Внутрішньо-системні факторні зміни ті їх вплив на фінансово-господарську систему

 Фінансово-господарська діяльність підприємств - це цілеспрямована діяльність на основі прийнятих рішень, кожне з яких оптимізується на основі інтуїції або розрахунків. Під ризиком прийняття рішення розуміється ймовірність невідповідності реально отриманих результатів реалізованого рішення поставленим цілям.

 Фінансово-господарська діяльність підприємства характеризується перш за все кількістю та номенклатурою продукції, що випускається, а також обсягом її реалізації. Величина обсягу випущеної продукції залежить від наявності багатьох умов і передумов, а самевиробничих потужностей, наявності сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, персоналу відповідної кваліфікації, ринків збуту продукції. У свою чергу, обсяг продукції, що випускається впливає на всі інші сторони фінансово-господарської діяльності підприємства -собівартість продукції, що випускається, обсяг отримуваного прибутку, рентабельність виробництва, фінансовий стан підприємства, супроводжується виконанням численних і різноманітних операцій. У свою чергу кожна господарська операція обов'язково оформляється обліковими документами, в яких містяться первинні відомості про вчинені господарські операціїабо право на їх вчинення. Об'єктами облікових документів є процеси постачання, виробництва і реалізації, а також окремі підрозділи підприємства і різні фінансові, господарські, розрахункові відносини всередині і за межами підприємства.

Фінансово-господарську діяльність оцінюють на основі комплексного аналізу, об'єктивно розкриваючи недоліки, упущення, втрати, вузькі місця і разом з тим виявляючи ті трудові колективи, які працюють чесно, сумлінно, постійнозбільшують грошові накопичення.

Аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства може бути більш або менш розгорнутим, поглибленим або, навпаки, експрес-аналізом. Аналізу може піддаватися якесь одне напрцвленіе діяльності (наприклад, аналізрозміщення й особливостей функціонування збутової мережі або аналіз грошових та інших розрахунків підприємства) - в цьому випадку аналіз буде тематичним. Якщо ж у сферу інтересів аналітичної групи входить все підприємство як комплекс, тоді такий аналіз слід називатикомплексним.

 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства дуже часто за своєю формою є аналізом показників, тобто характеристик господарської діяльності економічної одиниці. Термін система

показників широко поширений  в економічнихдослідженнях. Аналітик у відповідності з певними критеріями відбирає показники, формує з них систему, проводить її аналіз. Комплексність аналізу вимагає використання в роботі цілих систем, а не окремих показників.

Аналіз фінансово-господарськоїдіяльності  підприємства не буде повний, якщо він не стосується ще двох специфічних аспектів його діяльності. Речь йде, насамперед, про те, яке місце в комплексній оцінці підприємства займає якість його продукції. Якщо продукція невисокої якості, викликаєнарікання споживачів, не відповідає санітарним нормам, державним або ринковим стандартам, діяльність підприємства можна назвати успішною, комплексна оцінка її буде невисока Перспективи такого підприємства, якщо воно не має наміру кардинально змінювати своюринкову стратегію і якість продукції, не можна визнати блискучими.

 Всі явища і процеси господарської діяльності підприємств знаходяться у взаємозв'язку, взаємозалежності і обумовленості. Одні з них безпосередньо пов'язані між собою, інші - побічно. Кожне явище можна розглядати і як причину, і як результат. Кожен результативний показник залежить від численних факторів. Чим детальніше досліджується вплив факторів на величину результативного показника, тим точніше результати аналізу та оцінка якості праці підприємств. Тому важливим методологічним питанням в аналізі господарської діяльності є вивчення та вимірювання впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників. Фінансово-господарська діяльність економічного суб'єкта здійснюється в умовах взаємодії безлічі зовнішніх і внутрішніх факторів, що є причинами, рушійними силами процесів і явищ.  Систематизація факторів досягається за допомогою побудови структурно-логічних моделей, в яких фактори розміщуються в певному порядку з урахуванням їх взаємозв'язку і співпідпорядкованості.  Без глибокого і всебічного вивчення факторів не можна зробити обгрунтовані висновки про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обгрунтувати плани й управлінські рішення. Виявлення, оцінка та прогнозування впливу факторів на зміну стану та поведінки досліджуваного об'єкта чи явища лежать в основі економічного аналізу. Проте, з'ясовувати дію абсолютно всіх факторів-причин складно і практично не завжди доцільно. Тому причини-фактори необхідно вивчити, класифікувати за групами, виділити головні, що визначають, що вплинули на зміну того чи іншого показника.

