Програма реабілітації при синдромі портальної гіпертензії

 

Щадний режим, метою  якого, як і тренуючої, є загальне зміцнення і відновлення порушених  функцій організму, відрізняється  від тренуючої відомими обмеженнями  кількості та інтенсивності призначаються  процедур, тривалості та дальності  прогулянок і екскурсій, щадним комплексом гігієнічної і лікувальної гімнастики, більш тривалим сном і відпочинком  до ї після процедур, обмеженнями  в дієті і т.д.

 

Щадний режим призначають  при вираженій серцево-судинній недостатності, схильності хворобливих  процесів до загострень, а також  при інших захворюваннях, що вимагають  обережної і делікатної терапії.

 

Так, наприклад, при  щадному режимі прогулянки обмежуються  територією лікувального закладу; іноді  замість прогулянок рекомендується пасивний відпочинок у вигляді перебування  на повітрі в спокійній обстановці. Перебувати на пляжі можна тільки в нежарке час, т е до 11 год  ранку і після 5 годин вечора і  т.д.

 

Режим з середньою фізичною активністю.

Мета: відновлення адаптаціютренирующим навантажень. Регулювання процесів порушення та гальмування у центральній нервову систему, нормалізація вегетативних функцій. Стимуляція обмінних процесів, боротьби з застійними явищами в черевної порожнини, поліпшення регенеративних процесів.

Зміст режиму: передбачаютьбальнео- і фізіотерапевтичні процедури. Ранкова гігієнічна гімнастика груповим методом з малої навантаженням (тривалістю 12-15 хв, моторної щільністю 50-60%).ЛГ з середньої навантаженням (тривалістю 25-30 хв, 3-4 заняття щодня по 5-10 хвилин).Дозированние прогулянки в повільному і середньому темпі протяжністю 6 км і кутом підйому до 10° 1-2 десь у день. Дозволяється гра в крокет, кегельбан, містечка, настільний теніс, бадмінтон по спрощеним правилам з малої навантаженням, загалом до 40-60 хвилин. Спортивні вправи (водний і продовжувати зимовий спорт) з малої навантаженням, дозована веслування, їзда верхом, лижні прогулянки.

 

Свідчення до призначенню режиму: хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту в фазі повної ремісії, 1-3 року після резекції шлунка. Режим також показаний хворим, перекладеними зі щадного режиму.

 

Завдання ЛФК

Лікувальна фізкультура (ЛФК) - Сукупність методів лікування, профілактики та медичної реабілітації, заснованих на використанні фізичних вправ, спеціально підібраних і методично  розроблених. При їх призначенні  лікар враховує особливості захворювання, характер, ступінь і стадію хворобливого процесу в системах та органах.

 

В основі лікувальної  дії фізичних вправ лежать строго дозовані навантаження стосовно хворим і ослабленим. Розрізняють загальну тренування - для зміцнення і оздоровлення організму в цілому, і тренування спеціальні - спрямовані на усунення порушених  функцій певних систем і органів.

 

Гімнастичні вправи в  лікувальній фізкультурі класифікуються:

а) по анатомічного принципу - для конкретних м'язових груп (м'язи  рук, ніг, дихальні і т.д.);

б) по самостійності - активні (їх повністю самим хворим) і пасивні (виконувані хворим з порушеною  руховою функцією за допомогою здорової кінцівки, або за допомогою методиста).

 

Для здійснення завдання підбирають ті чи інші групи вправ (наприклад, для зміцнення м'язів живота - вправи в положенні стоячи, сидячи і лежачи), в результаті яких організм адаптується  до поступово зростаючих навантажень  і коректує (вирівнює), викликані  захворюванням порушення.

 

Призначає лікувальну фізкультуру лікуючий лікар, а лікар-фахівець з ЛФК визначає методику занять. Процедури проводить інструктор, в особливо складних випадках - лікар  по ЛФК. Застосування лікувальної фізкультури, підвищуючи ефективність комплексної  терапії хворих, прискорює терміни  одужання і попереджає подальше прогресування захворювання.

 

Комплекс вправ  ЛФК

1. Ходьба по кімнаті з високим  підніманням колін протягом 1-2 хвилин. Дихання довільне.

 

2. Вихідне положення (ВП) – стоячи; ноги на ширині плечей, руки зігнуті у  ліктях, кисті на плечах, лікті опущені. Колові рухи плечами вперед та назад. Темп середній. Дихання довільне. Повторити  по 5-6 раз в кожну сторону.

