Концептуальні основи класичної теорії регулювання економіки

Базова модель Кейнса: роль споживання та заощадження. [7, c.424]

Споживання розглядається кейнсіанською теорією у зв’язку з національним доходом, а точніше - з кінцевим доходом суспільства, або доходом після сплати податків. Заощадження - це та частина кінцевого доходу суспільства, яка не споживається. Звідси випливає, що кінцевий доход суспільства (національний доход) дорівнює сумі споживання і заощадження: Y=C+S.

Y - кінцевий  доход

C - споживання

S - заощадження

тісно пов'язані, їх не можна розглядати ізольовано.

Крім того кейнсіанська модель товарного ринку будується на певних припущеннях. Вони дають можливість абстрагуватися від окремих процесів і зосередитися на тому ,що є суттєвим саме для цього пояснення. Зокрема:

• ціни розглядаються як незмінні;
• приймається, що рівень процента є величина стала;
• об'єктом дослідження виступає закрита економіка, тобто не
• враховується зовнішня торгівля.

 Наголосимо  ще раз на наступному: сукупний  попит у замкненій економіці  складається з двох компонентів - споживання (C) і інвестиції (I), які створюються заощадженнями (S), тобто S=I; визначальним є сукупний попит. Позначимо його як AD. Він репрезентує всю сукупність товарів, на придбання яких домогосподарства, підприємства і держава здійснюють свої витрати. Особливістю кейнсіанської моделі є й те, що в ній розрізняються заплановані й фактичні витрати.

Заплановані витрати відрізняються від фактичних на величину непередбаченого перевищення створеної продукції над реалізованою або, навпаки, реалізованої над створеною в межах певного періоду. Перший варіант невідповідності може мати місце тоді, коли підприємства створили більше продукції, ніж здатні реалізувати, і тому змушені її частину перетворити на запаси. Другий варіант характерний для умов, коли відбувається реалізація не лише створеної у певний період продукції, а й тієї, що була в запасах.

 Щодо  споживання приймається, що воно  залежить від граничної схильності  до споживання та сукупних  доходів.

Кейнс вводить ще один показник: MPS - гранична схильність до заощадження.

 Сума MPC і MPS для будь-якої зміни в  доході повинна завжди дорівнювати  одиниці:

MPC + MPS = 1, адже приріст Y = приріст С + приріст S

Y = C + S

В короткостроковій перспективі по мірі росту поточного доходу АРС (середня схильність до споживання) зменшується, АРS (середня схильність до заощадження) зростає, тобто з ростом доходу сім'ї відносно скорочується доля заощаджень. Але, в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується, так як на величину споживчих видатків не тільки розмір поточного доходу сім’ї, але і розмір загального життєвого достатку, а також величини очікуваного і постійного доходу.

 Фактори, визначаючі динаміку споживання  і заощаджень:

• дохід домашніх господарств;
• багатство, накопичене в домашньому господарстві;
• рівень цін;
• економічне очікування;
• величина споживної заборгованості;
• рівень оподаткування.

Величини споживання і заощадження відносно стабільні при умові, що господарство не приймає спеціальних дій по їх зміні, в тому числі через систему оподаткування. Стабільність цих величин зв’язана з тим, що на рішення домашніх господарств “споживати” чи “зберігати” впливають відповідні традиції. До того ж фактори, не зв’язані з доходом, багатообразні і зміни в них нерідко взаємозрівноважуються.

Якщо споживчі видатки, як перший компонент сукупного попиту, відносно стабільні, то другий компонент – інвестиції, навпаки, мінливі.

 В  економічній науці графічне зображення  цієї моделі прийнято називати "кейнсіанський хрест". Він  являє собою поєднання на одному  графіку двох ліній, одна з  яких відображає ідеальний стан  повної відповідності фактичних  і запланованих витрат, а друга  заплановані витрати. Лінія що  проходить під кутом 450 до горизонтальної  осі, фіксує відповідність фактичних  і запланованих витрат. Графічно  це саме так, бо кожна точка, розташована на ній, є рівновіддаленою  від горизонтальної та вертикальної  осей. Лінія функції запланованих  витрат має позитивний нахил  до горизонтальної осі (вісь доходу), в якому сукупні витрати представлені  як функція доходів. Нахил лінії  до горизонтальної осі визначається  граничною схильністю до споживання: чим схильність вища, тим нахил  до горизонтальної осі більший. А у точці перетину ліній Y та AD досягається рівновага товарного  ринку (Y=AD).

Рецесійний розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні видатки), щоб підвищити рівноважний ВНП до не інфляційного рівня повної зайнятості. [7, c.279]

Щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, необхідно простимулювати сукупний попит і “перемістити” рівновагу з точки А в точку В. При цьому приріст сукупного рівноважного доходу ΔY складає: Величина рецесійного розриву треба помножити на величину мультиплікатора автономних видатків.

Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні видатки), щоб знизити рівноважние ВНП до неінфляційного рівня повної зайнятості. [7, c.280]

Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y0 більший від потенційного ВНП, то це означає, що сукупні видатки є надлишкові. Надлишковість сукупного попиту викликає в економіці інфляційний бум: рівень цін зростає тому. Що фірми не можуть розширяти виробництво адекватно зростаючому сукупному попиту, так як всі ресурси вже заняті.

 Подолання  інфляційного розриву передбачає  стримання сукупного попиту і “переміщення” рівноваги з точки А в точку В (повня зайнятість ресурсів). При цьому скорочення рівноважного сукупного попиту ΔY складає: Величина інфляційного розриву помножити на величину мультиплікатора автономних видатків.

Парадокс бережливості. Взаємозв’язок моделі AD-AS і Кейнсіанського хреста. [7, c.253]

Парадокс бережливості – спроба суспільства більше зберігати обертається таким самим чи меншим об’ємом заощаджень. Якщо приріст заощаджень не супроводжується приростом інвестицій, то люба спроба домашніх господарств більше зберігати виявляється марною, в зв’язку зі значним спадом рівноважного ВНП, обумовленим ефектом мультиплікації.

Ріст заощаджень може піддати економіку антиінфляційному впливу в умовах, близьких до повної зайнятості ресурсів: споживання і послідуюче за ним скорочення сукупних видатків, зайнятості і випуску ( з ефектом мультиплікатора) обмежують тиск інфляції попиту – сукупний попит понижується від AD що AD1, що супроводжується спадом виробництва від Y1 до Y2 і пониженням рівня цін від P1 до P2 .

Модель Кейнсіанського хреста не дозволяє ілюструвати процес зміни рівня цін Р, так як передбачає фіксовані ціни. Хрест Кейнса конкретизує модель AD-AS для цілей короткострокового макроекономічноо аналізу з жорсткими цінами і не може бути використаний для досліджень довгострокових наслідків макроекономічної політики, зв’язаних з ростом або пониженням рівня інфляції.