Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства

Керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, включаючи установи банків, громадяни, в тому числі суб'єкти підприємницької  діяльності, в разі порушення норм податкового права можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність - це засоби адміністративного впливу за допомогою адміністративно-правових норм, які містять осудження винного та його діяння і передбачають негативні наслідки для правопорушника. Особливостями адміністративних санкцій є: 1) відсутність тяжких правових наслідків; 2) застосування щодо менш тяжких податкових правопорушень (проступків); 3) адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості.

Адміністративний  штраф відповідно до ст. 27 КпАП України є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених зазначеним Кодексом та іншими законами України. Під посадовими особами розуміються особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням (ст. 164 КпАП).

Підстави притягнення  до адміністративної відповідальності та санкції, які накладаються на порушників, визначені чинним податковим законодавством. У той же час притягнення до адміністративної відповідальності за порушення норм податкового законодавства  здійснюється у порядку, визначеному  Кодексом України про адміністративні  правопорушення. Підставою для адміністративної відповідальності за порушення податкового  законодавства є наявність складу адміністративного правопорушення - винного умисного або необережного діяння або бездіяльності, яке посягає  на суспільні відносини, що охороняються законом, за які законодавство передбачає адміністративну відповідальність.

Якщо рішення про застосування фінансових санкцій приймається  лише на підставі акта перевірки, то для ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення обов'язковою умовою є протокол про адміністративне правопорушення, який має відповідати вимогам ст. 256 КпАП. Протокол підписують працівник податкового органу, який його складає, та порушник. За відсутності протоколу немає і будь-яких правових підстав для накладення адміністративного штрафу.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову  службу в Україні" та ст. 234 КпАП протокол протягом 15 днів з моменту надходження  розглядається керівником (заступником  керівника) податкового органу, працівник  якого склав протокол. Про час  і місце розгляду справи в обов'язковому порядку повідомляється порушник. За результатами розгляду виносять постанову  про накладення адміністративного  штрафу або про припинення справи (ст. 284 КпАП).

Обов'язковою умовою притягнення  до адміністративної відповідальності є наявність вини у діях порушника.

Щодо розміру адміністративного  штрафу, який може бути накладений на посадових  осіб підприємства, то він , як правило, може коливатися, хоч і прив'язаний до неоподатковуваного мінімуму. За перше  порушення накладається штраф у  сумі до 170 грн. (від 5 до 10 неоподатковуваних  мінімумів), а за повторне протягом року - до 340 грн. (від 10 до 20 неоподатковуваних  мінімумів).

У ст. 9 КпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням вважається не тільки дія, а й бездіяльність, за яку  законодавство передбачає адміністративну  відповідальність. В обов'язки керівника  та інших посадових осіб входить  забезпечення додержання підприємством  у цілому законодавчих актів та контроль за працівниками з метою недопущення  правопорушень. Відповідно до ст. 14 посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні  правопорушення, пов'язані з недодержанням правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Директор і головний бухгалтер  не завжди платять штраф. Оскільки керівник та головний бухгалтер - дві перші  посадові особи підприємства, їх, як правило, звинувачують у виявлених  правопорушеннях на підприємстві, тому що до їх обов'язків входить забезпечення додержання підприємством законодавчих актів. Так, зокрема, допущення порушення  порядку застосування ЕККА на підприємстві вважається недодержанням правил, забезпечення виконання яких входить до службових  обов'язків відповідних осіб, або  деякою мірою - бездіяльністю. Однак, наприклад, якщо підприємство має кілька торгових точок, адміністративну відповідальність буде покладено дійсно на винних осіб, а не керівника та головного бухгалтера. Для цього керівник наказом по підприємству призначає відповідальних посадових осіб, завідуючих магазинами, старших зміни, старших продавців  та інших з правом виконання організаційно-розпорядчих  функцій та адміністративно-господарських  обов'язків у кожній торговій точці, передбачивши їхніми обов'язками відповідальність за додержання порядку проведення розрахунків  зі споживачами. Тому у разі виявлення  порушення керівник і головний бухгалтер  можуть дати пояснення та копію відповідного наказу про призначення відповідальних осіб у конкретній торговій точці, які  виступатимуть як посадові і повинні  нести відповідальність. Коли керівник і головний бухгалтер не дають  аргументованих доказів відсутності  своєї вини, податківці штрафують  саме їх, тому що завідуючий магазином  чи старший продавець у будь-який час завжди можуть заявити, що вони не посадові особи.

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті лише особи, які  досягли на момент здійснення правопорушення шістнадцяти років.

Адміністративне стягнення (штраф) може бути накладено не пізніше  як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а за тривалого правопорушення - через два місяці з дня його виявлення. Тобто якщо, наприклад, існує  факт неподання податкової декларації (тривале правопорушення, оскільки декларацію все ще не подано), який виявлено під час проведення перевірки податковими органами, то вони мають право протягом двох місяців накласти адміністративний штраф на посадових осіб. Проте, якщо наявний факт несвоєчасного подання податкової декларації (декларацію подано на кілька днів пізніше від встановленого терміну), а податківці це виявили, наприклад, через три місяці, то адміністративний штраф не накладатиметься у зв'язку з простроченням двомісячного терміну, протягом якого податкові органи мали право його накласти.

За аналогією з оскарженням  дій представників податкової служби щодо застосування фінансових санкцій  платники податків мають право оскаржувати  дії зазначених осіб щодо застосування адміністративної відповідальності.

За наслідками розгляду скарги на постанову у справі накладення адміністративного стягнення державна адміністрація (інспекція) приймає  одне з таких рішень: залишає постанову  без змін, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову  і закриває справу; зменшує розмір штрафу в межах, передбачених законодавчим актом про відповідальність за це правопорушення. Якщо буде встановлено, що постанову винесено посадовою  особою державної податкової адміністрації (інспекції), неправомочною вирішувати цю справу, то така постанова скасовується, а справа надсилається на розгляд  компетентного органу (посадової  особи).

Дисциплінарна відповідальність. Слід зазначити, що в податкових правовідносинах суб'єктом, який допустив порушення податкового законодавства, може бути посадова особа органу державної податкової служби. В такому разі застосовуються заходи дисциплінарної відповідальності, Якщо порушення трудової, службової дисципліни призвело до порушення податкового законодавства, особа, яка здійснила дисциплінарний проступок, притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, визначеному статтями 147-152 Кодексу законів про працю України.

Коли неправомірними діями  посадових осіб органів державної  податкової служби платнику податків завдано збитків, податкові органи притягуються до цивільно-правової відповідальності. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про  державну податкову службу в Україні" збитки відшкодовуються за рахунок  коштів Державного бюджету України. Спори розв'язуються у судовому порядку.