Хімія та побут

ХІМІЯ ТА ПОБУТ

У побуті ми практично щоденно зустрічаємося  з продуктами хімічної промисловості  та з хімічними процесами. Це прання білизни, миття посуду, доглядання за підлогою та меблями, застосування клею, а також готування їжі, умивання з милом, догляд за шкірою обличчя та інша особиста гігієна тощо.

 

Нині побутова хімія — це самостійна галузь промисловості. Щороку у світі  виробляється майже ЗО млн т товарів  побутової хімії. Це мийні, чистячі, дезінфікуючі засоби, засоби догляду  за меблями й підлогою, для боротьби з комахами і захисту рослин, засоби для вибілювання, підкрохмалювання, підсинювання, різноманітні фарби, клеї, автокосметика тощо.

 

У побуті широкого застосування набули мийні засоби. Річ у тім, що чиста  вода добре видаляє із забрудненої  поверхні лише розчинні в ній речовини. Часточки нерозчинних речовин, але які змочуються водою (гідрофільні), можна видалити за рахунок механічного впливу. Якщо ж речовини не змочуються водою (гідрофобні) і до того ж мають підвищену в'язкість, то практично їх не можна видалити водою. Це стосується жирових забруднень, воску, стеарину, олії, різних органічних речовин тощо. У таких випадках застосовується мило, а ще краще — синтетичні мийні засоби (СМЗ), що належать до групи поверхнево-активних речовин (ПАР).

 

Мийна дія ПАР пояснюється їхньою здатністю часточки бруду жирового походження з'єднувати з водою.

 

Залежно від призначення до складу СМЗ входять різні лужні добавки: силікат натрію, сода, фосфати натрію, які полегшують процес прання бавовняних і льняних тканин, капрону. Але ці СМЗ не можна застосовувати для прання виробів із вовни і лавсану, оскільки вони поступово руйнуються під впливом лужного середовища. Для таких виробів застосовують СМЗ, які створюють у воді нейтральну реакцію.

 

Під час прання виробів, які мають забруднення біологічного походження, наприклад плями крові, використовують СМЗ, що містять ферменти. Але слід пам'ятати, що не можна прати у дуже гарячій воді, оскільки ферменти за температури понад 40 °С руйнуються.

 

Деякі СМЗ містять відбілювачі, що руйнують стійкі забруднення, через які тканина набуває сірого або жовтого кольору.

 

Відбілювачем може бути перборат натрію NaBO3 • 4Н2О, як сама пероксидна сіль, так  і пероксид гідрогену Н2О2, що утворюється  під час гідролізу солі.

 

Багато які штучні волокна здатні електризуватися, тобто накопичувати електричні заряди. Негативні заряди (електрони) можуть накопичувати нітрон, лавсан, ацетатні волокна. Позитивного заряду (через втрату електронів) набуває поверхня капрону, нейлону і частково вовна та шовк. Льняні та бавовняні тканини поглинають вологу, що сприяє стіканню електричних зарядів, тому вони й не електризуються.

 

Для запобігання електризації вироби із синтетичних тканин обробляють розчином «Антистатик».

 

Для чищення посуду, раковин у  мийні засоби часто вводять тверді інертні речовини — абразиви, які полегшують механічне руйнування твердих забруднень.

 

Способи застосування СМЗ та інших  препаратів зазначаються на упаковках, їх слід додержуватися, тоді використання товарів побутової хімії буде цілком безпечним.

 

Хімічна промисловість випускає великий  асортимент різних клеїв. Міцність зчеплення  клею відносно склеюваних поверхонь  визначається силами міжмолекулярної  взаємодії (електростатичними силами) або хімічними силами, які ведуть до утворення хімічного зв'язку.

 

 

До групи найкращих смол, клеїв  і лаків належать епоксидні, їм властива висока липкість до скла, порцеляни, металів, пластмас, дерева та висока межа міцності. У побуті широко використовуються клеї типу БФ,

 

БФ-2, БФ-5, виготовлені на основі фенолформальдегідних смол.

 

Випускається  широкий асортимент засобів особистої  гігієни і парфумерно-косметичних  препаратів, засобів боротьби з комахами та по догляду за автомобілем, плямовивідні засоби і багато іншого. У цій  галузі здійснюються науково-дослідні роботи, і асортимент товарів побутової хімії постійно розширюється.

 

ПОБУТОВІ  ХІМІКАТИ, МИЛО, СМЗ, РОЗЧИННИКИ

 

Косметика, парфуми, розчинники, ліки, харчові  добавки, пестициди (препарати для  сільського господарства), засоби побутової  хімії — це все хімікати. Повний облік та оцінювання якості хімікатів ніколи не проводилися. Щороку до торгівлі надходять одна-дві тисячі нових назв хімікатів, більшість яких не проходять попередньої апробації й не отримують оцінювання к можливого впливу на довкілля. Дані, необхідні для повного оцінювання впливу на довколишнє середовище, здоров'я людей, охоплюють усього 10% пестицидів, 18% ліків, 80% хімічних речовин, що використовуються у торгівлі та технологічних процесах, не перевірено всебічно на токсичність.

 

Низка хімікатів щорічно вилучається із продажу після випробувань національними контрольними органами. У розвинених країнах установи, які здійснюють контроль за хімічними речовинами, обмінюються результатами досліджень і повідомляють про нові обмеження в асортименті хімікатів. Імпортери серед країн, що розвиваються, не включені до цієї системи й не отримують відповідної інформації. Вони також не мають власної служби контролю (до того ж має місце контрабанда хімікатів).

 

Унаслідок недостатньої інформованості персоналу  підприємств та населення про токсичні речовини, відсутності відповідного маркування, нерідко спостерігається порушення гігієнічних та екологічних вимог під час їх використання на виробництві й у побуті, що призводить до гострих та хронічних отруєнь, забруднення довкілля.

 

Купуючи хімікати, звертайте увагу на наявність  екологічного маркування. Нехай цей  покажчик стане для вас не менш важливим, ніж ефективність та вартість хімікату.

 

Економно  витрачайте хімікати не тільки з причини  необхідності заощадження коштів, а й з погляду запобігання надмірного їх нагромадження у житловому приміщенні та шкідливого" впливу на членів сім'ї.

 

Не тримайте вдома великої кількості хімікатів  про всяк випадок. Навіть, якщо вони зберігаються у окремому приміщенні — коморі тощо, їх випари та мікрочасточки будуть присутні у вашому помешканні, і поступово завдаватимуть шкоди вашому здоров'ю.

 

Під час використання хімікатів  у своїй квартирі захищайте органи дихання, принаймні, пов'язкою, а в  разі використання лаків, клеїв та «сильних»  розчинників — респиратором чи протигазом, руки захищайте резиновими рукавицями.

 

Усе, що перете, чистите, миєте, використовуючи засоби побутової хімії, ополіскуйте достатньою кількістю проточної води. Залишки цих речовин на білизні, панелях, посуш тощо у вигляді мікрочасточок: потрапляють до органів дихання та травлення і можуть спричинити алергії, поступово провокувати розвиток хронічних захворювань, порушення обміну речовин тощо.

 

Чи не найболючішим є питання  утилізації залишків хімікатів, попередження к потрапляння у природу —  у грунт, водойми — адже понад 500 сторонніх інгредієнтів уже є  у нашій питній воді. Зрозуміло, що це питання має вирішуватися не тільки владними структурами та відповідними установами, багато чого можемо зробити ми самі. Наприклад, не зживати залишки хімікатів у каналізацію, просто на траву та на землю біля гаражів, на дачних ділянках тощо, не скидати посуд із залишками хімікатів на купи сміття

 

Як зменшити контакт зі шкідливими речовинами у приміщенні

 

В Україні та в інших державах спеціальні служби екологічного моніторингу  здійснюють контроль за вмістом речовин-забруднювачів  у повітрі, воді, ґрунті тощо, та нам нічого не відомо про повсякденний контакт населення зі шкідливими речовинами на відкритому просторі та у приміщенні (житлі, офісі, кав'ярні, барі, закритому гаражі тощо).

 

Перші дослідження у цьому напрямі  здійснили впродовж 80-90-х років американські вчені Вейн Р.Отт та Джон В.Робертс. Людям запропонували певний час носити на собі невеликі й легкі спеціальні портативні пристрої, які показують, де і коли впливали на організм небезпечні речовини та яка їх концентрація.

 

Отт і Роберте виявили, що найінтенсивніший контакт зі шкідливими речовинами відбувається у приміщенні; на відкритому повітрі вони швидко розсіюються, та й узагалі їх там менше, оскільки природоохоронні органи контролюють викиди транспорту та промислового виробництва.

 

Токсичні леткі органічні сполуки Бензол.

 

Джерелами контакту з бензолом є:

 

• відпрацьовані гази автомобілів (18%);

 

• промисловість (3%);

 

• індивідуальна діяльність (побутові вироби: клей, фарби, бензин тощо), (34%);

 

• цигарки (45%).

 

Проживання із курцем значно підвищує контакт із бензолом. У тютюновому димі загалом міститься близько 4000 хімічних речовин, серед яких дуже багато токсичних.

 

Якщо у вашому житловому будинкові  є обладнання для хімчистки або  якщо ви носите нещодавно оброблений у хімчистці одяг чи зберігаєте його у шафі, то ви інтенсивно контактуєте з тетрахлоретиленом, який спричинює рак у лабораторних тварин.

 

Репеленти молі у брикетах чи кристалах, туалетні дезинфектори та дезодоранти  — основне джерело парадихлорбензолу, який теж викликає рак у тварин.

 

Основне джерело хлороформу — це душ, кипіння води та пральні машини. Цей газ утворюється із хлору, яким обробляють питну воду. У великих  концентраціях хлороформ викликає рак у тварин.

 

Інгальовані частинки

 

Більшість дрібних часточок (розміром менше 2,5 мікрона) з'являється у повітрі приміщень під час горіння (паління, приготування їжі, паління свічок та дров). Часто трапляються часточки сільськогосподарських пестицидів, важких металів (кадмію, свинцю), органічних речовин (поліхлорованих біфенілів, поліциклічних ароматичних вуглеводнів, зокрема бензапірену), що заносяться знадвору на взутті разом із піском, ґрунтом, пилом або ж залишаються від побутових хімікатів, які господарі не зовсім грамотно застосовують (засоби боротьби з тарганами, мишами тощо).

 

Килими — найнебезпечніші резервуари тривалого (упродовж десятиріч) зберігання токсичного пилу (хімічних речовин, небезпечних  бактерій, астматичних алергенів, як тваринна лупа, пліснява), навіть якщо їх регулярно чистити пилососом. Так, пестицид ДДТ у США припинили використовувати ще 1972 року, та в килимах господарів його виявили 1993 року (через 21 рік!).

 

Токсичний пил у приміщеннях  — найбільша загроза для малюків, які бавляться на підлозі, повзають по килимах і беруть пальці та предмети з підлоги до рота. За даними вчених США, середньостатистичне американське немовля поглинає щодня 110 нанограмів бензапірену (дуже токсичної речовини), що рівноцінно трьом випаленим цигаркам. Певне, дані нашої країни були б не кращі...

Як досягти зменшення кількості шкідливих речовин у приміщенні?

 

Звичайно, потребує перегляду екологічне законодавство, у якому необхідно:

 

• поширити на приміщення вимоги щодо обмеження забруднення довкілля;

 

• узаконити докладне обов'язкове маркування виробів, із якого споживачі  могли б бачити, які небезпечні токсичні речовини містить продукція тієї чи тієї фірми;

 

• передбачити відповідне екологічне просвітництво населення.

 

Маючи знання про токсичні складові у побутових виробах та в інших  домашніх об'єктах, люди зможуть робити власний, обдуманий вибір.

 

Та все це справа не одного дня, а років. Поки що спробуйте дещо змінити  свій спосіб життя і зменшити таким  чином контакт своєї родини з  небезпечними для здоров'я речовинами:

 

• уникайте виробів, що містять леткі  органічні забруднювачі;

 

• використовуйте, за можливості, пляшкову воду;

 

• фільтруйте воду із крану вугільним  фільтром;

 

• не напускайте у квартирі пари, поліпшуйте вентиляцію у ванні та на кухні;

 

• щодня провітрюйте приміщення вдома і на роботі по кілька разів;

 

• частіше робіть вологе прибирання приміщення;

 

• укривайте підлогу квартири паркетом, керамічною плиткою чи лінолеумом, їх найлегше чистити;

 

• використовуйте пилосос з обертовою  щіткою і з детектором, що фіксує момент, коли вже не можна всмоктати  дрібних часточок;

 

• витирайте  ноги на доріжці чи добре пристосованому килимку біля порога, систематично стежте за його станом;

 

• знімайте взуття перед тим, як зайти до приміщення;

 

• категорично  забороняйте палити у приміщенні членам своєї сім'ї, колегам по роботі, докладайте всіх можливих зусиль, знаходьте такі засоби впливу (індивідуальні), аби вони взагалі відмовились од паління тощо.