Поняття грошового обороту, його економічна основа, основні суб'єкти та ринки, які він обслуговує

Кабінет Міністрів України 5 жовтня 1998 р. прийняв  Правила надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі.

Позики  на нецільові споживчі (нагальні потреби). Йдеться про позики, необхідність в яких виникає у зв'язку із особливими обставинами непередбаченого характеру  в житті громадян. Особливістю  такого виду споживчого кредиту є  те, що він надається готівкою у  сумі, що залежить від доходу (заробітку) позичальника і без зазначення цілей  його використання. Відсотки за користування даною позикою диференціюються  залежно від строку кредитування. Нецільові споживчі готівкові позики надаються також ломбардами під  заставу майна, касами взаємодопомоги, окремими господарськими організаціями.

За суб'єктами кредитних відносин — з точки  зору кредитора — споживчі кредити  поділяються на банківські та небанківські; з точки зору позичальника — виділяються  позики, що надаються всім верствам населення, різним соціальним групам, різним віковим групам тощо; за способом надання розрізняють позики прямі, що надаються безпосередньо позичальникам, і непрямі, які надаються через  посередників (торговельні заклади, ломбарди, прокатні пункти); за ступенем покриття позикою вартості (ціни) споживчих  товарів і послуг — позики на повну вартість і позики на часткову оплату товару (послуги) тощо.

Одним із різновидів споживчого кредиту є  кредит, що надається ломбардами. Ломбарди — це кредитні установи, які позичають  гроші під заставу рухомого майна. Вперше ломбарди були засновані в XV ст. лихварями, вихідцями з Ломбардії. В Україні широкого розвитку мережа ломбардів набула на муніципальних (міських), а також акціонерних  засадах в кінці XIX — на початку XX ст. У колишньому СРСР ломбарди не відігравали суттєвого значення. Вони функціонували як державні госпрозрахункові підприємства, що знаходилися в підпорядкуванні місцевих Рад в системі побутового обслуговування населення.

Основним  завданням діяльності ломбардів  є надання населенню позик  під заставу предметів особистого користування і домашнього вжитку, а також збереження цих предметів  за невелику платню. Під заставу  береться, як правило, майно, яке можна  швидко реалізувати. Застава забезпечує в даному випадку повернення кредиту. Страхування прийнятого майна відбувається за рахунок заставодавця.

Ломбарди  надають позику на суму, яка менше  вартості застави. Як правило, найбільше "цінуються" як заставне майно  дорогоцінні метали і камені, перли, золоті годинники, за які розмір позики може досягати до 90% оцінки вартості. Позичальник  зберігає право власності на закладене  у ломбардах майно. У разі непогашення  у встановлений строк позики, а  також ухилення особи, яка заклала  речі в ломбард, від їх отримання, право власності переходить до ломбарду, який передає майно на продаж (реалізацію). З виторгу ломбард утримує  суму боргу, нараховані відсотки, плату  за збереження, витрати із страхування  заставленого майна і його продажу.

На ломбарди не поширюються вимоги НБУ щодо мінімального статутного фонду та інші нормативи, яких мають дотримуватись комерційні банки. Ломбарди реєструються в органах  місцевої влади, податковій адміністрації  на загальних умовах. У своїй діяльності ломбарди керуються Законом України "Про заставу" та власним положенням.

Майно, яке  здається в заставу, оцінюється за згодою сторін, а вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння  і перлин — за державними розцінками. У разі непогашення позики в строк, зазначений у квитанції, заставодавець  повинен сплатити пеню за кожен день прострочення в розмірі 1% від суми позики.

Після закінчення строку, зазначеного у квитанції, згідно з договором дорогоцінні  метали здаються до державної скарбниці  України. Вся решта майна здається торговельним організаціям для продажу. В більшості випадків при ломбардах є магазини, які займаються продажем відчуженого майна.

Споживчі  кредити надаються й такими небанківськими установами, як кредитні спілки, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи. Усі вони є  громадськими організаціями, створеними на добровільних засадах на основі залучення особистих заощаджень для взаємного кредитування. Ці кредитні установи, як правило, не мають на меті одержання прибутку, тому надають  позики безвідсоткові або під  мінімальні відсотки. Кредитні спілки працюють з тими верствами населення, які в силу економічних причин не можуть отримати позику в банку. Такі кредитні установи задовольняють  потреби своїх членів у дрібному кредиті (як споживчому, так і виробничому).

Видавати  кредити своїм працівникам на будівництво і купівлю житла, дачних будинків, а також молодим  сім'ям має право керівник підприємства незалежно від форм власності, якщо статутом підприємства або колективною  угодою передбачене надання працівникам  таких видів соціальної допомоги.

Специфічну  роль у системі споживчого кредитування відіграють пункти прокату. В Україні  традиційно найпоширенішими є кредитні послуги, що надаються прокатними пун-ктами  при підприємствах "Побутрадіотехніка" (телевізори, радіоприймачі, магнітофони  тощо). Для оформлення договору прокату  клієнт подає паспорт та довідку  з місця роботи або навчання. В  договорі обумовлюється термін прокату  і місячний тариф. Відмітки про оплату проставляються у квитанції, яка  виписується у двох примірниках. За кожен день прострочення оплати стягується пеня у розмірі 1% від  суми місячного тарифу. Ремонт об'єктів  прокату здійснюється за рахунок  прокатного пункту, якщо пошкодження  не є наслідком неправильної експлуатації майна одержувачем.