Експрес-аналіз фінансового стану підприємства

      Для  з’ясування причин зміни цього  показника  необхідно  проаналізувати

зміни в складі джерел коштів та їх розміщенні, порівнюючи з  початком року.

      2. Коефіцієнт  швидкої  ліквідності  –   цей  коефіцієнт  за  смисловим

значенням аналогічний  коефіцієнту  покриття,  тільки  він  обчислюється  для

вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено  найменш  ліквідну

їх частину –  виробничі запаси. Він обчислюється так:

|Кш.л = (А1 + А2) / (П1 + П2)                                         |(3.2) |

 

 

      Кш.л  (2005) =

      Кш.л  (2006) =

      Матеріальні   запаси  виключаються  не  стільки   тому,  що  вони   менш

ліквідні, а, головне,  через  те,  що  кошти,  які  можна  одержати  в  разі

вимушеної реалізації виробничих запасів,  можуть  бути  істотно  нижчими  за

витрати на їхню закупівлю. За умов ринкової економіки  типовою  є  ситуація,

коли  за  ліквідації  підприємства  одержують  40%  і  менше  від  облікової

вартості   запасів.   «Розумним»   коефіцієнтом   швидкої   ліквідності    є

співвідношення 1:1.

      Практично   багато  підприємств   мають   нижчий   коефіцієнт   швидкої

ліквідності  (наприклад,  0,5  :  1),  тому  для  оцінки  їхньої   фактичної

ліквідності треба  проаналізувати тенденції зміни  цього показника  за  певний

період. Так, якщо зростання  коефіцієнта швидкої ліквідності  було  пов’язане

в основному зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості,  то  це

свідчить  про  серйозні  фінансові   проблеми   підприємства.   У   західній

економічній  літературі  цей  коефіцієнт  називають  коефіцієнтом   миттєвої

оцінки.

      3. Коефіцієнт  абсолютної ліквідності визначається  за формулою:

|Кабс. лік = А1 / (П1 + П2)                                           |(3.3) |

 

 

      Кабс. лік (2005) =

      Кабс. лік (2006) =

      Цей   коефіцієнт  показує,  яку  частину   короткострокових   позикових

зобов’язань можна  за необхідності  погасити  негайно.  Теоретично  достатнім

значенням для коефіцієнта  абсолютної ліквідності є співвідношення 0,2  :  1.

На практиці  фактичні  середні  значення  коефіцієнтів  ліквідності  бувають

значно нижчими, але  це ще  не  дає  підстави  висновувати  про  неможливість

підприємства  негайно  погасити  свої  борги,  бо  малоймовірно,   щоб   усі

кредитори підприємства одночасно пред’явили йому свої боргові  вимоги.

      Отже, можна сказати, що ліквідність  –  це  спроможність  будь-якого   з

активів трансформуватися в гроші (кошти), а рівень ліквідності  визначається

тривалістю періоду, протягом якого  цю  трансформацію  можна  здійснити.  Що

коротший цей період, то вищою є ліквідність.

      З  цією метою визначається індекс  ліквідності, який  показує   кількість

днів, необхідних для  перетворення поточних активів на готівку.

      Для  визначення індексу ліквідності  здійснюють такий розрахунок  (табл.

3.2).

                                                 Таблиця 3.2

                Розрахунок індексу ліквідності  ТОВ «Вікторія»

|Показник                  |Сума,  |Кількість днів, необхідна   |Разом     |

|                          |тис.   |для перетворення активів  на |(гр.1 *   |

|                          |грн    |готівку                     |гр.2)     |

|А                         |1      |2                           |3         |

|1. Готівка                |40000  |                            |          |

|2. Дебіторська            |90000  |25                          |2250000   |

|заборгованість            |       |                            |          |

|3. Товарні запаси         |120000 |30                          |3600000   |

|Усього                    |250000 |                            |5850000   |

 

 

      За  даними таблиці 3.2, індекс  ліквідності   дорівнюватиме:  5850000  /

250000 =  23,4  дня.  Отже,  даному  підприємству  необхідно  23,4  дня  для

перетворення поточних активів на готівку.

      Наявність  різних показників ліквідності  пояснюється різними інтересами

споживачів  аналітичної  інформації:  коефіцієнт  абсолютної  ліквідності  є

важливим  для  постачальників  сировини  і  матеріалів;  коефіцієнт  швидкої

ліквідності – для  банків; коефіцієнт поточної ліквідності  – для  покупців  і

власників акцій  та облігацій підприємства.

