувати навички ЗСЖ з дитинства”.

Правильна організація  вище вказаних умов несе в собі величезну  можливість для формування культури ЗСЖ у дітей.

Діти у віці до одинадцяти років дуже довірливі і схильні  навіюванню. Якщо дитину весь час лякати хворобами і нещастями, то ми не розвинемо  у неї бажання бути здоровою, а викличемо постійний страх перед хворобами. Дитина повинна рости з свідомістю, що від її навичок в області гігієни і санітарії залежить накопичення здоров'я.

У дитини можна виробити охоронні стереотипи, закріплені через  отримання задоволення. „Я знаю, про користь виконання фіззарядки і роблю це усвідомлено, самостійно, і це приносить мені задоволення”, – подібного роду міркування прискорюють навчання і приносять користь для психічного і соматичного здоров'я.

Як вже наголошувалося, можливість формування культури ЗСЖ залежить від потреб дитини. Ієрархія потреб величезна. Але що вельми важливо для педагогів і психологів, це те, що вони не існують, ізольовано один від одного, вони змінються і удосконалюються залежно від зростання загальної культури дітей, їх знань про дійсність і відношення до них.

Отже, ми можемо впливати на їх формування і задоволення, а  значить, і на стан і розвиток здоров'я  учнів. Але для цього повинні  бути створені оптимальні умови, які  сприятимуть забезпеченню загального комфорту учасників освітнього процесу, особливо позитивних настроїв у школярів.      А. А. Ярулов (1998) вважає, що такі умови можуть бути створені, якщо основну увагу надавати задоволенню однією з основних потреб дитини в індивідуальному емоційно-ціннісному супроводі розвитку його особистості, у тому числі і в ході учбової і виховної діяльності.

Дана потреба характеризується можливостями задоволення складових  її змісту домагань на увагу, визнання, конструктивне спілкування, успішність в діяльності, пошану, підтримку, співпрацю, прояв активності, самостійності і інших.

Колесов В.Д. (1982) відзначає, що окрім позитивної мотивації відносно свого здоров'я дитина повинна  володіти базовими знаннями про організм, здоров'я і можливі  шляхи його зміцнення. Автор рекомендує при формуванні ЗСЖ демонструвати дітям відомий аналог (модель). В ідеалі для дітей з урахуванням їх конституціональних особливостей, статі і віку такими моделями могли б служити норми поведінки і стану здоров'я батьків, педагогів, знаменитих діячів науки, мистецтва, спортсменів. Таких моделей, на жаль, дуже часто діти з різних причин не можуть знайти ні в сім'ї, ні в засобах масової інформації. Саме тому, школа повинна стати для школярів «школою здоров'я», де вони зможуть придбати знання, практичні уміння і навики, необхідні для збереження і зміцнення свого здоров'я [15].

Не дивлячись на труднощі теперішнього часу, школа може і повинна грати активну роль в зміцненні здоров'я дітей і твердженні ЗСЖ (Грегор О. 1991) [6].

У зв'язку з цим, як одна з складових освіти виділяється валеологічна освіта – система освітніх заходів, направлених на формування валеологічного мислення і ЗСЖ людини. Найближчою метою особисто-орієнтованої валеологічної освіти є вироблення індивідуальної поведінкової стратегії, заснованої на стійкій мотивації ЗСЖ. Реалізація цієї найближчої мети складає основу загальної валеологічної освіти. Останнє призначене для забезпечення рівних стартових можливостей всім громадянам у виборі індивідуального ЗСЖ (В. В. Колбанов, 1999) [14].

Таким чином, формування культури ЗСЖ - це спонука до включення в повсякденне життя учнів різних нових для них форм поведінки, корисних для здоров'я, зміна, а то і зовсім відмова від багатьох шкідливих для здоров'я звичок, оволодіння знаннями,  на основі яких можна грамотно, безпечно і з користю для здоров'я почати вести ЗСЖ, поступово добиваючись, щоб ці повсякденні форми зміцнення здоров'я стали звичними (В. Р. Запорожченко, 1990).

 Щедріна А. Р. (1989) [32] вказує на те, що формування культури ЗСЖ – проблема комплексна. Не може йтися лише про способи і методи зміцнення здоров'я, профілактики захворювань. Необхідне підвищення ролі особових якостей людини в свідомому і вольовому ухваленні принципів ЗСЖ, а турбота про здоров'я, його зміцненні повинні стати ціннісними мотивами поведінки. При цьому виникає необхідність перебудови управління поведінковою діяльністю дитини, особливо дитини з проблемами в розвитку. Поза сумнівом, ця область діяльності лежить в полі професійних інтересів і компетенції педагогів (Колесов В.Д., 1982) [15].  

А. А. Дмитриев (1990) вказує на те, що однією з пріоритетних задач  школи є концентрація зусиль всього педагогічного колективу на формуванні ЗСЖ школярів. Це торкається умов мешкання, харчування, режиму, учбово-пізнавальної діяльності, занять фізичною культурою і спортом та ін [7].

 

3.3. Оцінка стану здоров’я та чинників здорового способу життя старшокласників

 

Для оцінки стану  здоров’я учнів і частоти захворюваності ми використовували такі джерела  інформації як, журнали відвідування навчальних занять, медичні довідки про звільнення від уроків фізкультури, результати масових медичних оглядів, які проводяться в школах і підліткових медичних закладах. Провівши бесіди з медпрацівниками школи та проаналізувавши вище вказані документи ми отримали дані які свідчать про рівень здоров’я школярів досліджуваного класу. Із загальної кількості учнів (32 чоловік) досліджуваного 10 Б класу   22,3 % мають різні нозологічні форми захворювання. Найбільш поширеними хронічними захворюваннями є хронічний гастрит, аденоїди ІІ ступеня та гіпертрофія щитовидної залози. Дослідженням встановлено, що в середньому, кожен учень протягом року пропускає від 5 до 12 днів через хворобу. 50 %-80 % дітей хворіють від одного до трьох разів на рік і близько 10 % більше чотирьох разів.