Содержание процесса физического воспитания в системе педагогического образования

ЗМІСТ

Введення

Глава I. Фізичне виховання в системі педагогічної освіти

Глава II. Способи і типи змісту фізичного виховання

2.1. Способи змісту процесу фізичного виховання

2.2. Типи змісту фізичного виховання

Глава III. Перспективи розвитку фізичного виховання в системі педагогічної освіти

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Актуальність теми роботи безперечна. На сучасному етапі на загальному тлі неблагополуччя здоров'я населення особливої ​​актуальності представляє збереження, зміцнення і формування здоров'я педагогів, так як, на думку фахівців, освітні установи є найважливішою ланкою соціалізації підростаючого покоління та відіграють значну роль у формуванні мотивації збереження здоров'я всіх учасників освітнього процесу.

Ведучими соціально зумовленими чинниками ризику, що втілюють загрозу збереження, розвитку і реалізації людського потенціалу Росії, є:

- Тенденції до зменшення тривалості життя і зростання смертності населення;

- Зниження рівня фізичного та психічного здоров'я під впливом соціальних, екологічних та педагогічних факторів середовища життєдіяльності;

- Погіршення положення дітей, сім'ї, молоді як найважливіших складових людського потенціалу майбутніх поколінь;

- Розвиток педагогічної науки і освіти та їх незатребуваність владою.

Звернення до фізичної культури в системі педагогічної освіти у зв'язку з вирішенням зазначених проблем передбачає, що, по-перше, порушується питання формування попереджувального механізму подальшого розвитку негативних тенденцій в стані здоров'я підростаючого покоління нашої країни.

По-друге, по суті фізичного виховання закладається механізм компенсації дефіциту в стані і якості здоров'я майбутніх педагогів, вже проявився до теперішнього часу.

По-третє, проектується варіативна логіка включення студентів педагогічних освітніх установ у процес збереження та зміцнення здоров'я за допомогою зміни змісту процесу фізичного виховання, враховуючи їх досвід у даній сфері, інтелектуальні, фізичні і психічні можливості.

І все це спрямовано на реалізацію накопиченого в навчальному закладі потенціалу в професійно-педагогічної діяльності.

У зв'язку з цим досить актуальним представляється розгляд і вивчення змісту процесу фізичного виховання в системі педагогічної освіти.

Метою даної роботи є систематизація, накопичення і закріплення знань про зміст процесу фізичного виховання в системі педагогічної освіти.

Для реалізації даної мети необхідно вирішити такі завдання:

- Розглянути фізичне виховання в системі педагогічної освіти;

- Вивчити способи і типи змісту фізичного виховання;

- Проаналізувати перспективи розвитку фізичного виховання в системі педагогічної освіти.

Глава I. Фізичне виховання в системі педагогічної освіти

Соціальна ситуація передбачає зміну логіки навчально-виховного процесу в педагогічному навчальному закладі: відмова від жорсткої нормативності, обов'язковості, авторитарності і т.п.

При психолого-педагогічному аналізі сутність склалася в нашій країні традиційної системи освіти розглядається як прояв знання центричного підходу в сфері освіти, який характеризується насамперед односторонньої орієнтацією на кінцевий результат навчально-виховного процесу - формування знань, умінь, навичок. При цьому зміст, методи, форми та перебіг навчання повністю підлаштовуються під заданий ззовні стандарт. У рамках такого навчання відбуваються лише локальні зміни, модернізація деяких компонентів системи освіти, але залишаються невирішеними цілий ряд зовнішніх і внутрішніх педагогічних суперечностей.

Особливо важливим у підготовці майбутнього вчителя до педагогічної діяльності є формування у неї є, в разі вимог об'єктивної ситуації змінити свою установку, скоригувати програму діяльності та поведінки. Відсутність жорсткості установок та наявність поведінкової гнучкості виділяється в якості базової характеристики психологічного фундаменту особистості педагога-професіонала. Рухливість і гнучкість професійних установок перешкоджають процесу "регресу компетентності" як негативного результату педагогічного досвіду вчителя. У разі нездатності вчителя прийняти об'єктивну необхідність коригування плану діяльності проявляється його схильність до ригідності поведінки.

Тому при підготовці студентів педагогічного освітнього закладу до професійної діяльності підвищується значення виховання педагогом мотивації до власного зміни, оволодіння вміннями розуміти свою поведінку і враховувати наслідки своїх дій у взаємовідносинах з учасниками виховного процесу. Таким чином, в даний час в освітньому просторі і громадській думці затребуються новий образ педагога.

