Аналіз ефективності використання виробничих ресурсів ВАТ «Запоріжсталь»

       РЕФЕРАТ

 

       Курсова робота «Аналіз ефективності використання виробничих ресурсів  ВАТ «Запоріжсталь»: с.52, табл.1, 5 додатків, 23 джерела.

       Об’єктом  дослідження є ефективність діяльності підприємства: економічні і фінансові  показники та критерії її оцінки (на прикладі ВАТ «Запоріжсталь») .

       Предметом дослідження є методи оцінки ефективності діяльності підприємства.

       Мета  роботи – оцінити ефективність діяльності ВАТ «Запоріжсталь» за економічними і фінансовими показниками.

       Методи  дослідження: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, метод ланцюгових підстановок, факторний аналіз, метод побудови системи показників.

       Результати  та їх новизна. Забезпечення ефективності діяльності підприємства – необхідна  умова ефективного функціонування економіки, як на мікрорівні так і на макрорівні.

    Основні положення роботи. Досліджено теоретичні засади оцінки ефективності діяльності підприємства. Проведено оцінку ефективності ефективності використання трудових ресурсів,основних засобів виробництва,матеріальних ресурсів. Проаналізованорезерви підвищення виробничої ефективності.

    Значимість  роботи та висновки: Запропоновано  методика розрахунку ефективності діяльності підприємства.

       Ключові слова: ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, ТРУДОВІ РЕСУРСИ, ОСНОВНІ ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА, МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ, ОСНОВНІ ЗАСОБИ, РОБОЧА СИЛА, ЕФЕКТИВНІСТЬ. 
 

ВСТУП 

    Виробництво в економічному розумінні – це спосіб поєднання виробничих ресурсів: землі, праці, капіталу (будов, устаткування, обладнання) – та їх узгодженого, цілеспрямованого використання, а також поєднання різних сфер, галузей, видів виробництва, що ґрунтується на суспільному поділі праці.

    В економічному плані виробничі ресурси  – це природні, людські і створені людиною чинники виробництва  життєвих благ. Вони включають безліч об'єктів: обладнання і інструменти, машини і механізми, будівлі і  споруди виробничого призначення, сировину і матеріали, паливо і енергію, засоби транспорту і зв'язку, землю і дороги, трубопроводи і лінії електропередач, нарешті, незліченні види праці та інше, словом, все, що застосовується у виробництві. Науковий аналіз ресурсів виробництва, виходячи із їх незліченності, вимагає класифікації цих чинників.

    Передусім виробничі ресурси можна поділити на дві категорії:

    - матеріальні ресурси (природні та інші матеріальні об'єкти, що застосовуються у виробництві);

    - людські ресурси (чинники виробництва, пов'язані із властивостями людини).

    Матеріальні ресурси включають землю, або  природні ресурси, і капітал, а людські  ресурси – працю і підприємницькі здібності людини. Отже, можна виділити чотири види виробничих ресурсів: земля (природні ресурси), капітал, праця і підприємницькі здібності.

    Земля в економічній теорії об'єднує  усю сукупність природних ресурсів. Це і корисні копалини, і багатство ґрунтів, вод, атмосфери і клімату, і власне земельні ділянки, на яких розташовується виробництво, їх можна згрупувати таким чином: земля, сировинні матеріали, паливо і енергія.

    Капітал, або інвестиційні ресурси – це матеріальні чинники виробництва, створені людиною, тобто інструменти і обладнання, машини і механізми, виробничі будівлі і споруди, транспорт і комунікації тощо. Процес виробництва нагромадження названих чинників називають інвестуванням.

    Варто наголосити, що капітал у грошовій формі не є виробничим ресурсом. Гроші, як такі, нічого не виробляють, вони стають реальним капіталом – інструментами, устаткуванням, технікою та іншим – лише коли інвестуються у виробництво.

    Виробничі ресурси (земля, праця людей, обладнання, устаткування) у кожний конкретний момент часу обмежені за кількістю, а  також за виробничими потужностями. Бажання ж людей задовольняти свої потреби якомога повніше необмежені. Проте як би ми не бажали забезпечити вищий рівень споживання, це наше бажання наштовхується на межу наявних ресурсів.

    Окремі  теоретико-методологічні аспекти  ефективності використання трудових ресурсів висвітлені у роботах таких вітчизняних  і зарубіжних вчених, як Д. Богиня, М. Болюх, М. Горбаток, О. Грішнова, А. Линенко, Н. Шульга, Л. Чернелевський, В. Колот, С. Пилипенко, Т. Мельник, А. Амосов, Ю. Куценко, М.Армстронг, М.Спенс та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ  ВИРОБНИЧИХ  РЕСУРСІВ 

    1.Мета, етапи і зміст аналізу ефективності  використання виробничих ресурсів. 

    Процес  виробництва має свої причини, або  чинники, які економісти називають  виробничими ресурсами, або факторами  виробництва.

      Сучасна економічна наука виділяє  чотири групи виробничих ресурсів:

    - капітал у виробничій формі  (засоби праці);

    - праця (робоча сила);

    - земля, або природні ресурси  (власне земля, предмети праці  і деякі засоби праці –зокрема, паливо і енергія);

    - підприємницькі здібності (здібності  до особливого виду праці –  по управлінню виробництвом та  його організації).

      Як правило, чинники виробництва  групують удва фактора виробництва  – матеріально-речовий і особистий.  Матеріально-речовий фактор –  це засоби виробництва (засоби  праці і предмети праці), а особистий  фактор – робоча сила (праця)людини  та її підприємницькі здібності.

