Грошовий обіг

У функціонуванні ринкової економіки головну роль відіграють гроші і грошовий обіг у державі.

Грошовий обіг — це рух коштів у внутрішньому обороті в готівковій і безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки в господарстві.

Грошова система України  становить організацію грошового  обігу, яка закріплена національним законодавством, і складається з  таких елементів:

1. грошової одиниці та її найменування;
2. масштабу цін;
3. видів законних платіжних засобів;
4. платіжного обороту та його організації;
5. механізму регулювання грошового обігу та органів, що його здійснюють.

Грошова система України  характеризується тим, що вирішальну роль в її організації та функціонуванні відіграють Верховна Рада України та Національний банк України.

Правові основи організації  грошового обігу в Україні закладено в Конституції України та в законах України «Про Національний банк України», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Основними завданнями правового  регулювання грошового обігу  в Україні є:

а)   забезпечення чіткого розмежування повноважень і відповідальності в сфері грошового обігу між органами держави;

б)  забезпечення органам держави можливості за допомогою норм оперативно регулювати і контролювати грошовий обіг в країні;

в)   підтримання необхідного темпу зростання грошової маси в обігу і правильного співвідношення між готівковим і безготівковим грошовим обігом з метою ефективного функціонування економіки країни.

У ст. 92 Конституції України  передбачено, що засади створення і  функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України. Ст. 100 Конституції України визначає, що основні засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням покладено на Раду Національного банку України.

В Основному Законі також  закріплено, що офіційною грошовою одиницею України є гривня, забезпечення стабільності якої є основною функцією Національного банку України.

Важливу роль у створенні  грошової системи відіграв Указ Президента України «Про грошову реформу  в Україні» від 25 серпня 1996 р., яким було введено в обіг національну грошову одиницю — гривню, що забезпечила економіку національною валютою. Зазначений Указ передбачав введення в обіг банкнот вартістю 1, 2, 5, 10, 25, 50 і 100 гривень. Конкретний механізм реалізації грошово-кредитної політики закладений у розділах ІV і V Закону «Про Національний банк України». В ст. 25 цього Закону зазначено, що основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обігу грошової маси через:

1. визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків;
2. відсоткову політику;
3. рефінансування комерційних банків;
4. управління золотовалютними резервами;
5. операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов’язаннями, на відкритому ринку;
6. регулювання імпорту та експорту капіталу;
7. емісію власних боргових зобов’язань та операції з ними.

Особлива роль у здійсненні грошової політики держави покладається на Національний банк України, який відповідно до ст. 33 Закону «Про Національний банк України» здійснює такі повноваження щодо організації готівкового грошового обігу:

1. виготовлення та зберігання банкнот і монет;
2. створення резервних фондів банкнот і монет;
3. розробка номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;
4. встановлення порядку заміни пошкоджених банкноті і монет;
5. встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;
6. визначення вимог щодо технічного стану й організації охорони приміщень банківських установ;
7. визначення     порядку     ведення     касових    операцій    для     банків,     інших фінансово-кредитних установ, підприємств і організацій.

За Національним банком закріплено монопольне право здійснення емісії національної валюти та організація  її обігу. Йому належить не тільки виняткове право введення в обіг (емісії) гривні і розмінної монети, організації їх обігу, а й вилучення з обігу.

Випуск та обіг на території  України інших грошових одиниць  і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняється. Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Банкноти і монети, випущені Національним банком, є безумовними  зобов’язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами.

Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території  України, приймається всіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних  валют та оприлюднює його. Для регулювання  курсу гривні щодо іноземних валют  Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання  грошової маси в обігу.

Відповідно до чинного законодавства (ст. 40 Закону України «Про Національний банк України») НБУ:

1. встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів та готівки;
2. координує організацію розрахунків;
3. дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків за допомогою електронних документів;
4. забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, а також дає дозвіл на проведення їх через прямі кореспондентські відносини комерційних банків та через їхні власні розрахункові системи.

Важливу роль у становленні  правової основи взаємовідносин між  суб’єктами господарювання і банками  з приводу функціонування банківських  рахунків та порядку переказу грошей відіграє Закон України «Про платіжні системи і переказ грошей в  Україні» від 5 квітня 2001 р. В цьому  Законі визначені загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу грошей в межах України, відповідальність суб’єктів і захист інформації при проведенні переказу грошей.

 

 

Право грошової емісії

Під емісією грошей розуміють випуск в обіг грошей як у готівковій, так і в безготівковій формах. Випуск грошей призводить до збільшення грошової маси в обігу. Емісія грошей виправдана в країні лише за умови зростання обсягів виробництва. Регулювання грошової маси шляхом скорочення емісії грошей є інструментом антиінфляційної політики уряду. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про Національний банк України» виключне право введення в обіг (емісії) гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку. Рішення про емісію грошей приймає Правління Національного банку відповідно до економічної політики законодавчої та виконавчої влади. Емісія грошей може проводитися також планово для погашення грошової маси, що вибуває через старіння банкнот. Емісія грошей приносить емітентові доход, який використовується як кредитний ресурс для покриття фінансових потреб держави, наприклад для покриття бюджетного дефіциту. Емісійний доход призводить до подальшого знецінення грошей і до скорочення реальних доходів населення.

Правове становище  Національного банку України

Національний банк України  належить до верхнього рівня банківської системи України. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. він є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції і повноваження якого визначено Конституцією України, цим законом та іншими законами України. Як центральний банк держави, Національний банк має спеціальний правовий статус — він покликаний бути емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом банківського регулювання і нагляду, органом монетарного та валютного регулювання економіки, здійснюючи відповідний набір конкретних функцій і операцій та впливаючи на всі сторони економічного життя країни, насамперед забезпечувати стабільність національної грошової одиниці.

Національний банк здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної влади.

Органи законодавчої та виконавчої влади не мають права втручатися у виконання Національним банком функцій, передбачених законодавством. НБУ підзвітний Президенту України  та Верховній Раді України, які наділені повноваженнями щодо призначення та звільнення Голови НБУ і формування Ради НБУ. Голова НБУ інформує Президента України та Верховну Раду України про діяльність Національного банку та стан грошово-кредитного ринку в державі. НБУ взаємодіє з Кабінетом Міністрів України, проводить з ним взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики і загальнодержавної економічної політики, підтримує економічну політику уряду, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці. Водночас НБУ заборонено надавати прямі кредити уряду на фінансування дефіциту Державного бюджету України. НБУ не відповідає за зобов’язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов’язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.

НБУ видає нормативно-правові  акти з питань, віднесених до його повноважень, у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень і  правил. Ці акти є обов’язковими для органів державної влади, банків, підприємств та організацій незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

НБУ належить виключне право  введення в обіг (емісії) банкнот і монет. Національний банк як емісійний центр країни має повноваження щодо організації і регулювання готівкового обігу на території України. Виконуючи функцію «банку банків», НБУ виступає для комерційних банків у ролі кредитора останньої інстанції, здійснює рефінансування банків з метою підтримки їх ліквідності шляхом надання ломбардних кредитів, стабілізаційних кредитів, проведення операцій РЕПО.

НБУ здійснює державну реєстрацію і ліцензування банків, визначає правила, що регламентують їх діяльність, принципи і стандарти ведення бухгалтерського  обліку та звітності в банках, проведення аудиту.

До функцій НБУ належить і зберігання коштів Державного бюджету  України та позабюджетних фондів, розрахункове обслуговування центральних  органів влади, ведення рахунків Державного казначейства, участь в  обслуговуванні державного боргу шляхом розміщення державних цінних паперів, їх погашення та виплати доходу за ними.

Особливе місце посідає Національний банк в проведенні валютної політики держави. Йому належить активна роль у веденні валютних операцій, він також забезпечує безперебійну роботу платіжної системи, встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб, відіграє провідну роль в процесі створення та впровадження системи електронних платежів.

Відповідно до Закону НБУ здійснює широкий спектр операцій: відкриває рахунки банкам, міжнародним організаціям і веде ці рахунки; емітує власні цінні папери, купує та продає державні цінні папери на вторинному ринку з метою регулювання обсягу грошової маси, купує та продає іноземну валюту на фінансових ринках з метою регулювання курсу національної грошової одиниці; купує та продає банківські метали, дорогоцінне каміння, пам’ятні та інвестиційні монети на внутрішньому і зовнішньому ринках; отримує кредити від МВФ і здійснює погашення кредитів.

Закон «Про Національний банк України» визначає організацію роботи Національного банку, його керівні  органи, їх повноваження та розмежування між ними компетенції.