Акцизний збір і мито в системі непрямого оподаткування

 

 

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи непрямого оподаткування
2. Податок на додану вартість в системі непрямого оподаткування
3. Акцизний збір і мито в системі непрямого оподаткування

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Україна як держава, як і будь-яка інша, не може існувати без доходів, необхідних для виконання покладених на неї функцій. Головним джерелом доходів України є податкові надходження, що формують найбільшу частку доходів бюджету.

 Найбільші доходи Україні  приносять непрямі податки, які  характеризуються стійкими надходженнями. В інтересах держави є збільшення  її доходів, значною мірою шляхом  підвищення ставок непрямих податків  з одного боку та недопущенням  різкого зростання податкового  навантаження на споживання, з  іншого боку, оскільки при підвищенні  податкового навантаження на  економіку країни відбувається  зниження платоспроможності споживачів, зменшення споживання на ринку  товарів і послуг та, зрештою, зменшення сплачуваних сум непрямих  податків.

 Основною специфікою  непрямих податків, що вони можуть  використовуватись як регулятор  цін. Саме через рівень цін  держава справляє вплив на  реальні доходи споживачів. Врешті-решт  непрямі податки дають змогу  регулювати платоспроможний попит  як невід’ємну складову ринкової  рівноваги.

 За допомогою ставок  податку на додану вартість  держава може як стимулювати  попит споживачів, в період кризової  економіки, так і стримувати –  в період надмірного піднесення  економіки. За допомогою ставок  акцизного збору держава обмежує  споживання шкідливих для населення  товарів, а також обкладає товари  розкоші, споживачі яких спроможні  сплатити ці податки. За допомогою  ставок мита, держава регулює  експортно-імпортні операції, стимулюючи  експорт та захищаючи національних  товаровиробників від конкуренції  імпортованих товарів.

 Непряме оподаткування  в сучасних умовах повинне  стимулювати економічний розвиток  країни, сприяти створенню умов  для залучення інвестицій, розвитку  приватного бізнесу.

 

1. Теоретичні основи непрямого оподаткування

 

Оподаткування є одним з основним умов існування держави, що формує її доходи для здійснення покладених на неї загальносуспільних завдань. А оскільки держава є інститутом загальносуспільного представництва, то й її невід’ємна складова – податки – мають загальносуспільне значення

 Система оподаткування - це сукупність податків і  платежів, а також принципів, методів  та засобів справляння і контролю  за їх надходженням до централізованих фондів.

 Суспільне призначення  податкової системи виявляється  в її функціях:

1) фіскальна – за допомогою  податків держава мобілізує кошти  для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених  на неї функцій;

2) розподільча функція  – забезпечує розподіл вартісних  пропорцій між платниками податків  і державою, тобто саме за допомогою  податків держава встановлює  вартісні пропорції такого перерозподілу;

3) регулююча функція –  полягає у впливі податків  на різні види діяльності та  безпосередньо на платників податків, чим держава регулює процеси  виробництва та споживання в  суспільстві;

 4) контрольна функція – за її допомогою можна оцінити ефективність податкового механізму, раціональність, збалансованість податкової системи та забезпечити контроль за рухом фінансових ресурсів.

 За економічним змістом  податки – це фінансові відносини  між державою і платниками  податків з примусового відчуження  частини знову створеної вартості  з метою формування централізованих  фондів грошових ресурсів, необхідних  для виконання державою своїх  функцій .

 За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки:

 

1) прямі (прибутково-майнові) податки – податки, що встановлюються  безпосередньо щодо платників, їх  розмір прямо пропорційно залежить  від результатів фінансової діяльності ;

2) непрямі податки (податки  на споживання) – податки, що обчислюються  на основі цін або фізичних  характеристик товарів та послуг, розмір яких безпосередньо не  залежить від доходів платника, а визначається за вартісними  або кількісними характеристиками  здійснюваних ним оподатковуваних  операцій .

 При непрямому оподаткуванні  формальним платником є продавець  товару (робіт, послуг), що виступає  посередником між державою й  споживачем цього товару, тоді  як останній виступає реальним  платником податку.

 При відповідних умовах  непрямі податки не завжди  повністю перекладаються на споживача, якщо попит на реалізовані  товари є досить еластичним, тобто  обсяг реалізації зменшується  при підвищення цін, тоді як  прямі податки можуть бути  перекладені на споживача продукції  через механізм росту цін .

 Непряме оподаткування  України передбачає сальдовий  розподіл доходів громадян. У  процесі становлення ринкової  економіки непрямі податки виступають  інструментом мобілізації валового  внутрішнього продукту до державного бюджету України. Надходження від непрямих податків повністю зараховуються до державного бюджету України, за винятком частини акцизного збору, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим (дод. А).

 За економічною природою  непрямі податки поділяються  на (рис. 1.1):

 акцизи;

 мита .

 Акцизи – це непрямі  податки на операції з реалізації  товарів і послуг, що встановлюються  у вигляді надбавки до ціни  їх реалізації. У податковій системі України застосовується два види акцизів – податок на додану вартість і акцизний збір [2, с. 12].

 Мита – це непрямі  податки на операції з переміщення  товарів через митний кордон  держави і встановлюються у  вигляді надбавки на митну  вартість цих товарів. В податковій  системі України розрізняють  вивізне і ввізне мита [2, с. 12].