      Проте  слід спеціально зазначити, що  ліквідність підприємства зовсім  не

тотожна  його  платоспроможності.  Так,   коефіцієнти   ліквідності   можуть

характеризувати фінансовий стан як задовільний, однак, по  суті,  ця  оцінка

буде помилковою,  якщо  в  поточних  активах  значну  питому  вагу  матимуть

неліквідні активи й короткострокова дебіторська  заборгованість.

      Платоспроможність   означає   наявність   у   підприємства   коштів   і

еквівалентів, достатніх  для розрахунків з кредиторської  заборгованості,  що

потребує негайного  погашення.

      Ознаками  платоспроможності є:

               - наявність грошей у касі, на  поточних рахунках;

               - відсутність простроченої кредиторської  заборгованості.

      Однак  наявність тільки незначних залишків  грошей на поточних  рахунках

знову ж таки  не  означає  неплатоспроможності  підприємства,  бо  кошти  на

поточні рахунки  можуть надійти протягом кількох  днів.

      Беручи  загалом, можна сказати,  що  вправність  фінансового  менеджера

підприємства виявляється  в тому, щоб на розрахунковому  рахунку  та  в  касі

грошей було не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання  поточних

платежів, а решта  їх має  бути  вкладена  в  матеріальні  та  інші  ліквідні

активи.  Досягненню  такого  стану,  крім  усього  іншого,  сприяє  грамотне

складання платіжних  календарів.

      Заведено  вважати, що в підприємства  на  поточному  рахунку  має   бути

залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською  заборгованістю  всіх

видів, строки оплати якої  настають  протягом  певного  найближчого  періоду

(наприклад, тижня  або декади)  і  поточною  дебіторською  заборгованістю  на

користь підприємства, платежі за якою очікуються в той  самий період.

      Однією  з  повсякденних  турбот  фінансової  служби   підприємства   є

забезпечення повної платіжної готовності, зниження якої часто  спричиняється

до великих непродуктивних витрат підприємства у вигляді пені  за  прострочку

платежів.  Для  оцінки   платоспроможності   на   підприємстві   складається

платіжний баланс (календар) на будь-яку дату (табл. 3.3).

                                                                 Таблиця 3.3

            Платіжний баланс (календар) ТОВ  «Вікторія», тис. грн.

|Актив                                 |Пасив                                |

|наявні кошти       |на       |на      |негайні            |на      |на     |

|для покриття       |початок  |кінець  |та інші платежі    |початок |кінець |

|заборгованості     |звітного |звітного|                   |звітного|звітног|

|                   |періоду  |періоду |                   |періоду |о      |

|                   |         |        |                   |        |періоду|

|1. Кошти (гроші)  та|190      |206     |1. Заборгованість  |140     |210    |

|їх еквіваленти     |         |        |за позикою         |        |       |

|2. Розрахунки      |362      |335     |2. Заборгованість  |378     |407    |

|з дебіторами       |         |        |кредиторів         |        |       |

|                   |         |        |3. Векселі видані  |60      |130    |

|Усього             |552      |541     |Усього             |578     |747    |

|Сальдо             |26       |206     |                   |        |       |

|Баланс             |578      |747     |Баланс             |578     |747    |

  Якщо   сальдо   в   активі   платіжного   балансу,   то   це   означає

неплатоспроможність підприємства. Відомо, що оцінка рівня  платоспроможності

дається за даними балансу  на  основі  характеристики  ліквідності  оборотних

коштів, тобто  з  урахуванням  часу,  необхідного  для  перетворення  їх  на

готівку.

      Підвищення   рівня   платоспроможності   підприємства   залежить   від

поліпшення результатів  його виробничої та комерційної  діяльності.  Водночас

надійний фінансовий стан  залежить  також  і  від  раціональної  організації

використання  фінансових  ресурсів.  Тому   за   умов   ринкової   економіки

здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів  балансу,  а  й  поглиблений

щоденний аналіз стану й використання  господарських  засобів.  Інформаційною

базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.

      Фінансова   стабільність  підприємства   є   однією   з   найважливіших

характеристик  фінансового  стану  підприємства.  Вона  пов’язана  з  рівнем

залежності від  кредиторів та інвесторів і  характеризується  співвідношенням

власних і залучених  коштів. Цей  показник  дає  загальну  оцінку  фінансової

стабільності.  У  світовій  і  вітчизняній   обліково-аналітичній   практиці

розроблено систему  показників,  що  характеризують  фінансову  стабільність

підприємства. Ці показники  поділяють на два класи.

