Процес управління дебіторською заборгованістю на прикладі ПрАТ «АПК-Інвест»

Раціональна організація контролю за станом розрахунків  повинна сприяти зміцненню договірної та платіжної дисципліни, прискорення  оборотності оборотного капіталу і, отже, зміцненню фінансового стану  підприємств. Тому при здійсненні контролю на підприємстві першочергову увагу  потрібно приділяти контролю стану  розрахунків та дебіторській і кредиторській  заборгованості. Здійснення такого контролю повинно включати перевірку таких  розрахунків: з постачальниками  і підрядниками; з покупцями та замовниками; з виданих та отриманих  авансів, за претензіями, з бюджетом та державними цільовими фондами, з  Пенсійним фондом та фондом соціального  страхування, по оплаті праці, з підзвітними  особами, з відшкодуванням матеріального  збитку з іншими дебіторами і кредиторами.

При здійсненні контролю дебіторської і кредиторської  заборгованостей потрібно приділяти  увагу наступним питанням:

1) забезпечувати  юридичну обґрунтованість кожної  суми дебіторської та кредиторської  заборгованості;

2) з’ясовувати  їх причини та прораховувати  наслідки;

3) вияснити, чи вживаються необхідні заходи  щодо стягнення дебіторської  заборгованості, чи є реальна  можливість погашення кредиторської  заборгованості;

4) з’ясувати,  чи проводилася інвентаризація  розрахунків на підприємстві  і чи не минув строк позовної  давності.

На першому  етапі проводиться розрахунок гранично допустимої величини дебіторської заборгованості, тобто такої величини дебіторської заборгованості, яка не веде до погіршення фінансового стану підприємства.

Обов’язковій  ревізії підлягають всі розрахункові документи, які відносяться до дебіторської заборгованості, яка перевищує гранично допустимий рівень. На нашу думку, за всіма  іншими розрахунковими документами  потрібно провести контрольну перевірку  за методом випадкового відбору, величина якого не повинна бути меншою за 10%.

На другому  етапі контролю за дебіторською заборгованістю проводиться її аналіз за видами заборгованості, строками виникнення, величиною та дебіторами. Під час проведення аналізу  визначаються такі показники: рівень дебіторської заборгованості і його динаміка за періоди, середній період інкасації  дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, тривалість одного обороту дебіторської заборгованості в днях, коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості, середній вік простроченої, сумнівної  та безнадійної дебіторської заборгованості, коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості, величина ефекту або  коефіцієнт ефективності від вкладення  оборотного капіталу в дебіторську  заборгованість.

У процесі  аналізу визначається структура  загального обсягу дебіторської заборгованості в розрізі інтервалів у днях, наприклад, питома вага дебіторської заборгованості строком до 10 днів, від 10 – до 20 днів, від 20 до 30 днів і т. д. Результати проведеного  аналізу в подальшому потрібно використати  при коригуванні окремих елементів  та параметрів кредитної політики підприємства. Підприємство повинно постійно здійснювати  оперативний аналіз та контроль щодо виникнення сумнівної, простроченої та безнадійної заборгованості.

Розподіл  сум дебіторської заборгованості за термінами її існування потрібно складати не на підставі фінансових звітів підприємства, а на підставі даних, отриманих з бухгалтерських книг дебіторських заборгованостей, тобто  з первинних документів. Цю процедуру  значно спрощує сучасне технічне і програмне забезпечення роботи бухгалтерії.

Фінансові служби підприємства повинні постійно контролювати дебіторську заборгованість, що дасть можливість здійснювати  порівняння фактичного надходження  платежів з умовами надання кредиту.

Щодо  політики справляння дебіторської заборгованості, то вона включає в себе встановлення на підприємстві системи відповідних  процедур, пов’язаних із справлянням  заборгованості.

За даними дослідження Фонду підтримки  підприємництва, існують наступні методи впливу на дебіторів: усні нагадування, письмові попередження, порушення позову, виконання рішення суду, штраф, пеня, застава, імовірність втрати іміджу, припинення постачання, втручання офіційних  та контролюючих органів. З вищезазначених методів найбільш дійовим є застава, але її обслуговування може призвести  до суттєвих фінансових витрат, тому експерти радять використовувати договір  поруки (боржник та поручитель є  солідарними боржниками і мають  перед кредитором однакові зобов’язання).

Зарубіжні економісти-аналітики серед інших  методів управління дебіторською заборгованістю пропонують продаж рахунків дебіторів  факторинговій компанії (фактору). Здійснення факторингової операції дає можливість підприємству швидше розрахуватися  зі своїми боргами, скоротити можливі  витрати, які виникають через  затримку платежів, мати інші вигоди. Таким  чином, завдяки договору факторингу підприємство розв’язує поточні  проблеми своєї виробничої діяльності, а також звільняється від збирання грошей зі своїх боржників. За це воно сплачує фактору певний процент. На Україні цей вид послуг не набув  належного розвитку через, як вважають фахівці, недостатню законодавчу урегульованість  факторингових операцій та достатньо  високу їх вартість.

Однак усі  можливі методи зниження ризику виникнення дебіторської заборгованості не дають  стовідсоткового ефекту, тобто підприємство все одно рано чи пізно зіткнеться з проблемою повернення боргів. У  такому випадку експерти радять доручити вирішення цієї проблеми комерційному відділу, бо він працював з цими контрагентами  і менеджер повинен знати їх можливості та значення для підприємства. Також  необхідно залучити до роботи фінансовий та юридичний відділи: фінансова  служба повинна своєчасно попереджувати  менеджера щодо виникнення заборгованості, а юридичний відділ – інформувати, які права має компанія-кредитор, і які обов’язки взяв на себе контрагент.

Висновки  за 1 розділом.

Дебіторська заборгованість - це сума боргу, що належить підприємству від інших юридичних осіб або  громадян. Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків  є об'єктивний процес господарської  діяльності підприємства.

 Управління дебіторською заборгованістю має на увазі обов'язкове проведення порівняльного аналізу величини дебіторської заборгованості з величиною кредиторської заборгованості. Для фінансового положення компанії дуже важливо, щоб дебіторська заборгованість не перевищувала кредиторську.

Величина  дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які можна поділити на внутрішні та зовнішні.

 Управління дебіторською заборгованістю полягає також в створенні резервів по сумнівних боргах і аналізі фактичних втрат, пов'язаних з непогашенням дебіторської заборгованості.