Аналіз фінансової діяльності підприємства

 

У наукових роботах останнього часу вчені-економісти виділяють один абсолютний показник фінансової стійкості - наявність власних оборотних коштів, який можна розрахувати в два способи:

Перший спосіб. Даний  показник розраховується як різниця  між поточними активами і поточною (короткостроковою) кредиторською заборгованістю:

 

НВОК = (II р. АБ + III р. АБ) - III р. ПБ,    (2.13)

 

де II р. АБ + III р. АБ – поточні активи, тобто сума підсумків розділів II та III активу балансу; III р. ПБ - поточна (короткострокова) кредиторська заборгованість, підсумок розділу III плану пасиву балансу.[14]

Він показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок  власного капіталу або що залишається  в обороті підприємства після  повного погашення кредиторської  заборгованості.

Як показує практика, джерелами формування довгострокових активів є перманентний капітал (власний і прирівняний до нього капітал і довгострокові позикові кошти - довгострокові пасиви).

Але бувають випадки  формування довгострокових активів  за рахунок короткострокових кредитів.

Поточні ж активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів.

Тому поточні активи - оборотний капітал (підсумки розділів II і IIІ активу балансу) можна поділити на дві частини:

змінна частина, сформована за рахунок короткострокових 
зобов'язань підприємства;

постійна частина, сформована за рахунок постійного капіталу.

Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної  і зменшення постійної частини  поточних активів, а це свідчить про  посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.

Тому для визначення величини власного капіталу, що використовується в обороті підприємства, існує другий спосіб розрахунку наявності власних оборотних коштів.[8]

Другий спосіб. Даний  показник розраховується як різниця  між перманентним (постійним) капіталом  і величиною позаоборотних активів:

 

НВОК = (І р. ПБ + II р. ПБ) - I р. АБ,   (2.14)

 

де І р. ПБ + II р. ПБ - постійний (перманентний) капітал, тобто сума підсумків розділів І і II пасиву балансу; І р. АБ-величина позаоборотних активів підприємства, тобто підсумок розділу І активу балансу.

Для нормальної життєдіяльності  підприємство повинно обов'язково мати власні оборотні кошти.

Якщо підприємство має  короткострокові борги, то воно зобов'язане  сплатити їх поточними активами.

Якщо після сплати у підприємства залишається "нуль" власних оборотних коштів, то воно не зможе погасити довгострокові борги поточними активами; якщо отримують суми зі знаком "-", то це означає, що підприємство не може розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями.

Наявність власних оборотних коштів за формою балансу згідно з П(С)БУ 2 розраховується як різниця між оборотними активами та поточною кредиторською заборгованістю, тобто від підсумку розділу II активу балансу треба відняти підсумок розділу IV пасиву балансу.[10]

Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності власних оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості досліджується також ряд її відносних показників.

Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних  коштів до матеріальних запасів:

К_мз = Власні оборотні кошти / запаси і затрати =

      = ф.№1 р.260-р.620/ф.№1     (2.15)

К_мз показує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами і не потребують залучення позикових. Даний коефіцієнт необхідно розглядати у взаємозв'язку із станом виробничих запасів.

Якщо на підприємстві значні надлишкові запаси, то власні оборотні кошти не покриють їх повністю, тому коефіцієнт буде набагато менше одиниці.

За умови нестачі запасів  для проведення нормальної виробничо-торговельної діяльності підприємства коефіцієнт буде більше одиниці, але це не свідчить про стійкість фінансового стану.[18]

Нормальним явищем є рівень коефіцієнта 60-80 %.

Деякі автори називають нижню критичну величину - 50 %.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу:

К_мвк = Власні оборотні кошти / Власний капітал =

        = ф.№1 р.260-р.620/ф.№1р.380     (2.16)

 

З фінансової точки зору, чим вище цей коефіцієнт, тим краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами.[9]

Чим вище показник, тим краще фінансовий стан підприємства, забезпечується більш достатня гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб'єкта.

Оптимальне значення дорівнює 0,5, на думку деяких авторів, більше 0,3.

Коефіцієнт довгострокового залучення  позикових коштів розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу:

 

К_дзк = Довгострокові залучені кошти / Довгостроковий капітал =

       = ф.№1 р.430+р.480/ф.№1р.380+р.430+р.480     (2.17)

 

Характеризує структуру  капіталу. Зростання цього показника  є негативною тенденцією, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.[14]

Індекс постійного активу розраховується як відношення основного капіталу до власного капіталу:

 

І_па = Необоротні активи / Власний капітал =

       = ф.№1 р.080/ф.№1р.380     (2.18)

 

Використовується для характеристики стану основного капіталу, показує  питому вагу основних засобів і позаоборотних  активів у джерелах власних засобів.

Дуже важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні  підприємства. Він визначає, яку  долю в вартості майна складають  основні засоби виробництва. Коефіцієнт розраховується як відношення сумарної величини основних засобів (по залишковій вартості) до вартості майна підприємства за підсумком балансу (валюти балансу).[8]

 

Коефіцієнт РВОЗ = Основні  засоби / Майно підприємства             (2.19)

 

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого  потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Він є дуже важливим, якщо дане підприємство бажає встановити договірні відносини з новими партнерами – постачальниками або покупцями. Коефіцієнт реальної вартості майна у таких постачальників або покупців допоможе підприємству скласти уяву про їх виробничий потенціал та доцільність укладання договорів з ними з цієї точки зору.

