Характеристика показників видаткової частину бюджету України

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТЕХНОЛОГІЙ  ТА ДИЗАЙНУ

ІНСТИТУТ  ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

 

 

 

 

Контрольна  робота

 з дисципліни

 «Фінанси» 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

Зміст:

1. Характеристика показників видаткової частину бюджету України              3

2. Створення та розвиток страхового ринку в Україні                                      11

3. Завдання 3                                                                                                23

4.Завдання 4                                                                                              24

5. Список використаної літератури                                                                     29

 

 

 

Завдання №1

Варіант 5

Характеристика  показників видаткової частину бюджету  України.

Бюджетна система є  провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної  політики, адже він відображає складну  систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично  кожну юридичну та фізичну особу. Тому питанням, що стосуються видаткової частини державного бюджету України  приділяється дедалі більше уваги.

Під видатками бюджету розуміють державні платежі, які здійснюються на безповоротній основі. Це економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом  централізованих  грошових  фондів  та  їх  використанням  за призначенням.

Загальносуспільні видатки  являють собою цілеспрямоване використання фінансових  ресурсів  з  метою  задоволення  потреб  у  суспільних  благах  та реалізації перерозподільних заходів. Визначення напрямків, форм, структури та масштабів видатків має базуватися на принципах раціональності, ефективності,цілеспрямованості та доцільності. Цілеспрямованість та доцільність видатків досягається через програмний підхід  до  їх  здійснення,  тобто  визначення  для  кожної  одиниці  бюджетних асигнувань конкретних задач.

Задачі,  які вирішуються в сфері використання  державних  бюджетних ресурсів, можна поділити на три групи:

• надання  соціальної  допомоги  членам  суспільства,  які  не  мають

можливості  самостійно  себе  забезпечити. Економічна  сутність – перерозподіл фінансових ресурсів;

• забезпечення  обов’язкового  страхування.  Економічна  сутність – завчасне акумулювання фінансових ресурсів з метою наступної виплати за умови здійснення страхового випадку;

• виробництво і придбання  матеріальних благ та послуг, відповідальність за  які  покладена  на  державу(асигнування  на  оборону,  наукові дослідження, освіту, культуру, охорону здоров’я та ін.).

Загальносуспільні  видатки  найчастіше  здійснюються  у  формі  фінан-сування  експлуатаційних  витрат  організацій  суспільного  сектору,  закупівлі товарів  та  послуг,  субсидіювання  підприємств,  організацій,  які  поставляють продукцію на ринок, а також грошових виплат в межах програм соціальної допомоги  та  страхування.  Раціональність  вибору  форми,  в  якій  використовуються кошти, дозволяє забезпечити економію та підвищити результативність їх використання.

Державні видатки здійснюються шляхом фінансування, яке залежно  від

джерел поділяється на види (рис.1,2).

Рис.1 – Види фінансування державних видатків.

Риc.2 – Види фінансування видатків місцевих бюджетів.

 

 Напрями та структура бюджетних видатків обумовлені низкою чинників:

•  функціями держави  та органів місцевого самоврядування;

•  рівнем  соціально-економічного  розвитку  як  окремих  регіонів,  так      

   і держави в цілому;

•  адміністративно-територіальним та державним устроєм країни;

•  формами надання  бюджетних коштів.

У  місцевих  бюджетах  також створюються резервні  фонди та  фонди оборотної  касової  готівки(в  розмірі1% обсягу  видатків  загального  фонду місцевого бюджету).

Видатки бюджету характеризуються за якісною та кількісною ознаками.

Якісна  ознака  відбиває  їх  суспільне  призначення,  а  кількісна – обсяг.  За наявності  широкого  спектра  якісних  ознак  суспільних  потреб  їх  кількісна характеристика може не відповідати потребам держави. Такий стан призводить до  недофінансування  видатків,  виникнення  дефіциту  бюджету,  зростання державного боргу.

Державний бюджет України передбачає видатки на:

— фінансування загальнодержавних  централізованих програм підтримання  та підвищення життєвого рівня населення, заходів щодо соціального захисту;

— фінансування заходів  у галузі освіти, культури, науки, охорони  здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що має загальнодержавне значення;

— фінансування виробничого  і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних  програм;

— національну оборону;

— охорону навколишнього  природного середовища;

— утримання правоохоронних і митних органів;

— утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;

— здійснення зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності;

— трансферти, що передаються  з державного бюджету України  до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

— виплату усіх видів  пенсій, видатків, спрямованих на захист громадян, які постраждали від  Чорнобильської катастрофи, виплату  допомог з безробіття, витрати  на професійне навчання незайнятого  населення та заходи для створення  додаткових робочих місць;

— утворення державних  матеріальних і фінансових резервів;

 

— обслуговування внутрішнього та зовнішнього державних боргів та їх

 повернення;

— інші заходи, що фінансуються з державного бюджету України  відповідно до законів України.

Основні напрями бюджетної  політики визначаються Верховною Радою  України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

З державного бюджету України  до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і  Севастополя може передаватись частина  доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних  податків, зборів і обов'язкових  платежів, які справляються на цій  території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в  Законі про Державний бюджет України  на відповідний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.

 До проекту Закону  про Державний бюджет України  Кабінет Міністрів України додає  техніко-економічне обгрунтування  відрахувань, дотацій і субвенцій  бюджетам Автономної Республіки  Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.

У державному бюджеті України  Передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі  до 2 % від обсягу видатків державного бюджету України Для фінансування невідкладних витрат у народному  господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені  під час затвердження державного бюджету України.

Понад передбачені видатки  утворюється оборотна касова готівка  в розмірі до 2 % загального обсягу видатків бюджету. Вона може бути використана  протягом року на покриття тимчасових касових розривів і має бути відновлена у тому самому році до розмірів, установлених під час затвердження державного бюджету України.

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної  системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення  доходів над видатками становить  надлишок, перевищення видатків над  доходами - дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіциту бюджету кредити  і позики в джерело доходів  не враховуються. Граничний розмір дефіциту і джерела його покриття визначаються відповідно Верховною  Радою України, Верховною Радою  Автономної Республіки Крим, Радами народних депутатів під час затвердження відповідних бюджетів. Дефіцит бюджету  покривається за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних  держав та інших фінансових інституцій. Рішення про залучення позик  до державного бюджету України в  кожному конкретному випадку  приймає Верховна Рада України.

У цілому частка загальнодержавного бюджету в державному бюджеті  України досить значна. Це дає підстави говорити про високий рівень централізації  в розподілі та перерозподілі  фінансових ресурсів. У зв'язку з  цим зростає актуальність проблеми подальшого пошуку оптимального співвідношення між загальнодержавним і місцевими  бюджетами.

Установити, що розпорядники коштів державного бюджету мають  право брати зобов'язання на здійснення видатків або платежів Державного бюджету  України тільки в межах відповідних  бюджетних асигнувань, встановлених їм на 2000 рік у порядку, визначеному  Міністерством фінансів України. Облік  бюджетних асигнувань та контроль за їх дотриманням здійснюється Державним  казначейством України.

Якщо після прийняття  цього Закону повноваження щодо виконання  функцій або надання послуг, на які затверджене бюджетне призначення, передаються відповідно до законодавства  України від одного головного  розпорядника коштів державного бюджету іншому, то дія бюджетного призначення не припиняється і може застосовуватися в межах, визначених цим Законом для виконання тих же функцій чи надання тих же послуг головним розпорядником коштів державного бюджету, якому це повноваження передано.

Дозволити Міністерству фінансів України у виключних випадках за обгрунтованим поданням головного  розпорядника коштів Державного бюджету  України здійснювати перерозподіл його бюджетних призначень по загальному фонду в межах їх загального обсягу за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Продовжуючи огляд системи  видатків,розглянемо видатки поточного року (в їх плановому зрізі). На протязі трьох останніх років планувалося зростання видатків меншими темпами, ніж зростання доходів бюджету та номінального ВВП, проте бюджет так і залишається незбалансованим, дефіцит Державного бюджету на 2012 р. встановлено на рівні 25 млрд. грн. (1,7% ВВП) за прогнозної інфляції 7,9%, при цьому передбачено зростання ВВП на  3,9% (при прогнозі Світового банку – 2,5%).

Необхідно зазначити, що  Верховна Рада прийняла Держбюджет-2012, в якому передбачено здійснення окремих соціальних виплат в залежності від надходжень до бюджету. Зокрема, 27 грудня 2011 р. Конституційний Суд України  визначив, що Кабінет міністрів має  право встановлювати розмір соціальних виплат у відповідності до фінансових можливостей держави.

Щодо структурних зрушень  в 2012 р., заплановано зменшення видатків на владу при зростанні видатків на силові відомства. Зокрема, Міністерство оборони у 2012 р. отримає із бюджету  на 11% більше, ніж в 2011 р.  При цьому  витрати на реформування та розвиток війська є утричі меншими, аніж витрати  на його медичне обслуговування. Майже  на 8% зростає утримання СБУ, збільшуються також і видатки на судову владу  й прокуратуру, на 15% зростуть видатки на Державну службу автомобільних доріг України, при цьому видатки на розвиток самих доріг зростуть менше ніж 1%, значна частка видатків піде на покриття раніше отриманих для розвитку автомобільних доріг кредитів.

В цілому процес планування системи видатків представляє собою  складну процедуру, яка базується  на принципах обґрунтованості, збалансованості  та пріоритетності витрат та ін. При  цьому ключовим принципом планування видатків є необхідність дотримання пропорційності розподілу коштів. Водночас, залишається актуальною проблема обґрунтування  норм витрат бюджетних коштів по окремих  статтях. Формування системи видатків має враховувати і особливості  певного року, такими в 2012 р. є  проведення Чемпіонату Європи з футболу, виборів  до Верховної ради, перепису населення  тощо.

Важливою основою планування  видатків є подальше впровадження програмно-цільового  методу, яке започатковано ще в 2002 р., проте, на сьогодні в повній мірі не реалізовано. Планування видатків має  бути чітко пов’язане із забезпеченням  ефективності вирішення конкретних проблем. Зокрема, метод передбачає середньострокове бюджетне планування (на термін від 3 до 5 років), обґрунтування  системи видатків на основі визначених у бюджетних програмах цілей, системну спрямованість на узгодження видатків з ефективністю їх здійснення.