Сутність, призначення та особливості формування державного бюджету в Україні

Призначення бюджету  — забезпечити фінансовими ресурсами  потреби економічного й соціального  розвитку на основі розподілу і перерозподілу  валового внутрішнього продукту в державі [8, с. 62]. Таке забезпечення має свої особливості. Фінансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, не є основним джерелом розвитку економіки і соціальної сфери. На зазначені цілі спрямовуються насамперед на власні ресурси й накопичення підприємницьких структур і населення. Кошти, сконцентровані в бюджеті, виступають як елемент регулювання, стимулювання і гарантії фінансової системи держави. Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі чи завдяки посередницькому регулюванню. Основними формами прямої участі є бюджетне фінансування конкретних загальнодержавних інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету [11, с. 65].

Отже, бюджет держави  являє собою сукупність законодавчо  регламентованих відносин між державою і юридичними та фізичними особами  з приводу розподілу й перерозподілу  ВВП, а за певних умов — і національного багатства з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

2.  Сутність бюджетного дефіциту, його види та форми прояву

Дефіцит державного бюджету - явище в економіці не нове. Повною мірою бюджетний дефіцит є наслідком дискреційної бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точно визначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат. Він лише затверджує загальні положення, що регулюють податкові ставки, форми та обсяги трансфертних виплат, а також визначає пріоритети в структурі державних замовлень і закупівель. Однак навіть при налагодженій процедурі прийняття зазначених рішень реальні обсяги надходжень до бюджету та розміри державних витрат значною мірою залежать від стадії (циклу) розвитку економіки. Інакше кажучи, бюджетний дефіцит зростає в періоди спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень зменшуються, а обсяги трансфертних виплат зростають, і скорочується під час підйому економіки, оскільки податкові надходження збільшуються, а обсяги трансфетних виплат відповідно зменшуються.

Отже, бюджетний дефіцит - це стан державного бюджету, при якому  державні витрати перевищують бюджетні надходження. Інакше дискреційна бюджетно-податкова політика - це свідоме маніпулювання податками та державними витратами з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного розвитку [20, с. 21-25].

Бюджетний дефіцит має  різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.

Сучасна фінансова наука  передбачає класифікацію бюджетного дефіциту за такими ознаками:

- строком виникнення;

• місцем виникнення;
• формою вияву;
• причинами виникнення;
• напрямами дефіцитного фінансування;
• критерієм визначення складових;
• строком дії;
• зв’язком із державним боргом.

За строком виникнення розрізняють плановий і звітний  бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит  — затверджений у законі про Державний  бюджет України обсяг перевищення  видатків над доходами. Звітний бюджетний дефіцит — фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України.

За місцем виникнення бюджетний дефіцит поділяється  на зовнішній і внутрішній. Зовнішній  дефіцит — різниця між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім. 
За формою вияву розрізняють відкритий, прихований і квазіфіскальний бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит — офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються джерела його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит, на відміну від відкритого, офіційними документами не визнається. На практиці є кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту, пов’язаних зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, які використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту [9, с. 52-53].

Квазіфіскальний (квазібюджетний) дефіцит — прихований дефіцит  бюджету, обумовлений квазіфіскальною  діяльністю держави. Наявність прихованого і квазіфіскального дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем, оскільки фальсифікує показники основного фінансового плану країни та можливості держави.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним  і невимушеним. Вимушений дефіцит пов’язаний із необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати. Він є наслідком стихійних лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної кризи, супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Невимушений бюджетний дефіцит (іноді його називають свідомим) виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою.

За напрямами дефіцитного  фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. У цілому різниця між цими видами дефіциту полягає у тому, що активний дефіцит дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу, а пасивний — підкоряється законам інфляції.

Виділяють три складові частини бюджетного дефіциту:

• фактичний бюджетний дефіцит;

• структурний бюджетний дефіцит;

• циклічний бюджетний дефіцит.

Якщо фактичний дефіцит  є зовнішнім проявом розбалансування  дохідної і видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими.

Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, витрати бюджету і дефіцит за визначений період.

Структурний дефіцит  — це дефіцит при умовах повного  використання потенційних виробничих ресурсів.

Циклічний дефіцит —  це результат недонадходження бюджетних  доходів в наслідок циклічних перепадів в економіці. У загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.

Характеризуючи взаємозв’язок  між цими видами, можна зробити  висновок, що фактичний дефіцит є  зовнішнім виявом розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, а структурний і циклічний — його внутрішніми складовими. Якщо фактичний дефіцит відображає реальні доходи і видатки бюджету та дефіцит за відповідний рік, то структурний — дефіцит за умови повної або високої зайнятості потенціальних виробничих і трудових ресурсів, а циклічний — результат недонадходження доходів бюджету внаслідок циклічних коливань в економіці. Існує тісний зв’язок зі структурним і фактичним дефіцитом. Наприклад, коли уряд ставить за мету скоротити дефіцит бюджету шляхом підвищення ставок податків і зменшення видатків, то відповідно й зменшується структурний дефіцит. За збільшення державою соціальних виплат зростають структурні видатки і збільшується структурний дефіцит [9, с. 54-59].

За строками дії бюджетний дефіцит поділяється на стійкий і тимчасовий. Стійкий дефіцит спостерігається у довгостроковому періоді, а тимчасовий — у короткостроковому. Тимчасовий дефіцит, як правило, пов’язаний з касовими розривами у бюджеті, зокрема з незбіганням строків здійснення видатків зі строками надходження доходів. Тимчасовий дефіцит ще називають касовим.

За зв’язком із державним  боргом розрізняють первинний та операційний бюджетний дефіцит. Первинний дефіцит — різниця  між величиною дефіциту бюджету  і виплатою відсотків за борг. Цей дефіцит дорівнює різниці між сумою трансфертів та державних закупівель товарів і послуг та податковими надходженнями до бюджету за формулою: 
Дефіцит = (державні закупівлі товарів і послуг бюджету + трансферти + виплати з обслуговування боргу) — податкові надходження. У випадку випуску урядом державних цінних паперів для фінансування первинного бюджетного дефіциту зростають основна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування.

Операційний дефіцит  — дефіцит державного бюджету із вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу [1, с. 74-75].

У цілому основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів  бюджету. Конкретні причини можна об’єднати у такі групи: об’єктивні (або вимушені), суб’єктивні (невимушені або свідомі). 
У результаті об’єктивних причин, пов’язаних з вимушеними діями держави виникає необхідність збільшувати видатки бюджету за відсутності необхідного обсягу доходів. До суб’єктивних причин, пов’язаних з невимушеними, свідомими діями держави, у результаті яких виникає бюджетний дефіцит.

Якщо об’єктивні причини  є вимушеними, не залежать від бажання  чи небажання держави і не свідчать про низький рівень державного фінансового менеджменту, то суб’єктивні причини безпосередньо пов’язані з неефективним державним фінансовим менеджментом і за бажанням державної влади можуть бути усунені повністю. Бюджетний дефіцит як фінансове явище не є завжди поганим та негативним. В теперішніх умовах, у світі більшість держав мають державний дефіцит. За умов ідеального становища держави, дефіцит в економіці відсутній, що дозволяє оптимально зіставляти обсяг своїх доходів відповідно до фінансових можливостей без шкоди для суспільства, але насправді це буває дуже рідко тому-що ми часто зустрічаємося з економічними кризами.

Якщо дефіцит державного бюджету фінансується за допомогою  випуску та розміщення державних  облігацій, зростає середня ринкова  ставка відсотка, що призводить до скорочення інвестицій у приватному секторі, до зменшення чистого експорту й частково до зниження споживчих витрат [8, c. 25].

 
          1.3 Причини виникнення бюджетного дефіциту та його вплив на економіку країни

Загальні причини бюджетного дефіциту. Причини бюджетного дефіциту в Україні (кінець XX — початок XXI ст.):

1) Виникнення надзвичайних обставин (війни, стихійні лиха, техногенні аварії). 2) Зміна економічного устрою. 3) Криза політичної системи. 4) Некомпетентність керівництва держави. 5) Незадовільна робота державних служб. 6) Необхідність здійснення крупних державних вкладень. 7)Надання безкоштовної допомоги іншим державам. 8)Структурна незбалансованість народного господарства. 9) Крупномасштабний оборот «тіньового» капіталу. 10) Недосконалість податкової системи. 11) Низька ефективність суспільного виробництва. 12) Нераціональна структура бюджетних витрат. 13) Великі витрати на отримання силових структур. 14) Неможливість одержання міжнародних кредитів. 15) Низький рівень життя населення [1, с. 85].

Низький рівень соціального забезпечення:

1) Перехід від адміністративної економіки до ринкової. 2) Ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції. 3) Неефективність податкової системи. 4) Висока питома вага збиткових підприємств. 5) Велика частка «тіньової» економіки. 6) Низький рівень життя більшої частини населення України. 7) Необгрунтовано великі витрати бюджетних коштів на фінансування деяких сфер (державного управління, законодавчої та виконавчої влади тощо)

Очевидно, що зменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Зрозуміло і те, що це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на державне господарство вимагає теоретичних досліджень.

Незважаючи на очевидність  того, що бюджетний дефіцит негативно  впливає на економіку, зокрема, стимулює в ній інфляцію, є й протилежні позиції. Само по собі існування бюджетного дефіциту не справляє вирішального впливу на економіку, не відображається на доходах населення, якщо сильно розвинутий приватний сектор. Однак навіть у країнах із розвинутою економікою, основою економічної системи яких саме і є високорозвинений недержавний сектор, існування державного дефіциту визнається гальмом економічного прогресу, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки [9, с. 54-59].

Бюджетний дефіцит негативно  впливає на розвиток економіки, стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом  економічного росту держави, не говорячи вже про його негативний вплив на соціальний розвиток держави. Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися тільки частково тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. У країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов’язково буде впливати на господарське життя в майбутньому. Тому бездефіцитний бюджет — об’єктивна вимога економічного розвитку держави.

Розрізняють поняття: стійкий  дефіцит бюджету, що існує в довгостроковому  періоді, і тимчасовий дефіцит, викликаний касовими розривами у виконанні бюджету або непередбаченими подіями і обставинами. Звичайно, не можна однозначно оцінювати негативні наслідки перевищення витрат над доходами навіть одного обсягу, що зафіксовані в різних соціально-економічних умовах. Крім того, для врахування впливу бюджетного дефіциту на економічну динаміку важливо також брати до уваги його тривалість, стабільність тенденцій (зростання чи скорочення) тощо. Тому на нетривалий період можна і за нормальних умов розвитку допустити певний бюджетний дефіцит, але лише тоді, коли завищені в порівнянні з доходами бюджетні витрати спрямовуються на економічні чи соціальні проекти, що, безумовно, забезпечить зростання (особливо шляхом економії) продуктивності праці. Саме нарощування результатів виробництва, насамперед предметів споживання, і веде до скорочення бюджетного дефіциту. Негативний вплив на економіку, що зумовлюється дефіцитним фінансуванням бюджетних витрат, безумовно провідна роль дефіциту в стимулюванні інфляційних тенденцій зумовлюють постійну увагу до його витратної і доходної частин. Світова практика розрізняє два види бюджетного дефіциту: структурний, тобто такий, що позначається певним базовим станом економіки, і циклічний, який коливається під впливом економічної кон’юнктури в конкретний період [10, с. 264].