Нормальним вважається обмеження, коли реальна вартість майна складає  більш 0,5 від загальної вартості активів. [1]

Важливе значення має аналіз ринкової стійкості підприємства. Вона характеризується трьома показниками:

• коефіцієнтом фінансової незалежності (автономії, власності, 
  концентрації власного капіталу);
• коефіцієнтом фінансової залежності;
• коефіцієнтом фінансового ризику (плече фінансового важеля).

Одним з найважливіших  показників, що характеризують фінансову  стійкість підприємства, є показник питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку активу балансу, тобто відношення загальної суми власного капіталу до майна підприємства. В практиці цей відносний показник  отримав назву коефіцієнт автономії. По ньому дивляться, наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу.[18]

 

Коефіцієнт автономії = Власний капітал / Валюта балансу =

= ф.№1 р.380/ф.№1р.640     (2.20)

 

Чим більше у підприємства власних коштів, тим легше йому справлятись з негараздами економіки, і це добре розуміють кредитори підприємства та його керівники. Ось чому останні намагаються збільшувати з року в рік абсолютну суму власного капіталу підприємства. Такі можливості є насамперед у добре функціонуючих підприємств. Маючи великі прибутки, вони намагаються утримати значну їх частину в обігу підприємства шляхом створення резервів з валового та чистого прибутку або прямого зачислення у власний капітал нерозподіленого прибутку.

Для коефіцієнту автономії бажано, щоб він перебільшував по своїй  величині 50% . В цьому випадку його кредитори почувають себе спокійно, бо знають, що весь позиковий капітал може бути компенсований власністю підприємства .

 

Коефіцієнт фінансової залежності = Позиковий капітал / Валюта балансу = ф.№1 р.480+р.620/ф.№1р.640    (2.21)

 

Збільшення цього показника в динаміці означає збільшення долі позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (100%) , то підприємство повністю фінансується за рахунок власних коштів.[11]

Коефіцієнт фінансової стабільності вираховується як співвідношення власних  та позикових коштів.

 

Коефіцієнт  фінансової стабільності = Власний  капітал / Позиковий капітал = ф.№1 р.380/ф.№1р.480+р.620    (2.22)

 

Перевищення власних коштів над  позиковими свідчить про те, що підприємство має достатній запас фінансової стійкості і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел. Коефіцієнт фінансової стстабільності повинен дорівнювати 0.85 - 0.90.

 

Коефіцієнт  фінансового ризику = Позиковий капітал / Власний капітал = ф.№1 р.480+р.620/ф.№1р.380    (2.23)

 

Зростання коефіцієнта автономії  означає зростання фінансової незалежності і підвищення ринкової стійкості  підприємства.

Збільшення в динаміці коефіцієнта співвідношення позикових  і власних коштів вестиме до підвищення фінансового ризику, до посилення  залежності підприємства від залученого капіталу і зниження його фінансової незалежності.

Спадатиме і його ринкова  стійкість. Але зростання плеча фінансового важеля не слід розглядати лише як постійне втрачання фінансової незалежності, оскільки таке становище сприяє і зростанню прибутковості власного капіталу.

Важливо намагатися досягти  оптимального рівня співвідношення позикового капіталу.[14]

Багато авторів відносять  ці ж коефіцієнти до відносних  показників фінансової стійкості.

На мою думку, поєднання  аналізу всіх наведених вище абсолютних і відносних показників фінансової стійкості та показників ринкової стійкості  допоможе об'єктивно відобразити реальну фінансову ситуацію, що склалася на підприємстві.

 

 

2.3 Аналіз рентабельності підприємства

 

Такі коефіцієнти дають  можливість оцінити рівень прибутковості  використання активів і пасивів  підприємства, господарської діяльності. Для цього використовують відношення різних видів прибутку (чистого, прибутку від реалізації) до відповідних показників. Якщо підприємство має значні коливання рівня рентабельності недостатній його рівень чи навіть збитковий, усі ці факти можуть бути підставою для висновку про його нестійкий фінансовий стан. А якщо підприємство збиткове протягом кількох років, можна з досить високим ступенем імовірності стверджувати, що його фінансовий стан критичний.

Існує значна кількість  показників рентабельності які значною мірою дублюють один одного. Тому розглянемо лише головні з них:

Коефіцієнт рентабельності активів — це співвідношення балансового  або чистого прибутку з середньорічною (середньо квартальною) величиною активів:

                                       

                                                          ( 2.24)

 

де Кра — коефіцієнт рентабельності активів;

 ЧП — чистий  прибуток;

СА — середньорічна (середньо квартальна) величина активів.

Співвідношення прибутку и активів відображає можливість підприємства до їх оновлення без залучення зовнішніх джерел фінансування. Чим більший цей показник, тим більша можливість підприємства для фінансування свого розвитку, Якщо ж динаміка цього показника має тенденцію до зменшення, це означатиме, що з часом : підприємство втратить можливість самостійно фінансувати оновлення своїх основних та оборотних засобів.

У разі від’ємного значення коефіцієнта це означатиме для підприємства є необхідність залучення коштів для фінансування оборотних активів  і зменшення власного капіталу

Коефіцієнт рентабельності реалізації — найпоширеніший показник цієї групи. Його розраховують як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції:

 

                                                                                                   ( 2.25 )