Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Октября 2013 в 18:04, курсовая работа
Мідь - елемент 1В групи Періодичної системи, щільність 8,9 г см -3, один з перших металів, які стали відомими людині. Вважають, що мідь почали використовувати близько 5000 р. до н.е. У природі мідь зрідка зустрічається у вигляді металу. З мідних самородків, можливо, за допомогою кам'яних сокир, були виготовлені перші металеві знаряддя праці. Близько 3500 р. до н.е. на Близькому Сході мідь навчилися отримувати з руд, її отримували відновленням вугіллям. Мідні рудники були і в Давньому Єгипті. Відомо, що брили для знаменитої піраміди Хеопса обробляли мідним інструментом.
1. Вступ
2. Літературний огляд........................................................
2.1 Введення...................................................................
2.2 Властивості міді........................................................
2.3 Малахіт......................................................................
2.4 Малахіт як мінерал.................................................
2.5 Малахіт як прикраса................................................
2.6 Природні сполуки міді...........................................
2.7 З’єднання міді..........................................................
3. Експрементальна частина.............................................
3.1 Методика синтезу....................................................
3.2 Виконання експерименту........................................
3.3 Вихідні речовини...........................................................
Висновки..........................................................................
Список використаної літератури.........................................
Окис міді (II)
CuO зустрічається в природі у
вигляді чорного землистого продукту
вивітрювання мідних руд (мелаконіт). У
лаві Везувію вона знайдена закристалізованій
у вигляді чорних тріклінной табличок
(тенор). Штучно окис міді отримують
нагріванням міді у вигляді стружок
або дроту на повітрі при температурі
червоного розжарювання або прожарюванням
нітрату або карбонату. Отримана таким
шляхом окис міді аморфна і має яскраво
виражену здатність адсорбувати гази.
Також зустрічаються сполуки: дігідроксокарбонат
міді (гірська зелень) Cu 2 (OH) 2
CO 3 темно-зелені кристали. Утворюється
в зоні окиснення мідних родовищ.
Експрементальна частина
Реактиви: CuSO4*5H2O, NaHCO3
Хід роботи:
В фарфоровій чашці змішують 20г дрібної солі CuSO4*5H2O з гідрокарбонатом Натрію. Масу NaHCO3 підраховують за рівнянням реакції і беруть на 10-12% більше. В стакані нагрівають до кипіння близько 200мл води. Суміш всипають невеликими порціями в кип’ячену воду, швидко перемішують. При цьому спостерігають спінення. Наступну порцію суміші вносять після припинення вспінювання. Вміст стакана кип’ятити 15-20хв для видалення з розчину CO2.
В результаті утворюються основні солі міді змінного складу. При стояні 10-15год в маточному розчині вони перетворюються в сіль, складу:Cu2(OH)2CO3/
CuSO4+NaHCO3=Cu2(OH)2CO3+
Осаду дають відстоятись, промивають гарячою водою, відмивають від іона (SО4)^2-, потім спиртом. Основну сіль відстоюють і сушать між листками фільтрувального паперу при кімнатній температурі, а потім в сушильній шафі при 80-90*С.(Е.В. леснова, О. А. Вишнякова «Практикум по неорганическому синтезу» ст.120)
2. Виконання експерименту