 Класифікація факторів дозволяє глибше розібратися в причинах зміни досліджуваних явищ, точніше оцінити місце і роль кожного чинника у формуванні величини результативних показників. Без глибокого і всебічного вивчення факторів не можна зробити обгрунтованих висновків про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обгрунтувати плани й управлінські рішення.

1. Необхідність класифікації факторів підвищення ефективності господарської діяльності Приступаючи до вивчення класифікації факторів і резервів ефективності господарської діяльності слід зазначити, особливість економічного аналізу. є те, щ...о економічні показники вивчаються не стільки в статиці, скільки в динаміці.

Ефективність господарської  діяльності характеризується порівняно  невеликим колом показників, але  на кожен з них впливає ціла система факторів. При комплексному економічному аналізі поряд із загальними або синтетичними показниками розраховуються більш приватні, або аналітичні, показники. Кожен показник, відображаючи певну економічну категорію, складається під впливом цілком певних економічних та інших факторів.

"Знання факторів виробництва,  вміння визначати їх вплив  на показники ефективності дозволяють  впливати на рівень показників за допомогою управління факторами, створити механізм пошуку резервів. "

Фактори - це елементи, чинники, які впливають на даний показник або на ряд показників. У такому розумінні економічні фактори, як і економічні категорії, що відображаються показниками, носять об'єктивний характер. Різниця понять В«показникВ» і В«факторВ» умовно, так як практично кожен показник може розглядатися як фактор іншого показника більш високого порядку і навпаки. "Взаємозалежне дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягається за допомогою їх класифікації та систематизації. "

"Класифікація факторів  являє собою розподіл їх по  групах залежно від їх загальних  ознак. Вона дозволяє глибше  розібратися в причинах зміни досліджуваних явищ, точніше оцінити місце і роль кожного фактора у формуванні величини результативних показників. "

Без глибокого і всебічного вивчення факторів не можна зробити  обгрунтовані висновки про результати діяльності підприємства, виявити резерви, обгрунтувати плани й управлінські рішення. Класифікація факторів і вдосконалення методики їх аналізу дозволяють вирішити важливу проблему - очистити основні показники від впливу зовнішніх і побічних чинників з тим, щоб показники, прийняті для оцінки ефективності діяльності підприємства, об'єктивніше відбивали його досягнення.

2. Класифікація факторів підвищення ефективності господарської діяльності

 Фактори в економічному аналізі  можуть класифікуватися за різними ознаками. Виходячи із завдань аналізу господарської діяльності, важливе значення має наступна класифікація факторів. З точки зору впливу на результати господарської діяльності вони поділяються на основні та другорядні, внутрішні і зовнішні, об'єктивні і суб'єктивні, загальні та специфічні, постійні та змінні, екстенсивні та інтенсивні.

«До основних відносяться  фактори, які надають вирішальний  вплив на результативний показник. Другорядними вважаються ті, які не роблять вирішального впливу на результати господарської діяльності в даних умовах. Тут необхідно зауважити, що один і той же фактор залежно від обставин може бути і основним, і другорядним. » Уміння виділити з різноманітності факторів головні, визначають забезпечує правильність висновків за результ...атами аналізу.

 Велике значення при  дослідженні економічних явищ  і процесів і оцінці результатів  діяльності підприємств має класифікація  факторів на внутрішні і зовнішні, це означає на фактори, які  залежать і не залежать від  діяльності даного підприємства. Основна увага при аналізі має приділятися дослідженню внутрішніх факторів, на які підприємство може впливати

Разом з тим у багатьох випадках при розвинених виробничих зв'язках і відносинах на результати роботи кожного підприємства в значній мірі впливає діяльність інших підприємств, наприклад, рівномірність і своєчасність поставок сировини, матеріалів, їх якість, вартість, кон'юнктура ринку, інфляційні процеси та ін

Нерідко на результатах роботи підприємства відображаються зміни в галузі спеціалізації та виробничої кооперації. Ці фактори є зовнішніми. Вони не характеризують зусилля даного колективу, але їх дослідження дозволяє точніше визначити ступінь впливу внутрішніх причин і тим самим більш повно виявити внутрішні резерви виробництва.

 Для правильної оцінки  діяльності підприємств фактори необхідно обробити ще на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивно не залежать від волі і бажань людей, наприклад, стихійне лихо. На відміну від об'єктивних суб'єктивні причини залежать від діяльності окремих людей, підприємств, організацій до установ.

