Здоровий спосіб життя як основа фiзичного виховання школярiв

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ  ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

Кафедра теорії і методики фізичного виховання

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

ЗДОРОВИЙ  СПОСІБ ЖИТТЯ,

ЯК  ОСНОВА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

 

 

Виконала: студентка 21 групи інституту фізичної культури та здоров’я спеціальності

“Фізичне виховання”

 

 

Перевірила:

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри теорії і методики

фізичного виховання

 

 

 

 

 

 

ЛУЦЬК 2013

ЗМІСТ

 

	ВСТУП ..………………………………………………...……	3
РОЗДІЛ 1.	Теоретичні  аспекти здорового способу життя .................	5
1.1.	Визначення поняття  “здоров’я” людини, його компоненти та передумови …………………………………………..…….	5
1.2.	Поняття і складові здорового  способу життя ......................	10
1.3.	Показники здорового способу життя та засоби впливу на його формування ...................................................................	14
РОЗДІЛ 2.	Завдання, методи та організація дослідження ..................	17
РОЗДІЛ 3.	Формування  культури здорового способу життя  школярів	19
3.1.	Необхідність  і умови формування культури ЗСЖ ................	20
3.2.	Мотиваційні фактори  формування ЗСЖ учнівської молоді .	22
3.3.	Оцінка стану здоров’я та чинників здорового способу життя  старшокласників ...........................................................	25
	Висновки…………………………………………………....…	28
	Практичні рекомендації ........................................................	29
	Література…………………………………....……………….	31

 

 

 

 

 

 

 

В С Т У П

Здоров’я  населення – показник добробуту  держави, тому його збереження є завданням державного рівня. Особливої уваги потребує учнівська молодь, усвідомлення нею цінностей здоров’я, розуміння визначальної ролі здорового способу життя та формування індивідуальної поведінки кожної молодої людини на цих засадах.

Глобальна вагомість і актуальність даної проблеми викликала необхідність ґрунтовних досліджень феномена здоров`я людини і його складників, пошуку шляхів позитивного впливу чинників ЗСЖ.

Об’єкт дослідження: процес формування культури і традицій здорового способу життя школярів.

Предмет дослідження: Зміст роботи позакласних занять, методичні прийоми, що направлені на формування культури здорового способу життя учнівської молоді.

Гіпотеза  дослідження: Ми припускаємо, що позакласні заняття, що включають різні методичні прийоми по формуванню традицій і культури здорового способу життя, сприятимуть засвоєнню знань валеологічного характеру і створенню позитивної мотивації до збереження і зміцнення здоров’я школярів.

Мета  дослідження: виявити умови створення позитивної мотивації до здорового способу життя, вивчити систему методичних прийомів по формуванню понять і знань валеологічного характеру школярів.

Теоретична значущість дослідження визначається тим, що його результати дозволяють розширити і поглибити наукові уявлення про особливості формування культури здорового способу життя школярів.

Положення, що виносяться на захист:

На захист виносяться виділені методичні прийоми, направлені на створення позитивної мотивації до здорового способу  життя і формування знань валеологічного характеру школярів.

Ці методичні  прийоми сприятимуть оптимізації  роботи по  формуванню культури здорового  способу життя учнівської молоді.

Практична значущість дослідження полягає в розробці змісту програми позакласних занять оздоровчо-педагогічної спрямованості, яка сприяє створенню позитивної мотивації до здорового способу життя і засвоєння знань валеологічного характеру, що, дозволить успішніше розв’язати проблему формування культури здорового способу життя учнів різних вікових груп.