 

3. ВП - стоячи; ноги разом, руки перед груддю. Відвести лікті назад (вдих). Повернутися у ВП (видих). Лікті повинні бути на рівні підпахової  западини. Темп середній. Повторити 5-6 раз.

 

4. ВП - стоячи; ноги на ширині плечей, руки на поясі. Подвійні нахили тулуба вліво та вправо з підніманням протилежної руки вверх. Дихання довільне. Темп середній. Повторити по 4-5 раз в кожну сторону.

 

5. ВП - стоячи; ноги разом, руки вздовж тулуба. Руки перевести вперед. Махом лівої ноги достати пальці правої руки, потім навпаки. Дихання довільне. Темп середній. Повторити 5-6 раз кожною ногою.

 

6. ВП - стоячи; ноги на ширині плечей, руки розведені в сторони. Схрестити передпліччя на грудях, тулуб і голову трохи нахилити вперед (швидкий видих). Повернутися у ВП (вдих). Темп повільний. Повторити 4-5 раз.

 

7. ВП - лежачи на спині з опорою на зігнуті у ліктях руки; передпліччя перпендикулярні до підлоги. Підняти грудну клітину (вдих), опустити (видих). Голову від підлоги не відривати. Темп повільний. Повторити 6-8 раз.

 

8. ВП - лежачи на спині; руки вздовж тулуба. Підняти руки вверх (за голову)(вдих),опустити їх (видих). Темп середній. Повторити 6-8 раз. 
9. ВП - стоячи; ноги на ширині плечей, руки на поясі. Колові рухи тулубом почергово в кожну сторону по 3-4 рази. Дихання довільне. Темп середній.
10. ВП - стоячи; ноги разом, руки на поясі. Присісти з витягнутими вперед руками. Дихання довільне. Темп повільний. Повторити 5-6 раз.

 

11. ВП - стоячи; ноги разом, ліва рука на грудях, права - на животі. Натиснути рукою на живіт, плечі опустити вниз (подовжений видих). Повернутися у ВП (вдих). Темп повільний. Повторити 6-8 раз.

 

12. Ходьба по кімнаті протягом 1 хв. Дихання глибоке. Темп середній, з  переходом на повільний.

 

 

Висновки

Портальна гіпертензія  тяжке хронічне захворювання, яке  супроводжується хронічним гастродуоденідом та езофагітом.

Діагностується це захворювання: УЗД, фіброгастроскопією та замірюванням венозного тиску.

Хворі на портальну  гіпертензію постійно повинні проходити  обстеження в стаціонарі задля запобігання  ускладнень та внутрішніх кровотеч.

Єдиним ефективним методом лікування є накладання анастамозу.

Та навіть після  операції хворим призначається спокійний  спосіб життя, забороняються фізичні  навантаження та в разі потреби призначається  ЛФК.

Також окрім ЛФК  призначається спеціальна дієта, забороняється  вживання алкоголю та існує протипоказання до деяких медичних препаратів.

Тож як можна побачити, синдром портальної гіпертензії  складне та неезпечне захворювання.

 

Список використаної літератури

• Гарбузенко Д. В. Лечебная тактика при кровотечениях из варикозно расширенных вен желудка // Анн. хир. гепатол. — 2007. — Т.12, № 1.- С.96-103.
• Углов Ф. Г., Корякина Т. О. Хирургическое лечение портальной гипертензии. — Л. : Медицина, 1964. — 220 с.
• Гарбузенко Д. В. Профилактика кровотечений из варикозно расширенных вен пищевода и желудка у больных циррозом печени // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. — 2004. — Т. 14, № 4. — С. 8-14.
• Шерцингер А. Г., Жигалова С. Б., Мусин Р. А. и др. Осложнения после эндоскопических вмешательств у больных портальной гипертензией // Анн. хир. гепатол. — 2007. — Т.12, № 2. — С.16-21.
• Лебезев В. М., Ерамишанцев А. К., Григорян Р. С. Сочетанные операции в профилактике гастроэзофа-геальных кровотечениий у больных с портальной гипертензией // Анн. хир. гепатол. — 2006. — Т.11, № 2. — С.16-20.
• Пациора М. Д. Хирургия портальной гипертензии. — Ташкент : Медицина, 1984. — 319 с.