      Важко переоцінити роль особистого  фактора у виробництві. По-перше,  людина з її здатністю до  праці, як уже відомо, є вирішальною  рушійною силою виробництва, яка  оживляє у його процесі мертві  засоби виробництва (засоби і  предмети праці). По-друге, усі  засоби виробництва є результатом  розуму і творчої праці людини. По-третє, від кваліфікації, вміння, творчості працівників залежить  ефективність використання матеріально-речового  фактора, а відтак – і результати  виробництва.[7,с.154]

      Найважливішою особливістю виробничих  ресурсів є їх обмеженість,  або рідкісність, як називають  цю особливість в економічній  теорії. В економіці діє закон  рідкісності виробничих ресурсів.

      Обмеженість (рідкісність) ресурсів  виробництва визначається різноманітними  причинами – природними, економічними  і соціальними.

      Природні причини полягають в  обмеженості нашої планети в  цілому, її грунтів, надр, вод,  атмосфери, населення. Економічні  причини визначаються тим, що  безмежний розвиток виробництва  вимагає безмежного зростання  кількості ресурсів. Соціальні причини  зумовлюються умовами і темпами  зростання населення, народжуваності  і смертності людей, тривалості  життя, набуття відповідних фаху  і кваліфікації.

      Водночас, рідкісність (обмеженість)  ресурсів потрібно розуміти не  у фізичному плані (хоча й  він має значення), а як неможливість  одночасного задоволення постійно  зростаючих людських потреб. Неспівпадання  потреб і можливостей їх втамування  внаслідок обмеженості виробничих  ресурсів змушує як окремих  людей чи їх групи, так і  суспільство в цілому вирішувати, які потреби задовольнити негайно,  а втамування яких відкласти  на той чи інший час.

    Матеріальною  основою життя й поступального  розвитку людської цивілізації є  виробництво та його прогрес. Тому аналіз загальних економічних основ  виробництва як цілісного соціального  організму утворює вихідну базу для політичної економії, а саме виробництво виступає загальним  об’єктом вивчення.[8,с.95]

    Людська діяльність, спрямована на створення  матеріальних благ (засобів існування) - це й є виробництво.

    Виробництво благ, призначених для задоволення  потреб людей, пройшло тривалий історичний шлях розвитку: від добування їжі  за допомогою елементарних знарядь  первісної людини до сучасного рівня  перетворювальної діяльності суспільства. Та все ж будь-яке виробництво, первісне чи сучасне, характеризується деякими спільними рисами. Воно має  воснові єдині три компоненти (фактори): робочу силу людини, предмети праці і засоби праці.

      Робоча сила - це здатність людини  до праці. Предмет праці - те, на що скерована діяльність  людини, з чого вона виробляє  необхідні матеріальні блага.  Нарешті, засоби праці - це інструменти,  знаряддя, з допомогою яких люди  обробляють предмет праці (наприклад,  сировину), виробляючи з нього  необхідні засоби існування. Предмети  праці в сукупності з засобами  праці складають засоби виробництва.

      Робоча сила виступає в якості  особистого фактора виробництва.  Це головна творча продуктивна  сила суспільства. Засоби виробництва  складають речовий фактор виробництва.  В результаті взаємодії факторів  виробництва створюється продукт  праці, призначений задовольняти  ті чи інші потреби людей.  Сама ж праця, в результаті  створення корисних матеріальних  благ (продукту, послуг і т. ін.), виступає як продуктивна сила.

      Кількісне відношення обсягу (маси) виробленого продукту (послуг) до  затрат праці, затраченої на  їх виготовлення, характеризує продуктивність  праці.

      Успішне функціонування економіки  підприємства залежить від рівня  його забезпеченості економічними  або виробничими ресурсами. виділяють  наступні групи економічних (виробничих) ресурсів:

     - за складом: матеріальні, фінансові,  трудові, природні;

     - за походженням: первинні та  вторинні;

     - за структурою: засоби праці,  предмети праці, продукти праці;

     - за сферою використання: у сфері  виробництва, у сфері обігу.

      Праця поряд із засобами та  предметами праці є необхідним  елементом виробництва.

      У ринковій економіці аналіз  трудових відносин потребує більше  уваги, оскільки робоча сила  має вартісну оцінку, а отже  є конкурентною на ринку праці,  що розширює межі аналітичних  досліджень. критеріями оптимізації  трудових відносин стають не  лише економічні, а й соціальні  параметри.[11,с.143]

    Отже, трудові ресурси підприємства відіграють провідну роль у розв’язанні науково-технічних, організаційних і економічних завдань щодо дослідження поставлених результатів господарювання. Рівень забезпеченості підприємства робою силою і її раціональне використання мірою визначає організаційно-технічний рівень виробництва, ступінь використання техніки та технології, предметів праці.

      Від ефективності використання  трудових ресурсів у процесі  виробництва багато в чому  залежать показники обсягу виробництва  продукції, її собівартість, якість. Тому аналіз використання трудових  ресурсів є важливим розділом  системи комплексного економічного  аналізу діяльності підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Аналіз  ефективності використання трудових  ресурсів. 

    Ефективність  у широкому розумінні – це загальна результативність людської діяльності. Вона відображає співвідношення одержаного корисного результату та обсягу витрачених на це ресурсів. Таким чином, ефективність праці відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто, зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ при тих самих  або менших витратах праці.

    Основними показниками, які характеризують ефективність використання трудових ресурсів є дані про чисельність персоналу різних категорій і професій, його кваліфікацію й освітній рівень, про витрати  робочого часу, кількість виробленої продукції чи виконаних робіт, а  також дані про рух особового складу підприємства.

    Для оцінювання трудових ресурсів використовується інформація оперативної і бухгалтерської звітностей, дані табельного обліку, первинних  документів, матеріали хронометражу і фотографій робочого дня, позаоблікові матеріали (протоколи виробничих нарад, документи бюро економічного аналізу тощо).