Фактори можуть також ділитися на загальні та специфічні. До загальних  відносяться фактори, які діють  у всіх галузях економіки. Специфічними є ті, які діють в умовах окремої  галузі економіки або підприємства. Такий поділ факторів дозволяє повніше врахувати особливості окремих, підприємств, галузей виробництва і зробити більш точну оцінку їх діяльності.  По терміну дії на результати виробництва розрізняють фактори постійні та змінні. Постійні фактори впливають на досліджуване явище безперервно протягом всього часу. Вплив же змінних факторів проявляється періодично, наприклад, освоєння нової техніки, нових видів продукції, нової технології виробництва. Велике значення для оцінки діяльності підприємств має розподіл факторів на інтенсивні та екстенсивні.

До екстенсивних відносяться  чинники, які пов'язані з кількісним, а не якісним приростом результативного  показника, наприклад, збільшення обсягу виробництва продукції шляхом розширення посівної площі, збільшення поголів'я худоби, кількості робітників і т.д. Інтенсивні фактори характеризують ступінь зусилля, напруженості праці в процесі виробництва, наприклад, підвищення врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин, рівня продуктивності праці. Якщо при аналізі ставиться мета виміряти вплив кожного фактора на результати господарської діяльності, то їх поділяють на кількісні і якісні, складні і прості, прямі і непрямі, вимірні і незмірні.

 Кількісними вважаються  фактори, які висловлюють кількісних  визначеність явищ (кількість робітників, обладнання, сировини тощо). Якісні  ч...инники визначають внутрішні якості, ознаки та особливості досліджуваних об'єктів (продуктивність праці, якість продукції, родючість грунту і т.д.).

 Більшість досліджуваних в аналізі чинників складаються з декількох елементів. Однак є й такі, що не розкладаються на складові частини. У зв'язку з цим чинники діляться на складні (комплексні), прості (елементні). Прикладом складного чинника є продуктивність праці, а простого - кількість робочих днів у звітному періоді.

    3. Класифікація резервів підвищення ефективності господарської діяльності

Класифікація факторів, що визначають господарські показники, є  основою класифікації резервів.

"Резерви - це невикористані  можливості підвищення ефективності господарської діяльності. "

 У практиці аналізу  господарської діяльності розрізняють  два поняття резервів: резервні  запаси (сировина, матеріали, газ  та т.д.), наявність яких забезпечує  безперебійну роботу господарюючого  суб'єкта, і резерви як ще не  використані можливості зростання  виробництва, підвищення ефективності виробництва. "Під резервами розуміють невикористані можливості зниження поточних і авансованих витрат. Усунення різного роду втрат у виробництві і нераціональних витрат є найважливішим напрямком використання резервів. "Резерви можна виміряти як різницю між досягнутим рівнем використання ресурсів і можливим рівнем, виходячи з накопиченого виробничого потенціалу. Правильніше під резервами варто розуміти невикористані можливості зниження поточних і авансованих витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів при даному рівні розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. В основу класифікації резервів покладені різні ознаки. Однак будь-яка класифікація повинна полегшувати пошук резервів.

За просторовій ознаці виділяють загальнодержавні, регіональні, галузеві та внутрішньогосподарські резерви. За ознакою часу вони діляться на невикористані, поточні та перспективні резерви. Невикористані резерви - упущені можливості зростання виробництва або відносно планового завдання, або відносно досягнень НТП і передового досвіду за певний проміжок часу. Поточні резерви - це можливості поліпшення результатів господарсько-фінансової діяльності в межах найближчого часу (місяця, кварталу, року). Реалізація поточних резервів можлива лише при збалансованості трьох елементів процесу виробництва: праці, засобів праці і предметів праці.  Перспективні резерви - це можливості поліпшення результатів діяльності у віддаленій перспективі, внаслідок зраді - ня структурної та інвестиційної політики, впровадження досягнень НТП у виробництво.

 Основна ознака класифікації  виробничих резервів - за джерелами  підвищення ефективності виробництва, які зводяться до трьох моментів процесу виробництва (моментам процесу праці): доцільною діяльності або самої праці, засобів праці, предметів праці. Організація процесу виробництва вимагає пропорційного наявності та використання коштів праці, предметів праці і трудових ресурсів. Щоб освоїти резерв збільшення випуску продукції за рахунок ефективного використання засобів праці, необхідно виявити резерви збільшення за рахунок кращого використання предметів праці і трудових ресурсів. Якщо з якогось ресурсу резервів не вистачає, то обсяг виробництва лімітується тими факторами або ресурсами, наявність яких мінімально.