Реформа державних фінансів та фінансовий сектор

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Ноября 2014 в 11:33, реферат

Краткое описание

Основою фінансової реструктуризації в Україні є реформування фінансових відносин в економіці, яке полягає у переході на комерційні засади функціонування підприємств. Необхідно від розпливчастих декла¬ративних принципів господарського розрахунку переходити до реалій комерційної діяльності.
Основою реформування є створення ефективного фінансового сектора. Він являє собою цілісну систему економічних відносин, що виникають у процесі купівлі-продажу специфічного товару – фінансових ресурсів. Фінансовий сектор виступає ключовим елементом економічного розвитку, тому що через нього акумулюються дрібні заощадження і тим самим підвищується ефективність інвестиційного процесу.

Содержание

Вступ 3
1. Державні фінанси та їх структура 4
2. Реформа державних фінансів 7
3. Розвиток фінансового сектору, етапи реформи 10
4. Пріоритетні завдання розвитку фінансового сектора. 16
Висновки 17
Список використаної літератури 18

Вложенные файлы: 1 файл

Реферат.doc

— 119.00 Кб (Скачать файл)

 

 

Державний вищий навчальний заклад

“Запорізький національний університет”

Міністерства освіти і науки України

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

РЕФОРМА ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ

ТА ФІНАНСОВИЙ СЕКТОР

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2013 рік

ЗМІСТ

Вступ                                                                                                                          3

    1. Державні фінанси та їх структура                                                            4
    2. Реформа державних фінансів                                                                   7
    3. Розвиток фінансового сектору, етапи  реформи                                    10
    4. Пріоритетні завдання розвитку фінансового сектора.                           16

Висновки                                                                                                                    17

Список використаної літератури                                                                              18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Основою фінансової реструктуризації в Україні  є реформування фінансових відносин в економіці, яке полягає у переході на комерційні засади функціонування підприємств. Необхідно від розпливчастих декларативних принципів господарського розрахунку переходити до реалій комерційної діяльності.

Основою реформування є створення ефективного фінансового сектора. Він являє собою цілісну систему економічних відносин, що виникають у процесі купівлі-продажу специфічного товару – фінансових ресурсів. Фінансовий сектор виступає ключовим елементом економічного розвитку, тому що через нього акумулюються дрібні заощадження і тим самим підвищується ефективність інвестиційного процесу. Не менш важливим є те, що інститути фінансового сектора підтримують ліквідний ринок цінних паперів, забезпечують трансформацію неліквідних активів фірм-виробників у високоліквідні фінансові зобов’язання.

У цілому в Україні закладені підвалини фінансового сектора ринкового типу, який є потужним прискорювачем економічної активності. Його формування є центральною ланкою ринкових перетворень і сприятиме оздоровленню економіки в цілому.

Реформи державних фінансів спрямовані на виконання поставленого Президентом України завдання з відновлення економічного зростання й модернізації економіки країни.

В умовах розвиненої ринкової економіки в кругопотоці коштів, які напрямлені протилежно до потоків матеріальних процесів, є потоки, які спрямовуються через державні структури. Саме на основі цих потоків формуються фінансові ресурси держави, необхідні для виконання нею своїх функцій.

 

 

 

 

1. Державні фінанси  та їх структура

В умовах розвиненої ринкової економіки в кругопотоці коштів, які напрямлені протилежно до потоків матеріальних процесів, є потоки, які спрямовуються через державні структури. Саме на основі цих потоків формуються фінансові ресурси держави, необхідні для виконання нею своїх функцій.

Державні фінанси - це регульовані у визначеному правовому полі потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на макрорівні систему централізованих грошових фондів, забезпечують вплив держави на економічний та соціальний розвиток країни через взаємозв'язок державних фінансових ресурсів з формуванням, розподілом, перерозподілом внутрішнього валового продукту (ВВП), національного доходу і національного багатства.

Об'єктивними передумовами функціонування державних фінансів є необхідність забезпечення загальнонаціональних потреб:

1. Структурна перебудова  економіки.

