Недобросовісна конкуренція

До основних належать класифікації, побудовані за суб'єктивним аспектам правопорушника залежно від виду провини- юридичної відповідальності за навмисну і ненавмисну (необережну) недобросовісну конкуренцію.

Також існують й інші класифікації, наприклад, в основу яких покладено шкоду, яку заподіює правопорушник залежно від типу законодавства, на основі якого і здійснюється стягнення. Однак найголовнішими з практичних позицій залишаються розглянуті класифікації.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» здійснення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, спричинює накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством.

Розглянемо види відповідальності за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Розмір штрафів і порядок їх вирахування залежить від суб'єкта правопорушення, а саме, є він суб'єктом господарювання чи ні. Вчинення суб'єктами господарювання - юридичними особами та їх об'єднаннями дій, визначених Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального

відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої та сьомої   статті 52 Закону України «Про  захист  економічної Конкуренції». [3]

Вчинення дій, визначених Законом як недобросовісна конкуренція, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, тягне за собою накладання адміністративного стягнення згідно із адміністративним законодавством (ст. 164-3 КпАП). [6]

Кримінальна відповідальність передбачена за злочини, що порушують вимоги законодавства щодо зберігання комерційної таємниці. Згідно зі ст. 231 Кримінального кодексу України умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що складають комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, - тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 232 Кримінального кодексу України у вигляді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк. [7]

Цивільно-правовою санкцією за недобросовісну конкуренцію є відшкодування шкоди. Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених Законом як недобросовісна конкуренція, підлягає відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України (ст. 24 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Крім вищевказаних санкцій галузевої належності, Законом «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачені дві спеціальні санкції за окремі види правопорушень, визнаних недобросовісною конкуренцією. Однією з них є вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання (ст. 25 Закону). Вона застосовується у разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, передбаченого ст. 4 Закону, або факту копіювання виробів, передбаченого ст. 6 Закону. Ця санкція означає безоплатне вилучення, у тому числі з обігу, товарів, що стали предметом недобросовісної конкуренції. Особливістю цієї санкції є застосування не тільки за два види правопорушень, а й лише у випадку, якщо можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.

Згідно зі ст. 26 Закону «Про недобросовісну конкуренцію», у разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарювання Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням. Таким чином, санкцією є спонукання правопорушника до вчинення дій з офіційного спростування зазначених відомостей за його ж рахунок. [2] [12с 215-217]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4. Правові засади захисту від недобросовісної конкуренції

 

Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями (відділення в областях, АР Крим, містах Києві та Севастополі ) у порядку, визначеному законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та Законом  України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «про Антимонопольний комітет України» та іншими актами законодавства України.

Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. Державні уповноважені є членами Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу.  

З числа державних уповноважених призначаються два перших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України.

Відповідно до Конституції України і Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Голова Антимонопольного комітету призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України.[1],[4]

В областях України, містах Києві та Севастополі утворено територіальні відділення Антимонопольного комітету України, які є юридичними особами та виконують завдання Антимонопольного комітету України на регіональному рівні.

Згідно з Законом України «Про Антимонопольний комітет України» завданнями Антимонопольного комітету України є:

- здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;

- захист законних інтересів  підприємців і споживачів шляхом застосування заходів по запобіганню і припиненню порушень антимонопольного законодавства;

- сприяння розвиткові  сумлінної конкуренції у всіх сферах економіки.

Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах:

- законності;

- гласності;

- захисту прав господарюючих  суб'єктів на засадах їх рівності перед законом і пріоритету прав споживачів.[4]

Згідно статі 40 ГПК з метою запобігання монопольному становищу окремих суб’єктів господарювання на ринку створення та ліквідація суб’єктів господарювання на ринку створення, реорганізаціята ліквідація суб'єктів господарювання,придбання їх активів, часток (акцій, паїв ) господарських товариств,а також утворення об’єднань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється за умови одержання угоди на це Антимонопольного комітету України. Підстави для надання згоди на концентрацію суб’єктів господарювання визначаються законом.

У разі якщо суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітет України має право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень. Строк виконання такого рішення може бути меншим шести місяців.

Примусовий поділ не застосовується в разі :

- неможливості організаційно  або територіального відокремлення  підприємств або структурних підрозділів;

- наявністі тісного технологічного зв'язку підприємств,структурних підрозділів, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства (об'єднання тощо ) становить менше тридцяти відсотків.