      До  першого класу відносять  показники   зі  встановленими  нормативними

значеннями (усі перелічені показники ліквідності та  платоспроможності);  до

другого класу –  показники, без установлених нормативних  значень  (показники

рентабельності, ефективності управління, ділової активності).

      Основні  показники фінансової стабільності:

      1. Коефіцієнт  концентрації власного капіталу:

|Коефіцієнт концентрації  власного капіталу = Власний капітал  (підсумок|(3.4) |

|1 розділу пасиву) / Загальна сума господарських  коштів (валюта       |      |

|балансу)                                                             |      |

 

 

      Коефіцієнт  концентрації власного капіталу (2005) = 3802 / 4672 = 0,81;

      Коефіцієнт  концентрації власного капіталу (2006) = 6719 / 7882 = 0,85.

      Цей  коефіцієнт характеризує частку  власників підприємства в   загальній

сумі коштів, авансованих  у  його  діяльність.  Що  вищим  є  значення  цього

показника,  то  більше  підприємство  є  фінансово  стійким,  стабільним   і

незалежним від  зовнішніх  кредиторів.  Доповненням  до  цього  показника  є

коефіцієнти концентрації залученого (позичкового) капіталу  –  їх  сума  має

дорівнювати 1 (або 100%).

      Щодо  рівня залучення позичених коштів  у  зарубіжній  практиці  існують

різні думки. Найбільш поширено таку: частка власного капіталу  має  бути  не

меншою за 0,6 (60%). У  підприємство  з  високою  часткою  власного  капіталу

кредитори вкладають  охочіше кошти, оскільки воно з більшою  ймовірністю  може

погасити борги  за рахунок власних коштів.

      2. Коефіцієнт  фінансової залежності:

|Коефіцієнт фінансової  залежності = Валюта балансу / Власний  капітал  |(3.5) |

|(підсумок розділу  1 пасиву)                                          |      |

 

 

      Коефіцієнт  фінансової залежності (2005) = 4672 / 3802 = 1,22;

      Коефіцієнт  фінансової залежності (2006) = 7882 / 6719 = 1,17.

      Цей   коефіцієнт  є  оберненим   до  коефіцієнта  концентрації  власного

капіталу. Зростання  цього показника в  динаміці  означає  збільшення  частки

позичених  коштів  у   фінансуванні   підприємства.   Якщо   його   значення

наближається до одиниці (або 100%), то  це  означає,  що  власники  повністю

фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю  – навпаки.

      Наприклад,  якщо значення цього коефіцієнта  1,17, то це означає,  що  в

кожній 1,17 грн, вкладеній  в активи підприємства, 17 коп. десь позичено.

      3. Коефіцієнт  маневреності власного капіталу:

|Коефіцієнт маневреності  власного капіталу = Власні кошти  (2 розділ   |(3.6) |

|активу) / власний  капітал (підсумок розділу 1 пасиву)                |      |

 

 

      Коефіцієнт  маневреності власного капіталу (2005) = 2492 / 3802 = 0,65;

      Коефіцієнт  маневреності власного капіталу (2006) = 2719 / 6719 = 0,40.

      Цей  коефіцієнт показує, яка частина  власного капіталу використовується

для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину  вкладено в  оборотні

кошти, а яку –  капіталізовано. Значення  цього  показника  може  змінюватися

залежно  від  структури  капіталу  і   галузевої   належності   підприємства

(норматив – 0,4 … 0,6).

      4. Коефіцієнт  структури довгострокових вкладень:

|Коефіцієнт структури  довгострокових вкладень = Довгострокові         |(3.7) |

|Коефіцієнт структури  довгострокових вкладень = Довгострокові         |(3.7) |

|зобов’язання (3 розділ  пасиву балансу) / Необоротні активи (підсумок |      |

|1 розділу активу  балансу)                                            |      |

 

 

      Коефіцієнт  структури довгострокових вкладень (2005) =  220  /  2130  =

0,10;

      Коефіцієнт  структури довгострокових вкладень (2006) =  300  /  5093  =

0,06.

      5. Коефіцієнт  довгострокового залучення позичених  коштів: