Амортизаційні відрахування як внутрішнє джерело формування фінансових ресурсів

   закріплення за суб'єктами господарювання права на використан­ня коштів власного амортизаційного фонду та заборона будь-яких централізованих вилучень з нього;

   надання податкових знижок тільки тим суб'єктам господарюван­ня, які мають документальне підтвердження інвестиційного викорис­тання коштів амортизаційного фонду;

   розробка класифікації основного капіталу за групами відповідно до характеру та строків його використання та зносу; запровадження для кожної групи економічно обґрунтованих індикативних норм нараху­вання економічної амортизації та визначення діапазонів припустимих відхилень, у межах яких підприємства обирають конкретні норми са­мостійно[8, с. 35].

ВИСНОВКИ

Отже, на сучасному етапі управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань є важливою ланкою фінансового управління підприємством. Визначення реального розміру амортизаційних відрахувань – сьогодні одна з найгостріших проблем  в Україні. Амортизаційна політика є важливою складовою облікової політики і взагалі господарсько-фінансової діяльності підприємства. За допомогою амортизації регулюється швид­кість обороту основних засобів, інтенсифікується процес відтворення їх, реалізується технічна і ви­робнича політика на підприємстві.

На сьогодні відсутні чіткі правила (рекоменда­ції) щодо вибору методу амортизації, який був би найкращим для підприємств різних організаційно-правових форм та галузей, об'єктів основних за­собів та способів їх використання. Використання різних методів нарахування амор­тизації обумовлює одержання не однакових сум по роках. Так, при прямолінійному методі амортизація розподіляється рівномірно протягом строку використання об'єкта основних засобів. Метод зменшення залишкової вартості дозволяє нарахувати більшу суму амортизації в перші роки. Це вигідно підприємству в тій частині, що приско­рюється процес відшкодування коштів, понесених на придбання об'єкта основних засобів. Метод прискореного зменшення залишкової вартості обумовлює нарахування амортизації в пер­ші роки експлуатації об'єкта ще в більших розмірах, ніж попередній метод. Кумулятивний метод теж забезпечує прискорене нарахування амортизації в перші роки експлуатації об'єкта основних засобів. Виробничий метод пов'язує суму нарахованої амортизації з інтенсивністю використання об'єкта основних засобів. Податковий метод потрібно використовувати для цілей вирахування розміру податку на прибуток.

Для усунення суперечностей між податковим та бухгалтерським обліками доцільно внести зміни до податкового  законодавства  і  частині  надання  прав  підприємствам  нараховувати  амортизацію  для  цілей оподаткування за методами, встановленими в бухгалтерському обліку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Баб’як Н.Д. Вплив амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської діяльності підприємств // Фінанси України. – 2009. - № 11. – с. 34-40.

2.      Безуглий А. Основні фонди та наслідки державної амортизаційної політики // Економіка. Фінанси. Право. – 2010. - № 8. – С. 23-28

3.      Житний П. Концепція формування амортизаційної політики в умовах ринкової економіки // Бухгалтерський облік і аудит. – 2011. - № 3. – с.13-17.

4.      Косова Т.Д. Амортизація як інвестиційний ресурс підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - № 9. – с. 157-166.

5.      Лук’янченко О.О. Амортизаційна політика України // Фінанси України. – 2009. - № 10. – с. 46-51.

6.      Парнюк В.О. Про головні напрями реформування амортизаційної політики // Фінанси України. – 2010. – № 9. – С. 93-104.

7.      Прутська Т. Ю. Амортизаційні відрахування як джерело відтворення основних фондів та напрями реформування амортизаційної політики // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - № 2. - T. 2. – С. 12-15

8.      Саган Т.Л. Амортизаційна політика як потенційний чинник поліпшення інвестиційного клімату в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - № 11. – с. 33-37.