Реорганізація монопольного утворення,що підлягає примусовому поділу, здійснюється на розсуд суб'єкта господарювання за умови усунення монопольного становища цого утворення. [13 c 184]

Також, згідно статті 40 (п.6) Антимонопольний комітет та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію. [10.]

До Антимонопольного комітету можуть звернутися особи, права яких порушені діями,визначені Законом як недобросовісна конкуренція. Звернутися про захист своїх прав, особи можуть протягом шести місяців з дня коли вони дізналися про порушення своїх прав.

У процесі розгляду справи комітет та його територіальні відділення за поданою заявником заявою мають право вжити заходів щодо забезпечення виконання рішення, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим його виконання. З метою забезпечення виконання рішення Антимонопольний комітет України, його територіальні віддлення виносять розпорядження про:

- заборону особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення вчиняти певні дії;

- накладення арешту на  майно або грошові суми,що належать відповідачу;

Розпорядження може бути оскаржене до суду в порядку, визначеному статтею 32 Закону України «про захист від недобросовісної конкуренції»,у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії розпорядження. Відповідач у разі закриття провадження у справі у зв'язку з недоведенням вчинення порушеня може стягнути з замовника збитки,завдані йому забезпеченням виконання рішення, у порядку,визначеному цивільним законодавством України.

Також, згідно статті 30 Закону України «Про недобросовісну конкуренцію» Антимонопольний комітет України,його територіальні відділення у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов’язкові для виконання рішення про:

- визнання факту сумлінної  конкуренції;

- припинення недобросовісної  конкуренції;

- офіційне спростування  за рахунок порушника поширених  неправдивих, неточних або неповних  відомостей;

- накладання штрафів;

- вилучення товарів із  неправомірно використаним позначенням та копій  виробів іншого господарюючого суб'єкта;

- скасування або зміну  центральними та місцевими органами  державної виконавчої влади, виконавчими  органами місцевого самоврядування  прийнятих ними неправомірних актів і розірвання укладених ними угод;

Рішення про накладання штрафів у розмірі понад чотириста неоподаткованих мінімумів доходів громадян приймається виключно Антимонопольним комітетом України на його засіданнях.

Порушник,на якого накладено штраф, повинен сплатити його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу,якщо інше не визначено цим рішенням.

За кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі одного відсотка від суми штрафу. У разі відмови від сплати штрафу Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення стягують штраф та пеню у судовому порядку.

Рішення про вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) підлягає виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень,прийняті у справах про недобросовісну конкуренцію,можуть бути оскаржені до суду заінтересованими особами у тридцятиденний строк з дня одержання копії рішення. Збитки завдані незаконними рішеннями Антимонопольного комітету України або його територіальних відділень, відшкодовуються з Державного бюджету України.[4]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 5. Приклади недобросовісної конкуренції

 

 Приклад недобросовісної  конкуренції з практики органів  Антимонопольного комітету, вчиненої  шляхом використання без дозволу  уповноваженої на те особи  знаків для товарів і послуг.

До Запорізького відділення Комітету надійшла заява від ЗАТ «Оболонь» (м. Київ) про неправомірне використання його об’ємного товарного знака у вигляді пляшки ТОВ «ЛГЗ Кристал» (м. Запоріжжя).

ЗАТ «Оболонь» та ТОВ «ЛГЗ Кристал» займаються ідентичною діяльністю - виробництвом слабоалкогольних напоїв. Свою продукцію обидва підприємства розливають у пляшки місткістю 0,33 л із написом «ОБОЛОНЬ». ЗАТ «Оболонь» у свій час за рішенням Держпатенту України отримало свідоцтва на об’ємний товарний знак у вигляді пляшки та на словесний товарний знак у графічному зображенні «ОБОЛОНЬ».

Згідно з експертним висновком патентного повіреного пляшка з позначенням «ОБОЛОНЬ», яка використовується ТОВ «ЛГЗ Кристал» як тара для розливання напоїв, тотожна пляшці, в яку розливає свою продукцію ЗАТ «Оболонь». За цих обставин можливе змішування продукції двох зазначених підприємств.

Дії ТОВ «ЛГЗ Кристал» Запорізьке відділення Антимонопольного комітету кваліфікувало за ст. 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” як неправомірне використання без дозволу уповноваженої на те особи знаків для товарів і послуг, інших позначень, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта, який має пріоритет на їх використання.