Мінеральні речовини

Мінеральні речовини

Із 106 елементів періодичної системи Д.І. Менделєєва в організмі людини виявлено 86. Серед двадцяти п'яти необхідних для нормальної життєдіяльності елементів — вісімнадцять вважаються абсолютно необхідними, а сім — корисними. Професор В.Р. Віл ьямс назвав їх "металами" життя.

Мінеральні речовини поділяють на макроелементи (Nа, К, Са, Mg, Р, СІ, Б), потреба в яких визначається в г, і мікроелементи (Fе, І, Сu, Со, Мn, Zn, Мо, ве та інші), потрібні у мг або мкг.

Натрій. Становить 90% всіх катіонів плазми крові, забезпечує збудливість клітин, роботу буферних систем, секрецію травних соків та всмоктування амінокислот та вуглеводів із травного каналу.

Хлор. Разом із натрієм забезпечує основну частину осмотичного тиску крові та тканинної рідини, використовується на утворення соляної кислоти шлункового соку.

Добова потреба в натрії - 4-6 г, що відповідає 10 г кухонної солі, але багато людей споживають її значно більше норми, що негативно відбивається на стані серцево-судинної, травної систем, нирках. Часто хлорид натрію називають серцевою отрутою. У чоловіків при надмірному споживанні солі страждає ерекція, у жінок — моторика та секреція в органах статевої сфери.

Фосфор. Бере участь у всіх обмінних процесах як компонент макроергічних сполук. З давніх-давен продукти, що вміщують фосфор, використовуються для підсилення сексуальних бажань (лібідо), а саме: дріжджі, пшеничні висівки, зерна гарбузів, соняшнику, яйця, риба. У стародавньому Єгипті жрицям забороняли вживати рибу. Добова потреба — 1,2-1,5 г.

Калій. Забезпечує формування гальмівних процесів у клітинах. Дуже багато калію в морських водоростях, насінні соняшнику, часнику, горіхах, арахісі, картоплі в лушпайках. Фрукти та овочі відносно бідні на калій. Добова потреба — 2,5-5 г.

Кальцій. Разом із фосфором складає основу мінеральної частини кісткової тканини, також забезпечує збудження клітин, у тому числі скорочення м'язів, активує ферменти, наприклад, зсідання крові. Добова потреба у дорослих — 800 мг, у дітей — 1-1,2 г.

Магній. Забезпечує розширення судин, стимулює перистальтику кишечнику, виділення жовчі, необхідної для побудови кісток, активації енергетичного обміну. Добова потреба — 0,5-0,6 г.

Залізо. Входить до складу гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів, тому необхідне для зв'язування та перенесення кисню від легень до тканин, а потім споживання мітохондріями для утворення енергії. Добова потреба — 10-18 мг.

Згідно з даними ВООЗ у світі понад 1 млрд. людей страждає на анемію.

Тривале використання наборів "Гербалайф", надмірне споживання молочних продуктів призводить до дефіциту заліза. Багато заліза в сухофруктах, горіхах, абрикосах, винограді, рибі, м'ясі, чорному хлібі, квасолі, горосі.

Цинк. Входить до складу ферментів, інсуліну, бере участь в утворенні кісток. Багато цинку в структурах лімбічної системи та епіфізі, які беруть участь у регуляції людської сексуальності. Засвоєння цинку знижується з віком, через паління, вживання алкоголю, кофе, хронічні стреси. Рафіновані продукти мало містять цинку.

Особливо багаті цинком устриці, також він є у висівках, грибах, зерні гарбузів і соняшників. Добова потреба — 10-15 мг.

Марганець. Міститься в складі окислювальних ферментів, сприяє нормальній функції судинної та статевої систем, росту сполучної тканини.

Нестача марганцю призводить до атеросклерозу, імпотенції, діабету, гіпотиреозу, порушення вуглеводного та жирового обмінів. Багато марганцю в горіхах фундук, чорній смородині, капусті, рибі. М'ясо та молоко — бідні на марганець. Добова потреба — 5-10 мг.

Йод. Потрібен для синтезу гормонів щитоподібної залози, які беруть участь в енергетичному обміні, терморегуляції, впливають на серцево-судинну, імунну, нервову систему. Добова потреба — 0,15 мг.

Селен. Необхідний і дуже небезпечний елемент. Майже 50% селену знаходиться у чоловіків у сім'яниках. Це антиоксидант, тому стимулює розвиток імунітету, запобігає зросту злоякісних пухлин. Прості вуглеводи негативно впливають на засвоєння селену. Багаті селеном морепродукти, кухонна сіль, зерна злаків, часник, кукурудза, дріжджі, нирки, печінка, серце, яйця. Добова потреба — 70 мкг, а токсична доза — 1 мг.

В Андах Еквадору живе плем'я "Вилкабамба" (4000 людей), серед яких багато довгожителів, х енергетичний раціон в 2 рази менший, ніж в американців, тому що переважають зерна, фрукти та овочі. Місце їхнього проживання — це дійсний рай фруктів, квітів, метеликів і спокою. Це плем'я не знає серцево-судинних і ракових хвороб. Тривалість життя забезпечує дієта і фізична праця, свіже, чисте повітря й особливий склад води.

Ось як написав про воду А. Сент-Екзюпері: "Вода! У тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не усвідомлюючи, чим ти є. Не можна вважати, що ти потрібна для життя, ти — саме життя... Ти найбільше багатство у світі".

Майже 60% маси тіла дорослої людини складає вода (у чоловіків — 61%, у жінок — 54%, у новонароджених — 77%). Добова потреба у воді 40 мл на 1 кг маси тіла, однак лише 800-1000 мл має надійти саме з рідиною. Утрата води 6-8% від маси тіла суттєво порушує обмін речовин, втрата 10% — до незворотних патологічних змін, а 21% — навіть до смерті.