2. Регулювання соціальних  та економічних процесів.

3. Захист навколишнього  природного середовища.

4. Національна оборона, правоохоронна  діяльність та ядерна безпека.

5. Розвиток соціального  страхування та соціального забезпечення.

6. Розвиток освіти, охорони  здоров'я інших суспільних потреб.

7. Проведення фундаментальних  наукових досліджень.

Сутність державних фінансів виражається через функції, які вони виконують:

1. Формування фінансових  ресурсів для забезпечення загальнонаціональних  потреб.

2. Використання коштів  централізованих фондів для надання  державою загальносуспільних (неподільних) послуг.

3. Контроль за раціональним  розподілом фінансових ресурсів (державний фінансовий контроль).

Фінансові ресурси держави формуються через:

- бюджет держави (зведений  бюджет);

- позабюджетні фонди цільового  призначення;

- державні запозичення;

- фінанси державного сектора  економіки.

Бюджет держави - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Державні цільові фонди - це централізовані фонди, які включаються або не включаються до складу державного бюджету, але мають чітко виражені джерела формування і напрями використання.

Державні запозичення - це регламентована законодавством діяльність держави, що здійснюється з метою мобілізації додаткових фінансових ресурсів для покриття бюджетного дефіциту без проведення грошової емісії, в яких позичальником виступає держава (в особі міністерства фінансів, республіканських і місцевих органів влади), а кредиторами - юридичні та фізичні особи як резиденти, так і нерезиденти.

Фінанси державного сектора економіки - це сукупність фінансових ресурсів, які формуються в муніципальних та державних підприємствах. Статутний капітал та прибуток таких підприємств повністю належить державі.

Державні фінанси за рівнями поділяють на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні фінанси забезпечують функціонування державних структур та фінансування тих заходів, які мають загальнодержавний характер і сприяють оптимізації територіального та галузевого розвитку країни. Зокрема, до них відносяться: фінансування діяльності органів державної влади та управління, проведення регулювання соціально-економічного розвитку, здійснення перерозподілу ВВП між територіями, галузями, різними верствами населення. До загальнодержавних фінансів відносять: державний бюджет, загальнодержавні цільові фонди, державний борг, фінанси державних підприємств, резервні фонди.

Місцеві фінанси - це фінансова база діяльності місцевих органів влади та управління. Основне призначення місцевих фінансів полягає в забезпеченні фінансової незалежності місцевих органів самоврядування. Місцеві фінанси забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах і доходах та їх внутрішньо територіальний перерозподіл. До місцевих фінансів відносять: місцеві бюджети, регіональні фонди, місцеві позики, фінанси муніципальних підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Реформа державних фінансів

Мета реформи фінансів – створення системи управління державними фінансами, спрямованої на забезпечення сталого економічного зростання й гарантованого виконання державою своїх соціальних зобов'язань за рахунок:

  • зниження рівня дефіциту й темпів зростання державного боргу;
  • підвищення ефективності й гнучкості фіскальних видатків;
  • оптимізації управління державними фінансами.

Для досягнення необхідно вирішити завдання: підвищити прозорість державних фінансів і розширити аналіз стану фінансового сектору.

Для  стабілізації державних фінансів необхідно:

    • провести реформи  податкової системи;
    • провести реформи міжбюджетних відносин;
    • підвищити стандарти життя ( медицина, освіта, соціальна підтримка, пенсійне страхування);
    • поліпшення бізнес-клімату й залучення інвестицій;
    • модернізація інфраструктури та базових секторів.

Також необхідне поліпшення управління державними фінансами через:

  • запровадження середньострокового планування:
  • прийняття змін до Бюджетного кодексу з метою законодавчого визначення принципів і методів середньострокового планування;
  • прийняття Закону України «Про державне прогнозування й стратегічне планування в Україні»;
  • комплексне використання програмно-цільового методу (ПЦМ) бюджетування для бюджетів усіх рівнів:
  • внесення змін до Бюджетного кодексу з метою чіткого законодавчого визначення ПЦМ;
  • запровадження системи моніторингу й оцінювання ефективності бюджетних програм;
  • приведення внутрішнього аудиту у відповідність до стандартів ЄС;
  • запровадження інтегрованої комплексної системи управління державними фінансами, поліпшення відповідних інформаційних систем;
  • посилення ролі Міністерства фінансів щодо контролю за органами, що займаються доходами і видатками;
  • запровадження ефективного моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору;
  • здійснення інвентаризації об'єктів державної власності.

Етапи реформи

І етап (до кінця 2010 р.):

  • прийняття Закону про держзакупівлі, що визначить конкурентні процедури держзакупівель та унеможливить корупційну практику в цій сфері;
  • зміна Бюджетного кодексу, що створить законодавче підґрунтя застосування програмно-цільового методу й середньострокового планування в бюджетному процесі; закріплення процедури оцінювання проектів як необхідної умови їх включення до бюджету; введення обмежень на спрямування витрат надпланових доходів і доходів від приватизації;
  • розробка й прийняття Закону про державний борг; Закону про основні принципи надання інвестиційних субвенцій;
  • створення порядку, законодавчих засад оцінювання інвестиційних проектів (включно з аналізом потенційних вигід і втрат);
  • запровадження Державного реєстру інвестиційних проектів та їх моніторинг;
  • оптимізація кількості державних цільових і бюджетних програм;
  • розробка й прийняття Закону про Фонд майбутніх поколінь;

ІІ етап (до кінця 2012 р.):

  • розробка й прийняття Закону про державну допомогу реальному сектору (2011 р.);
  • затвердження стратегії управління державним боргом на середньострокову перспективу;
  • поліпшення звітності, фінансового менеджменту й управління на рівні держпідприємств.

ІІІ етап (до кінця 2014 р.):

  • застосування програмно-цільового методу й середньострокового планування в бюджетному процесі;
  • запровадження комплексної інтегрованої системи управління державними фінансами, що застосовується до бюджетів всіх рівнів, позабюджетних фондів, ресурсів держпідприємств;
  • запровадження внутрішнього аудиту згідно із стандартами ЄС.

 

 

 

 

3. Розвиток фінансового сектору, етапи реформи

Фінансовий сектор України на сьогодні належним чином не виконує функцію фінансового забезпечення стабільного економічного розвитку. Характерними для нього є:

– зменшення обсягів надання фінансових послуг, особливо обсягів кредитування бізнесу й населення;

– брак довгострокових фінансових ресурсів;

– низький рівень розвитку й низька прозорість фондового ринку.

Хоча безпосереднім поштовхом до кризи фінансової системи стало різке зниження курсу національної валюти (на 40 %) за наявності високої частки кредитів в іноземній валюті в загальному кредитному портфелі банків, доповнене високим інфляційним тиском, переважна більшість причин цих проблем є внутрішніми:

– утримання фіксованого курсу гривні протягом тривалого періоду (до травня 2008 р.)

– недосконала система захисту прав кредитора, вкладника й інвестора разом з підвищенням рівня кредитних ризиків;

– низький рівень стійкості фінансової системи до кризових явищ, викликаний низькою капіталізацією й високою фрагментарністю галузі;

– значна частка проблемних активів у портфелі фінансових установ;

– відсутність системи вирішення питань проблемних фінансових установ і недосконалість оцінювання стабільності фінансової системи загалом;

– відсутність необхідних нормативно-правових та інституціональних умов для розвитку фондового ринку й різних фінансових інструментів;

– недостатньо незалежна, непрозора робота регуляторів фінансового ринку;

– недостатній обсяг довгострокових фінансових ресурсів, у тому числі через відсутність обов'язкової накопичувальної системи пенсійного забезпечення й нерозвиненість системи страхування життя.

Информация о работе Реформа державних фінансів та фінансовий сектор