Організація обліку власного капіталу

2. Організація  обліку статутного капіталу

Статутний капітал відображає зафіксовану в засновницьких  документах загальну вартість активів, які є внеском власників у  капітал підприємства. 

Бухгалтерський облік  статутного капіталу починається з  дати реєстрації підприємства в Державному реєстрі суб’єктів підприємницької  діяльності  і закінчується в  день його виключення з реєстру. 

У бухгалтерському обліку первинною вартістю майна, внесеного  як внесок у статутний капітал, визнається узгоджена засновниками їх справедлива  вартість з урахуванням відповідних  витрат. Документами, що підтверджують  необхідність відображення в обліку статутного капіталу, є статутні документи  підприємства. 

В акціонерному товаристві розмір статутного капіталу дорівнює номінальній вартості емітованих акцій  і не може бути меншим ніж 1250 мінімальних  заробітних плат.

У товаристві з обмеженою  відповідальністю розмір статутного капіталу  не може бути менший ніж 100 мінімальних  заробітних плат. 

В акціонерному товаристві статутний капітал створюється  за рахунок внесків засновників (акціонерів) в обмін на акції, в  товаристві з обмеженою відповідальністю - на корпоративні права. 

Внесками учасників і  засновників  можуть бути:

- будівлі й споруди,  устаткування та інші  матеріальні  цінності;

- цінні папери;

- права користування землею, водою, будівлями та інші майнові  права; 

- грошові кошти, в тому  числі  в іноземній валюті. 

Акціонерне товариство може збільшувати розмір статутного капіталу шляхом:

- емісії додаткових акцій; 

- обміну облігацій товариства  на його акції; 

- збільшення номінальної  вартості акцій. 

Зменшення розміру статутного капіталу здійснюється шляхом:

- зменшення кількості  акцій шляхом викупу акцій  і їх анулювання;

- зменшення номінальної  вартості акцій. 

Статутний капітал може бути змінений з урахуванням наступних  вимог:

- збільшення статутного  капіталу - після повного внесення  всіма учасниками своїх внесків; 

- зменшення статутного  капіталу - при відсутності заперечень  кредиторів. 

Внески, відмінні від грошових коштів, повинні бути оцінені в  гривнях. Порядок оцінки внесків  вказується в засновницьких документах. 

Забороняється використовувати  для формування статутного капіталу бюджетні кошти, засоби, отримані в  кредит або під заставу, векселі. 

Для обліку інформації про  статутний капітал застосовується рахунок  40 «Статутний капітал». Сальдо на рахунку повинно відповідати  розміру статутного капіталу. 

При використанні журнально-ордерної форми для узагальнення інформації на 40 рахунку застосовують Журнал №7.

Аналітичний облік несплаченого капіталу ведеться за видами розміщених несплачених акцій, а також за кожним засновником. 

Оплата внесків засновників  повинна проводитися не пізніше  ніж через рік після реєстрації. У разі несплати необхідно:

- або зменшити статутний  фонд;

- або ліквідувати підприємство. 

Зменшення статутного капіталу повинно бути відображено в обліку на момент реєстрації змін у статутних  документах. 

3. Організація  обліку резервного капіталу, додатково  вкладеного капіталу

Згідно з чинним законодавством резервний капітал створюється  в розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше ніж 25% від статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного  капіталу встановлюється засновницькими документами, але не менше ніж 5% від суми чистого  прибутку. Засоби резервного капіталу знаходяться в повному розпорядженні  підприємства і можуть бути використані  ним на покриття можливих збитків, непередбачених витрат, сплату боргів підприємства при  його ліквідації, на додаткові витрати  на виробничий і соціальний розвиток, на поповнення оборотних коштів підприємства, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені установчими  документами.  Рішення про направлення  коштів на формування резервного капіталу приймають на зборах засновників (акціонерів) і оформляють відповідним протоколом. На підставі цього документа в  обліку відображається відповідне нарахування  резерву.  Додатково вкладений  капітал - це емісійний дохід, тобто  сума, на яку вартість реалізації випущених  акцій перевищує їх номінальну вартість. Таким чином, при розміщенні акції  за ціною, вищою за номінальну , в  обліку на рахунку 421 "Емісійний дохід" відображається різниця-емісійний  дохід. 

Операції, які спричиняють  збільшення додатково вкладеного капіталу:

- розміщення акцій за  ціною вище номінальної; 

- придбання акцій за  ціною нижче номінальної; 

- продаж викуплених акцій  за ціною вище ніж вартість  придбання. 

Проведені операції з акціями  та отримання емісійного доходу підтверджуються  відповідними  документами. 

4. Нерозподілений  прибуток (непокритий збиток) і дивіденди

Нерозподілений прибуток - це частина прибутку, отримана від  ведення господарської діяльності й накопичена з моменту створення  підприємства. Нерозподілений прибуток зменшується на суму дивідендів, оголошених у звітному періоді, на суму відрахувань  в резервний капітал. 

Непокритий збиток - це сума непокритого збитку поточного року і минулих років. 

Облік нерозподіленого прибутку ведуть на рахунку 44 "Нерозподілений прибуток".

Дивіденди це частина чистого  прибутку, розподілена між учасниками відповідно до їх участі в статутному капіталі.

В акціонерних товариствах  дивіденди виплачують 1 раз на рік  за підсумками року за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства. У товаристві з обмеженою  відповідальністю дивіденди можуть виплачуватися в кінці кварталу, півріччя за рішенням зборів засновників. 

З виплатою дивідендів пов'язані  дві дати, які визначаються за рішенням зборів засновників  або акціонерів:

- дата оголошення дивідендів;

- дата виплати дивідендів. 

За рішенням зборів засновників  дивіденди можуть бути також направлені на збільшення статутного капіталу. Така виплата призводить до зміни в  структурі капіталу. В цьому випадку  в бухгалтерському обліку зміна  статутного капіталу за рахунок дивідендів відображається тільки після того, як підприємство внесло зміни до засновницьких документів. 

Підтвердженням факту  направлення прибутку на виплату  дивідендів є протоколи зборів засновників (акціонерів), в яких визначається розмір оголошених дивідендів і рішення  про подальшу їх сплату або направлення  на збільшення статутного капіталу. На підставі вказаних документів дивіденди  відображаються в обліку.