Більша частина людства змушена споживати неякісну воду, але чимало держав уже прийняли "Закон про чисту воду". Японія, США, Катар, інші держави витрачають значні кошти на запобігання забрудненню навколишнього середовища, завдяки чому досягли поліпшення здоров'я своїх націй. Японію називають державою економічного та екологічного дива. Вона витрачає 4% валового національного доходу на екологію, а у нас — менше 0,1%.

У багатьох державах (Японія, США та ін.) очищують воду хлоруванням, але потім активованим вугіллям, тому що саме лише хлорування призводить до:

• утворення хлорорганічних сполук та їхніх комплексів з іонами тяжких металів;

• корозії водопровідних труб;

• забруднення хлорованою водою інших водоймищ. Також для очищення води використовують різного роду

• очищувальні прилади та методи, наприклад, метод зонного вимерзання, який Грунтується на тому, що в центрі замерзлої води переважно і концентруються домішки.

 

Особливості засвоєння мінеральних речовин, основні джерела та фізіологічні норми їх споживання

Мінеральні речовини є важкозасвоюваними, особливо залізо, кальцій, магній.

Засвоюваність кальцію складає 10-30 %. Покращують засвоєння Са:

• присутність вітаміну Б та жовчних кислот;
• кисле середовище;
• високий вміст білків, лактози;

Оптимальне співвідношення з Р і Мg. Погіршують засвоєння кальцію:

• знижена кислотність шлункового соку;
• високий вміст у харчовому раціоні жирів, солей К, Мg, Р , щавлевої кислоти та фітину.

Засвоюваність фосфору - 70 %. Покращують засвоєння фосфору:

• високий вміст білків;
• низький вміст жирів.

Кальцій і фосфор добре засвоюються з тваринними продуктами, погано - з рослинними (фітини блокують всмоктування Са і Р).

При відношенні Са:Р>1:2 кальцій і фосфор майже не засвоюються, оскільки утворюються дво-, триосновні нерозчинні у воді солі кальцію і фосфорної кислоти.

Засвоюваність магнію - 45-50 %. Погіршують засвоєння:

• високий вміст жирів, солей Р, Са;
• наявність фітинів, клітковини.

Покращують засвоєння магнію оптимальне співвідношення з Р, Са, вітаміном Б і жиром. Оптимальне співвідношення кальцію, магнію і фосфору: Са : Mg = 1 : 0,5; Са : Р = 1 : 1,5

Засвоюваність заліза 10-30 % у двовалентній формі. Покращують засвоєння заліза:

• oвітамін С сприяє переходу тривалентного заліза у двовалентне;
• солі кальцію.

Погіршують засвоєння заліза:

• знижена кислотність шлункового соку;
• наявність у харчовому раціоні фосфатів, щавлевої кислоти, фітину, танінів.

Засвоюваність заліза:

• м'яса, особливо телятини - 17-21 %;
• печінки - 10-20 %;
• риби - 9-11 %;
• бобових - 5-7 %;
• рису, шпинату - 1 %.

Мідь легко засвоюється, якщо зв'язана з неорганічними кислотами, амінокислотами та низькомолекулярними білками.

Засвоюваність цинку залежить від міцності зв'язку його з білками та швидкості їх перетравлення:

• з карбонатами цинк утворює нерозчинні, а отже незасвоювані комплекси;
• засвоюванню цинку заважає мідь, конкуруючи за білок-носій (металотіонеїн).

Засвоюваність йоду висока, є втрати йоду при:

• зберіганні харчових продуктів протягом 3-6 місяців 14-65 %;
• при кип'ятінні продуктів - 100 %;
• при інших способах кулінарної обробки - 22-60 %.

Основні джерела мінеральних речовин та фізіологічні норми їх споживання наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1. основні джерела та фізіологічні норми споживання мінеральних речовин (у 100 г продукту)

Демінералізуючі чинники

Демінералізуючі чинники - сполуки, які знижують адсорбцію мінеральних компонентів їжі внаслідок утворення важкорозчинних, не-засвоюваних компонентів при надмірному вживанні або порушенні балансу між мінеральними речовинами їжі.

Демінералізуючим чинником для кальцію є щавлева кислота, з якою він утворює нерозчинні солі, що осідають у вигляді каменів у нирках та суглобах. Фітин (солі фітинової кислоти) та харчові волокна знижують всмоктування більшості мінеральних речовин у кишечнику (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Демінералізуючі чинники

Важливим є надходження кухонної солі до організму. Надмірне вживання кухонної солі:

• oзбільшує кількість тканинної рідини і плазми крові, що підвищує артеріальний тиск;
• підвищує осмотичний тиск, сприяє утворенню вологи у тканинах;
• порушує баланс між Na і К у бік першого.

Найбільш уразливими системами від солі є нирки, серце і судини. При вживанні кухонної солі потрібно взяти до уваги, що задоволення потреби у солоному смаку сіллю у нерозчинному вигляді у 3-4 рази збільшує споживання солі. Найважливішим є внесення іонів хлору до слизової оболонки шлунку. Однак споживання солоних білкових продуктів виводить іони хлору за межі шлунку.

Шляхи нормалізація споживання солі:

• зменшення споживання нерозчиненої солі;
• зменшення споживання солоних білкових та овочевих продуктів (тих, що повільно віддають сіль у кишечнику);
• збільшення споживання джерел калію;
• використання замінників солі (рис. 1.2) та безсолевих продуктів (безсолевий хліб, соєвий безсолевий, але солоний соус).

Рис. 1.2. Замінники солі