 

 

 Рис. 1.1. Класифікація  непрямих податків

 

 Відповідно до бюджетної  класифікації України мито (ввізне  та вивізне) є податком на зовнішню  торгівлю, а податок на додану  вартість і акцизний збір є внутрішніми податками [3, с. 161].

За сферою застосування непрямі податки поділяються на універсальні та специфічні (рис. 1.1). Універсальними є непрямі податки, що справляються з усіх товарів і послуг, окрім тих, які звільнено від оподаткування. Універсальними непрямими податками в українській податковій системі є податок на додану вартість. У світовій практиці роль універсальних непрямих податків виконують також податок з обороту і податок з продажу [9, с. 14].

 

 Специфічними є непрямі  податки, що справляються лише  з тих товарів і послуг, перелік  яких визначено законодавством. Специфічними непрямими податками  в податковій системі України  є акцизний збір і мито [9, с. 14].

 За механізмом стягнення  непрямі податки поділяються  на одностадійні і багатостадійні. Одностадійними є непрямі податки, що одноразово стягуються на  певному етапі товарообігу. Одностадійними  непрямими податками є акцизний  збір і мито [8, с. 14].

 Багатостадійними є  непрямі податки, що підлягають  стягненню на кожному етапі  товарообігу - податок на додану  вартість, який підлягає сплаті  на кожній стадії реалізації  товарів і послуг [10, с. 14].

 За наявністю кумулятивного (каскадного) ефекту непрямі податки поділяють на:

1) кумулятивні (каскадні) –  непрямі податки, механізм стягнення  яких передбачає повторне оподаткування  товарів і послуг на всіх  стадіях їх обігу;

2) некумулятивні (некаскадні) - непрямі податки, механізм стягнення  яких виключає можливість повторного  оподаткування товарів і послуг, забезпечуючи однакові податкові  надходження за однаковими товарами  і послугами незалежно від  кількості етапів їх обігу  на шляху від виробника до  споживача [10, с. 14-15].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Податок на додану вартість в системі непрямого оподаткування

 

Одним з основних джерел формування Державного бюджету України є податок на додану вартість. На частку ПДВ у доходах Державного бюджету припадає близько 35 %.

 Податок на додану  вартість — один з основних  непрямих податків в Україні. Сутність ПДВ полягає в тому, що він є частиною новоствореної  вартості, яка стягується з покупців  у вигляді цін на товари  і послуги, що продаються (надаються) на кожному етапі їх виробництва  і продажу.

 Податок на додану  вартість — це податок, що стягується  з покупців у вигляді надбавки  до ціни на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачується  в бюджет продавцями цих товарів, робіт та послуг.

 Відповідно до законів  України платниками ПДВ є всі  юридичні та фізичні особи, які  здійснюють від свого імені  виробничу чи іншу підприємницьку  діяльність на території України, незалежно від форм власності  та господарювання.

 До платників ПДВ  належать:

 • особи, якщо обсяг  виконуваних ними операцій, що  підлягають оподаткуванню з продажу  товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого  періоду за останні 12 календарних  місяців, перевищує 3600* неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян;

 • особи, які ввозять (пересилають) товари на митну  територію України або отримують  від нерезидента роботи (послуги) для їх використання чи споживання  на митній території України, за винятком фізичних осіб, що  не зареєстровані як платники  податку, у випадках, коли такі  особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не оподатковуються  згідно із законодавством;

 • особи, які здійснюють  на митній території України  підприємницьку торговельну діяльність  за готівку незалежно від обсягів  продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством;

 • особи, які на  митній території України надають  послуги, пов'язані з транзитом  пасажирів або вантажів через  митну територію України;

 • особи, які несуть  відповідальність за внесення  податку в бюджет за об'єктами  оподаткування на залізничному  транспорті, що визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів  України;

 • особи, які надають  послуги зв'язку і здійснюють  консолідований облік доходів  і витрат, пов'язаних з наданням  згаданих послуг і отриманих  іншими особами, які підпорядковані  таким особам.

 Об'єктом оподаткування  при нарахуванні ПДВ є обороти  з продажу продукції, товарів, виконання  робіт і надання послуг. При  цьому при продажу товарів  об'єктом оподаткування є обороти  не лише з продажу товарів  власного виробництва, а й купованих. При продажу робіт об'єктом  оподаткування є вартість виконаних  будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних  та інших робіт, у тому числі  робіт, виконаних господарським  способом. При продажу послуг  об'єктом оподаткування є вартість  послуг, наданих автотранспортом, вантажно-розвантажувальних, зв'язку, побутових, рекламних та  ін. Крім того, до складу об'єктів  оподаткування ПДВ належать такі  обороти:

 • з продажу товарів (робіт, послуг) без сплати їх вартості  в межах підприємства для потреб  власного споживання, витрати на  які не відносяться на собівартість  виробництва, а також для своїх  працівників;

 • з передачі товарів (робіт, послуг) без сплати їх вартості  в обмін на інші товари (роботи, послуги);

 • з передачі безоплатно  або з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим підприємствам  чи громадянам;

 • з реалізації  предметів застави, ураховуючи їх  передачу заставоутримувачу при  невиконанні зобов'язання, забезпеченого  заставою.

 Згідно із Законом  України "Про податок на додану  вартість" об'єктом оподаткування  є такі операції платника:

 • продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції, пов'язані  з оплатою вартості послуг  за угодами оперативної оренди (лізингом) і передаванням права  власності на об'єкти застави  позичальнику (кредитору) для погашення  кредиторської заборгованості заставодавця;