В даний час навчальна дисципліна "фізична культура" для студентів педагогічних навчальних закладів включає в якості обов'язкового мінімуму ряд дидактичних одиниць, інтегруючих тематику теоретичного, практичного та контрольного навчального матеріалу (фізична культура в загальнокультурної та професійної підготовки студентів; соціально-біологічні основи ФК; основи здорового способу і стилю життя; оздоровча система і спорт; професійно-прикладна фізична підготовка студентів).

Навчальний матеріал кожної дидактичної одиниці диференційований на розділи і підрозділи програми:

1) теоретичний, спрямований на формування у студентів світоглядної системи науково-практичних знань і ставлення до ФК;

2) практичний, що складається з двох підрозділів - методико-практичного, що забезпечує операціональне оволодіння методами і способами фізкультурної діяльності для досягнення навчальних, професійних і життєвих цілей особистості; навчально-тренувального, сприяючого придбання досвіду творчої практичної діяльності, розвитку самодіяльності у використанні коштів фізичної культури і спорту з метою фізичного вдосконалення, підвищення рівня функціональних і рухових здібностей з урахуванням індивідуального здоров'я. [1]

Можна припустити такі цілі виховання культури здоров'я майбутніх педагогів у процесі фізкультурно-спортивної діяльності:

- Формування у викладачів цілісної системи знань про здоров'я людини, яка включала б у себе всі питання психології, педагогіки, гігієни, етики, релігії, що, у свою чергу, знаходить вираження у творчій педагогічній діяльності з користю для себе і для суспільства, що розуміється як інноваційна діяльність, перетворююча культуру суспільства;

- Підвищення рівня готовності педагога до формування духовного, рефлексивного самосвідомості студентів, виховання у них таких якостей, як відповідальність по відношенню до власного здоров'я та здоров'я учнів, які забезпечили б підготовку майбутнього педагога до життя і професійної діяльності в гармонійному взаємодії з навколишнім середовищем та іншими людьми ;

- Виховання фізичної та духовної культури, які слід розглядати як елементи професійної освіти, так як це цілеспрямоване формування усвідомлених якостей, переконань, норм поведінки, що відображають ставлення людини до себе і оточуючих його людей, потреби самовиховання і самовдосконалення;

- Організація освіти, що відповідає вимогам сучасної концепції педагогічної освіти, що підняло б на якісний рівень професійну підготовку кваліфікованих кадрів для педагогічної діяльності відповідно до потреб суспільства. [2]

Однак у професійних орієнтаціях сучасного типового вчителя спостерігається відкрите і, можливо, неусвідомлене, але глибоке й істотне протиріччя цінностей та ідеалів.

Невипадково 78% опитаних вчителів відчувають у тій чи іншій мірі нервові зриви, стреси, зумовлені особистими проблемами і побутовими труднощами (50%), перевантаженнями в роботі (36%). [3]

Проведені протягом останніх десяти років дослідження свідчать, що поряд з "рівнем освіти", "сім'єю", "цікавою роботою" в системі соціокультурних цінностей педагогічних працівників "здоров'я" вважається провідною, але слабко пов'язане з фізичною культурою. Більш того, було виявлено, що тільки 14,4% вчителів цілеспрямовано займаються руховою активністю, 17,4% - не займаються взагалі і 32,8% - іноді. Суб'єктивно свій стан здоров'я вони оцінили наступним чином: абсолютно здорові - 5,6%, цілком здорові - 23%, вважають своє здоров'я задовільним - 34,9% і поганим - 5,1% педагогів. [4]

Крім того, викладачі фізичної культури свідчать, що в педагогічних навчальних закладах не проводяться спеціальні фізкультурно-спортивні заходи оздоровчої спрямованості, призначені для педагогів. Відповідно спостерігається помилкова (завищена) оцінка рівня їх фізичної підготовленості: на думку викладачів фізичної культури, у 37% вона знаходиться на високому рівні, у 60% - на середньому. [5]

Вчителі рідко і з низькою виховно-освітньої ефективністю використовують фізкультурно-спортивну діяльність для згуртування навчальних груп, формування позитивних рис і характеру учнів. Пропагандистська діяльність учителів у сфері фізичної культури, як правило, дуже рідкісна і малоефективна, так як позбавлена ​​фундаментального підстави - особистої переконаності.

На основі типології самовизначення до професійної діяльності [6] можна виділити таку типологію самовизначення студента до формування здорового способу життя в процесі фізичного виховання:

1. Самовизначення у своїй діяльності (самовизначення у фізичному і духовному статус студента; самовизначення в локальному дії (миследействій) як в оздоровчій процедурі; самовизначення в системі дій (миследействій) як в здравотворческой; самовизначення в системі діяльності (миследіяльності) щодо формування здоров'я).

2. Самовизначення в оздоровчій рефлексії (самовизначення в проекті оздоровчих дій; самовизначення в основі здравотворческого проектування; самовизначення в собі як в Людині і професіоналів).

3. Самовизначення у діяльності щодо формування здорового способу життя (самовизначення у здоров'ї як цінності, самовизначення у локальному дії з формування здорового способу життя; самовизначення в системі дій; самовизначення у всій діяльності; самовизначення в результатах діяльності з формування здорового способу життя).

4. Самовизначення в системі "учень-педагог" (самовизначення в цілісному функціональному "баченні" навчальної та педагогічної діяльності як здравотворческой; самовизначення в собі як Учня, Людини і Педагога як в об'єкт і суб'єкт здравотворческой діяльності; самовизначення у відносинах в системі "вчитель-учень "як факторі здравотворческой діяльності). [7]

Інтеграція процесів фізичного і духовного виховання на основі самовизначення у здоровому способі життя в процесі професійної підготовки передбачає формування у викладача наступних знань і умінь у сфері культури здоров'я:

- Розуміти організаційну структуру професійної діяльності та інтегровану міждисциплінарну специфіку фізичної культури, її зв'язок з комплексом дисциплін гуманітарного, професійного, загальноосвітнього блоків;

- Проводити оцінку державних освітніх стандартів, навчальних програм, навчальних планів та освітніх технологій з точки зору впливу на фізичний і духовний аспекти здоров'я суб'єктів навчально-виховного процесу;

- Знати форми, засоби та методи педагогічної діяльності, володіти навичками аналізу навчально-виховних ситуацій, визначення та вирішення педагогічних завдань з позиції цілісності освітнього процесу, включаючи інтеграцію фізичного і духовного виховання;

- Розуміти значення діагностики та своєчасної корекції духовного, фізичного і психічного розвитку та стану людини для збереження здоров'я;

- Знати закономірності та особливості духовного, фізичного і психічного розвитку на різних етапах онтогенезу людини;

- Знати критерії оцінки норми і відхилень духовного, фізичного та психічного розвитку;

- Мати уявлення про шляхи і засоби корекції та реабілітації;

- Розуміти адаптаційний характер реакцій (адаптації) людини до дії географічних, кліматичних, соціальних та освітніх чинників;

- Мати уявлення про вимоги до середовища існування для збереження здоров'я дитини, дорослого і старого людини;

- Володіти методами діагностики і дослідження систем організму людини, вміти оцінювати рівень функціонального стану серцево-судинної, дихальної та нервової систем здорової людини;

- Знати вікові норми і мати уявлення про сенсорні, моторних та центральних порушення комунікативної поведінки і мови;

- Мати уявлення про типологічних особливостях здорової людини і вміти визначати типологічні особливості фізичного і психічного розвитку людини;

- Вміти визначати розумову і фізичну працездатність, готовність до систематичних навантажень в різні вікові періоди;

- Вміти оцінювати фізичні навантаження на уроках фізичної культури і спортивних тренуваннях і визначати їх відповідність віком та фізичної підготовленості людини;

- Вміти визначати ступінь втоми здорової людини після фізичних і розумових навантажень;

- Вміти визначати протипоказання до виконання фізичних і розумових навантажень у зв'язку з віком, станом здоров'я;

- Вміти скласти базу даних індивідуальних антропометричних і психофізіологічних показників людини в процесі розвитку;

- Вміти визначати за функціональними показниками адаптаційні можливості людини до зміни клімато-географічних і соціальних умов;

- Розуміти особливості динаміки розвитку і взаємодії дітей, які виховуються без батьків, у малих і великих соціальних групах;

- Вміти спрямовувати процеси навчання і виховання відповідно з індивідуальними особливостями духовного, фізичного та психічного розвитку;

- Вести педагогічну діяльність з навчання учнів знань про будову і функції організму, зміні їх зі діях несприятливих факторів зовнішнього середовища, інфекціях і гіподинамії;

- Навчати учнів оцінювати свій фізичний стан, виявляти шкідливі фактори, що негативно впливають на здоров'я, використовувати фізичні навантаження, природні фактори та інші доступні засоби для збереження і зміцнення здоров'я.

Глава II. Способи і типи змісту фізичного виховання

2.1. Способи змісту процесу фізичного виховання

Сутністю процесу фізичного виховання є освоєння актуальних елементів системи цінностей даної сфери культури, затребуваних особистістю, колективом, спільнотою. [8]

Сутністю процесу духовного виховання майбутніх педагогів є просування особистості по ієрархії особистісних смислів [9].

Беручи до уваги те, що зміст процесу виховання розглядаємо як взаємодія вчителя і учня, можна оцінювати ефективність спрямованості педагогічної освіти на інтеграцію процесів фізичного і духовного виховання студентів у навчальному закладі за показниками взаємодії педагога і учня.