Наукова новизна полягає в тому, що на позакласних заняттях, як засіб формування культури здорового способу життя школярів була використана програма оздоровчо-педагогічних занять, направлена на засвоєння умінь і навичок збереження власного здоров’я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДОРООГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

 

1. Визначення поняття “здоров`я” людини, його компоненти та передумови

 

Сучасні уявлення світової науки стосовно феномена здоров`я  людини ґрунтуються на новому розумінні  актуальності проблеми виживання людства  взагалі. Наприкінці ХХ століття лідери світової науки зарахували проблему здоров`я до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює факт подальшого існування людства як біологічного виду на планеті Земля [1]. Нині у науковому обігу виникло нове визначення – антропологічна катастрофа [24], сутність якої полягає в тому, що згідно з основним біологічним законом кожен біологічний вид вимирає, якщо змінюються умови існування, до яких він був пристосований тисячоліттями в ході еволюції. До останнього етапу розвитку людства (до початку ХХ століття) умови його існування формувала природа, і саме до цих умов організм людини і пристосувався біологічно протягом попереднього еволюційного періоду. Але з того часу як людина охопила своєю діяльністю майже всю планету (ХХ століття) вона почала істотно змінювати умови життєдіяльності, до яких була пристосована в своєму історико-біологічному розвитку [19]. Ці зміни в останній чверті століття, як свідчать об`єктивно дослідження, набули катастрофічного масштабу. За даними медичної статистики підвищення показників захворюваності і смертності спостерігається саме з другої половини ХХ століття, і деякі вчені пов`язують це з тим, що негативні процеси набули планетарного розмаху [15].

Глобальна вагомість  і актуальність проблеми викликала  необхідність ґрунтовних досліджень феномена здоров`я людини і його складників, пошуку шляхів позитивного впливу.

Поняття здоров`я. За сучасними уявленнями, здоров`я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров’я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об`єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони здоров`я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше – на умови і спосіб життя (близько 50%) [5, 13, 17].

Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення здоров`я, викладене в Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): „Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад”.

Крім розглянутого підходу, що став базовим, існує широкий перелік дещо інших підходів до визначення поняття здоров’я людини. У своїй праці “5 слагаемых здорового образа жизни” Коршунова Н.А. проводить досить детальний аналіз відомих поглядів, визначень та підходів до поняття здоров’я. На її думку, – “у даний час усе більше утверджується точка зору, відповідно до якої здоров’я визначається взаємодією біологічних та соціальних чинників, тобто зовнішні впливи опосередковані особливостями функцій організму та їх регуляторних систем.” [16].

Існує визначення здоров’я як стан оптимальної життєдіяльності  людини.

В науковій літературі аналізується понад 200 визначень поняття “  здоров’я” і дискусія щодо визначення поняття здоров’я ще триває, але  важливим є визнання того, що здоров’я людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоров’я.

Поняття сфер або складових здоров’я. Світова наука розробила цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові - фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров`я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.

До сфери фізичного здоров’я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров`я пов`язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства – освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва активна антифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює стан духовного здоров`я індивіда.

Соціальне здоров’я пов’язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму - сім`єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв`язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров`ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі - економічної, політичної, соціальної, духовної.

Зрозуміло, що у реальному  житті всі чотири складових - соціальна, духовна, фізична, психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров`я людини як цілісного складного феномена.

Поняття передумов здоров’я. До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.

Мир. Поняття миру розуміється ширше, ніж відсутність стану війни в державі. Очевидно, що відсутність мирних стосунків в сім`ї, конфлікти з ближнім оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим здоров`я - фізичній, психічній, духовній, соціальній.

Дах над головою. Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного походження. Важливим є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо).

Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов здоров`я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права, неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь-яких сильних або владних структур. Наявність цих передумов створює у людини відчуття захищеності і впевненості в майбутньому, а також надає рівні (в межах чинного законодавства) потенційні можливості в реалізації потреб і здібностей, набуття гідного соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових визначників. І незалежно від ступеня використання цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві справляє позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров`я.

Освіта. Рівень здоров`я, як правило, безпосередньо пов`язаний з рівнем освіти. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров`я воно демонструє. Природно, що піклування про власне і громадське здоров`я неможливо без знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти в даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше - як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему здоров`я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального і громадського здоров`я в усіх його проявах, сферах, рівнях.

Харчування. Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров`я і протидіє природному процесу старіння.